Посібник

Розділ 6. Тенденції розвитку світового та українського інвестиційних ринків

й Сінгапурі. Вони є установами державної власності, створеними за рахунок коштів, акумульованих у вигляді активів в іноземній валюті. Ці кошти відокремлені від офіційних золотовалютних резервів, які перебувають в управлінні центральних банків, та можуть використовуватися для фінансування ризикових вкладень. Суверенні інвестиційні фонди виникли ще в 1950-х у країнах, багатих на нафтові поклади, проте активними гравцями у сфері прямих зарубіжних інвестицій вони стали в середині поточного десятиліття, після того як почали акумулювати великі пакети акцій іноземних компаній обсягом понад 10%. Їх розмір наприкінці 2007 року оцінювався у 5 трлн. грн. США. Хоча прямі зарубіжні інвестиції, здійснені цими фондами, в тому ж році становили тільки 10 млн. дол. США.

Потрібно зазначити, що очікування деяких експертів щодо значної ролі цих фондів у придбанні активів під час кризи були завищеними. Розгортання кризи з одного боку обмежило джерела зростання фондів (через падіння цін на сировинні ресурси, що часто становили основу експортного потенціалу, а також через звуження зарубіжних ринків), а з другого – викликало бажання використати накопичені ресурси для підтримки національних економік. Тому серед об’єктів зарубіжних інвестицій керівники фондів почали надавати перевагу безпечнішим активам, таким як державні облігації США [63]. У разі відновлення активності цих фондів після кризи можливе зростання ролі зазначених установ у міжнародних потоках ПІІ, у тому числі з метою отримання доступу до нових технологій економічно розвинутих країн, а також для встановлення контролю над джерелами стратегічної сировини (нафти, газу, залізної руди).

Очікується, що поточна світова криза внесе істотні корективи в розвиток глобальних інвестиційних процесів – як у коротко-, так і в довгостроковій перспективі. У короткостроковій перспективі це може бути зменшення інвестиційних потоків через жорсткі умови кредитування, швидке зменшення ринків в умовах уповільнення світового зростання, банкрутство ряду провідних світових інвестиційних банків, зниження капіталізації і прибутків корпорацій, падіння цін на базові ресурси і скорочення обсягів світової торгівлі.

За оцінками науковців у довгостроковій перспективі можна очікувати такі наслідки кризи для світових потоків капіталу [40].

1. Переміщення світових центрів перерозподілу капіталу, під-

Копіювання і друкування без дозволу автора ЗАБОРОНЕНО

Інвестиційний менеджмент

вищення ролі великих нових ринкових економік. Ці процеси можуть набути форми хвилі поглинань на тлі падіння вартості активів. При цьому найбільшої активності варто очікувати від китайських корпорацій і фондів, меншої – від індійських і бразильських. Інвестиційний потенціал російських учасників ринку реалізовуватиметься повільніше внаслідок падіння цін на нафту, виведення капіталу з країни зарубіжними інвесторами, падіння зовнішнього попиту. Додатковим фактором переміщення світових фінансових центрів може бути створення нових потужних регіональних валютних союзів (наприклад, запровадження єдиної валюти країн Перської затоки).

2.Поновлення конкуренції за контроль над базовими ресурсами

збоку суверенних фондів і корпорацій із нових ринкових економік, а також консорціумів із розвинених економік. Сигналом до активізації цього процесу може стати поновлення тенденції зростання цін на сировинні ресурси, що в середньостроковій перспективі є неминучим з огляду на вичерпність корисних копалин.

3.Розвиток процесу перерозподілу центрів інвестування у світі,

швидкість і масштаби зростання якого залежать від здатності економічно розвинутих країн швидко обмежити поширення та нейтралізувати наслідки кризи, а також від глибини її руйнівного впливу на нові ринкові економіки. Якщо зусилля розвинутих країн зі стабілізації економіки дадуть бажані результати, а негативний вплив кризи на нові ринкові економіки буде обмеженим, можна очікувати помірне посилення окремих нових ринкових економік як фінансових центрів зі збереженням домінуючої ролі традиційних центрів.

Тема 6.2. Проблеми і перспективи розвитку інвестиційної діяльності в Україні

Історія формування сучасного інвестиційного ринку в Україні розпочалася на початку 90-х років ХХ-го сторіччя після розпаду Радянського Союзу. Саме тоді з появою приватної власності з’явилися передумови формування первинного інвестиційного капіталу. Попри те, що в країні, яка розпочинала перехід до принципово нової моделі економічного розвитку, не існувало ні ринкових інституцій, ні належного нормативно-правового регулювання відносин у сфері

Копіювання і друкування без дозволу автора ЗАБОРОНЕНО

Розділ 6. Тенденції розвитку світового та українського інвестиційних ринків

інвестування, а ні легітимних власників інвестиційного капіталу, упродовж десятиріччя система функціонування інвестиційного ринку все ж таки була побудована, хоч і пройшла досить складний період свого становлення.

Становлення інвестиційного ринку в Україні (1991-1998 рр.).

Перші спроби встановити правову основу економічних відносин у сфері інвестиційної діяльності знайшли своє відображення у ЗУ «Про інвестиційну діяльність» [6], який встановлював основні права та обов’язки інвесторів, органів державної влади та врегульовував економічні відносини на ринку капіталів. Проте за відсутності самого капіталу (адже практично всі об’єкти були власністю держави і народу України, а іноземні інвестори не квапились вкладати капітал у новостворену економіку) створити інвестиційний ринок неможливо. Тому засобом формування первинних власників інвестиційних активів стали процеси приватизації.

Приватизація в Україні розпочалась у 1992 р., коли було прийнято ЗУ «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», «Про приватизацію майна державних підприємств» та «Про приватизаційні папери» [8, 9, 10].

Проте і тут виникли проблеми. Так звана, «ваучерна приватизація» не дала змогу залучити інвестиційні ресурси, оскільки населення, яке стало власниками приватизованих об’єктів, їх не мало. Залучення ж іноземних інвесторів на цьому етапі реформ було недоцільним унаслідок неможливості встановити реальну вартість об’єктів, яких приватизовували, в умовах відсутності розвиненого фондового ринку.

За тиках умов здійснювати інвестиції в об’єкти реальної економіки могли лише суб’єкти малого бізнесу, які розвивали торгівельну, посередницьку або технічно не складну виробничу діяльність. Як наслідок, враховуючи макроекономічну нестабільність та гіперінфляцію в Україні, за період 1991-1998 рр. обсяги капітальних вкладень значно зменшились порівняно з 1990 р.: у 1991 р. – на

7,1%, 1992 р. – на 41,4%, 1993 р. – на 47,5%, 1994 р. – на 59,3%, 1995 р. – на 70,9%, 1996 р. – на 77,3%, 1997 р. – на 79,3%, у 1998 р.

– на 79,2% [57].

Тенденції розвитку інвестиційної діяльності у 1999-2007 ро-

ки. Зі стабілізацією економічних процесів, прискоренням процесів

Копіювання і друкування без дозволу автора ЗАБОРОНЕНО

Інвестиційний менеджмент

укрупнення національного капіталу (у тому числі, шляхом приватизації) інвестиційна активність у країні з початку 2000-х років почала зростати. З’явились тенденції приросту іноземного інвестування. Зокрема, у 2000 р. в економіку України іноземними інвесторами вкладено 792,2 млн.дол. США, що на 5,0% більше, ніж у 1999 р. У тому числі з країн СНД та Балтії надійшло 40,5 млн.дол. (5,1% до загального обсягу), з інших країн світу – 751,7 млн.дол. (94,9%). Нерезидентами було вилучено капіталу на 189,6 млн.дол. [53].

Основними формами залучення інвестицій були грошові внески, які склали 458,2 млн.дол. (57,8% вкладеного обсягу), внески у формі рухомого і нерухомого майна – 240,3 млн.дол. (30,3%) та цінних паперів – 48,9 млн.дол. (6,2%).

Загальний внесок ПІІ в Україну станом на 01.01.2001 р. становив 3865,5 млн.дол.США, що становило 78 дол. США на одного мешканця. Річний приріст обсягу інвестицій у цьому періоді становив 583,7 млн.дол., що на 23,9% перевищувало аналогічний показник попереднього року. Найбільші обсяги ПІІ надходять з Кіпру, Німеччини, Нідерландів, Російської Федерації, Австрії, Великої Британії, Франції, сукупна частка яких у загальних обсягах іноземного інвестування в Україну становить близько 70% (див. табл. 6.1).

Таблиця 6.1

Прямі іноземні інвестиції в Україну [68]

Копіювання і друкування без дозволу автора ЗАБОРОНЕНО

Розділ 6. Тенденції розвитку світового та українського інвестиційних ринків

Започатковані тенденції у кінці 90-х років ХХ-го сторіччя збереглися аж до початку світової економічної кризи, яка розпочалась у

2008 році (див. табл. 6.2).

Таблиця 6.2

Динаміка інвестицій в основний капітал українських підприємств [68]

Найбільшу частку у структурі інвестиційних ресурсів складають власні кошти підприємств та організацій, частка яких коливалась від 65,8% у 2002 р. до 56,5% у 2007 р. до усіх інвестованих засобів в основний капітал. Поряд з цим потрібно відмітити тенденцію збільшення частки використання кредитних ресурсів більше, ніж у 3 рази від 5,3% у 2002 р. до 17,3% у 2008 р., що стало наслідком розвитку фінансово-кредитної системи країни (див. рис. 6.1).

Характерними ознаками першої половини першого десятиріччя ХХІ сторіччя став також розвиток вільних (спеціальних) економічних зон, приплив великого російського капіталу, нарощення обсягів інвестування закордонними транснаціональними компаніями. Проте після політичних подій 2004 року (зміна політичного курсу країни внаслідок «помаранчевої революції») ці тенденції не збереглися.

Інвестиційна діяльність в Україні у період світової фінансо-

вої кризи 2008-2009 рр. Світова економічна криза внесла значні зміни до трендів розвитку інвестиційного ринку173. Суттєвих змін

173 Детальніше про вплив економічної кризи 2008-2009 року на розвиток світового інвестиційного ринку див. Мировой опыт антикризисной политики: Уроки для

Копіювання і друкування без дозволу автора ЗАБОРОНЕНО

Інвестиційний менеджмент

зазнав також й інвестиційний ринок України. Внаслідок існування найбільших у світі спадів виробництва у промисловості та будівництві, виробництві товарів широкого вжитку для внутрішнього ринку, подорожчання енергоресурсів, відбувся обвал фондового та валютного ринків і стрімке погіршення суверенних кредитних рейтингів України провідними рейтинговими агентствами. Швидкий відтік іноземного, перш за все спекулятивного, капіталу з України, падіння доходів підприємств розпочали процес глибокого деінвестування економіки. Суттєве згортання експортного і внутрішньо орієнтованого виробництва вже у ІV кв. призвело до падіння ВВП на 8% порівняно з ІV кв. 2007 року.

России / Отв. ред. С. А. Афонцев, Н. И. Иванова, И. С. Королев. – М.: ИМЭМО РАН, 2009 . – 197 с. [120].

Копіювання і друкування без дозволу автора ЗАБОРОНЕНО

Розділ 6. Тенденції розвитку світового та українського інвестиційних ринків

У 2009 році продовжився відплив коштів фізичних та юридичних осіб з банківської системи, який досяг 30 млрд. грн., або 8,8 відсотка від суми коштів, яка була на рахунках фізичних та юридичних осіб на початку кризи. Слабкість банківської системи України була спричинена такими факторами:

переорієнтація банків у передкризові роки на споживче кредитування (частка кредитів, наданих населенню, починаючи з кінця 2004 року і до початку кризи (серпень вересень 2008 року) зросла

у2,2 рази до 37% від загального обсягу кредитів);

стимулювання саме валютного кредитування (частка кредитів, номінованих в іноземній валюті, на початок вересня 2008 року становила 51% від їх загального обсягу);

невідповідність строків депозитів і кредитів.

Узв’язку з цим сальдований фінансовий результат безпосередньо у фінансовій сфері склав – 37,6 млрд. грн.

Водночас відбувалося зниження обсягу кредитування економіки,

у результаті чого обсяг виданих банками кредитів за 2009 рік уперше за останні десять років не лише не збільшився, а й скоротився на 16,5 млрд. грн. Тобто за кризових умов 2009 року українські комерційні банки не мали змоги кредитувати реальний сектор економіки, який у той час потерпав від нестачі власних фінансових ресурсів. Як наслідок, падіння виробництва у 2009 році мало місце не лише в експортоорієнтованих секторах, а й у тих, що орієнтовані на внутрішній ринок, через нестачу обігових коштів.

Погіршення фінансового стану корпоративного сектору економіки, різке зменшення прибутковості і кредитоспроможності підприємств, підвищення вартості запозичень, а також високий ступінь невизначеності щодо глибини і тривалості кризових явищ не лише позначилися на здатності виконувати поточні зобов’язання, а й стали основною причиною згортання інвестиційної діяльності. Як наслідок, обсяги валового нагромадження основного капіталу реально скоротилися на 46,2% в цілому за 2009 р. В умовах невиконання держбюджету відбулося скорочення державних інвестицій: капітальні видатки зведеного бюджету порівняно з 2008 р. зменшилися на 51,5% (їх частка у структурі видатків зведеного бюджету знизилася з

13,3% до 6,5%).

У свою чергу низька інвестиційна активність реального сектору

Копіювання і друкування без дозволу автора ЗАБОРОНЕНО

Інвестиційний менеджмент

економіки, відсутність довгострокового кредитування стали основною причиною глибокого падіння у будівництві, яке становило, за підсумками року 48,2%.

Процеси відновлення інвестиційної активності з 2010 року.

Реанімація інвестиційного ринку України відбувається значно меншими темпами, які пов’язані, насамперед, з загальним оживленням світової економіки та підготовкою до проведення фінальної частини чемпіонату Європи з футболу у 2012 р. Цей період характеризується збільшенням державних інвестицій в інфраструктурні ІП і поступовим припиненням тенденцій зменшення інвестицій в основний капітал. За 9 місяців 2010р. у розвиток економіки держави підприємствами та організаціями за рахунок усіх джерел фінансування вкладено 103,3 млрд. грн. капітальних інвестицій (без ПДВ).

Найвагомішу частку капітальних інвестицій (96,0% загального обсягу) спрямовано в матеріальні активи. Інвестиції в основний капітал (у капітальне будівництво та придбання машин і обладнання) становили 81,2% загального обсягу капітальних інвестицій. У поліпшення об’єктів вкладено 9,0% усіх інвестицій, у довгострокові біологічні активи тваринництва – 0,5%, у придбання та створення інших необоротних матеріальних активів – 2,0%.

У нематеріальні активи вкладено 4,0% загального обсягу капітальних інвестицій, з яких 49,8% становили права на комерційні позначення, об’єкти промислової власності, авторські та суміжні права, патенти, ліцензії тощо, 35,6% відповідно становили витрати на придбання (створення) засобів програмного забезпечення.

Обсяг інвестицій в основний капітал, освоєних підприємствами країни, за січень–вересень 2010 р. у порівнянних цінах становив 97,1% від капіталовкладень за відповідний період 2009 р.

Головним джерелом фінансування інвестицій в основний капітал, як і раніше, залишаються власні кошти підприємств і організацій, за рахунок яких за 9 місяців 2010 р. освоєно 57,4% капіталовкладень. Частка залучених і запозичених коштів, у тому числі кредитів банків і коштів іноземних інвесторів, у загальних обсягах капіталовкладень становила 16,2%.

Порівняно з січнем–вереснем 2009 р. обсяги інвестицій в основний капітал у промисловість скоротилися на 11,0%. Це в першу чергу зумовлено зменшенням (на 13,1%) інвестицій у переробну про-

Копіювання і друкування без дозволу автора ЗАБОРОНЕНО

Розділ 6. Тенденції розвитку світового та українського інвестиційних ринків

мисловість, частка яких становила 59,6% від усіх капіталовкладень у промисловість. Інвестиції у розвиток добувної промисловості та в підприємства з виробництва і розподілення електроенергії, газу та води зменшилися на 0,8% та 19,0% відповідно.

Капіталовкладення у розвиток організацій, що здійснюють операції з нерухомим майном, оренду, інжиніринг та надання послуг підприємцям, збільшилися на 34,9% і становили 21,9% від їхнього загального обсягу. Приріст інвестицій в основний капітал спостерігався у діяльності готелів та ресторанів – на 4,4%, будівництві – на 2,5%, охороні здоров’я та наданні соціальної допомоги – на 2,3% та фінансовій діяльності – на 1,4%.

Скоротилися обсяги капіталовкладень у торгівлю; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку – на 27,5%, державне управління – на 23,2%, рибальство, рибництво – 20,5%, надання комунальних та індивідуальних послуг; діяльність у сфері культури та спорту – на 18,5%, освіту – на 14,0%, діяльність транспорту і зв’язку – на 4,8%, сільське господарство, мисливство та лісове господарство – на 0,7%.

Відповідно до «Державної програми економічного і соціального розвитку України на 2010 рік (Антикризова програма)» [68] уряд зосереджується на реалізації за участю міжнародних фінансових організацій проектів, пов’язаних з проведенням в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 р. з футболу, «зелених інвестицій», програм підвищення енергоефективності, модернізації транспортної та муніципальної інфраструктури.

Спробою активізації діяльності з поліпшення інвестиційного клімату та залучення інвестицій є запровадження механізму держа- вно-приватного партнерства як на загальнодержавному, так і на регіональному рівнях [4]. На його основі планується стимулювання інвестиційної діяльності за допомогою створення індустріальних (промислових) парків, відновлення діяльності спеціальних режимів, посилення державних гарантій прав концесіонерів, залучення інвесторів на умовах угод про розподіл продукції.

Перешкоди для прямих іноземних інвестицій в Україну. По-

при те, що за роки незалежності економіка України зазнала значних змін, проблеми і перешкоди для іноземних інвесторів не зникли і до сьогодні. Показовими у цьому плані є результати досліджень, про-

Копіювання і друкування без дозволу автора ЗАБОРОНЕНО