Глава 1

ну, але навіть кримінальна відповідальність не змогла цього

звичаю скасувати. Не була знищена і полігамія, хоча досить

суворо каралася законом.

У 1999 р. було зареєстровано шлюб між М. та 3. Зареєстрований

згодом шлюб М. із П. не може вважатися дійсним, оскільки су-

перечить статті 25 СК. Та обставина, що полігамія відповідає

національній традиції кримських татар та інших мусульман,

які проживають в Україні, не може його легалізувати.

4. Третю групу звичаїв складають ті, ніша чинності яких

не заповнена законом. Саме до них відноситься стаття 11 СК.

Оскільки, наприклад, сплата калиму за наречену українсь-

ким законом не заборонена, з того, хто зобов'язався передати

його батькам нареченої, але не передав, обумовлена грошова

сума може бути стягнута на підставі рішення суду як на-

слідок урахування судом звичаю національної меншини, що

проживає в Україні.

5. Конвенція про права дитини у статті 5 зобов'язує держа-

ви-учасниці поважати місцеві звичаї щодо відповідальності

за дитину, щодо прав та обов'язків управляти і керувати нею.

6. Визнання звичаю регулятором сімейних відносин поси-

лює арсенал захисту, даючи можливість охопити звичаєвим

регулюванням ту сферу сімейних відносин, яка обійдена зако-

ном та договором.

Стаття 12. Обчислення строків, встановлених у цьому Кодексі

1. Строки, встановлені у цьому Кодексі, обчислюються

відповідно до Цивільного кодексу України.

1. Строком є певний відрізок часу, з настанням (закінчен-

ням) якого виникають, змінюються, припиняються права та

обов'язки. У сімейних відносинах строки можуть бути визна-

чені законом або договором. У випадках, встановлених у

Сімейному кодексі, строк може бути встановлений судом.

2. У Сімейному кодексі встановлені строки різної тривалості:

1) 7 днів

- протягом цього строку має бути подана інформація

про дитину, яка може бути усиновлена (частина перша

статті 214);

46

________________________________Стаття 12

2) 1 місяць

- після його спливу від дня подання заяви реєстру-

ється шлюб (частина перша статті 32);

- після його спливу державний орган РАЦС вино-

сить постанову про розірвання шлюбу (частина друга

статті 106);

- після його спливу з моменту подання заяви про ро-

зірвання шлюбу суд постановляє рішення про розірван-

ня шлюбу (частина четверта статті 109);

- до спливу цього строку батьки зобов'язані зареєст-

рувати народження дитини (частина перша статті 144);

3) 2 місяці

- мінімальний вік дитини, яка може бути усиновлена;

- мінімальний строк, який має пройти від моменту

знайдення (виявлення) дитини до її усиновлення;

4) 3 місяці

- чинність заяви про реєстрацію шлюбу (стаття 28);

- максимальний строк відкладення реєстрації шлю-

бу (стаття 32);

5) 6 місяців

- мінімальний строк, після спливу якого чоловік мо-

же подати до суду заяву про визнання батьківства (час-

тина перша статті 127);

- мінімальний строк, протягом якого у разі непро-

живання матері, батька з дитиною і невиконання ними

своїх обов'язків, вони можуть бути позбавлені батьків-

ських прав (частина перша статті 154);

6) 10 місяців

- межа дії презумпції батьківства (пункт 2 частини

другої статті 120, частина друга статті 122, частина пер-

ша статті 124);

7) 1 рік

- право на аліменти після розірвання шлюбу вини-

кає у того, хто став непрацездатним протягом цього

строку (частина перша статті 76);

- можливий строк стягнення аліментів одному з по-

дружжя за час, що передував зверненню з позовом до су-

ду (стаття 79);

РОЗДІЛ І___________________________Глава 1

- позовна давність до вимог про визнання батьківст-

ва (частина друга статті 129);

- мінімальний строк, який має пройти після наро-

дження дитини, як умова пред'явлення позову про ро-

зірвання шлюбу (частина друга статті 110);

8) 3 роки

- позовна давність до вимог про поділ майна, яке на-

лежить особам, шлюб між якими розірвано (частина

перша статті 72);

- максимальний строк стягнення аліментів праце-

здатній особі після розірвання шлюбу (частина четверта

статті 76);

- час, протягом якого підлягають поверненню гроші,

які були сплачені одному з подружжя після припинення

його права на аліменти (частина друга статті 82);

- позовна давність до вимог матері про внесення змін

до актового запису про народження дитини (частина

третя статті 138);

- позовна давність до вимог про визнання материнст-

ва (частина третя статті 139);

- тривалість права на аліменти того з батьків, з ким

проживає дитина (статті 84, 86);

- мінімальний строк засудження одного з подружжя

до позбавлення волі як підстава для розірвання шлюбу

органом РАЦС (стаття 107);

- максимальний строк присудження судом аліментів

на дитину за минулий час (стаття 191);

- максимальний строк стягнення аліментів за вико-

навчим листом за минулий час (стаття 194);

9) 6 років

- тривалість права на аліменти того з батьків, з ким

проживає дитина з вадами фізичного або психічного роз-

витку;

10) 10 років

- мінімальний строк спільного проживання як умова

права на аліменти після розірвання шлюбу (частина тре-

тя статті 76);

48

Стаття 12

11) 14 років

- з досягненням цього віку дитина перестає вважати-

ся малолітньою;

- з досягненням цього віку особа має право подати

заяву про надання права на шлюб (стаття 23);

- з досягненням цього віку дитина бере участь в

укладенні договору про припинення права на аліменти у

зв'язку з передачею права власності на нерухомість

(стаття 190);

- з досягненням цього віку дитина має право сама

звернутися до суду за захистом своїх інтересів (частина

четверта статті 152);

- з досягненням цього віку дитина сама визначає

своє місце проживання (частина третя статті 160);

12) 17 років

- шлюбний вік для жінки (стаття 22);

13) 18 років

- припинення правового статусу дитини (частина

перша статті 6);

- шлюбний вік для чоловіка (стаття 22);

14) 23 роки

- максимальний строк стягнення аліментів дочці,

синові, які навчаються (стаття 199).

3. Строк може бути встановлений судом у двох випадках,

відзначених у Сімейному кодексі, а саме:

1) суд у разі спору визначає строк, за який особа, яка виїж-

джає на постійне місце проживання за кордон, повинна спла-

тити аліменти своїй дружині, чоловікові, дітям, батькам (час-

тина четверта статті 77);

2) суд має право встановити строк існування права на

аліменти одного з подружжя (частина перша статті 83).

4. Порядок обчислення строків визначений у Цивільному

кодексі України.

Якщо строк визначений роками, то він закінчиться в той

же місяць і число відповідного року. Тобто, якщо суд прису-

див дружині аліменти, наприклад, з 10 листопада 2002 р. на

три роки, то останнім днем права на аліменти буде 10 листо-

пада 2005 р. Якщо строк визначений місяцями, він закінчу-

43-132

49

РОЗДІЛ І_____________________________Глава 1

ється у той же день відповідного місяця. Так, якщо місячний

строк розпочався 14 січня 2003 р., то він закінчиться 14 люто-

го 2003 р.

Стаття 13. Міжнародні договори України

1. Частиною національного сімейного законодавства

України є міжнародні договори, згода на обов'язковість

яких надана Верховною Радою України.

1. Міжнародні договори є кількох видів: міждержавні,

міжурядові, міжвідомчі. У статті йдеться про міждержавні

договори, які укладені Україною з іншою країною світу, а та-

кож про багатосторонні міжнародні договори - конвенції,

пакти. Конвенції, двосторонні міжнародні договори стають час-

тиною національного законодавства України, якщо Верхов-

ною Радою України надана згода на їх обов'язковість.

Термін лнаціональне законодавствоы є конституційним (стат-

тя 9 Конституції України), відповідно таким є й термін лнаці-

ональне сімейне законодавствоы.

На відміну від конвенцій, декларації не стають частиною

національного законодавства, оскільки визначають лише на-

прями розвитку законодавства держав-учасниць, але не міс-

тять норм, обов'язкових до застосування. Тому Загальна де-

кларація прав людини, проголошена Генеральною Асамблеєю

ООН 10 грудня 1948 р., Декларація прав дитини, прийнята

Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 р., Копенга-

генська декларація про соціальний розвиток від 1 січня 1995 р.

не є частиною національного сімейного законодавства Украї-

ни. Не є таким і лСвіт, сприятливий для дітейы - Підсумко-

вий документ Спеціальної Сесії в інтересах дітей Генеральної

Асамблеї ООН (травень 2002 р.), який складається з Деклара-

ції, Огляду досягнутого прогресу і здобутого досвіду та Плану

дій. Однак всі ці міжнародні документи мають незаперечний

вагомий вплив не лише на законодавство, а й на усі аспекти

суспільного життя.

2. Одним із найважливіших міжнародних договорів у сфері

регулювання сімейних відносин є Конвенція про права дити-

ни від 20 листопада 1989 р., яка була підписана Україною

50

______________________________Стаття 13

21 лютого 1990 р., ратифікована Верховною Радою України

27 лютого 1991 р. і набула чинності для України 27 вересня

1991 р. Це значить, що з 27 вересня 1991 р. кожен одержав

право посилатися на Конвенцію про права дитини, якщо пев-

ної норми у законах України не було.

10 листопада 1994 р. Верховна Рада України ратифікувала

Конвенцію про правову допомогу та правові відносини у ци-

вільних, сімейних та кримінальних справах держав-членів

СНД, а 17 липня 1997 р. - Конвенцію про захист прав люди-

ни та основних свобод від 4 листопада 1950 р.

3. Верховенство міжнародного договору означає, що у разі

невідповідності йому закону України діє норма міжнародного

договору. Однак це положення Закону України лПро міжна-

родні договориы1, як правило, не використовувалося до тих

пір, поки не були внесені зміни до внутрішнього законодавст-

ва. Прикладом такого нігілізму може бути сумна доля в Укра-

їні норми частини другої статті 12 Конвенції про права дити-

ни, за якою лдитині надається можливість бути заслуханою в

ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що

стосується дитини...ы Оскільки до Кодексу про шлюб та сім'ю

1969 р. не були внесені відповідні зміни, фактично залиши-

лися чинними стаття 104, за якою на усиновлення вимагала-

ся згода лише дитини, якій виповнилося десять років, та

стаття 69, за якою суд повинен був з'ясувати у дитини, з ким

вона бажає проживати, лише після досягнення нею десяти-

річного віку. Хоча ці норми як такі, що суперечать Конвен-

ції, давно мали б не застосовуватися.

4. На 1 січня 2003 р. Україна не ратифікувала з різних

причин цілий ряд конвенцій, зокрема Конвенцію про стяг-

нення за кордоном аліментів 1956 р., Європейську конвенцію

про здійснення прав дітей (Страсбург, 25 січня 1996 р.). Од-

нак постійно зростає кількість двосторонніх угод про надання

правової допомоги у цивільних та сімейних справах, які

укладає Україна з іншими державами. На 1 січня 2003 р.

Україною було укладено 12 таких угод - з Польщею, Монго-

лією, Чехією, Грецією тощо.

1 ВВР. - 1994. - № 10. - Ст. 45.

4'3-Ш

51

РОЗДІЛІ