Глава 11

ли він не заперечує проти розірвання шлюбу, але ухиляється

від подання відповідної спільної заяви до органу РАЦСу або

до суду.

Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлено одним

із подружжя у будь-який час, навіть на другий день після ре-

єстрації шлюбу.

С. подав позов про розірвання шлюбу. У позовній заяві причи-

ною розладу сімейних відносин була названа зрада дружини М.

Не погоджуючись з таким обЄрунтуванням позову, М.

пред'явила зустрічний позов про розірвання шлюбу, у якому

причиною припинення шлюбних відносин назвала зловжи-

вання С. алкоголем та фізичне насильство.

Чи може бути такий зустрічний позов прийнятий судом?

Цивільний процесуальний кодекс 1963 р. не містить спе-

ціальних вимог до змісту зустрічного позову.

До загальних вимог позовної, а отже, і зустрічної позовної

заяви належить розкриття змісту позовної вимоги.

Позовні вимоги у заявах С. та М. співпадали, кожен з них

бажав одного і того ж - розірвання шлюбу. Різниця полягала

лише у формулюванні причин розладу сімейного життя.

З цих міркувань випливає, що заява М. не є зустрічною, а

тому була прийнята судом помилково. М. має право спросто-

вувати аргументи свого чоловіка, подавати докази на підтвер-

дження справжньої причини розлучення. І цього цілком до-

статньо для охорони її інтересу.

2. Частина перша статті 110 СК не може трактуватися як ви-

мога одночасного подання із позовом про розірвання шлюбу

документа, який би засвідчував, що другий із подружжя відмо-

вився від можливостей, передбачених статтями 106, 109 СК.

Водночас, якщо після пред'явлення позову другий з по-

дружжя виявить бажання таку заяву подати, суд мав би від-

класти слухання справи до її подання.

3. Другий із подружжя - відповідач у справі може запере-

чувати проти розірвання шлюбу, просити вибачення за помил-

ки, робити кроки до виправлення ситуації, вживати інших

заходів щодо примирення. Натомість ультимативні заяви на

зразок ля не дам розлученняы можуть лише відтермінувати

230

Стаття 110

розірвання шлюбу, але не в змозі виправити ситуацію, що

склалася.

Для поваги до права дружини чи чоловіка на пред'явлення

вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з по-

дружжя власної гідності, поваги до себе.

Життєві приклади свідчать, що коли дружина чи чоловік

спокійно лвідпускаєы один другого, є менше підстав для ду-

шевного травмування дітей, більше підстав для збереження у

їхньому житті батька чи матері як рівновеликих цінностей, і

навіть до майбутнього відновлення шлюбу між ними.

Розпачливі вигуки одного з подружжя, звернені до дітей,

лвін покинув не лише мене, а й васы, - є свідченням знецінен-

ня власної особистості, спробою негативно настроїти дітей що-

до одного з батьків, виявом неусвідомленого заподіяння шкоди

не лише дітям, а й самій (самому) собі.

4. За статтею 38 КпШС чоловік не мав права без згоди дру-

жини порушувати справу про розірвання шлюбу під час вагіт-

ності дружини і протягом одного року після народження ди-

тини. Натомість дружина мала беззастережне право на звер-

нення до суду, незалежно від жодних обставин.

Ця норма мала таке пояснення: лНа вагітну жінку або на

матір, яка годує немовля, може негативно вплинути така по-

дія, як розлучення. Тому закон забороняє пред'явлення позо-

ву про розлучення без згоди дружиниы1. Але в кожному ви-

падку, незважаючи на те, хто є позивачем, розірвання шлюбу

має негативний вплив. лБруд шлюбно-розвідного процесуы

неодмінно викличе психологічні стреси, від яких дружину, а

через неї і дитину слід уберегти.

Беззастережне право дружини пред'явити позов про розір-

вання шлюбу трактувалося як один із явних проявів тендер-

ної асиметрії.

5. Основою при формулюванні загального (тобто і для дру-

жини, і для чоловіка) мораторію на пред'явлення позову про

розірвання шлюбу протягом вагітності та протягом одного ро-

ку після народження дитини була інша психолого-правова

концепція.

Див.: Кодекс про шлюб та сім'ю Української РСР: Науково-практич-

НМИ ц-гчигочтогч __ V 1 О73 -- Р. КГ\

ний коментар. - К., 1973. - С. 60.

231

РОЗДІЛ II