Глава 18

1. Для дитини, яка є сиротою або з інших причин була по-

збавлена батьківського піклування, дуже важливим є збе-

реження родинних відносин, особливо з рідними братами та

сестрами. Психологи застерігають від роз'єднання братів та

сестер, необумовленого вагомими причинами. Враховуючи

це, рідні брати та сестри, які перебувають на обліку для мож-

ливого усиновлення, за загальним правилом, не можуть бути

роз'єднані.

Водночас стаття 210 СК містить винятки. Так, якщо сиро-

тами залишилося п'ятеро дітей, знайти особу, яка могла б

усиновити їх усіх, дуже важко або навіть неможливо. Не про-

сто знайти усиновлювача навіть двох дітей, з яких одна дити-

на має вади фізичного розвитку.

Правило статті 210 СК виходить з того, що, оскільки не мо-

жна змінити життя усіх сиріт, слід це зробити хоча б для ко-

гось з них.

2. Правило статті 210 СК, не стосується випадків, коли

один з братів (сестер) перебуває на обліку дітей, які можуть

бути усиновлені, а другий - є повнолітнім.

3. Якщо дитина дає згоду на усиновлення, воно (усинов-

лення) не є для неї таємним. Тому у цьому випадку брати та

сестри, які були роз'єднані при усиновленні, мають право

знати про нове місце проживання того, хто буде усиновлений.

4. Переривання правового зв'язку з братом, сестрою у

зв'язку з усиновленням не перериває родинних, кровних

зв'язків, а тому заборона шлюбу між ними залишається чин-

ною.

Якщо усиновлення не є для дитини таємним (наприклад,

якщо їй десять років і вона знає про смерть своїх батьків),

брати та сестри (повнолітні та неповнолітні) мають право зна-

ти про нове місце її проживання.

Стаття 211. Особи, які можуть бути усиновлювачами

1. Усиновлювачем дитини може бути повнолітня дієзда-

тна особа.

2. Усиновлювачем може бути особа, що старша за дити-

ну, яку вона бажає усиновити, не менш як на п'ятнадцять

років.

410

Стаття 211

У разі усиновлення повнолітньої особи різниця у віці не

може бути меншою, ніж вісімнадцять років.

3. Усиновлювачами можуть бути подружжя, а також

особи, зазначені у частинах п'ятій та шостій цієї статті.

Усиновлювачами не можуть бути особи однієї статі.

4. Особи, які не перебувають у шлюбі між собою, не мо-

жуть усиновити одну і ту ж дитину.

Якщо такі особи проживають однією сім'єю, суд може

постановити рішення про усиновлення ними дитини.

5. Якщо дитина має лише матір, вона не може бути уси-

новлена чоловіком, з яким її мати не перебуває у шлюбі.

Якщо дитина має лише батька, вона не може бути уси-

новлена жінкою, з якою він не перебуває у шлюбі.

Якщо такі особи проживають однією сім'єю, суд може

постановити рішення про усиновлення ними дитини.

6. Якщо дитина має лише матір або лише батька, які у

зв'язку з усиновленням втрачають правовий зв'язок з нею,

усиновлювачем дитини може бути один чоловік або одна

жінка.

7. Кількість дітей, яку може усиновити один усиновлю-

вач, не обмежується.

1. Хоча матір'ю, батьком може бути і неповнолітня особа,

усиновлювачем така особа бути не може. Особа, яка бажає

усиновити дитину, має досягти повноліття на день винесення

рішення суду.

Згода бути усиновлювачем дитини - акт великої правової

ваги, а тому таке бажання має виходити від особи, яка повніс-

тю усвідомлює значення своїх дій і може керувати ними.

2. Усиновлення породжує цілу низку обов'язків щодо ди-

тини, які може виконувати лише повністю дієздатна особа.

Тому не має права бути усиновлювачем не лише недієздат-

ний, а й той, чия цивільна дієздатність обмежена судом у

зв'язку зі зловживанням ним алкогольними напоями чи нар-

котичними засобами.

3. Вікова різниця між усиновлювачем і дитиною (п'ятнад-

цять років) була вперше встановлена Законом України лПро

внесення змін та доповнень до Кодексу про шлюб та сім'ю

Україниы1 від ЗО січня 1996 р.

1 ВВР. - 1996. - № 7. - Ст. 26.

411

РОЗДІЛ IV