1. Розташування та природно-кліматичні умови

Загальна площа cловацької частини Карпатського регіону складає 10 458 км² − близько 17 % території всієї гірської системи Карпат. Словаччина оточена з півночі й північного сходу гірськими ланцюгами Західних Карпат. Найбільшої висоти вони досягають у Високих Татрах, де знаходиться найвища вершина країни – пік Герлаховський штит (2655 м), піки Кривань і Дюмбьєр, висота яких перевищує 1850 м.

Клімат регіону має проміжні риси між атлантичним і континентальним. Зима − холодна й суха, літо − тепле й вологе. Найбільша кількість опадів випадає в горах. Середня денна температура взимку −2 °C, влітку +21 °C. У Високих Татрах основними є тільки дві пори року − зима і літо, а весна й осінь тривають до двох тижнів кожна. У високогірних місцях сніг тримається 130 днів на рік.

Словацька частина Карпатського регіону лежить в басейні р. Дунаю, в яку впадають менші ріки (Ваг, Нітра і Грон). У лісистих горах Карпат мають витоки наступні річки: Торіса, Топлі, Лаборець. На ріках збудовано кілька водосховищ, найбільшими з яких є Земплінська Сірава (відома також як Словацьке море), а також Велика Домаса.

Значна частина Словацьких Карпат охороняється у вигляді національних парків та охоронних ландшафтних областей. Сюди належать Національний парк Полонини, ландшафтні парки Східні Карпати, Вигорлат, Латориця, Словацький Карст, численні резервати і пам’ятки природи. Національний парк «Полонини», а також частина охоронної області «Східні Карпати» входять до складу Міжнародного біосферного резервату ЮНЕСКО – Східні Карпати.

Словацька частина Карпатського регіону займає територію Східної Словаччини і адміністративно належить до двох країв: Кошицького і Пряшівського. До її складу входять повіти (райони): Бардейїв, Гуменне, Кошице, Межилаборці, Михайловці, Пряшів, Сабинів, Сніна, Собранці, Стропків, Свидник, Требишів, Вранів.

В Словацьких Карпатах проживає близько 1 108 тис. осіб.

2. Розвиток економіки, транспортне сполучення

Головними галузями економіки Східної Словаччини є важка, харчова, хімічна промисловість, а також сільське і лісове господарство. Серед найбільших промислових центрів виділяються Братислава і Кошице.

Словаччина має родовища бурого вугілля біля Гандлова на Заході і Модрі-Камень на Півдні. Буре вугілля використовують як паливо на електростанціях і в будинках, а також як сировину в хімічній промисловості. У самій Словаччині є невеликі родовища природного газу. У Карпатах ведеться видобуток залізної руди, міді, марганцю, магнезиту, свинцю і цинку.

В сільському господарстві зайнята третина словацьких земель. Традиційне заняття тутешніх селян − землеробство. На родючих низинах вирощують пшеницю, ячмінь, цукровий буряк, кукурудзу. Жито є менш поширеним, овес вирощують у гірських областях, кукурудзу − у теплих рівнинних областях півдня. У долині ріки Ваг розвинуті тютюнництво і плодівництво.

Садівництво поширене в усіх районах, крім холодних гірських. В теплих районах важливу роль має виноградарство, яке розвинуте на схилах Карпат у Західно-Словенському краї.

У гірських районах основним заняттям населення є тваринництво, а саме: розведення великої рогатої худоби, овець, свиней або волів. Давні традиції має і вівчарство. Тут існує два способи випасу овець: 1) випас індивідуально або колективно на полях, при цьому щоденно овець приганяли в село; 2) весною й восени − на луках біля села, а влітку – на високогірних луках, де вівчарі будували собі хату, а для овець − кошари.

Щодо транспортного сполучення досліджуваного регіону потрібно відзначити, що довжина залізниць становить понад 3,5 тис. км, автошляхів − близько 18 тис. км. На р. Дунаї розвинуто судноплавство.

Повітряний транспорт також набув широкого розвитку в регіонах Словаччини. Головні аеропорти знаходяться в Братиславі й Комарно.