Глава 11

має бути участь в утриманні дітей того, хто проживатиме

окремо, суд може відкласти розгляд справи до досягнення

згоди щодо їх влаштування.

Оскільки такого застереження у статті 119 СК немає, ця

прогалина може бути заповнена за допомогою аналогії зако-

ну - частини першої статті 109 СК.

5. Встановлення режиму окремого проживання не означає,

що один із подружжя має виїхати з помешкання, у якому во-

ни спільно проживали, або попередньо має відбутися поділ по-

мешкання.

Режим окремого проживання може бути встановлено щодо

подружжя, яке займає однокімнатну квартиру, і за умови, що

ніхто з них не має наміру виселитися з неї.

6. Вимагати встановлення режиму окремого проживання

може і один із подружжя. Володіючи правом на особисту сво-

боду, він може вимагати сепарації і тоді, коли другий з по-

дружжя не бажає подавати спільну заяву про сепарацію або

заперечує проти неї.

Чи має право суд відмовити у позові? Слово лможеы у час-

тині першій статті 119 СК не виключає такої можливості.

Оскільки відповідно до статті 7 СК сімейні відносини регулю-

ються на засадах справедливості, а суд регулює ці відносини

між конкретними особами, які є позивачем та відповідачем,

то відмова в позові про сепарацію може бути обЄрунтована

важкою хворобою відповідача, наявністю кількох дітей, ін-

шими обставинами, які мають істотне значення. Якщо, на-

приклад, рятуючи дружину, чоловік втратив обидві ноги і

став інвалідом, то вимагати у цій ситуації встановлення ре-

жиму окремого проживання було б несправедливо. Або якщо

після народження третьої дитини дружина захворіла на роз-

сіяний склероз і перебуває у немічному стані, у цьому разі та-

кож перешкодою до сепарації мав би стати принцип справед-

ливості.

Отже, кожен із подружжя може беззастережно змінити

своє місце проживання, не підтримувати жодних зв'язків із

своїм чоловіком чи дружиною. І немає сили, окрім власного

бажання, яка примусила б їх жити спільно.

Тобто фактична сепарація може відбутися завжди, як тіль-

ки цього побажає один із подружжя, але коли йдеться про

246

Стаття 120

юридичне оформлення окремого проживання, то тут волі ли-

ше одного з подружжя може бути замало.

Оскільки режим окремого проживання породжує досить

серйозні правові наслідки, тому позивач має подати до суду

відповідне обЄрунтування своєї вимоги.

7. У разі подання одним із подружжя позову про встанов-

лення режиму окремого проживання другий з подружжя має

право пред'явити зустрічний позов про розірвання шлюбу, і

навпаки. Який із цих позовів задовольнити - на це питання

суд шукатиме відповіді з урахуванням відносин між подруж-

жям, глибини і тривалості конфлікту між ними.

8. Режим окремого проживання може бути обмежений пев-

ним строком або може бути встановлений без зазначення

строку.

9. Для припинення режиму окремого проживання достат-

ньо фактичного поновлення шлюбних відносин, однак при

виникненні спору можна не мати на підтвердження цієї об-

ставини достатніх доказів. Тому для гарантії своїх прав та ін-

тересів бажано все-таки звернутися з відповідною заявою до

суду.

Цей режим може бути припинений судом від дня подання

заяви або, за згодою подружжя, з іншого дня.

Стаття 120. Правові наслідки встановлення режиму окремо-

го проживання подружжя

1. Встановлення режиму окремого проживання не при-

пиняє прав та обов'язків подружжя, які встановлені цим

Кодексом і які дружина та чоловік мали до встановлення

цього режиму, а також прав та обов'язків, які встановлені

шлюбним договором.

2. У разі встановлення режиму окремого проживання:

1) майно, набуте в майбутньому дружиною та чоло-

віком, не вважатиметься набутим у шлюбі;

2) дитина, народжена дружиною після спливу десяти

місяців, не вважатиметься такою, що походить від її чоло-

віка;

3) дружина, чоловік можуть усиновлювати дитину без

згоди другого з подружжя.

247

РОЗДІЛ II