Глава 18

Якщо дід, баба присутні у момент посвідчення згоди на

усиновлення матір'ю, батьком дитини, достатньо їхньої пи-

сьмової згоди. Якщо така присутність неможлива, згода на

усиновлення внучки, внука мала би бути посвідчена нота-

ріально.

7. Заява про згоду на усиновлення не є абсолютною, тобто

такою, що не може бути відкликана. Норма частини шостої

статті 217 СК дає право матері, батькові без зазначення будь-

яких причин відкликати свою згоду на усиновлення навіть

після того, як суд постановив рішення про усиновлення, але

до набрання цим рішенням чинності.

Заперечення проти усиновлення після того, як рішення

про усиновлення набрало чинності, правового значення вже

не має.

8. У контексті статті 217 СК батьками розуміються кровні

(рідні) мати, батько. Тому вона не стосується тих, хто був за-

писаний матір'ю, батьком дитини на підставі рішення суду

про усиновлення. Отже, закон не допускає так званого лпо-

двійногоы усиновлення (лпереусиновленняы). Тому усиновлю-

вач, навіть якщо він записаний батьком дитини, не може

через певний час дати згоду на усиновлення її іншою особою.

Стаття 218. Згода дитини на усиновлення

1. Для усиновлення дитини потрібна її згода.

Згода дитини на її усиновлення дається у формі, яка

відповідає її вікові.

2. Дитина має бути проінформована про правові наслід-

ки усиновлення.

3. Усиновлення провадиться без згоди дитини, якщо во-

на у зв'язку з віком або станом здоров'я не усвідомлює фак-

ту усиновлення.

4. Згода дитини на усиновлення не потрібна, якщо вона

проживає в сім'ї усиновлювачів і вважає їх своїми батька-

ми.

1. За статтею 104 КпШС для усиновлення вимагалася згода

дитини, яка досягла десятирічного віку. Від дитини, молод-

шої за віком, не залежав ні сам факт усиновлення, ні вибір

422

Стаття 218

особи усиновлювача. Ця норма відображала існуючу на час її

прийняття правову позицію, яка полягала у ненаданні юри-

дичного значення волі дитини, якій ще не виповнилося деся-

ти років.

За статтею 12 Конвенції про права дитини держави-учас-

ниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні по-

гляди, право вільно висловлювати їх з усіх питань, які її сто-

суються, причому поглядам дитини має приділятися належна

увага згідно з її віком та зрілістю. З цією метою дитині, як

уже зазначалося, надається, зокрема, можливість бути заслу-

ханою під час будь-якого судового чи адміністративного розг-

ляду, який стосується дитини.

Відповідно до Конвенції про права дитини стаття 218 СК

вимагає особистої згоди на усиновлення від кожної дитини,

яка може її дати. Норма частини першої цієї статті є ви-

раженням поваги до дитини: дитина має дати згоду не лише

на її усиновлення, а й на те, щоб усиновлювачами були саме

ці конкретні особи.

Вік дитини має визначати форму такої згоди. Так, якщо

дитині чотири роки, суду може бути поданий як доказ відео-

запис розмови (спілкування) з дитиною особи, яка бажає її

усиновити. Якщо дитині, скажімо, шість років, вона може бу-

ти заслухана судом. Дитина, якій сім років, може власноруч

написати до суду відповідну заяву. Отже, до компетенції суду

належить вибір засобів, які засвідчили би згоду дитини на

усиновлення.

2. Згода дитини на усиновлення має базуватися на усвідом-

ленні нею правових наслідків усиновлення, звичайно, в ме-

жах, доступних вікові, розумового, психічного рівня розвит-

ку дитини. Дитина має знати, що у неї буде мама, тато, що во-

на буде проживати з ними.

І це для неї - саме та інформація, яка є необхідною і, в

більшості випадків, достатньою. Право дитини, яку бажають

усиновити, знати про наслідки усиновлення - це вираження

поваги до неї.

3. Усиновлення може бути проведено без згоди дитини ли-

ше тоді, коли вона цієї згоди не може дати.

423

РОЗДІЛ IV