- •Глава 1. Основні положення.
- •Глава 1. Сім'я. Регулювання сімейних відносин
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 2
- •Глава 2. Здійснення сімейних прав
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 3. Загальні положення
- •Глава 4. Державна реєстрація шлюбу
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 5. Нздійснісгь шлюбу
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 6. Особисті немайнові права
- •Глава 6
- •§ 2. Встановлення опіки та піклування
- •Глава 7. Право особистої приватної
- •Глава 7
- •§ 4. Припинення опіки (піклування)
- •Глава 8. Право спільної сумісної власності
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 9. Права та обов'язки подружжя
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 10. Шлюбний договір
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 101
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 11
- •Глава 11. Припинення шлюбу
- •Глава 11
- •Глава 11
- •Глава 11
- •Глава 11
- •Глава 11
- •Глава 11
- •Глава 11
- •Глава 11
- •Глава 11
- •Глава 11
- •Глава 11
- •Глава 11
- •Глава 11
- •Глава 11
- •Глава 12. Визначення походження дитини
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 13
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 13. Особисп немайнові права
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 131
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 14. Права батьків і дітей на майно
- •Глава 14
- •Глава 14
- •Глава 15
- •Глава 15. Обов'язок матері, батька
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 15;
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 16. Обов'язок батьків утримувати
- •Глава 16
- •Глава 16
- •Глава 17
- •Глава 17. Обов'язок повнолітніх дочки,
- •Глава 17
- •Глава 17
- •Глава 17
- •Глава 18. Усиновлення
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18і
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 19
- •Глава 19. Опіка та піклування над дггьми
- •Глава 19
- •Глава 19
- •Глава 19
- •Глава 19
- •Глава 19
- •Глава 20
- •Глава 20. Патронат над дітьми
- •Глава 20
- •Глава 20
- •Глава 20
- •Глава 21. Особисті немайнові права
- •Глава 21
- •Глава 21
- •Глава 21
- •Глава 22. Обов'язок по утриманню
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 1.Сім'я. Регулювання сімейних відносин
- •Тема 1. Поняття, предмет, метод, система права
Глава 9
Принцип диспозитивності у здійсненні права на утримання
може бути реалізований й шляхом специфічної відмови від
цього права. Принцип же диспозитивності у здійсненні права
власності дає можливість власникові укласти щодо належно-
го йому майна будь-які договори, не заборонені законом. От-
же, тому, хто має право на утримання, і тому, хто має відпо-
відний обов'язок, надається можливість визначити для себе
пріоритети.
Для того, хто має право на утримання, укладення такого
договору може бути вигідним, оскільки робить його власни-
ком нерухомості. Отже, замість права на аліменти, тривалість
якого наперед невідома, оскільки невідомо, скільки житиме
зобов'язана сторона і як довго вона буде спроможна надавати
утримання, особа одержує реальне матеріальне благо.
Наявність нерухомості, вартість якої, як правило, постійно
зростає, є запорукою матеріальної стабільності. Тому можна
вважати, що укладення договору про припинення права на
аліменти у зв'язку з набуттям права власності на нерухомість
може бути для носія цього права економічно вигідним.
Для особи, яка є носієм обов'язку по утриманню, укладен-
ня такого договору також є процедурно та морально виграш-
ним - щодо нього скасовується виконавчий лист про стяг-
нення аліментів.
3. При укладенні такого договору існують, однак, елементи
ризику. Для того, хто мав право на аліменти, таким ризиком
є знищення будинку, квартири в результаті обвалу, пожежі,
повені тощо. Для того, хто передав у власність нерухомість,
ризиком є відновлення працездатності дружини чи чоловіка,
які мали право на утримання, значне поліпшення їхнього ма-
теріального стану або різке погіршення власного матеріально-
го стану.
М. та Г., шлюб між якими було розірвано, уклали договір, за
яким у Г. як інваліда II групи припинилося право на утри-
мання у зв'язку з одержанням права власності на двокімнат-
ну квартиру. Через два місяці М., потрапивши в автомобіль-
ну катастрофу, став інвалідом І групи.
Ця обставина не може бути підставою для визнання дого-
вору недійсним. Якщо інвалідність М. наступила протягом
196
Стаття 89
одного року з часу розірвання шлюбу, то у Г. може виникну-
ти обов'язок по утриманню свого колишнього чоловіка за на-
явності підстав, визначених у статті 76 СК.
4. Предметом договору є насамперед нерухомість, тобто
будинок, квартира, земельна ділянка, будівля виробничого
призначення тощо. Не може бути предметом такого договору
рухоме майно, незважаючи на його цінність, зокрема автомо-
біль, вироби з дорогоцінних металів. Не виключено, що з ча-
сом, відповідно до вимог життя, коло предметів договору буде
законодавче розширене.
В даний час, коли можливість укладення договору про
припинення права на аліменти вперше дозволена законом,
звуження кола речей, які можуть бути передані носієм алі-
ментного обов'язку, є виправданим.
5. Крім нерухомості, за договором може бути передана од-
норазово відповідна грошова сума. У цьому разі можна гово-
рити про специфічну форму відступного.
Щоб уникнути обману з боку одного з подружжя, умовою
нотаріального посвідчення договору є попереднє внесення від-
повідної грошової суми на депозитний рахунок нотаріальної
контори.
6. У абзаці другому частини першої статті 89 СК визначена
форма договору, за яким передається нерухомість - письмо-
ва, з обов'язковим нотаріальним посвідченням та державною
реєстрацією. У цьому разі договір вважається укладеним з
моменту його державної реєстрації. З цього моменту припи-
няється право на аліменти однієї сторони і право власності на
нерухомість другої сторони.
Норму частини другої статті 89 СК слід тлумачити у тому
сенсі, що й в разі передачі грошової суми договір має бу-
ти посвідчений нотаріально. Отже, кожний договір про при-
пинення права на аліменти підлягає нотаріальному посвід-
ченню.
Якщо грошова сума передана другому з подружжя за пись-
мовим договором, який не посвідчений нотаріально, то такий
договір може бути визнаний дійсним судом відповідно до
норм Цивільного кодексу України.
197
РОЗДІЛ II
