Глава 18

заявником є, наприклад, чоловік матері дитини, І всі вони ра-

зом проживають, стан здоров'я заявника не може мати надто

великого значення. У зв'язку з цим суд може постановити

рішення про усиновлення і тоді, коли він страждає на хворо-

бу, що включена до Переліку хвороб, які відповідно до статті

212 СК є перешкодою до усиновлення.

Навіть якщо можна спрогнозувати тривалість життя тако-

го хворого, для дитини усиновлення у цьому випадку може

дати не лише матеріальну користь.

Хоча дитина-сирота після усиновлення не втратить права

на пенсію (наприклад, у зв'язку із смертю батька), усиновлю-

вач зобов'язаний буде її утримувати, а тому має бути мате-

ріально забезпеченим. Однак критерії для визначення мож-

ливості утримання дитини відсутні, оскільки заробітна плата

багатьох є нижчою від прожиткового мінімуму.

При розгляді заяви про усиновлення матимуть значення й

інші обставини, а саме: склад сім'ї заявника, особисті якості

осіб, з якими дитині доведеться проживати спільно, наяв-

ність своїх дітей тощо.

4. Серед обставин, які мають бути з'ясовані й враховані су-

дом, чи не найважливішими є мотиви, що ними керуються

особи, які бажають усиновлення. Вони є різними відповідно

до різних людських доль. Так, мотивом подання заяви про

усиновлення може бути збереження бездітної сім'ї, товарись-

кі відносини з батьками дитини, які загинули, прив'язаність

до сироти, намагання заволодіти майном дитини тощо.

17-річна дівчина, мріючи про те, щоб її усиновили, сказала:

лХотіла би, щоб мої майбутні діти мали бабусю і дідусяы.

5. Якщо лише один з подружжя подав заяву про усиновлен-

ня, має бути встановлено, чому її не подала його дружина або

чоловік, оскільки заперечення другого з подружжя щодо усинов-

лення може істотно вплинути на життя дитини в новій сім'ї.

6. Якщо маленька дитина істерично плаче на руках у того,

хто бажає її усиновити, або втікає від нього, - ця обставина

має насторожити суд.

Якщо дитина тривалий час живе у чужій сім'ї, звикла до

нових умов, нормально почуває себе і, можливо, називає сво-

їх добродіїв мамою, татом, бабусею, дідусем, все це засвідчує

її адаптацію і те, що нова сім'я стала для неї рідною.

432

Стаття 224

7. Якщо дитина втратила своїх знаменитих батьків (артис-

тів, державних діячів, науковців), її усиновлення може при-

звести до втрати нею лвисокої батьківської печатіы. Тому при

визначенні доцільності усиновлення таких дітей слід бути ду-

же обережним.

Група українських дітей-сиріт лікувалася в Німеччині. Дво-

ма дівчатками опікувалося подружжя, яке не мало своїх

дітей. Через деякий час вони приїхали до Львова, дівчатка

весь час не випускали їхніх рук, наче боялись, що їх можуть

розлучити. У такій та інших подібних ситуаціях ставлення

дитини до особи, яка бажає її усиновити, не потребує комен-

тарів.

8. Судом можуть бути враховані й інші обставини, зокре-

ма, релігійна приналежність дитини і заявника.

9. Відсутність конкурентів на статус усиновлювача і, нав-

паки, велика кількість дітей, які чекають, що за ними обо-

в'язково прийдуть, є підставою для застереження, яке містить-

ся у частині третій статті 224 СК: усиновлювачем може бути і

та особа, яка має своїх дітей або за станом здоров'я може їх

мати.

10. Норма частини четвертої статті 224 СК стосується уси-

новлення повнолітньої особи і має застосовуватися в поєднан-

ні з нормою частини другої статті 208 СК.

11. Ні Кодекс про шлюб та сім'ю 1969 р., ні Цивільний

процесуальний кодекс 1963 р. не визначали, яким має бути

зміст резолютивної частини рішення суду про усиновлення.

Ця прогалина зумовила існування різних її варіантів: лда-

ти дозвіл на усиновленняы, лвизнати усиновлювачемы, лпро-

вести усиновленняы. Кожен з цих варіантів був об'єктом кри-

тики з таких підстав:

1) саме суд, а не якийсь інший орган, постановляє рішення

про усиновлення, а отже, немає того, кому був би адресова-

ний дозвіл на усиновлення;

2) суд визнає певні обставини, які реально існують, але ви-

магають відповідного підтвердження, тому не можна особу

лвизнатиы усиновлювачем, адже такою вона ще не є;

28 3-Ш

433

РОЗДІЛ IV