Глава 5

За допомогою цього правила конкретизується загальне

правове положення: вчинення особою правопорушення не мо-

же створити для неї вигідних, бажаних правових наслідків.

Однак порушення законів шлюбу не завжди виявляються на

другий день після його реєстрації. А це призводить до того,

що ті блага, які одержала від шлюбу винна особа, не завжди

можуть бути анулювані з моменту державної реєстрації. Якщо

вони (ці блага) уже зреалізовані, поворот до первісного стану

вже неможливий.

Стаття 45. Правові наслідки недійсності шлюбу

1. Недійсний шлюб (стаття 39 цього Кодексу), а також

шлюб, визнаний недійсним за рішенням суду, не є підста-

вою для виникнення у осіб, між якими він був зареєстрова-

ний, прав та обов'язків подружжя, а також прав та обо-

в'язків, які встановлені для подружжя іншими законами

України.

2. Якщо протягом недійсного шлюбу особи набули май-

но, воно вважається таким, що належить їм на праві спіль-

ної часткової власності.

Розмір часток кожного з них визначається відповідно

до їхньої участі у придбанні цього майна своєю працею та

коштами.

3. Якщо особа одержувала аліменти від того, з ким була

в недійсному шлюбі, сума сплачених аліментів вважається

такою, що одержана без достатньої правової підстави, і

підлягає поверненню відповідно до Цивільного кодексу

України, але не більш як за останні три роки.

4. Особа, яка поселилася у житлове приміщення іншої

особи у зв'язку з реєстрацією з нею недійсного шлюбу, не

набула права на проживання у ньому і може бути виселена.

5. Особа, яка у зв'язку з реєстрацією недійсного шлюбу

змінила своє прізвище, вважається такою, що іменується

цим прізвищем без достатньої правової підстави.

6. Правові наслідки, встановлені частинами другою -

п'ятою цієї статті, застосовуються до особи, яка знала про

перешкоди до реєстрації шлюбу і приховала їх від другої

сторони і (або) від державного органу реєстрації актів ци-

вільного стану.

106

Стаття 45

1. Термін лнедійсний шлюбы слід сприймати з певною умов-

ністю, адже те, що залишилося після спростування право-

згідності шлюбу, назвати повною мірою шлюбом, навіть не-

дійсним, уже неможливо.

Презумпція правозгідності шлюбу, як і будь-яка інша

правова презумпція, існує і справляє відповідний правовий

резонанс аж до її спростування.

Період між реєстрацією шлюбу і спростуванням його пра-

возгідності може бути тривалим, а це значить, що особи, які

порушили, наприклад, принцип одношлюбності, не жили у

юридичному вакуумі. Навпаки, вони, як правило, мали від-

повідні блага шлюбу: змінили прізвище, уклали шлюбний до-

говір, оселилися в помешканні другого з подружжя тощо.

Оскільки право не може виникнути у особи на базі вчиненого

нею правопорушення, то ті можливості, які вона одержала і

зреалізувала, є, як уже зазначалося, квазіправом. Однак таке

сумне юридичне відкриття робиться лише після спростування

презумпції правозгідності шлюбу.

Недійсність шлюбу стосується різноманітних сфер життя

осіб, які в ньому перебували.

2. У частині другій статті 45 СК визначена юридична доля

майна, набутого після реєстрації недійсного шлюбу.

Презумпція правозгідності шлюбу породжувала презумп-

цію права спільної сумісної власності на спільно нажите май-

но. Спростування першої презумпції автоматично припиняє

ДРУгу. Виникає правова ситуація, характерна для спільної ча-

сткової власності. Заінтересована особа має довести, що май-

но було набуте за спільні кошти чи внаслідок спільної праці.

Відповідно до величини праці та вкладених коштів визнача-

тиметься й розмір її частки.

Чи слід при цьому брати до уваги працю жінки або чоло-

віка по веденню домашнього господарства та вихованню ді-

тей? Очевидно, що слід, оскільки домашня праця має мати

відповідний грошовий еквівалент і враховуватися нарівні з

іншими видами праці. Однак жінка чи чоловік, які є непра-

цездатними, не мають права на цій підставі вимагати збіль-

шення своєї частки у праві спільної часткової власності.

107

РОЗДІЛ II________________________Глава 5

Всі питання щодо здійснення права спільної часткової вла-

сності регулюються Цивільним кодексом України.

3. У статті 49 КпІПС не була спеціально обумовлена доля

грошових коштів, одержаних як аліменти до визнання шлю-

бу недійсним. Йшлося фактично лише про припинення права

на аліменти на майбутнє. А те, що було вже виплачене, повер-

ненню не підлягало, оскільки за статтею 422 Цивільного про-

цесуального кодексу України 1963 р. поворот виконання

рішення про стягнення аліментів допускався лише тоді, коли

це рішення було обЄрунтовано на підроблених документах або

на завідомо неправдивих відомостях позивача.

У частині третій статті 45 СК конкретизується загальне

правило, сформульоване у частині першій, доводячи його,

стосовно аліментів, до свого логічного завершення. Все те, що

було одержане як аліменти, вважається лбезпідставним зба-

гаченнямы, тобто придбаним без достатньої правової підстави,

незалежно від того, чи було воно сплачено добровільно чи за

рішенням суду та незалежно від того, чи було воно спожите за

призначенням чи вносилося як вклад в банківську (кредитну)

установу. Квазіаліментне правовідношення перетворюється у

правовідношення цивільно-правове: все те, що одержане не-

законно, має бути повернуте.

4. Можливість виселення особи, яка поселилась у помеш-

кання після реєстрації недійсного шлюбу, тривалий час була

предметом наукової дискусії. Не мала чіткої позиції й судова

практика, оскільки така підстава для виселення не була перед-

бачена Житловим кодексом України. Нерідко поселення в по-

мешкання і одержання самостійного права на нього було мо-

тивом реєстрації шлюбу з недієздатною особою або з тим, хто

уже перебував у шлюбі. Тому недійсний шлюб не може бути

правовим засобом для виникнення у особи права на прожи-

вання в помешканні, у зв'язку з чим вона може бути виселена

на вимогу того, кому це помешкання належить.

5. У зв'язку з недійсністю шлюбу втрачає формальну пра-

вову підставу й зміна прізвища. Механізм повернення особи

до свого дошлюбного прізвища має бути встановлений окре-

мим законом.

6. Санкції, встановлені у частинах другій - п'ятій цієї

статті, настають автоматично як наслідок недійсності шлюбу.

108

Стаття 46

Проте стосуються вони лише того, хто свідомо пішов на пору-

шення закону - лзнавы і лприховавы перешкоди до шлюбу.

Винними можуть бути і обидві сторони, якщо, наприклад,

про наявність нерозірваного шлюбу знала і друга сторона.

У цьому випадку обман спрямовувався ними лише щодо дер-

жавного органу реєстрації актів цивільного стану.

Стаття 46. Особливі правові наслідки недійсності шлюбу

1. Якщо особа не знала і не могла знати про перешкоди

до реєстрації шлюбу, вона має право:

1) на поділ майна, набутого у недійсному шлюбі, як

спільної сумісної власності подружжя;

2) на проживання у житловому приміщенні, в яке вона

поселилася у зв'язку з недійсним шлюбом;

3) на аліменти відповідно до статей 75, 84, 86 і 88 цього

Кодексу;

4) на прізвище, яке вона обрала при реєстрації шлюбу.

1. Розмежування правових наслідків недійсності шлюбу

залежно від наявності або відсутності вини було започаткова-

не у Кодексі про шлюб та сім'ю 1969 р. За статтею 49 КпШС

до особи, яка лне знала і не повинна була знатиы про пере-

шкоди до укладення шлюбу, застосовувалися майже такі ж

правові наслідки, які були встановлені законом щодо розір-

вання шлюбу. Однак жодного разу ні в літературі, ні в опуб-

лікованих рішеннях суду не було пояснено значення слів

лповинна була знатиы.

Оскільки в реальному житті недійсність шлюбу виникала

як наслідок порушення виключно трьох вимог законів шлюбу

(реєстрація шлюбу з особою, яка уже перебуває в шлюбі, з

особою, яка є недієздатною або страждає на тяжкий розлад

психічного здоров'я, або без наміру створити сім'ю), умисел

однієї зі сторін проявлявся дуже яскраво. Змоделювати ситу-

ацію, в якій особа не знала, але повинна була б знати про пе-

решкоди до шлюбу, практично неможливо. У зв'язку з цим

слова лповинна була знатиы до статей 45, 46 СК включені не

були.

2. Якщо особа не знала про перешкоди до шлюбу, для неї

наступають такі ж правові наслідки, як і у разі розірвання

109

РОЗДІЛ II