- •Міністерство освіти і науки
- •Передмова
- •Розділ 1 структура курсу «ікскр»
- •1.1. Опис курсу
- •Структура курсу
- •1.2. Лекційні заняття
- •1.3. Семінарські заняття
- •1.4. Тематика рефератів
- •1.5. Тематика курсових робіт
- •Розділ 2
- •1. Карпатський регіон як географічна одиниця європейського континенту
- •Класифікація міст регіонів за критерієм кількості населення
- •3. Основна мета і завдання спеціального курсу «Історико-культурна спадщина Карпатського регіону»
- •Лекція 2 Тема: методика історичного вивчення країн з точки зору туристичної галузі План
- •1. Основні методи туристичного аналізу історії країни та її приблизна історична характеристика
- •2. Визначення основних потреб туристів в історичній інформації
- •Лекція 3
- •2. Основні складові туристичної інфраструктури як об’єкт туристичного аналізу регіону
- •3. Туристична характеристика компонентів сільського господарства як об’єкту туристичної діяльності
- •Лекція 4
- •2. Необхідність знань суспільної культури країни (регіону) для здійснення туристичної діяльності
- •3. Базові напрями туристичного вивчення форм суспільного існування: етносу, народності, нації
- •Лекція 5 Тема: вивчення культурно-історичного спадку країни через призму її мовно-релігійних особливостей План
- •1. Методика вивчення мови як компонента культури
- •2. Методичні основи країнознавчого вивчення релігійного потенціалу в туризмі
- •Лекція 6 Тема: мистецтво як компонент культури при його використанні у туристичній характеристиці регіону План
- •1. Роль мистецтва у формуванні туристичної характеристики регіону
- •2. Основні складові плану характеристики мистецтва регіону
- •3. Розуміння мистецтва як емоційної та наукової категорії
- •Лекція 7 Тема: використання традицій, народної творчості й масової культури в туристичній характеристиці регіону План
- •1. Основні методи використання традицій в туристичній характеристиці регіону
- •2. Використання народної творчості при формуванні туристичної характеристики регіону
- •3. Основні підходи до вивчення і використання масової культури в туристичній характеристиці регіону
- •Лекція 8 Тема: характеристика історико-культурної спадщини карпатського регіону польщі План
- •1. Розташування та природно-кліматичні умови
- •2. Розвиток економіки, транспортне сполучення
- •3. Історична довідка
- •4. Об’єкти культурної спадщини
- •Історико-архітектурні пам’ятки Кросненський повіт
- •Перемишльський повіт
- •Ряшівський повіт
- •6. Національна кухня
- •7. Народні свята, фестивалі, масові заходи, атракції
- •Лекція 9 Тема: характеристика історико-культурної спадщини карпатського регіону словаччини План
- •1. Розташування та природно-кліматичні умови
- •2. Розвиток економіки, транспортне сполучення
- •3. Історична довідка
- •4. Об’єкти культурної спадщини
- •5. Розвиток основних видів туризму
- •6. Національна кухня
- •7. Народні свята, фестивалі, масові заходи, атракції
- •Лекція 10 Тема: характеристика історико-культурної спадщини карпатського регіону угорщини План
- •1. Розташування та природно-кліматичні умови
- •2. Розвиток економіки, транспортне сполучення
- •3. Історична довідка
- •4. Об’єкти культурної спадщини
- •5. Розвиток основних видів туризму
- •6. Національна кухня
- •7. Народні свята, фестивалі, масові заходи, атракції
- •Лекція 11 Тема: характеристика історико-культурної спадщини карпатського регіону румунії План
- •1. Розташування та природно-кліматичні умови
- •2. Розвиток економіки, транспортне сполучення
- •3. Історична довідка
- •4. Об’єкти культурної спадщини
- •5. Розвиток основних видів туризму
- •6. Національна кухня
- •7. Народні свята, фестивалі, масові заходи, атракції
- •Лекція 12 Тема: характеристика історико-культурної спадщини карпатського регіону україни План
- •1. Розташування та природно-кліматичні умови
- •2. Розвиток економіки, транспортне сполучення
- •3. Історична довідка
- •4. Об’єкти культурної спадщини Істрико-ахітектурні пам’ятки Закарпатська область
- •Чернівецька область
- •Івано-Франківська область
- •Львівська область
- •Музеї Закарпатська область
- •Івано-Франківська область
- •Львівська область
- •Чернівецька область
- •5. Розвиток основних видів туризму
- •6. Національна кухня
- •7. Народні свята, фестивалі, масові заходи, атракції
- •Тести для самопідготовки та самоконтролю
- •Список основної та додаткової літератури основна
- •Додаткова
- •Володимир великочий
3. Історична довідка
Завдяки сприятливим природним умовам на території нинішньої Словаччини люди почали оселятися з найдавніших часів. У письмових джерелах згадуються переважно кельти, римляни та німецькі племена. Слов’янські племена прийшли до Карпатської улоговини в V−VI ст. У той час виникла імперія Само − перша держава західних слов’ян. Наприкінці VIII ст. у західній Словаччині виникло князівство Прібіни, а в південній Моравії − князівство Моймір, які згодом об’єдналися в державу Велика Моравія.
Починаючи з ХІ–ХІІ ст. тут будуються численні замки, князівські палаци й церкви, переважно в романському стилі. До наших днів збереглися храм св. Марії поблизу Нітри, замок у Спиші та ін. В XIV–XV ст. в Угорщині запанував готичний стиль. Для забудови міст здебільшого запрошувалися майстри з-за кордону, хоча працювали й місцеві: Штефан з Кошице, Ян з Пряшева та ін. Відомими пам’ятками готики цього періоду є костели в Банській Штявниці, каплиця св. Катерини у Братиславі, Спишський, Нітранський, Тречинський замки. У другій половині XV ст. у стилі Раннього Ренесансу будуються палаци та міські ратуші в містах Спиш, Нітра, Жиліна тощо.
У XIV ст. на словацьких землях розвивається живопис і скульптура. Справжніми центрами мистецтва стали Спиш, Тренчин, Нітра, Кошице та інші міста, де працювали малярі, різьбярі по дереву й каменю, скульптори.
Діяльність короля Карла Роберта, який наділяв словацькими землями своїх родичів з Італії, сприяла розвиткові культурних зв’язків Словаччини з іншими країнами. З тих часів зберігся настінний живопис з алегоричними зображеннями коронації Карла в Спишському соборі (1317 р.).
Починаючи з 1529 р. населення південної частини словацьких земель вперше зіткнулася з османським військом. Після падіння в 1543 р. фортеці Естерг (центр угорської римо-католицької церкви) для завойовників був відкритий шлях до словацьких земель. За часів османського панування угорську шляхту було позбавлено всіх земель і майна, десятки тисяч людей потрапили в рабство. Економіка краю була дезорганізована й майже цілком зруйнована.
Важливим чинником розвитку культурних процесів наступного періоду Словаччини стало входження її (так само як і Чехії) до складу однієї держави − Габсбурзької монархії. Етнічна близькість народів сприяла посиленню впливу чеської культури на формування національної самосвідомості. Так, у словацьких землях поширилася так звана «біблійшина» − чеська мова, якою було перекладено Біблію (відома під назвою Краліцької). Поступово «біблійшина» утвердилася як мова писемності певної частини словаків, нею видавалися навіть королівські розпорядження.
Поширення ідей Реформації сприяло змінам у галузі освіти. Найвідомішими були протестантські школи в Бардієві, Глаговце, Біточі, католицькі − у Тарнаві. У другій половині XVI ст. на території Словаччини налічувалося понад 130 шкіл. Але якщо в районі Братислави, в Малих Карпатах і на Загір’ї школи функціонували майже в кожному населеному пункті, то в інших регіонах їх було значно менше. В подальшому були відкриті єзуїтські школи, гімназії та університети. Так, у 1635 р. був заснований Тарнавський університет, який мав теологічний, філософський та юридичний факультети, у 1657 р. − Кошицький університет.
Вже на початку XVI ст. в королівських містах словацьких земель активно будувалися храми, ратуші, фортифікаційні споруди. В архітектурі, образотворчому мистецтві переважала пізня готика. Європейське визнання здобули майстри кошицької архітектурної та скульптурної шкіл.
Поступово готичний стиль поступається місцем Ренесансу. На зміну архітектурного стилю вплинули італійські майстри, які брали участь у будівництві фортець. Було перебудовано стару фортецю в Комарно, збудовано фортецю Нові Замки. Розпочалося також спорудження костелів, які виконували оборонну функцію, серед них: храми в Битчі, Бетлановце, Стражскі, Маркошевце тощо. Фасади будівель ренесансного стилю утворювали справжні ансамблі, такі як у Банській Бистриці та Банській Штавниці.
Період поінформованого абсолютизму за правління імператора Йосипа II (1765−1790 рр.) мав особливо важливе значення для розвитку Словаччини. Хоча соціальні реформи і релігійна терпимість сприятливо вплинули на Словаччину, введення німецької мови в Угорщині викликало обурення місцевого населення, що, в свою чергу, подіяло й на словаків.
Зростання угорської національної самосвідомості сприяло словацькому національному відродженню, подібний рух відбувався і серед чехів. Такі словацькі письменники, як Ян Коллар і Йозеф Шафарик, відіграли однаково важливу роль як в чеському, так і в словацькому відродженні. Обидва писали класичною чеською мовою. Деякі літератори стали використовувати словацький діалект як літературну мову. Це була реакція на політику Угорщини, яка в 1836 р. оголосила офіційною тільки угорську мову. У 1845 р. словацький літератор і патріот Людовит Штур почав видавати «Словацьку народну газету» − перше періодичне видання словацькою мовою.
Патріотичний підйом і поширення революційних ідей в Угорщині продовжували впливати на словацький патріотичний рух. У ході революції 1848 р. була розроблена програма «Вимоги словацького народу» − перше висловлення політичних вимог словаків. Програма закликала використовувати словацьку мову в школах, судах, органах місцевого самоврядування, а також обирати словацький парламент на основі загального виборчого права. Також засновано культурно-просвітницьке товариство «Матіца словацька».
28 жовтня 1918 p., після розпаду Австро-Угорщини, Словаччина утворила союз із Чехією − державу Чехословаччину. Тоді ж до складу Словаччини увійшла територія нинішньої Закарпатської області України. Під назвою «Підкарпатська Русь (Рутенія)» ці землі залишались у складі Словаччини до 1945 р. (з перервою в 1938−1939 pp., коли зазначену територію окупувала фашистська Угорщина).
7 жовтня 1938 р., перед німецькою анексією Чехословаччини, Словаччина проголосила свою автономію. Того ж року південні райони країни було приєднано до Угорщини. 14 березня 1939 р. країна здобула незалежність, хоча й під німецьким протекторатом. Цей статус протримався до закінчення Другої світової війни, щоправда, утворену державу світ розглядав як маріонетку в руках А. Гітлера. У роки війни відбувся збройний антигітлерівський рух опору. Словацьке національне повстання, що розпочалося 29 серпня 1944 р., охопило 2/3 території країни. Вже з квітня 1945 р. країна повернулася до складу Чехословаччини.
1 січня 1969 р. Словаччина одержала статус соціалістичної республіки у складі федеративної Чехословацької Соціалістичної Республіки (ЧССР), 29 березня 1990 р. − Чехословацької Федеративної Республіки (ЧФР), 20 квітня того ж року − Чеської та Словацької Федеративної Республіки (ЧСФР).
У 1990 р. в Чехословаччині припинив існування комуністичний режим, що панував в країні з 1948 р. В листопаді 1992 р. парламент Чехословаччини прийняв закон про припинення існування федерації. 1 січня 1993 р. Словаччина стала незалежною державою із новою конституцією. Президентом країни став Михал Ковач.