
- •Глава 1. Основні положення.
- •Глава 1. Сім'я. Регулювання сімейних відносин
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 2
- •Глава 2. Здійснення сімейних прав
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 3. Загальні положення
- •Глава 4. Державна реєстрація шлюбу
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 5. Нздійснісгь шлюбу
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 6. Особисті немайнові права
- •Глава 6
- •§ 2. Встановлення опіки та піклування
- •Глава 7. Право особистої приватної
- •Глава 7
- •§ 4. Припинення опіки (піклування)
- •Глава 8. Право спільної сумісної власності
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 9. Права та обов'язки подружжя
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 10. Шлюбний договір
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 101
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 11
- •Глава 11. Припинення шлюбу
- •Глава 11
- •Глава 11
- •Глава 11
- •Глава 11
- •Глава 11
- •Глава 11
- •Глава 11
- •Глава 11
- •Глава 11
- •Глава 11
- •Глава 11
- •Глава 11
- •Глава 11
- •Глава 11
- •Глава 12. Визначення походження дитини
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 13
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 13. Особисп немайнові права
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 131
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 14. Права батьків і дітей на майно
- •Глава 14
- •Глава 14
- •Глава 15
- •Глава 15. Обов'язок матері, батька
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 15;
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 16. Обов'язок батьків утримувати
- •Глава 16
- •Глава 16
- •Глава 17
- •Глава 17. Обов'язок повнолітніх дочки,
- •Глава 17
- •Глава 17
- •Глава 17
- •Глава 18. Усиновлення
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18і
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 19
- •Глава 19. Опіка та піклування над дггьми
- •Глава 19
- •Глава 19
- •Глава 19
- •Глава 19
- •Глава 19
- •Глава 20
- •Глава 20. Патронат над дітьми
- •Глава 20
- •Глава 20
- •Глава 20
- •Глава 21. Особисті немайнові права
- •Глава 21
- •Глава 21
- •Глава 21
- •Глава 22. Обов'язок по утриманню
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 1.Сім'я. Регулювання сімейних відносин
- •Тема 1. Поняття, предмет, метод, система права
Глава 12
2. Якщо в момент запису батьком дитини чоловік був ви-
знаний судом недієздатним, його батьківство може оспорити
його опікун.
Відповідно до частини третьої пункту 15 постанови Плену-
му Верховного Суду України лПро застосування судами де-
яких норм Кодексу про шлюб та сім'ю Україниы від 12 червня
1998 р., якщо той, хто записаний батьком дитини, не оспорив
свого батьківства, то у разі його смерті інші особи не мати-
муть такого права. Таке роз'яснення містилося і в постанові
Пленуму Верховного Суду УРСР лПро деякі питання, що ви-
никли в судовій практиці по застосуванню Кодексу про шлюб
та сім'ю Української РСРы від 15 червня 1973 р.
Роз'яснення Пленуму Верховного Суду України залишило
без відповіді цілу низку запитань.
1. М. був призваний на строкову військову службу і прохо-
див її в Афганістані. За час його відсутності його дружина за-
вагітніла і народила дитину, батьком якої був записаний М.
Батьки М. не повідомили сина про це, щоб додатково не трав-
мувати його. М. був поранений, лікувався в госпіталі і неза-
баром помер.
2. Д. оспорив своє батьківство щодо молодшої дочки. Від-
повідно до двох висновків судово-біологічної експертизи його
батьківство виключалося. Однак напередодні судового за-
сідання Д. помер. До участі у справі була залучена сестра по-
зивача як спадкоємець за заповітом.
У першому випадку суд закрив провадження у справі,
оскільки батьки М. не могли бути позивачами, у другому -
вища судова інстанція закрила провадження у справі у зв'яз-
ку з тим, що лправонаступництво у такій категорії справ не
допускаєтьсяы.
Стаття 137 СК спрямована на законодавче врегулювання
проблеми на засадах справедливості, добросовісності, розум-
ності та відповідно до моральних засад суспільства.
З її допомогою чиняться перешкоди тому, хто прагне ви-
правдати свою поведінку презумпцією шлюбного батьківства
всупереч інтересам інших осіб, зокрема батьків того, чиє ба-
тьківство є предметом спору. Стаття 137 СК сприятиме утвер-
дженню принципу добросовісності у відносинах подружжя.
278
Стаття 137
3. Оскільки оспорення батьківства під час вагітності немож-
ливе, норма частини першої статті 137 СК дає право чоловіко-
ві матері дитини подати до нотаріуса заяву про невизнання
свого батьківства.
Якщо на момент народження дитини чоловіка не буде в
живих, на підставі цієї заяви оспорити батьківство зможуть
його спадкоємці.
4. У частині другій статті 137 СК передбачена можливість
процесуального, а не матеріально-правового правонаступниц-
тва. Це значить, що у разі смерті позивача, як у справі Д.,
підтримати його позовну вимогу зможуть його спадкоємці,
їхній матеріальний інтерес є таким, що охороняється зако-
ном, а тому має бути предметом захисту.
5. Норма частини третьої статті 137 СК є законодавчою
відповіддю на ситуацію, аналогічну тій, яка сталася із військо-
вослужбовцем М.
М. не знав, що його дружина народила дитину. Батьківство
після його смерті за статтею 137 СК могли б оспорити його ба-
тьки. І справа полягає не у бажанні успадкувати більшу част-
ку, а у самому факті зради їхнього сина, який щоденно ризи-
кував своїм життям, на що вони, мати та батько, мають право
реагувати.
Право на оспорення батьківства надано лише спадкоємцям
за законом першої черги.
6. Із загального правила про недопустимість оспорювання
батьківства після смерті особи, яка записана батьком дитини,
стаття 137 встановлює лише три винятки. Оспорення батьків-
ства після смерті того, хто записаний батьком, можливе у
разі:
1) подання ним письмового заперечення свого батьківства
до народження дитини;
2) пред'явленням ним за життя позову до суду про виклю-
чення запису про нього як батька дитини;
3) відсутності у нього, з поважних причин, інформації про
запис батьком дитини.
Тобто за інших обставин ніхто не може оспорити чуже ба-
тьківство, навіть за наявності для цього вагомих доказів.
279
РОЗДІЛ НІ