Глава 22

Цей обов'язок виникає, якщо у того, хто потребує мате-

ріальної допомоги, немає дружини, чоловіка, повнолітніх

дочки, сина, братів та сестер або ці особи з поважних при-

чин не можуть надавати їм належного утримання.

1. У статті 271 СК встановлено обов'язок того, кого взяли у

свою сім'ю, утримувати лфактичного вихователяы як юридич-

ну форму подяки за доброчинність у складний період його

життя.

2. Обов'язок колишнього вихованця щодо своїх добродіїв

виникає за умов:

1) колишній вихованець має бути повнолітнім;

2) колишні вихователі мають бути непрацездатними;

3) колишні вихователі мають потребувати матеріальної до-

помоги;

4) колишній вихованець має бути матеріально забезпеченим;

5) вихованець проживав у сім'ї вихователя не менше як

п'ять років.

3. Обов'язок колишнього вихованця утримувати свого ви-

хователя виникає, за загальним правилом, тоді, коли немає

тих, хто зобов'язаний його утримувати як дружину, чоло-

віка, мати, батька, брата чи сестру.

Цей обов'язок може виникнути і за наявності навіть їх усіх,

якщо жоден із них не є достатньо матеріально забезпеченим.

4. Та обставина, що вихователь дитини був згодом призна-

чений її опікуном (адже інакше йому б не видавали пенсію

дитини; він не міг би звернутися з позовом на захист прав ди-

тини), не впливає на виникнення у нього права на утримання

від свого колишнього вихованця.

5. Максимальний строк існування обов'язку утримувати

свого вихователя не встановлений. Він може існувати пожит-

тєво, якщо існуватимуть всі необхідні для цього умови.

Стаття 272. Розмір аліментів, що стягуються з інших членів

сім'ї та родичів, і строки їх стягнення

1. Розмір аліментів, що стягуються з інших членів сім'ї

та родичів на дітей і непрацездатних повнолітніх осіб, які

потребують матеріальної допомоги, визначається у частці

від заробітку (доходу) або у твердій грошовій сумі.

498

Стаття 272

При визначенні розміру аліментів суд бере до уваги ма-

теріальний та сімейний стан платника та одержувача

аліментів.

2. Якщо позов пред'явлений не до всіх зобов'язаних

осіб, а лише до деяких з них, розмір аліментів визначаєть-

ся з урахуванням обов'язку всіх зобов'язаних осіб надава-

ти утримання. При цьому сукупний розмір аліментів, що

підлягає стягненню, не може бути меншим за неоподатко-

вуваний мінімум доходів громадян.

3. Суд може визначити строк, протягом якого будуть

стягуватися аліменти.

1. Аліменти на утримання прабаби, прадіда, баби, діда, вну-

ка, правнука, брата, сестри, мачухи, вітчима, падчерки, па-

синка, вихованця та вихователя можуть бути визначені судом

у частці від заробітку (доходу) або у твердій грошовій сумі.

Стягнення аліментів одночасно і в частці від заробітку (до-

ходу) і в твердій грошовій сумі не передбачено. Таке упущен-

ня є випадковим. Прогалина, що виникла, може бути усунена

за допомогою аналогії закону.

2. При визначенні розміру аліментів суду належить взяти

до уваги матеріальний та сімейний стан обох сторін.

Низький рівень матеріальної забезпеченості відповідача

має служити підставою для відмови в позові.

3. Може трапитися, що у дитини-сироти є і бабуся, і дідусь,

і повнолітні брат та сестра, і мачуха, друга дружина покійно-

го батька. Усі вони, якщо достатньо матеріально забезпечені,

зобов'язані її утримувати.

Якщо позов про стягнення аліментів буде пред'явлений ли-

ше до мачухи, при визначенні розміру аліментів має бути взя-

то до уваги наявність ще чотирьох осіб, які зобов'язані утри-

мувати дитину.

Якщо позов пред'явлений до кількох, але не всіх тих, хто

зобов'язаний утримувати дитину, то сукупний розмір алімен-

тів, що підлягає стягненню, не може бути меншим ніж неопо-

датковуваний мінімум доходів громадян.

Отже, якщо відповідачем є лише одна особа, присуджений

розмір аліментів може бути і меншим.

зг з-ш499

РОЗДІЛ V________________________Глава 22

4. Закон не встановлює строку тривалості права на утри-

мання, тому дитина може одержувати аліменти до досягнен-

ня нею повноліття, а бабуся-пенсіонерка пожиттєво.

Водночас, за загальним правилом, суду надано право обме-

жити тривалість існування права на утримання і відповідно

обов'язок по утриманню відповідним строком.

Якщо, наприклад, пасинок виховувався мачухою протягом

десяти років, суд може обмежити його аліментний обов'язок

таким же строком.

5. Якщо при розгляді позову про стягнення аліментів від-

повідач не заявляв вимоги про встановлення строку їх спла-

ти, така вимога може бути як окремий позов заявлена у будь-

який час.

Стаття 273. Зміна розміру аліментів та звільнення від їх

сплати

1. Якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка

сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд

може за позовом будь-кого з них змінити встановлений

розмір аліментів або звільнити від їх сплати.

Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначе-

них у статтях 267-271 цього Кодексу, за наявності інших

обставин, що мають істотне значення.

1. Суд визначає розмір аліментів відповідно до обставин,

які існували на момент постановлення ним рішення.

Якщо після набрання чинності рішенням суду змінився

матеріальний, сімейний стан позивача або відповідача, це не

припиняє його (рішення) виконання.

Аліменти у збільшеному чи зменшеному розмірі можуть

стягуватися лише на підставі нового рішення суду, постанов-

леного за позовом одержувача чи платника аліментів.

2. Звільнення від сплати аліментів є одним із способів при-

пинення аліментного обов'язку. Так, якщо повнолітня сестра

перестала бути інвалідом у зв'язку з відновленням її здоро-

в'я, її право на аліменти припиниться автоматично, без рі-

шення суду. Так же автоматично припиниться право на алі-

менти внука у зв'язку із досягненням ним повноліття.

500

Стаття 274

Якщо істотно погіршився матеріальний стан платника алі-

ментів, ця обставина має бути встановлена судом. У разі її

встановлення, суд звільнить його від аліментного обов'язку.

Суд може звільнити падчерку від обов'язку утримувати ма-

чуху у разі її одруження з чоловіком, який має змогу її утри-

мувати.

Стаття 274. Визначення заборгованості за аліментами, що

стягуються з інших членів сім'ї та родичів. Пов-

не або часткове звільнення від заборгованості

за аліментами

1. Визначення заборгованості за аліментами, що стягу-

ються з інших членів сім'ї та родичів, а також повне або

часткове звільнення їх від сплати заборгованості провадя-

ться відповідно до положень, встановлених статтями 194-

197 цього Кодексу.

1. З метою економії правового матеріалу у статті 274 СК по-

міщена лвідсилаючаы норма, яка передбачає регулювання пе-

вних відносин так само, як це зроблено щодо таких же відно-

син, але за іншої ситуації.

Стосовно рішення суду про стягнення аліментів на внука,

брата чи падчерку діятиме також загальне правило частини

першої статті 194 СК про стягнення аліментів лише за три

останні роки, якщо, наприклад, виконавчий лист протягом

п'яти років не пред'являвся до виконання. У разі прострочен-

ня сплати аліментів у одержувача аліментів так само виникне

право на стягнення неустойки. Так само суд може відстрочи-

ти або розстрочити погашення заборгованості за аліментами.

32-3.132

501

Розділ VI

ЗАСТОСУВАННЯ СІМЕЙНОГО КОДЕКСУ

УКРАЇНИ ДО ІНОЗЕМЦІВ ТА ОСІБ

БЕЗ ГРОМАДЯНСТВА ЗАСТОСУВАННЯ

ЗАКОНІВ ІНОЗЕМНИХ ДЕРЖАВ

ТА МІЖНАРОДНИХ ДОГОВОРІВ

В УКРАЇНІ

Стаття 275. Права та обов'язки іноземців та осіб без грома-

дянства у сімейних відносинах

1. Іноземці мають в Україні такі ж права і обов'язки у

сімейних відносинах, як і громадяни України, якщо інше

не встановлено законом.

2. Особи без громадянства, які постійно проживають в

Україні, мають в Україні такі ж права і обов'язки у сімей-

них відносинах, як і громадяни України.

1. Відповідно до статті 26 Конституції України іноземці та

особи без громадянства, що перебувають в Україні на закон-

них підставах, користуються тими самими правами і свобода-

ми, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни Украї-

ни, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи

міжнародними договорами України.

Винятки щодо сімейних прав іноземців та осіб без грома-

дянства Конституцією України не встановлені. Не містить

жодних винятків і Сімейний кодекс України.

Лише в окремому випадку - стосовно усиновлення - іно-

земний громадянин може деякою мірою відчути дискриміна-

502

Стаття 276

цію. Але вона передбачена Конвенцією про права дитини,

тобто міжнародним договором, який є частиною національно-

го сімейного законодавства, а отже, здійснена законно.

2. З іноземним громадянином може бути зареєстровано

шлюб, він може бути записаний батьком дитини, може бути

опікуном чи піклувальником, з ним може бути укладено дого-

вір про патронат.

Отже, сімейна правосуб'єктність громадянина України та

іноземного громадянина є майже тотожною. А сімейна право-

суб'єктність того апатрида, який постійно проживає в Украї-

ні, є повністю такою, як і громадянина України.

Стаття 276. Реєстрація шлюбу громадянина України з інозем-

цем та шлюбу між іноземцями в Україні

1. Шлюб між громадянином України та іноземцем, а та-

кож шлюб між іноземцями реєструються в Україні відпо-

відно до цього Кодексу.

2. Шлюб між іноземцями, зареєстрований в Україні у

посольстві або консульстві іноземної держави в Україні, є

дійсним в Україні на умовах взаємності, якщо жінка і

(або) чоловік у момент реєстрації шлюбу були громадяна-

ми держави, яка призначила посла або консула.

1. Відповідно до Указу Президії Верховної Ради СРСР від

15 лютого 1944 р. громадянам СРСР було заборонено вступа-

ти в шлюб з іноземцями. Ця заборона була поміщена у стат-

ті 112і Кодексу законів про сім'ю, опіку, шлюб та акти гро-

мадянського стану УСРР 1926 р.: лШлюб громадян Українсь-

кої СРР з іноземцями забороняєтьсяы. Указом Президії Вер-

ховної Ради УРСР від 8 березня 1954 р. стаття 112і була ска-

сована1.

Шлюби, зареєстровані з іноземцями протягом такої заборо-

ни, вважалися недійсними.

2. Відповідно до статті 195 КпШС шлюби радянських гро-

мадян з іноземцями укладалися в УРСР лна загальних підста-

вахы, тобто відповідно до чинного в УРСР законодавства.

Відомості Верховної Ради Української РСР. - 1954. - № 2. -

Ст. 24.

503

РОЗДІЛ VI

3. Відповідно до частини першої статті 276 СК та обстави-

на, що наречена або наречений є іноземцями, не має правово-

го значення: лзакони шлюбуы, встановлені Сімейним кодек-

сом України, залишаються чинними. Іншими словами, у разі

реєстрації шлюбу з іноземцем в Україні діє закон України,

тобто за місцем його реєстрації, навіть якщо закон держави,

громадянином якої є іноземець, містить інші лзакони шлюбуы.

Це значить, що будуть застосовуватися норми Сімейного

кодексу України, зокрема про шлюбний вік; про особисту

присутність наречених при реєстрації шлюбу; про неможли-

вість реєстрації шлюбу з іноземцем, який уже перебуває у

шлюбі, якщо навіть його національний закон дозволяє бага-

тошлюбність (полігамію); про неможливість реєстрації шлю-

бу з родичем, наприклад, двоюрідним братом, навіть якщо

його національний закон не містить такої заборони.

4. Якщо лзакони шлюбуы, встановлені Сімейним кодексом

України, та національні лзакони шлюбуы іноземця не співпа-

дають, це може призвести до невизнання його шлюбу з грома-

дянкою України на території іноземної держави.

Так, якщо за законом іноземної держави встановлений ви-

щий шлюбний вік, чи вимагається дозвіл на шлюб батьків,

або дозвіл відповідного державного органу на шлюб з інозем-

цем, шлюб, зареєстрований відповідно до Сімейного кодексу

України, може не визнаватися на батьківщині іноземця.

Такі шлюби були названі в літературі лкульгаючимиы,

тобто нестійкими.

5. Частина друга статті 276 СК стосується шлюбів між іно-

земцями. Закон надає можливість нареченим, які є громадя-

нами, наприклад, Франції, зареєструвати шлюб у посольстві

Франції в Україні. Цей шлюб визнається дійсним за умови,

що у Франції визнаватимуться дійсними шлюби громадян

України, зареєстровані у посольстві України у Франції.

Стаття 277. Реєстрація шлюбу громадян України у консуль-

ській установі або дипломатичному представни-

цтві України

1. Шлюб між громадянами України, які проживають за

межами України, реєструється в консульській установі або

дипломатичному представництві України.

504

Стаття 277

2. Шлюб між громадянами України, а також шлюб гро-

мадянина України з іноземцем, зареєстровані за межами

України з додержанням форми шлюбу, встановленої зако-

ном держави - місця його реєстрації, є дійсними в Украї-

ні, якщо немає перешкод, встановлених статтями 24-26

цього Кодексу.

1. Відповідно до статті 29 Консульського статуту України,

затвердженого Указом Президента України від 2 квітня

1994 р.1, консул має право укладати шлюб відповідно до за-

конодавства України. Ця норма з певними термінологічними

уточненнями відтворена у частині першій статті 277 СК.

Отже, шлюб між громадянами України, які, наприклад,

проживають в Італії, не може бути зареєстрований у відповід-

ному державному відомстві Італії. Оскільки на громадян

України, які проживають в Італії чи іншій державі, поширю-

ється законодавство України, їхній шлюб може бути зареєст-

ровано виключно або в консульській установі, або в диплома-

тичному представництві України відповідно до Сімейного ко-

дексу України.

2. Частина друга статті 277 СК стосується насамперед тих

поодиноких випадків, коли в іноземній державі, у якій про-

живають українські громадяни, немає українського посольст-

ва чи консульства.

У цій ситуації в Україні визнаватимуться дійсними їхні

шлюби, за умови дотримання форми шлюбу, встановленої за-

коном цієї держави, а також за умови, що шлюб зареєстрова-

но за вільною згодою, що жоден не перебував в іншому шлю-

бі; що жінка та чоловік не є тими, які не можуть бути у шлю-

бі між собою.

Частина друга статті 277 СК стосується і шлюбів, зареєст-

рованих за межами України між громадянином України та

іноземцем. Умовою дійсності такого шлюбу в Україні є до-

тримання тих же вимог. Тому, якщо в Сирії був зареєстрова-

ний шлюб між сирійцем, який уже має двох дружин, та гро-

мадянкою України, цей шлюб в Україні не вважатиметься

дійсним.

1 Укази Президента України: Т. 1 (1991-1994). - К., 1997. - С. 850.

505

РОЗДІЛ VI

Стаття 278. Визнання шлюбу, зареєстрованого за межами

України

1. Шлюб між іноземцями, зареєстрований за межами

України за законом держави - місця його реєстрації, є

дійсним в Україні.

1. Стаття 278 СК стосується виключно шлюбів, зареєстро-

ваних між іноземцями за межами України. Шлюб, наприк-

лад, між таджиками, зареєстрований у Таджикистані відпо-

відно до свого національного законодавства, є дійсним в

Україні. Навіть тоді, коли йдеться про лполігамний шлюбы,

оскільки право чоловіка мати кількох дружин передбачено

його національним законом.

Стаття 279. Розірвання шлюбу між громадянином України

та іноземцем і шлюбу іноземців між собою в

Україні

1. Розірвання шлюбу між громадянином України та іно-

земцем, а також шлюбу іноземців між собою в Україні

здійснюється за законом України.

1. Стаття 279 СК визначає закон, за яким в Україні має

проводитися розірвання шлюбів з іноземцем або між інозем-

цями.

Відповідно до цього, якщо, наприклад, чоловік-іноземець

виїхав за кордон на постійне проживання, дружина - грома-

дянка України має право звернутися до суду з позовом про ро-

зірвання шлюбу за місцем свого проживання в Україні. Або

якщо дружина - громадянка України засуджена за вчинен-

ня злочину до п'яти років позбавлення волі, чоловік-інозе-

мець має право подати заяву про розірвання шлюбу до органу

реєстрації актів цивільного стану за місцем свого проживан-

ня в Україні.

2. Відповідно до аналогії закону має діяти стаття 29 Кон-

сульського статуту України, за якою консул має право розри-

вати шлюб відповідно до законодавства України. Йдеться про

розірвання шлюбу відповідно до статей 106 та 107 СК.

506

Стаття 280

Стаття 280. Визнання розірвання шлюбу, здійсненого за ме-

жами України

1. Розірвання шлюбу між громадянином України та іно-

земцем, здійснене за межами України за законом відповід-

ної держави, є дійсним в Україні, якщо в момент розірван-

ня шлюбу хоча б один із подружжя проживав за межами

України.

2. Розірвання шлюбу між громадянами України, здійс-

нене за межами України за законом відповідної держави, є

дійсним в Україні, якщо обоє з подружжя в момент ро-

зірвання шлюбу проживали за межами України.

3. Розірвання шлюбу між іноземцями, здійснене за ме-

жами України за законом відповідної держави, є дійсним в

Україні.

4. Громадянин України, який проживає за межами

України, має право звернутися з позовом про розірвання

шлюбу до суду України, якщо другий з подружжя, незалеж-

но від його громадянства, проживає за межами України.

1. Стаття 280 СК визначає умови визнання в Україні ро-

зірвання шлюбу, здійсненого за її межами.

Якщо один з подружжя є іноземцем, такою умовою є про-

живання одного з подружжя в момент розірвання шлюбу за

межами України. Тобто, якщо громадянка України проживає

у Чехії, її шлюб з громадянином Німеччини може бути ро-

зірвано за законом Чехії. Таке розірвання шлюбу вважатиметь-

ся дійсним в Україні.

2. У частині другій статті 280 СК визначена умова визнан-

ня в Україні розірвання шлюбу між громадянами України,

здійсненого за межами України. Нею є проживання дружини

і чоловіка в момент розірвання шлюбу за межами України.

Тобто, якщо дружина проживає в Польщі, а чоловік - також

в Польщі чи в Іспанії, розірвання шлюбу, здійснене за заявою

дружини за законом Польщі, буде дійсним в Україні.

3. В Україні визнаються дійсними розірвання шлюбів між

іноземцями, здійснені за межами України, відповідно до за-

кону іноземної держави.

4. У частині четвертій статті 280 СК визначено право гро-

мадянина України, який проживає за межами України, звер-

507

РОЗДІЛ VI

нутися з позовом про розірвання шлюбу до суду України,

якщо другий з подружжя не проживає в Україні. Тобто гро-

мадянин України має право вибору між можливостями, перед-

баченими у частинах першій та четвертій цієї статті.

Якщо він проживає, наприклад, в Угорщині, а його дружи-

на - в Бельгії, заява про розірвання шлюбу може бути ним

пред'явлена або до суду в Угорщині або до суду в Україні. По-

дання заяви до суду Угорщини має здійснюватися за закона-

ми Угорщини.

Стаття 281. Визнання батьківства в Україні. Визнання бать-

ківства, встановленого за межами України

1. Визнання батьківства в Україні незалежно від грома-

дянства батьків і дитини та місця їхнього проживання про-

вадиться за законом України.

2. Батьки дитини, які проживають за межами України,

можуть подати заяву про визнання батьківства до консуль-

ської установи або дипломатичного представництва Украї-

ни.

1. Стаття 281 СК передбачає поширення законів України,

тобто насамперед Сімейного кодексу України, на визнання ба-

тьківства іноземним громадянином, що здійснене в Україні.

Тобто громадянин США може визнати батьківство щодо дити-

ни, яка є громадянином України і проживає в Україні. Грома-

дянин України може визнати батьківство щодо дитини, яка

проживає в Болгарії.

Отже, кожне визнання батьківства в Україні, незалежно

від того, громадянином якої держави є батько і дитина та не-

залежно від місця їхнього проживання, має проводитися від-

повідно до статей 126-128 Сімейного кодексу України та ін-

ших законів.

2. У частині другій статті 281 СК встановлене альтернатив-

не правило: якщо батько дитини проживає за межами Украї-

ни, він може прибути в Україну для визнання батьківства або

подати відповідну заяву до консульської установи чи дипло-

матичного представництва України за кордоном.

508

Стаття 282

Стаття 282. Усиновлення дитини, яка е громадянином Украї-

ни, але проживає за межами України

1. Усиновлення громадянином України дитини, яка є

громадянином України, але проживає за межами України,

здійснюється в консульській установі або дипломатичному

представництві України.

Якщо усиновлювач не є громадянином України, для

усиновлення дитини, яка є громадянином України, по-

трібен дозвіл Центру з усиновлення дітей.

Усиновлення іноземцем дитини, яка є громадянином

України, здійснене у відповідних органах держави, на те-

риторії якої проживає дитина, є дійсним за умови поперед-

нього одержання дозволу Центру з усиновлення дітей.

1. У частині першій статті 282 СК встановлений виняток із

загального правила про судову процедуру усиновлення (час-

тина перша статті 207 СК).

Ж. виїхала на заробітки в Італію і там народила дитину.

Громадянин України, який також проживає в Італії, мо-

же усиновити її, подавши відповідні документи до консуль-

ської установи України або дипломатичного представництва

України в Італії.

Така спрощена процедура усиновлення має обЄрунтування.

Оскільки дитина проживає за кордоном і усиновлювач також

здебільшого у цій ситуації проживає за кордоном, суду Украї-

ни було б набагато складніше встановлювати відповідність

усиновлення найвищим інтересам дитини.

Якщо усиновлювачем дитини, яка проживає в Італії, є гро-

мадянин Італії, на проведення її усиновлення закон вимагає

дозволу Центру з усиновлення дітей.

2. Абзац третій статті 282 СК визначає умову визнання в

Україні дійсності усиновлення дитини - громадянина Украї-

ни усиновлювачем-іноземцем. Нею є наявність дозволу на

усиновлення Центру з усиновлення дітей.

За відсутності такого дозволу усиновлення не визнаватиме-

ться дійсним в Україні, але може бути дійсним в Італії, якщо

воно було проведене в Італії відповідно до законів Італії.

509

РОЗДІЛ VI

Стаття 283. Усиновлення іноземцем дитини, яка є громадя-

нином України

1. Усиновлення іноземцем в Україні дитини, яка є гро-

мадянином України, здійснюється на загальних підставах,

встановлених главою 18 цього Кодексу.

2. Дитина, яка є громадянином України, може бути уси-

новлена іноземцем, якщо вона перебуває не менш як один

рік на обліку у Центрі з усиновлення дітей.

Якщо усиновлювач є родичем дитини або дитина страж-

дає на хворобу, що внесена до спеціального переліку, за-

твердженого Міністерством охорони здоров'я України,

усиновлення може бути здійснене до спливу цього строку.

3. Дитина може бути усиновлена іноземцем, якщо про-

тягом одного року з моменту взяття її на облік у Центрі з

усиновлення дітей не виявилося громадянина України,

який бажав би її усиновити або взяти під опіку чи піклу-

вання до себе в сім'ю.

Переважне право на усиновлення дитини - громадяни-

на України мають іноземці, які є:

1) родичами дитини;

2) громадянами держав, з якими Україна уклала дого-

вір про надання правової допомоги.

4. На усиновлення дитини іноземцем потрібна згода

Центру з усиновлення дітей.

5. Усиновлення іноземцями провадиться за умови за-

безпечення дитині прав в обсязі не меншому, ніж це вста-

новлено законами України.

6. За усиновленою дитиною зберігається громадянство

України до досягнення нею вісімнадцяти років.

Усиновлена дитина має право на збереження своєї на-

ціональної ідентичності відповідно до Конвенції про права

дитини, інших міжнародних договорів.

1. Відповідно до пункту лЬы статті 21 Конвенції про права

дитини держави-учасниці визначають, що усиновлення в ін-

шій країні може розглядатися як альтернативний спосіб до-

гляду за дитиною, якщо дитина не може бути передана на ви-

ховання або в сім'ю, яка могла би забезпечити їй виховання

або усиновлення, і якщо забезпечення якогось придатного до-

гляду в країні походження дитини є неможливим. Тобто уси-

510

Стаття 283

новлення іноземцем дитини, яка є громадянином України,

можливе як останній шанс забезпечення дитини сімейним ви-

хованням.

2. Якщо усиновлення іноземцем дитини, яка є громадяни-

ном України, здійснюється в Україні, воно має відповідати

нормам, встановленим у главі 18 СК, тобто має здійснюватись

на загальних підставах.

3. У частині другій статті 283 СК річний строк - це

своєрідний строк чекання на рідних матір, батька, на роди-

чів, на інших осіб - громадян України, які забажали би взя-

ти дитину у свою сім'ю. Тому рішення суду про усиновлення

дитини іноземцем може бути винесене лише після спливу од-

ного року від дня взяття дитини на облік.

Якщо, наприклад, дитина, мати якої втекла з пологового

будинку, була взята на облік у Центрі з усиновлення дітей

18 вересня 2002 р., рішення суду про усиновлення може бути

щонайшвидше винесене судом лише 19 вересня 2003 р.

Але це не означає, що документи для усиновлення дитини

іноземним громадянином не можуть готуватися заздалегідь.

4. Усиновлення дитини іноземцем може бути здійснено до

спливу одного року, якщо усиновлювачем є, наприклад, тітка

чи дядько дитини.

У частині другій статті 283 СК не врегульована ситуація,

коли іноземець є чоловіком чи дружиною матері, батька ди-

тини. Вимагати і у цій ситуації, щоби дитина перебувала на

обліку у Центрі з усиновлення дітей не менше одного року бу-

ло би нерозумним. Тому, на підставі частини дев'ятої стат-

ті 7 СК, має бути зроблений висновок: іноземець, який є дру-

жиною чи чоловіком матері дитини, може усиновити цю ди-

тину і тоді, коли вона не перебуває на обліку у Центрі з

усиновлення. Інакше регулювання цієї ситуації було б неро-

зумним, адже дитина, яка має одного з батьків, у центрі з

усиновлення не обліковується.

До спливу річного строку може бути усиновлена хвора ди-

тина. Наказом Міністерства охорони здоров'я України від

4 січня 1997 р. (з наступними змінами) затверджено Перелік

захворювань, які дають право на усиновлення хворих дітей

без дотримання строків їх перебування на обліку в Центрі з

511

РОЗДІЛ VI

усиновлення дітей1. До цих захворювань належать, зокрема,

усі злоякісні новотворення, а також вроджена відсутність

кінцівки.

5. Дитина, яка є громадянином України, мала би жити в

Україні, на своїй землі; саме Україна мала би піклуватися

про своїх дітей, про їхнє майбутнє, а відтак про майбутнє дер-

жави.

Відповідно до цих засадничих положень усиновлення ди-

тини іноземцем і вивезення її з України мало би сприйматися

не як норма, а як виняток з неї, як докір державі і суспільст-

ву в цілому за неможливість втримати в Україні кожну свою

дитину.

Частина третя статті 283 СК зорієнтована на наявність кон-

куренції кількох осіб, які хотіли би взяти дитину у свою

сім'ю.

Тому, якщо Андрійка захоче усиновити подружжя - нім-

ці і одночасно Н. - сусідка його покійних батьків, що вияви-

ла бажання взяти його до себе у сім'ю на правах підопічного,

перевага має бути надана Н. - громадянці України.

На жаль, така конкуренція осіб, які могли би забезпечити

дитину сімейним оточенням, існує, як правило, лише в уяві.

6. Абзац другий частини третьої статті 283 СК призначе-

ний для регулювання ситуації, коли усиновити дитину ви-

явило бажання кілька іноземців.

Першість віддана тому, хто є родичем дитини, незалежно

від ступеня побічного споріднення. За їх відсутності або коли

суд відмовить у задоволенні їхньої заяви про усиновлення,

першість буде віддана тому, хто є громадянином держави, з

якою Україна уклала договір про надання правової допомоги.

Наявність такого договору забезпечує можливість більш пов-

ної реалізації прав усиновленої дитини, зокрема її права на

утримання.

7. Суд може постановити рішення про усиновлення лише

за наявності дозволу Центру з усиновлення дітей, що слід вва-

жати обов'язковою умовою пред'явлення до суду заяви про

усиновлення.

1 Офіційний вісник України. - 1997. - Число 16. - С. 168.

512

Стаття 284

Стаття 55 Конституції України гарантує право кожному

оскаржити до суду рішення чи бездіяльність органу держав-

ної влади. Відповідно до цього іноземець, якому Центр з уси-

новлення дітей не дав дозволу на усиновлення або зволікає з

відповіддю, має право на звернення за захистом своїх ін-

тересів до суду.

8. Відповідно до пункту лсы статті 21 Конвенції про права

дитини, держави-учасниці забезпечують, що у разі усинов-

лення дитини в іншій країні будуть застосовуватися такі ж

гарантії і норми, які застосовуються щодо усиновлення всере-

дині країни. Ця вимога зреалізована у частині п'ятій стат-

ті 283 СК.

Забезпечити стабільність прав дитини має і Україна як

держава-учасниця Конвенції, на території якої почала про-

живати усиновлена дитина.

При розгляді заяви про усиновлення суд має жадати від за-

явника подання витягів із відповідних нормативних актів,

які забезпечують за кордоном основні права дитини, які вона

має в Україні: право на житло, на освіту, на охорону здоров'я,

на утримання тощо.

9. Оскільки усиновлена дитина залишається громадяни-

ном України, вона має право на прояв своєї національної

ідентичності, на пам'ять про те, якого вона роду.

Абзац другий частини шостої статті 283 СК, надаючи дити-

ні право на збереження своєї національної ідентичності, по-

кладає відповідні обов'язки на усиновлювача: навчити дити-

ну української мови, якщо вона була усиновлена в ранньому

віці, створити для неї можливість спілкуватися рідною мо-

вою, знати і дотримуватись національних традицій.

Ця норма покликана зберегти для української дитини-си-

роти, вивезеної за кордон, її національне коріння, на що вона

має природне, від Бога, право.

Стаття 284. Усиновлення дитини, яка є іноземцем і прожи-

ває в Україні

1. Усиновлення дитини, яка є іноземцем і проживає в

Україні, здійснюється громадянами України або іноземця-

ми, які проживають в Україні, на загальних підставах.

513

РОЗДІЛ VI

1. Стаття 284 СК стосується усиновлення в Україні дити-

ни, яка проживає в Україні, але є громадянином іншої держа-

ви.

О. виїхала до Польщі і там було зареєстровано її шлюб з гро-

мадянином Польщі. Через два роки у подружжя народилася

дочка Н. У зв'язку зі смертю чоловіка О. повернулася з доч-

кою, яка є громадянкою Польщі, в Україну.

Через певний час дитину захотів усиновити другий чоло-

вік її матері.

У цій ситуації усиновлення буде проводитися судом відпо-

відно до Сімейного кодексу України.

Стаття 285. Обмеження права іноземця на таємницю усинов-

лення дитини, яка є громадянином України

1. Усиновлення дитини, яка є громадянином України,

особою, яка є громадянином держави, з якою Україна не

має договору про надання правової допомоги, не є таєм-

ним, якщо у державі, в якій усиновлювач постійно прожи-

ває і в яку має переїхати дитина, усиновлення не є таєм-

ним.

2. Усиновлення дитини, яка є громадянином України,

особою, яка є громадянином держави, з якою Україна не

має договору про надання правової допомоги, і якщо ця

особа в Україні постійно не проживає, не є таємним.

1. У багатьох державах до доцільності збереження так зва-

ної абсолютної таємниці усиновлення ставлення кардинально

протилежне. Ця обставина була врахована при формулюванні

звуженого обсягу таємниці усиновлення дитини - гро-

мадянина України іноземцями.

Після усиновлення двох сестричок подружжям з Німеччини

в одній із церков м. Львова була відправлена Служба Божа з

запрошенням їхніх далеких родичів. Прибрані батьки не

збиралися приховувати усиновлення, оскільки дівчаткам бу-

ло п'ять та сім років. Усі свої дії були ними спрямовані на за-

безпечення дітей сімейним оточенням.

2. Норма частини першої статті 285 СК передбачає збере-

ження таємниці усиновлення завжди, якщо в державі, в яку

514

Статті 286, 287

має приїхати дитина, усиновлення є таємним. Навіть якщо з

цією державою не укладено договору про надання правової

допомоги.

І навпаки, якщо в державі, в яку має переїхати дитина, уси-

новлення не є таємним, не є воно таємним і в Україні, якщо ін-

ше не визначено у договорі про надання правової допомоги.

3. У частині другій статті 285 СК йдеться про усиновлення

дитини іноземцем, з державою якого Україна не має договору

про надання правової допомоги.

За загальним правилом, таке усиновлення не є таємним.

Таємниця усиновлення буде оберігатися лише тоді, коли

усиновлювач-іноземець проживає в Україні, якщо в Україні

залишається проживати і усиновлена ним дитина.

Стаття 286. Усиновлення в Україні іноземцем дитини, яка є

іноземцем або особою без громадянства

1. Усиновлення іноземцем або особою без громадянства

дитини, яка є іноземцем або особою без громадянства, здійс-

нюється в Україні відповідно до законів України, якщо ін-

ше не встановлено міжнародними договорами України.

1. У статті 286 СК закріплено загальне правило, за яким

акт цивільного стану, здійснений в Україні, має відповідати

законам України.

Незалежно від того, хто є усиновлювачем - іноземний гро-

мадянин чи особа без громадянства, - а також незалежно від

громадянства дитини, усиновлення здійснюється в Україні за

законами України.

Міжнародним договором, зокрема договором України з ін-

шою державою про надання правової допомоги, може бути

встановлено інше правило.

Стаття 287. Нагляд за дотриманням прав дітей, які усинов-

лені іноземцями

1. Якщо діти усиновлені іноземцями і проживають за

межами України, відповідна консульська установа за до-

рученням Міністерства закордонних справ України веде

облік цих дітей і здійснює нагляд за дотриманням їхніх

прав до досягнення ними вісімнадцяти років.

515

РОЗДІЛ VI

Порядок здійснення нагляду за дотриманням прав ді-

тей, які усиновлені іноземцями і проживають за межами

України, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

1. Кодекс про шлюб та сім'ю у 1996 р. був доповнений стат-

тею 1995 про нагляд за дотриманням прав дітей, усиновле-

них іноземними громадянами1. Необхідність встановлення

постійного нагляду була зумовлена непоодинокими фактами

зникнення таких дітей, злочинного поводження з ними.

Порядок здійснення нагляду за дотриманням прав дітей,

які усиновлені іноземцями і проживають за межами України,

затверджується постановою Кабінету Міністрів України.

Стаття 288. Встановлення опіки, піклування над дитиною,

яка є громадянином України, але проживає за

межами України, а також над дитиною, яка є

іноземцем, але проживає в Україні. Визнання

опіки, піклування, встановлених за межами Ук-

раїни

1. Опіка, піклування над дитиною, яка є громадянином

України, але проживає за її межами, а також над дитиною,

яка є іноземцем, але проживає в Україні, встановлюється

за законом України.

2. Опіка, піклування, встановлені за законом іноземної

держави над дитиною, яка є громадянином України, але

проживає за її межами, є дійсними в Україні у разі відсут-

ності заперечень консульської установи або дипломатич-

ного представництва України.

3. Опіка, піклування, встановлені над дитиною, яка є

іноземцем, за межами України за законами іншої держа-

ви, є дійсними в Україні.

1. Якщо дитина є громадянином України, але проживає за

її межами, встановлення над нею опіки чи піклування має

відбуватися за законами України.

Якщо опіку чи піклування над такою дитиною було здійс-

нено за законом іноземної держави, в Україні опіка та піклу-

1 Закон України лПро внесення змін і доповнень до Кодексу про шлюб

та сім'ю Україниы // ВВР. - 1996. - № 7. - Ст. 26.

516

Статті 289, 290

вання визнаватимуться дійсними, якщо не буде заперечень з

боку консульської установи або дипломатичного представни-

цтва України в іншій державі.

2. Над дитиною-іноземцем, яка проживає в Україні, опіка

та піклування встановлюються за законами України.

3. В Україні визнаються (є дійсними) опіка та піклування,

встановлені за законом іншої держави над дитиною, яка є іно-

земним громадянином.

Стаття 289. Реєстрація шлюбу, народження дитини, визнан-

ня батьківства, розірвання шлюбу громадян Ук-

раїни, які проживають за межами України

1. Реєстрація шлюбу, народження дитини, визнання ба-

тьківства, розірвання шлюбу громадян України, які про-

живають за межами України, провадиться в консульських

установах або дипломатичних представництвах України

за законами України.

При реєстрації цих актів цивільного стану в консульсь-

ких установах або дипломатичних представництвах Укра-

їни застосовується законодавство України, якщо заінтере-

совані особи є громадянами України.

1. У частині першій статті 289 СК дублюється правовий ма-

теріал щодо реєстрації шлюбу між громадянами України, які

проживають за кордоном, закріплений у частині першій стат-

ті 277 СК, що є недоліком законодавчої техніки.

2. Якщо дитина є громадянином України, то її народження

за кордоном реєструється у консульській установі чи дипло-

матичному представництві України.

3. Заява іноземця про визнання свого батьківства щодо ди-

тини, яка є громадянином України, має відповідати закону

України.

Стаття 290. Визнання документів, виданих органами інозем-

них держав на посвідчення актів цивільного

стану

1. Документи, видані компетентними органами інозем-

них держав на посвідчення актів цивільного стану, здійс-

ззз-ш517

РОЗДІЛ VI

нених за межами України за законами відповідних держав

щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства,

є дійсними в Україні за умови їх консульської легалізації.

1. Стаття 290 СК встановлює вимогу щодо консульської ле-

галізації кожного документа компетентного органу іноземної

держави, яким посвідчується акт цивільного стану, здійсне-

ний за законами іноземної держави. Легалізації підлягають

свідоцтво про шлюб між громадянкою України та громадяни-

ном іншої держави, свідоцтво про смерть громадянина Украї-

ни, свідоцтво про народження тощо.

Без консульської легалізації ці документи в Україні не-

дійсні.

Стаття 291. Застосування законів іноземних держав

1. Сімейне законодавство іноземних держав застосову-

ється в Україні, якщо воно не суперечить основним заса-

дам регулювання сімейних відносин, що встановлені у

статті 7 цього Кодексу.

1. Стаття 291 СК допускає можливість застосування в

Україні сімейного законодавства інших держав. Йдеться ви-

ключно про застосування іноземного сімейного законодавства

при укладенні договорів, які стосуються сімейних відносин

(шлюбного договору, договору про надання утримання, про

місце проживання дитини тощо), а також при вирішенні су-

дом сімейного спору.

Так, якщо громадянка України тривалий час проживала з

чоловіком, громадянином Туреччини в Туреччині, а зараз по-

зов про розірвання цього шлюбу та поділ майна розглядає суд

України, він має право застосувати сімейне законодавство Ту-

реччини щодо того майна, яке вони придбали в Туреччині.

Єдине застереження: відповідна норма сімейного законо-

давства Туреччини не може суперечити основним засадам ре-

гулювання сімейних відносин в Україні, зокрема, справедли-

вості, розумності та добросовісності.

Стаття 292

Стаття 292. Визнання в Україні актів цивільного стану, за-

реєстрованих за законами іноземних держав

1. В Україні визнаються акти цивільного стану, зареєст-

ровані за законами іноземних держав.

1. Акт цивільного стану засвідчується відповідним доку-

ментом.

Смерть, шлюб, народження, визнання батьківства, інші

акти цивільного стану, зареєстровані за законом іноземної

держави, визнаються в Україні. Однак документи, що їх по-

свідчують, є дійсними в Україні лише за умови їх консульсь-

кої легалізації.

Так, якщо громадянин Франції у 1999 р. розірвав перший

шлюб за законом Франції, розірвання шлюбу як акт цивіль-

ного стану визнаватиметься в Україні. Але для того, щоби за-

реєструвати в Україні повторний шлюб з громадянкою Украї-

ни, йому належить легалізувати свідоцтво про розірвання

шлюбу, видане відповідним державним органом Франції.

33'3-132

519

Розділ VII

ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Кодекс набирає чинності одночасно з набранням

чинності Цивільним кодексом України.

2. Визнати такими, що втрачають чинність з вступом у

дію Сімейного кодексу України:

1) Кодекс про шлюб та сім'ю України (Відомості Верхов-

ної Ради УРСР, 1969 р., додаток до № 26, ст. 204; 1971 р.,

№ 20, ст. 141; 1973 р., № 21, ст. 181; 1980 р., № 38, ст. 754;

1984 р., № 7, ст. 136; 1985 р., № 11, ст. 205, ст. 206; 1987 р.,

№ 8, ст. 149, № 35, ст. 674; 1991 р., № 9, ст. 89; Відомості

Верховної Ради України, 1992 р., № 4, ст. 25, № 36, ст. 528;

1996 р., № 7, ст. 26; 2000 р., № 9, ст. 67, № 50, ст. 436).

Розділ V лАкти громадянського стануы зберігає свою

чинність у частині, що не суперечить цьому Кодексу, до

прийняття спеціального закону;

(Із змінами, внесеними згідно із законом України

від 26.12.2002 р. № 407-ІУ)

2) Закон Української РСР від 20 червня 1969 року лПро

затвердження Кодексу про шлюб та сім'ю Української

РСРы (Відомості Верховної Ради УРСР, 1969 р., № 26,

ст. 204);

3) Указ Президії Верховної Ради Української РСР від

29 грудня 1969 року лПро порядок введення в дію Кодексу

про шлюб та сім'ю Української РСРы (Відомості Верховної

Ради УРСР, 1970 р., № 2, ст. 16; 1980 р., № 38, ст. 754).

3. Кабінету Міністрів України:

подати до Верховної Ради України протягом трьох міся-

ців з дня опублікування цього Кодексу пропозиції щодо

внесення змін до законів України, які випливають з цього

Кодексу;

привести у відповідність із цим Кодексом свої норматив-

но-правові акти;

забезпечити приведення міністерствами та іншими цент-

ральними органами виконавчої влади їх нормативно-пра-

вових актів у відповідність із цим Кодексом.

1. Відповідно до частини п'ятої статті 94 Конституції Укра-

їни закон набирає чинності через десять днів з дня його

офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим

законом. На цій підставі було зроблено висновок, що інша да-

та набрання чинності закону може бути визначена не у спе-

ціальному законі про порядок введення в дію Сімейного коде-

ксу, а у самому Сімейному кодексі України, у прикінцевих

положеннях.

2. Сімейний кодекс України був прийнятий 10 січня 2002 р.,

і мав бути введений в дію 1 січня 2003 р., тобто майже через

рік (для порівняння: Кодекс про шлюб та сім'ю був прийнятий

20 червня 1969 р., а введений в дію 1 січня 1970 р.).

Такий тривалий час був цілком достатнім не лише для

ознайомлення з Сімейним кодексом України, і для психоло-

гічної підготовки до сприйняття та здійснення нових його по-

ложень, а й для прийняття відповідних підзаконних актів та

підготовки законопроектів про внесення змін до тих законів,

які суперечили Сімейному кодексу України.

3. З моменту набрання чинності Сімейного кодексу Украї-

ни мала припинитися чинність Кодексу про шлюб та сім'ю

України. Виняток стосувався лише розділу V лАкти грома-

дянського стануы.

Оскільки реєстрація актів цивільного стану має регулюва-

тися спеціальним законом, до прийняття цього закону норми

розділу V Кодексу про шлюб та сім'ю 1969 р. мали зберегти

свою чинність у частині, що не суперечить Сімейному кодексу

України.

4. У зв'язку з тим, що правовий матеріал про опіку та пік-

лування був перенесений до Цивільного кодексу України, у

Сімейному кодексі міститься лише глава 19 лОпіка та піклу-

вання над дітьмиы. Всупереч сподіванням про те, що Цивіль-

ний кодекс України буде підписаний Президентом (у третьо-

му читанні він був проголосований Верховною Радою України

521

РОЗДІЛ VII

29 листопада 2001 р.) і набере чинності одночасно із Сімей-

ним кодексом України, цього не сталося.

Цим була викликана необхідність внесення до розділу VII

лПрикінцеві положенняы відповідних змін.

5. Народним депутатом України В. В. Онопенком було вне-

сено проект Закону лПро внесення змін до Сімейного кодексу

Україниы, яким передбачалося доповнити підпункт 1 п. 2 Пе-

рехідних положень новим абзацом: лРозділ IV лОпіка і піклу-

ванняы втрачає чинність з дня введення в дію Цивільного ко-

дексу Україниы.

Цей законопроект, підтриманий Комітетом з питань право-

вої політики та Комітетом з питань охорони здоров'я, мате-

ринства та дитинства, був прийнятий 26 грудня 2002 р. у пер-

шому читанні, тобто за основу.

Відповідно до п. 6.5.5 Регламенту Верховної Ради України

законопроект, прийнятий за основу, може бути зразу ж про-

голосований як закон, якщо до нього немає зауважень.

Народний депутат України М. В. Оніщук вніс усну пропо-

зицію про лдоповненняы проекту В. В. Онопенка, з яким

Сімейний кодекс України мав набрати чинність одночасно з

Цивільним кодексом, оскільки лцього просить уся юридична

громадськістьы.

Ця пропозиція була прийнята як закон, хоча не могла вва-

жатися доповненням до пропозиції В. В. Онопенка, оскільки

була її прямим запереченням. Не могла вона і ставитися на

голосування, адже була подана усно і не розглядалася на ко-

мітетах1.

Закон України від 26 грудня 2002 р. був підписаний Пре-

зидентом України і офіційно опублікований 11 січня 2003 р.,

тобто після того, як відповідно до пункту 1 Перехідних поло-

жень Сімейний кодекс України діяв реально уже десять днів

(суди постановляли рішення, нотаріуси посвідчували догово-

ри, органи РАГСу змінили вивіски на органи РАЦСу).

Народними депутатами В. П. Семенюк, І. С. Бокиєм та

Ю. І. Костенком було внесено законопроект про скасування

Див. докладніше про це: Ромовська 3. З приводу перенесення чинно-

сті Сімейного кодексу України // журнал лАдвокаты. - 2003. -

№ 1. - С. 14.

522

Закону України від 26 грудня 2002 р., відновлення тексту

п. 1 Розділу VII лПрикінцеві положенняы та про доповнення

підпункту 1 пункту 2 новим абзацом такого змісту: лРозділ IV

лОпіка і піклуванняы втрачає чинність з дня введення в дію

Цивільного кодексу Україниы.

6. Сімейний кодекс України буде регулювати відносини,

які виникнуть починаючи з дня набрання ним чинності.

Сімейний кодекс України не має зворотної сили. Це озна-

чає, що він не може поширюватися на відносини, які виник-

ли до цього моменту.

Водночас Сімейний кодекс поширюватиметься на так звані

триваючі відносини, тобто ті, які, виникнувши до набрання

ним чинності, існуватимуть на час початку його дії.

7. Якщо рішення суду про розірвання шлюбу набрало чин-

ності, але жоден із подружжя не одержав свідоцтва про ро-

зірвання шлюбу до набрання Сімейним кодексом чинності,

припинення шлюбу має здійснюватися відповідно до статті 44

КпІПС.

Рішення суду про розірвання шлюбу було винесене у квіт-

ні 2000 р. М. остаточно вирішила припинити шлюб лише

після набрання чинності Сімейним кодексом.

У цій ситуації їй належить подати до органу РАЦСу відпо-

відну заяву з випискою з рішення суду про розірвання шлюбу.

Втрата чинності Кодексу про шлюб та сім'ю 1969 р. не

означає неможливості застосування його норм після набрання

чинності Сімейним кодексом України. Вони будуть і надалі

застосовуватися судом при вирішенні спорів щодо відносин,

які виникли до набрання чинності Сімейним кодексом Украї-

ни.

Така ситуація умовно названа лпереживаючою дією законуы.

Золотий годинник було куплено дружині у 1999 р. У 2003 р.

чоловік пред'явив позов про поділ майна.

Вартість цієї речі як такої, що належить подружжю на

праві сумісної власності, має бути врахована при поділі май-

на.

523

РОЗДІЛ VII

Оскільки годинник був придбаний до набрання чинності Сі-

мейним кодексом, норма статті 69 СК застосована бути не може.

8. Припинення чинності Кодексу про шлюб та сім'ю 1969 р.

має викликати одночасне припинення і так званих супрово-

джуючих законодавчих актів, якими є Закон Української

РСР від 20 червня 1969 р. та Указ Президії Верховної Ради

Української РСР від 29 грудня 1969 р.

9. У частині третій розділу VII Кабінету Міністрів України

дано три види доручень. Йдеться, насамперед, про виявлення

тих законів, які суперечать Сімейному кодексу України, а то-

му мають бути змінені, а також тих законів, необхідність вне-

сення до яких змін (доповнень) викликана Сімейним кодек-

сом України.

У Сімейному кодексі України є низка норм, які передбача-

ють прийняття підзаконних нормативно-правових актів. Так,

за статтею 27 СК Кабінет Міністрів України має затвердити

зразок Свідоцтва про шлюб, а за статтею ЗО СК - Порядок

здійснення медичного обстеження осіб, які подали заяву про

реєстрацію шлюбу.

Кабінетові Міністрів України належить привести у відпо-

відність до Сімейного кодексу України свої нормативно-пра-

вові акти та нормативно-правові акти міністерств, інших цен-

тральних органів виконавчої влади.

ПІСЛЯМОВА

Сімейний кодекс України регулює сімейні відносини лпов-

ніше, ширше, глибше і значною мірою інакшеы1. Така висока

оцінка Сімейного кодексу України суддями Верховного Суду

України - це нагорода за величезні зусилля, які довелося до-

класти до прийняття цього важливого законодавчого доку-

мента.

Прийняття Сімейного кодексу Верховною Радою України -

свідчення довіри до української правничої науки. Цим Кодек-

сом Україна зробила великий крок уперед, на шляху утвер-

дження унікальності та неповторності кожної людини, уні-

кальності та неповторності кожної сімейної спільноти.

Сприйнявши все цінне з західної правової культури, Сімей-

ний кодекс України демонструє світові наше власне, україн-

ське розуміння юридичного вирішення складних житейських

проблем.

Сімейний кодекс України підкреслює незнищенну вартість

загальнолюдських цінностей, повагу до природних прав лю-

дини на сім'ю, на любов, на щастя.

Нова лсімейна конституціяы збалансовує право на особисту

свободу з обов'язками турбуватися про ближнього; утверджу-

ючи силу праці, правди та любові, закликає до відповідально-

го материнства та батьківства як невід'ємної частини лциві-

лізації любовіы, як засобу лгуманізації світуы.

лСім'я, - як сказав Іоанн Павло II, - це перша школа то-

го, як бути людиною. Будь людиноюы.

Ярема А. Г., Давиденко Г. І. Застосування судами нового сімейного

законодавства // Вісник Верховного Суду України. - 2003. - № 1. -

Вкладка: На допомогу судді. - С. 2.

525

ЗМІСТ

Передмова....................... 5

РОЗДІЛІ. Загальні положення. ............ 10