Посібник

Інвестиційнийменеджмент

РОЗДІЛ 2. Концептуальні основи інвестиційного менеджменту

Коли Ви досліджуєте невідоме, то не знаєте, що виявите. (Принцип кінцевого результату)

Анотація до розділу 2

Для забезпечення ефективного процесу набуття вмінь управляти інвестиційною діяльністю підприємства та окремими інвестиційними проектами потрібно засвоїти концептуальні основи інвестування, до яких належать:

1)поняття і види об’єктів інвестиційної діяльності;

2)види і функції суб’єктів інвестування;

3)концепція втрати вартості грошей в часі.

Поряд із загальною характеристикою суб’єктів інвестиційної діяльності у даному розділі розкрито особливості участі держави в інвестиційних процесах, що виконує функції інвестора та регулятора інвестиційної активності. Наведений навчальний матеріал дасть змогу засвоїти основні принципи і форми державного регулювання інвестиційної діяльності. Опрацювання результатів досліджень українських учених (див. посилання з позначкою «Детальніше») дадуть змогу осягнути сучасні наукові підходи до удосконалення державного управління інвестиційною діяльністю.

Детальний розгляд концепції втрати вартості грошей в часі потрібен для формування стійкої системи знань, необхідної для вивчення методів оцінювання економічної ефективності інвестицій.

Для ефективного засвоєння матеріалу, наведеного у даному розділі, доцільно попередньо ознайомитись із господарським законодавством у частині організаційно-правових форм діяльності, методологією простих і складних процентів, економічною сутністю інфляції та ризику, а також методи розрахунку середніх величин рядів даних (математичне очікування, середнє квадратичне значення, дисперсію).

Копіювання і друкування без дозволу автора ЗАБОРОНЕНО

Розділ 2. Концептуальні основи інвестиційного менеджменту

Тема 2.1. Об’єкти і суб’єкти інвестиційного менеджменту

Проблема класифікації – становить сутнісну характеристику економічної науки.Геніальність періодичної таблиці Д.I. Менделєєва полягала саме у систематизації та класифікації хімічних речовинза їх властивостями. (В. Єременко)

2.1.1.Інвестиції як об’єкт інвестиційного менеджменту

Будь-який управлінський процес полягає у здійсненні впливу суб’єкта управління на об’єкт за допомогою застосування певних методів. В інвестиційному менеджменті об’єктом управління є інвестиції5.

Відповідно до ЗУ «Про інвестиційну діяльність» інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект [6].

Розмаїття форм і видів інвестицій потребує застосування спеціальних методів управління ними. Проте, окремі групи інвестицій мають спільні ознаки, що дозволяє застосовувати стосовно них однакові підходи до управління. Відповідно до таких ознак виділяють різні види інвестицій, зокрема:

1)за об’єктами вкладення капіталу:

реальні інвестиції (вкладення капіталу у відновлення основних засобів, в інноваційні нематеріальні активи, у приріст запа-

5 Довідка: в українському законодавстві зустрічається поняття «об’єкт інвестиційної діяльності», що може бути будь-яким майном, у т. ч. основними фондами і оборотними коштами в усіх галузях і сферах народного господарства, цінними паперами, цільовими грошовими вкладами, науково-технічною продукцією, інтелектуальними цінностями, іншими об’єктами власності й майновими правами [6].

Копіювання і друкування без дозволу автора ЗАБОРОНЕНО

Розділ 2. Концептуальні основи інвестиційного менеджменту

заміни фізично зношеного обладнання, оновлення морально застарілих видів виробничих основних засобів і нематеріальних активів.

3. Обсяги інвестиційної діяльності підприємства характеризуються суттєвою нерівномірністю в окремих періодах. Цикліч-

ність масштабів цієї діяльності визначається рядом умов:

необхідністю попереднього накопичення інвестиційних ресурсів для початку реалізації великих інвестиційних проектів;

потребою пристосування до сприятливих зовнішніх умов для здійснення інвестицій з метою ефективного використання інвестиційних ресурсів;

необхідністю пристосування внутрішнього середовища організації до потреб інвестиційної діяльності шляхом акумулювання людських і матеріальних ресурсів, зміни масштабів операційної діяльності тощо.

4. Форми і методи інвестиційної діяльності значно менше залежать від галузевих особливостей підприємства, ніж його опе-

раційна діяльність. Механізми реального і фінансового інвестування на відміну від операційної діяльності майже не залежать від особливостей конкретних умов діяльності на певних сегментах товарного ринку, технологій та кадрового забезпечення, що дозволяє застосовувати для різногалузевих проектів універсальні методи інвестиційного менеджменту.

5. Ризики інвестиційної діяльності потребують застосування інших механізмів управління, ніж в операційній діяльності.

Внаслідок можливостей втрати капіталу потрібно проводити детальний якісний і кількісний аналіз ризиків та ретельно розробляти механізми їх мінімізації й уникнення. До того ж, інвестиційний ризик враховується при плануванні інвестиційного прибутку.

6. Інвестиційні прибутки формуються через значні проміжки часу відносно періодів здійснення інвестиційних витрат. Внаслі-

док існування тривалих термінів від початку процесу інвестування до періоду отримання інвестиційного прибутку виникає потреба фінансування інвестиційної діяльності за допомогою довгострокових фінансових ресурсів. Розрізняють послідовний (інвестиційних прибуток формується відразу після завершення процесу інвестування), паралельний (інвестиційний прибуток формується ще до повного завершення процесу інвестування) та інтервальний (між періодом

Копіювання і друкування без дозволу автора ЗАБОРОНЕНО

Інвестиційнийменеджмент

завершення процесу інвестування і формуванням інвестиційного прибутку проходить певний час) лаги запізнення отримання інвестиційних прибутків. Наведена структура грошових потоків зумовлює потребу у використанні зовнішніх ресурсів11 для фінансування процесу інвестування.

2.1.2.Загальна характеристика суб’єктів інвестиційної діяльності

В інвестиційних процесах беруть участь різні суб’єкти. Їх функції в залежності від участі у процесі інвестування відрізняються12. Головними такими функціями є: інвестування проектів, реалізація проектів (виконання проектних робіт) та опосередкований вплив на процес або результати проекту. Відповідно до цих функцій можна виділити:

основних учасників (інвестори);

допоміжних учасників (підрядні організації, комерційні банки, проектні й інжинірингові фірми тощо);

побічних учасників (суб’єкти, що не беруть участі у процесах

інвестування, виконанні робіт та обслуговуванні проекту, але мають вплив на процес його реалізації або результати).

Інвестори є суб’єктами, які приймають рішення про реалізацію проекту, визначають його зміст, масштаби тощо. В залежності від направленості господарської діяльності та цілей інвестування вони беруть різну участь в інвестиційних процесах, що обумовлює необхідність їх поділу на такі групи.

1. За направленістю основної господарської діяльності розрі-

зняють індивідуальних та інституційних інвесторів.

11Під «зовнішніми ресурсами» розуміються всі фінансові вкладення у проект, що не належать суб’єкту господарювання, на базі якого він реалізується, у тому числі – кошти власників суб’єкта господарювання.

12У проектному менеджменті суб’єктів, що беруть участь у реалізації проектів, на-

зивають учасниками проектів. Детальніше про функції учасників ІП див. Меха-

нізми ринкового господарювання: галузеві особливості. Монографія/ Гуменюк В.

Я., Король Б. О., Костюкевич Р. М., Мазур Н. О., Міщук Г . Ю., Орлов М. В., Рощик І. А. / За ред. д.е.н., проф. Гуменюка В. Я. - Рівне: НУВГП, 2005. - 281 с. [118].

Копіювання і друкування без дозволу автора ЗАБОРОНЕНО

Розділ 2. Концептуальні основи інвестиційного менеджменту

Індивідуальний інвестор є юридичною або фізичною особою, яка здійснює інвестиції для розвитку своєї основної господарської (підприємницької) діяльності.

Інституційний інвестор – це юридична особа (фінансовий посередник), який акумулює засоби індивідуальних інвесторів і здійснює інвестиційну діяльність, спеціалізовану, як правило, на операціях з цінними паперами. Інституційними інвесторами є інститути спільного інвестування13. До інститутів спільного інвестування

належать корпоративний14 та пайовий інвестиційні фонди15, які провадять діяльність, пов’язану з об’єднанням (залученням) грошових коштів інвесторів з метою отримання прибутку від вкладення їх

уцінні папери інших емітентів16, корпоративні права і нерухомість.

Вукраїнському законодавстві до інституційних інвесторів відно-

сять також інвестиційні фонди17 та інвестиційні компанії18.

Взалежності від організації управління розрізняють різні види інвестиційних фондів, найпоширенішими серед яких є корпорація і

13Спільне інвестування – діяльність, яка здійснюється в інтересах і за рахунок засновників та учасників інвестиційного фонду шляхом випуску інвестиційних сертифікатів та проведення комерційної діяльності з цінними паперами [16].

14Корпоративний інвестиційний фонд – це інститут спільного інвестування, який створюється у формі відкритого акціонерного товариства і провадить виключно діяльність із спільного інвестування [7].

15Пайовий інвестиційний фонд – це активи, що належать інвесторам на праві спільної часткової власності, перебувають в управлінні компанії з управління активами та обліковуються останньою окремо від результатів її господарської діяльності. Пайовий інвестиційний фонд не є юридичною особою [7].

16Емітент – юридична особа, АРК або міські ради, а також держава в особі уповноважених нею органів державної влади, яка від свого імені розміщує емісійні цінні папери та бере на себе зобов'язання щодо них перед їх власниками [13].

17Інвестиційний фонд – це юридична особа, заснована у формі закритого акціонерного товариства з урахуванням вимог, встановлених законодавством, що здійснює виключну діяльність у галузі спільного інвестування [16].

18Інвестиційною компанією є торгівець ЦП, який, окрім провадження інших видів діяльності, може залучати кошти для здійснення спільного інвестування шляхом емісії цінних паперів та їх розміщення. Інвестиційна компанія для здійснення діяльності щодо спільного інвестування зобов'язана заснувати взаємний фонд, провести реєстрацію випуску інвестиційних сертифікатів, опублікувати інвестиційну декларацію та інформацію про випуск нею інвестиційних сертифікатів[16].

Копіювання і друкування без дозволу автора ЗАБОРОНЕНО

Розділ 2. Концептуальні основи інвестиційного менеджменту

власні кошти операції з ЦП, які є активами інститутів спільного інвестування та безоплатно їх відчужувати, розміщувати ЦП інших емітентів, крім ЦП інститутів спільного інвестування, якими вона управляє, та ін.

Поряд з управлінням активами інвестиційні фонди проводять активну діяльність щодо їх залучення за допомогою здійснення комплексу заходів, спрямованих на формування довіри до інститутів спільного інвестування25. З цією метою провадяться активний маркетинг, головним елементом якого є рекламна діяльність та зв’язки з громадськістю26.

Інвестиційні фонди і компанії на світовому ринку інвестицій є одними із найпотужніших суб’єктів фінансового ринку. Це пов’язано з тим, що вони є досить привабливою альтернативою для дрібних інвесторів порівняно з вкладеннями засобів на депозит у комерційних банках. Окрім цього, вони набувають можливості участі у спільному володінні й управлінні підприємствами, акції яких є

вінвестиційному портфелі інвестиційного фонду27.

2.За цілями інвестування виділяють стратегічних і портфе-

льних інвесторів.

Стратегічний інвестор є суб’єктом господарської діяльності, який ставить перед собою мету придбати контрольний пакет акцій (переважно частку статутного капіталу) для забезпечення реального управління підприємством відповідно до власної концепції його

стратегічного розвитку. До таких інвесторів належать холдингові компанії28 і промислово-фінансові групи29.

25Детальніше див. Кузина О.Е. Формирование доверия в массовом инвестицион-

ном поведении // Социологический журнал, 1999, №1-2, с. 171-181. (http://www.nir.ru/sj/sj/sj99-kuz.html) [112].

26Детальніше про особливості маркетингу пайових інвестиційних фондів див. Ха-

киев А.А., Галачиева С.В. Маркетинг в сфере привлечения средств в паевые инве-

стиционные фонды // Маркетинг в России и за рубежом №6, 2005 (http://dis.ru/library/market/archive/2005/6/4344.html) [133].

27Детальніше див: Е.Шохина. Инструмент двойного назначения // «Эксперт» №37 (437) // http:// http://www.expert.ru/expert/2004/37/37ex-tishk_28504/ [137].

28Холдинговою компанією визнається суб’єкт господарювання, що володіє контрольним пакетом акцій дочірнього підприємства (підприємств) [1].

29Промислово-фінансова група – це об’єднання, до якого можуть входити промислові підприємства, сільськогосподарські підприємства, банки, наукові і проект-

Копіювання і друкування без дозволу автора ЗАБОРОНЕНО