Глава 18

3) лпровести усиновленняы - також не найкраще форму-

лювання.

Тому після численних консультацій з суддями було обрано

оптимальний спосіб вирішення цієї проблеми, яким є лого-

лошення заявника усиновлювачемы як особи, яка здобула пе-

ремогу над іншими претендентами на усиновлення, як особи,

яка зуміла переконати суд у чистоті своїх намірів та спромож-

ності реально поліпшити умови життя того, хто нею усинов-

лений.

Стаття 225. Момент здійснення усиновлення

1. Усиновлення вважається здійсненим у день набрання

чинності рішенням суду про усиновлення.

2. За бажанням усиновлювача державний орган реєст-

рації актів цивільного стану видає на підставі рішення су-

ду Свідоцтво про усиновлення, зразок якого затверджує

Кабінет Міністрів України.

1. Замість невдалого терміна лусиновлення настаєы (стат-

тя 113 КпШС) введено термін лусиновлення вважається здійс-

ненимы.

Правові наслідки усиновлення пов'язані з днем набрання

чинності рішенням суду про усиновлення.

Рішення суду, яким певну особу оголошено усиновлювачем,

є документом, що встановлює правові наслідки усиновлення

і водночас підтверджує його.

2. З метою збереження таємниці усиновлення Законом

України лПро внесення змін і доповнень до Кодексу про

шлюб та сім'ю Української РСРы від 23 червня 1992 р.1 була

скасована реєстрація усиновлення у органах ЗАГСу та припи-

нено видачу свідоцтва про усиновлення.

Норма частини другої статті 225 СК - своєрідна реакція

на бажання багатьох усиновлювачів мати не лише рішення

СУДУ, а саме свідоцтво про усиновлення, на відповідному

бланку і відповідного зразка.

Свідоцтво про усиновлення не призведе до розголошення

таємниці усиновлення, оскільки воно буде видаватися лише

1 ВВР. - 1992. - № 36. - Ст. 528.

434

Стаття 226

за бажанням усиновлювача. Отже, саме усиновлювачу довіре-

но визначити рівень небезпеки, яка може загрожувати йому

та дитині.

3. Свідоцтво про усиновлення - альтернативний доку-

мент, який лише підтверджує усиновлення.

Стаття 226. Право на таємницю усиновлення

1. Особа має право на таємницю перебування на обліку

тих, хто бажає усиновити дитину, пошуку дитини для уси-

новлення, подання заяви про усиновлення та її розгляду,

рішення суду про усиновлення.

2. Дитина, яка усиновлена, має право на таємницю, в то-

му числі і від неї самої, факту її усиновлення.

3. Особа, яка була усиновлена, має право після досяг-

нення нею чотирнадцяти років на одержання інформації

щодо свого усиновлення.

1. Конституція України у статті 32 проголосила право на

таємницю особистого життя людини. У цьому контексті особа

має право на таємницю від інших про стан здоров'я (зокрема,

про безплідність), і як результат цього - на таємницю дій,

спрямованих на появу в сім'ї дитини.

Кожен, хто з будь-яких джерел дізнався про перебування

на обліку осіб, які бажають усиновити дитину, про подання

особою до суду заяви про усиновлення чи навіть про наявність

рішення суду про усиновлення, повинен утримуватися від

розголошення цієї інформації.

2. У частині другій статті 226 СК йдеться про два види та-

ємниці усиновлення: від інших людей і від самої дитини.

Право дитини на таємницю усиновлення полягає, насампе-

ред, у праві вважати себе рідною дитиною і бути такою, як ін-

ші: з мамою, татом, бабусею, дідусем. Ця впевненість, поєд-

нана з генетичним прагненням бути часточкою роду, - запо-

рука душевної рівноваги дитини.

Якщо ж дитина знає про смерть своїх батьків, вона має

право знати стежку до їхніх могил. У цій ситуації усиновлю-

вачеві просто не слід нагадувати про усиновлення. Сумлінне

виконання нею, ним своїх обов'язків неодмінно оживить у

дитини потребу і бажання назвати їх мамою, татом.

28Ч-Ш435

РОЗДІЛ IV