- •Глава 1. Основні положення.
- •Глава 1. Сім'я. Регулювання сімейних відносин
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 2
- •Глава 2. Здійснення сімейних прав
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 3. Загальні положення
- •Глава 4. Державна реєстрація шлюбу
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 5. Нздійснісгь шлюбу
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 6. Особисті немайнові права
- •Глава 6
- •§ 2. Встановлення опіки та піклування
- •Глава 7. Право особистої приватної
- •Глава 7
- •§ 4. Припинення опіки (піклування)
- •Глава 8. Право спільної сумісної власності
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 9. Права та обов'язки подружжя
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 10. Шлюбний договір
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 101
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 11
- •Глава 11. Припинення шлюбу
- •Глава 11
- •Глава 11
- •Глава 11
- •Глава 11
- •Глава 11
- •Глава 11
- •Глава 11
- •Глава 11
- •Глава 11
- •Глава 11
- •Глава 11
- •Глава 11
- •Глава 11
- •Глава 11
- •Глава 12. Визначення походження дитини
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 13
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 13. Особисп немайнові права
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 131
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 14. Права батьків і дітей на майно
- •Глава 14
- •Глава 14
- •Глава 15
- •Глава 15. Обов'язок матері, батька
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 15;
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 16. Обов'язок батьків утримувати
- •Глава 16
- •Глава 16
- •Глава 17
- •Глава 17. Обов'язок повнолітніх дочки,
- •Глава 17
- •Глава 17
- •Глава 17
- •Глава 18. Усиновлення
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18і
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 19
- •Глава 19. Опіка та піклування над дггьми
- •Глава 19
- •Глава 19
- •Глава 19
- •Глава 19
- •Глава 19
- •Глава 20
- •Глава 20. Патронат над дітьми
- •Глава 20
- •Глава 20
- •Глава 20
- •Глава 21. Особисті немайнові права
- •Глава 21
- •Глава 21
- •Глава 21
- •Глава 22. Обов'язок по утриманню
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 1.Сім'я. Регулювання сімейних відносин
- •Тема 1. Поняття, предмет, метод, система права
Глава 7
Тому зачислення права вимоги до об'єктів права власності,
як це робиться іноді в законі і як про це зазначено у пункті 9 по-
станови Пленуму Верховного Суду України лПро застосування
судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю Україниы1
від 12 червня 1998 р., можна сприймати лише із застереженням.
6. Наступну групу об'єктів права особистої власності дру-
жини, чоловіка склу недобросівісним і ненанням опікуном або піклувальником своїх обов'язків. Відповідальність опікуна чи піклувальника за шкоду, заподіяну підопічному, визначається загальними правилами цивільного законодавства.
§ 4. Припинення опіки (піклування)
Сімейний кодекс України розрізняє припинення опіки (піклування) над дитиною (ст. 250) і звільнення опікуна (піклувальника) дитини від таких обов'язків. Згіані
нею, ним за договором дарування.
Батьки подарували дочці Л. 50 тис. грн. Хоча Л. перебувала
у шлюбі, дарунок, переданий їй особисто, є її власністю.
Іноді буває досить складно довести, кому були подаровані
речі, вручені на весіллі. Якщо не доведено іншого, слід вва-
жати, що вони подаровані подружжю і, отже, є їхньою спіль-
ною сумісною власністю;
б) дружина, чоловік можуть бути спадкоємцями за запо-
вітом або за законом. До них в порядку спадкового правона-
ступництва може перейти право власності на речі, які входи-
ли до складу спадщини;
в) особистою власністю дружини, чоловіка є речі, придбані
нею, ним за кошти, які належали їй, йому особисто. Йдеться,
зокрема, про речі, куплені за кошти, які були внесені як
вклад у банківську (кредитну) установу до шлюбу або під час
шлюбу;
Якщо на подаровані кошти Л. через якийсь час купить квар-
тиру, ця квартира буде її особистою власністю. При виник-
ненні спору, оскільки на інтереси її чоловіка працюватиме
презумпція права спільної сумісної власності на майно, набу-
Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 2002. -
М8.
126
Стаття 57
те після шлюбу, Л. слід буде доказати факт дарування гро-
шей і придбання квартири саме на ці кошти.
г) у частині другій статті 24 КпШС містилася норма, за
якою власністю кожного з подружжя були речі індивідуаль-
ного користування (одяг, взуття тощо), хоча б вони були при-
дбані за рахунок спільних коштів подружжя, за винятком кош-
товностей та предметів розкоші. Отже, золотий перстень,
дорога вечірня сукня, золотийо одинник, які були прзмісту п. 5.4 Правилднслід вважати, що по досягненні дитиною 14-річного віку раніше призначений над нею опікун автоматично стає піклувальником і зобов'язаний виконувати обов'язки, пов'язані з цим, "без спеціального рішення органу опіки і піклування.
При встановленні інших обставин, які є підставою для припинення опіки, потрібно, щоб про зняття опіки було прийняте спеціальне рішення органу опіки і піклування.
Піклування наджя, незалеж-
но від її цінності, є особистою власністю дружини чи чоло-
віка.
Якщо коштовності (вироби з дорогоцінних металів чи доро-
гоцінного каміння) були придбані не для індивідуального ко-
ристування дружини чи чоловіка, а для накопичення капіта-
лу, вони мають вважатися спільною сумісною власністю по-
дружжя;
Є) відповідно до частини другої статті 61 СК заробітна пла-
та, пенсія, стипендія, не внесені до сімейного бюджету, є осо-
бистою власністю дружини, чоловіка. Така правова конструк-
ція є правильною (див. коментар до статті 61 СК);
д) особистою власністю дружини або чоловіка є речі, при-
дбані на заробітну плату, пенсію, стипендію, які не були вне-
сені до сімейного бюджету, за винятком речей, призначених
Для спільного користування і переданих у спільне користу-
вання;
Одержавши заробітну плату, В. придбав річ, необхідну йому
для професійних занять. Ця річ є його особистою власністю.
Наступного разу В. купив на свою заробітну плату холодиль-
ник. Оскільки він придбаний для забезпечення потреб усієї
сім'ї і переданий у спільне користування, холодильник стає
спільною сумісною власністю подружжя.
197
РОЗДІЛ II_____________________________Глава 7
е) у частині третій статті 57 СК законодавчо закріплена
правова позиція Верховного Суду України, відповідно до якої
грошова або речова премія, що нею нагороджений один із по-
дружжя за особисті заслуги, є його власністю.
Водночас, абзац другий статті 57 СК містить норму, яка ви-
кликана необхідністю більш справедливого регулювання сі-
мейних відносин. Зумовлена вона й непоодинокими фактами
зкзнання видатних науки і піклування з влароої ініціативи можуть звільнити опікуна чи піклувальника від виконання цих обов'язків.
Обставини, внаслідок яких можливе звільнення опікунів і піклувальників на їх прохання від виконання обов'язків, можуть бути різними. Це - хвороба опікуна чи піклувальника, яка зробила неможливим здійснення нагляду за підопічним, зміна умов життя опікуна чи піклувальника, погіршення не з вини опсприяння у до-
сягненні відповідного результату. Ця правова новела гумані-
зує відносини між дружиною та чоловіком, вводить їх в русло
справедливості, добросовісності та розумності, не дозволяючи
одному з подружжя зловживати любов'ю та жертовністю дру-
гого;
є) у нормі частини п'ятої статті 57 СК зреалізована пропо-
зиція професора І. Жиленкової. Віднесення до особистої влас-
ності страхової суми, одержаної у зв'язку зі страховим випад-
ком, визначеним законом або страховим договором, є най-
більш розумним способом вирішення проблеми.
Хоча у частині четвертій статті 57 СК не визначено прина-
лежності страхового відшкодування, одержаного за догово-
ром про страхування майна або за обов'язковим його страху-
ванням, це питання може бути вирішене за аналогією закону.
Оскільки страхове відшкодування видається у зв'язку із пов-
ним або частковим знищенням майна у разі страхового випад-
ку (повені, урагану тощо), воно має належати тому, чиє май-
но було предметом страхування, незалежно від того, з чиїх
коштів вносилися страхові платежі.
7. У разі пошкодження речі власника заподіювач шкоди не-
се тягар обов'язку по її відновленню. Якщо заподіювачем шко-
ди передана власникові відповідна грошова сума для усунення
цього пошкодження, вона стає власністю власника речі. Таке
128
______________Стаття 57
ж правило передбачене і щодо грошей, переданих власникові
як відшкодування завданої йому моральної шкоди.
У частині четвертій статті 57 СК нічого не сказано про при-
належність грошових сум, одержаних одним із подружжя у
зв'язку із заподіянням шкоди йогл здоров'юитись деннякона-
го пїх обов'язків по опіці і піклуванню. І за цих умов він повинен бути звільнений від виконання таких обов'язків.
Не виключені випадки навмисного використання опікуном чи піклувальником наданих йому прав у своїх корисливих цілях (заволодіння житловою площею підопічного, належним йому майном) або залишення підопічного напризволяще без необхідних засобів до існування. При встановленні подібних правопор РСР з
питань, що стосуються жінок, сім'ї та дитинстваы від 28 січня
1991 р.1 Йдеться про випадок, коли дружина, чоловік спільно
не проживають, але без встановлення режиму сепарації (стат-
тя 119 СК).
Д. та М. перестали спільно проживати: Д. повернулася до
своїх батьків, а М. вступив у фактичні шлюбні відносини з
іншою жінкою. Майно, нажите Д. та М. за цей час, не може
вважатися їхньою спільною сумісною власністю, оскільки
подружні відносини між ними припинилися, хоча шлюб і не
був розірваний.
На майно, набуте дружиною і чоловіком, навіть тоді, коли
вони не проживають разом у зв'язку з фактичним припи-
ненням шлюбних відносин (але без сепарації), поширюється
презумпція права спільної сумісної власності. Тому у разі
спору заінтересованій особі слід буде довести, що певне майно
було придбане нею уже в період окремого проживання.
9. У частині сьомій статті 57 СК закріплено правило, яке
було вироблене судовою практикою.
С. продала будинок, який вона успадкувала. Виручені від
продажу 50 тис. грн. були використані на придбання по-
дружжям нового житлового будинку за 100 тис. грн. У зв'яз-
ку з цим половина будинку буде особистою власністю С., а
друга половина буде належати подружжю на праві спільної
сумісної власності.
ВВР. - 1991. - № 9. - Ст. 89.
93-132
129
РОЗДІЛ II_____________________________Глава 7
Стаття 58. Право на плоди та доходи від речей, що є особис-
тою приватною власністю дружини, чоловіка
1. Якщо річ, що належить одному з подружжя, плодоно-
сить, дає приплід або дохід (дивіденди), він є власником
цих плодів, приплоду або дох ду (дивідендів).
нням згоди самої дита и, патронатному вихователю за плату, а патронатний вихователь зобов'язується виховувати і утримувати дитину у своїй сім'ї, захищати її права та інтереси як опікун або піклувальник без спеціальних на те повноважень.
За термінологією договір про патронат над дітьми має багато спільного з цивільно-правовим договором. У ньому застосовуються цивільно-правові терміни: договір; стороно в оренду,
то саме їй належить орендна плата. Якщо ж чоловікові пода-
рували мисливського собаку, то йому належить і приплід від
неї. Проте, якщо дружина бере участь у догляді за собакою, її
праця даватиме їй право на відповідну винагороду.
2. Оскільки доходами є також дивіденди, які одержує той з
подружжя, кому належать акції, то й вони мають вважатися
його особистою власністю.
Окремо слід зупинитися на правовому режимі частки
прибутку юридичної особи, яка виділена учасникові госпо-
дарського товариства. Насамперед слід звернути увагу на
те, що майно, яке належить юридичній особі, не може вва-
жатися власністю дружини чи чоловіка, які були її заснов-
никами. Якщо вклад у статутний фонд господарського
товариства був внесений грошовими коштами або іншим
майном, що належало одному з подружжя, саме він буде
власником частини прибутку від діяльності товариства, яка
буде йому виділена.
3. Легальний (законний) статус плодів та доходів може бу-
ти змінений за домовленістю між дружиною та чоловіком, зо-
крема у шлюбному договорі. Подружжя може домовитися,
наприклад, про те, що приплід, доходи, дивіденди, незалеж-
но від того, кому належить майно (майнові права), вважати-
муться їхньою спільною сумісною власністю.
130
________________________________Стаття 59
Стаття 59. Здійснення дружиною, чоловіком права особис-
тої приватної власності
1. Той із подружжя, хто є власником майна, визначає
режим володіння та користування ним з урахуванням ін-
тересів сім'ї, насамперед дітей.
2. При розпорядженні своїм майном дружина, чоловік
зобов'язані враховувати інтереси дитини, інших членів
сіо'ї, які відпторіно до зккону маютьговору про патронат (ст. 254
274
СК). Спеціального законодавчого акта, який би регулював порядок встановлення розміру такої плати поки що немає, хоча було б доцільним встановити певні параметри, в межах яких орган опіки і піклування міг би домовитись з майбутнім пат-ронатним вихователем щодо плати за виховання дитини.
Згідно зі ст. 255 СК України осноншим членам сім'ї.
Норма частини першої статті 59 СК з-поміж усіх членів
сім'ї як фактичних користувачів речі все ж виділяє її власни-
ка. Підкреслюючи право власника визначати режим володін-
ня та користування своїм майном, закон зобов'язує його вра-
ховувати при цьому інтереси сім'ї і особливо дітей.
2. Норма частини першої статті 59 СК має застосовуватися
у поєднанні з нормами, закріпленими у частинах другій і тре-
тій статті 150 СК та нормою частини першої статті 176 СК.
3. Норма частини другої статті 59 СК встановлює вимоги,
яких зобов'язані дотримуватися дружина, чоловік при розпо-
рядженні своїм майном. Відповідно до статті 156 Житлового
кодексу України 1983 р. члени сім'ї власника житлового бу-
динку (квартири) користуються ним нарівні з власником.
Право членів сім'ї власника на житлове приміщення
(особистий сервітут) визначене у статті 405 Цивільного
кодексу України. Гарантуючи його конституційне право на
житло, Цивільний кодекс України у статті 403 містить нор-
му, за якою перехід права власності на житловий будинок,
квартиру до іншої особи не є підставою для припинення
права користування помешканням членами сім'ї попере-
днього власника.
І ^1
РОЗДІЛ II_____________________________Глава 7
У 1980 р. А. успадкував будинок, який як спадщина став йо-
го особистою власністю. У 2003 р. А. помер, залишивши за-
повіт на ім'я брата Д. На момент смерті А. його дружина С.
була працездатною, а сини повнолітніми і тому не мали пра-
ва на обов'язкову частку у спадщині.
Д. може продати цей будинок, передавши право власності
на ньог щразом із о і тенням, я дто з праення великих сімей набула усталетості. Усе більше виникає так званих нуклеарних сімей (тобто сімей, які складаються лише із батьків і дітей). Зростання кількості нуклеарних сімей пояснюється, перш за все, прагненням молодих жити самостійно, інша ж причина - бажання людей похилого віку відокремити себе від молодого подружжя. Тому, як правило, сучасні дід і баба не завжди входять до складу сім'ї, і класичнолі-продажу будинку, за
його вимогою, може бути визнаний недійсним, оскільки він
діяв під впливом помилки щодо предмета, яка мала істотне
значення.
За життя А. як власник мав право розпоряджатися будин-
ком - продати, обміняти, подарувати чи передати під заста-
ву. Але знову ж таки, відчуження будинку чи його застава не
можуть припинити права членів сім'ї власника на прожи-
вання в ньому, їхнє заперечення щодо укладення таких
договорів не має правового значення, як і згода на його укла-
дення. Адже згода С. на продаж будинку, тобто на зміну вла-
сника будинку, не може бути розцінена як згода виселитися
з будинку.
Важливо те, щоб покупець знав про права С. та дітей на
подальше довічне користування будинком. Як правило, одер-
жання потенційним покупцем такої інформації призводить
до його відмови від укладення договору. А це, в свою чергу,
зможе уберегти членів сім'ї власника від душевних пережи-
вань та потрясінь.
Цією нормою захищаються інтереси другого з подружжя,
дитини від свавілля власника, забезпечується їхнє право на
житло, яке є одним із основних прав людини. Це означає,
що право власності одного з подружжя не є правом, здійсню-
вати яке він може лише відповідно до свого інтересу. Біблей-
ська заповідь про відповідальність особи за кожного, кого
вона взяла до себе, є моральним, духовним фундаментом
статті 59 СК.
132
Стаття 60
