6. Національна кухня

Словацька кухня – здорова і смачна, заснована на різних варених і тушкованих овочах, смаженому і копченому м’ясі та молочних продуктах.

В Карпатському регіоні популярністю користуються супи (овочеві, сирні, часничні, грибні, м’ясні), національна страва «вівчарські галушки» з дивовижною словацькою бринзою.

У словаків існують прекрасні сири. При виготовленні овечого сиру утворюється сироватка – жинчиця – дуже популярний у Словаччині напій, який п’ють кислим або ж із цукром.

Істинне задоволення покуштувати лонгоше − великі смажені круглі пампушки з маслом і часником, які мають неповторний смак.

Шанувальники рибних страв повинні обов’язково спробувати тутешню форель, виловлену зі швидких гірських потоків.

На десерт словаки подають уланці з домашнім сиром, фруктами чи варенням, притрушені маком, горіхами та политі розтопленим вершковим маслом, палацинки (млинці з шоколадом, джемом або ж зі сметаною та вершками), штрудель (рулет з тонкого тіста з яблучною начинкою з додаванням горіхів).

Вельми популярними в Словаччині є місцеве біле та червоне вино. Кращі сорти винограду є цілком конкурентоспроможними на міжнародному ринку. В сільській місцевості виготовляють горілку зі слив, що має назву сливовиця та горілку з ялівцю − боровичку.

7. Народні свята, фестивалі, масові заходи, атракції

Релігійний склад населення Словаччини: римо-католики − 68,9 %, протестанти (євангелісти) − 10,8 %, греко-католики − 4,1 %, протестанти (кальвіністи) − 2,0 %, православні − 0,9 %. 13 % населення не вважають себе віруючими або не належать до жодної церкви.

Зимовий цикл календарних свят у словаків починається з передріздвяного посту, чи Адвента, а точніше − із Дня св. Андрія (у католиків 30 листопада). У період Адвента зазвичай заборонялися танці, зібрання молоді і всякі розваги, хлопці не ходили на побачення до дівчат, і за всім цим суворо пильнували громада та церква.

Чимало народних звичаїв і обрядів приурочувалося до Дня св. Микулаша (у католиків – 6 грудня). У словацьких селах ще дотепер на «Микулаша» виступають ряджені в масках коня, ведмедя, кози, цигана, лікаря, сажотруса тощо. Ввечері ходить Микулаш у довгому кожусі, з кошиком на спині, борода в нього з вовни і льону, на голові – бараняча шапка, у руках − ціпок. Микулаша супроводжує ангел у довгій білій сорочці та конусоподібній високій шапці. З ними ходить і чорт у кожусі, вивернутому хутром назовні. Через плече в нього перекинутий ланцюг, на голові – ріжки з чорного паперу, в руках − дзвіночок і мітла. Микулаш приносить дітям подарунки, неслухняним же він залишає різки або мітлу. Якщо ж не чекають Микулаша, то батьки і хрещені самі кладуть гостинці дітям у черевички і виставляють на вікно, щоб їх усі бачили.

Різдвяні свята розпочинаються Святвечором. У словаків він називається «Vilia», на півдні Словаччини – «Kracun». На Святвечір не годилося давати в борг ні їжу, ні речі, ні гроші, щоби не потрапити у злидні в новому році. У різдвяний Святвечір дозволяється виконувати тільки найнеобхідніші роботи по господарству, а саме: приготування їжі, корму для худоби тощо.

У багатьох гірських районах Словаччини вважають, що полазник-чоловік (той, хто прийде першим у дім на Святвечір) провіщає благополуччя всьому дому, а полазник-жінка − всіляке лихо та хвороби. В багатьох селах дотепер вважається, що якщо жінка (зараз – частіше дівчинка) першою прийде в дім, то в корови буде теличка, а якщо чоловік – то бичок.

Вранці напередодні Різдва всі домашні вмивалися, нерідко вкидаючи перед цим у воду срібні монети, щоб цим самим залучити багатство в дім. Розповсюдженим був звичай вмиватися чи навіть купатися і в річці, струмку або джерелі. Словаки вірили, що завдяки цьому магічному дійству вдасться уникнути захворювань та зміцнити здоров’я.

У календарні свята подавали особливі страви: на Щедрий вечір − мед, коржі, часник, гриби, рибу, квасолю, ячмінну кашу, горіхи, яблука, калач, на Великдень − баранину, калачі, фарбовані яйця.

У словацьких селах гірської місцевості дотепер існує багато обрядів, пов’язаних, зокрема, з першим купанням дитини. У ванну клали предмети, які мали принести новонародженому гарну долю, а після купання вода виливалась під щось живе, наприклад, під дерево, що мало сприяти здоров’ю дитини. Хрещення відбувалось через тиждень після народження, у неділю. На хрещення скликали всіх родичів.

Хлопчик або дівчинка у словаків вважались дорослими після миропомазання. Однак у народі перехід від дитячого до юнацького віку знаменувався «юнацьким хрещенням», після чого хлопчик приймався до гурту юнаків. Хлопцю після цього дозволялось гуляти з іншими юнаками, носити перо на капелюсі, танцювати, отримувати самостійну роботу. Дівчаток також приймали до кола дорослих і відбувалося це у День св. Андрія (30 листопада).

Дуже цікавим серед звичаїв та традицій в системі масового туризму словацьких горян є проведення різного роду фестивалів, серед них: «Братиславська Ліра» − фольклорний фестиваль, що проходить в травні-червні, фестиваль кіномистецтва «Фебіофест». Щороку у вересні в Словацьких Карпатах проходить фестиваль «Винобрання» − свято збору винограду і молодого вина, а також конкурси словацьких вин. Так, у м. Спішська Капітула проводять фестиваль вина і меду «Via Regia», який організовує Товариство соціокультурного розвитку Фемен (м. Кошице) у співпраці з Словацької асоціацією бджолярів.