Zagalna_Psyhologiya_Sergienkova2011

ПСИХІЧНІ ПРОЦЕСИ ТА СТАНИ

Розрізняють два види аналітичних операцій: по-перше, можна подумки розкладати сам предмет, явище на складові частини (наприклад, аналіз хімічної речовини, сполучення). По-друге, можна подумки виокремлювати в предметах і явищах ті чи інші ознаки, властивості, якості (наприклад, дослідження стилю твору, його композиції).

Синтетичні операції бувають тих самих видів, що і аналітичні, описані вище.

Аналіз і синтез — основні розумові операції, що в єдності забезпечують повне та глибоке пізнання дійсності. Вони взаємодіють і взаємозумовлюють одна одну і лежать в основі всіх інших розумових операцій, зокрема порівняння.

тримуватися важливого правила: порівнювати необхідно за однією ознакою.

До аналітико-синтетичного процесу відносяться також і такі складні розумові операції, як абстрагування і узагальнення.

81

Так, спостерігаючи різні прозорі об’єкти: повітря, скло, воду ми виокремлюємо в них загальну ознаку — прозорість і можемо розмірковувати про прозорість взагалі. Так само за допомогою абстрагування створюються поняття про довжину, висоту, об’єм, трикутник, число, дієслово та ін.

Узагальнення звичайно проявляється у висновках, визначеннях, правилах, класифікаціях. Узагальнення потребує виокремлення в предметах не просто загальних, а істотних ознак.

В навчальній діяльності конкретизувати — означає навести приклад, факт, який підтверджує загальне, теоретичне положення. Конкретизація має велике значення, оскільки пов’язує наші теоретичні знання з життям і практикою, допомагає правильно зрозуміти дійсність.

Отже, процес розуміння предметів та явищ об’єктивної дійсності потребує вивчення фактів, їх аналізу і синтезу, порівняння, абстрагування, узагальнення їх істотних ознак і характеристик. Загальним механізмом операційної діяльності мислення є аналітико-синтетична

робота великих півкуль головного мозку. Мислення — це процес руху думки від невідо-

могодовідомого,якийпочинаєтьсятам,деперед людиною постає щось нове, незрозуміле. Розу-

мова діяльність виникає і формується як процес за умови створення проблемної ситуації.

82

ПСИХІЧНІ ПРОЦЕСИ ТА СТАНИ

Рис. 2.4.2. Схема вирішення розумового завдання

Проблемна ситуація сприймається і усвідомлюється людиною як задача, що потребує відповіді на певне питання. Для мислен-

ня усвідомлення питання — це ніби сигнал до початку активної розумової діяльності. Наступний етап полягає в пошуку шляхів аналізу поставленого запитання та побудови гіпотези (припущення). Після цього відбувається перевірка гіпотези на практиці чи подумки. Якщо гіпотеза виявляється неправильною, відбувається її переосмислення.

Перевірка ефективності висунутих гіпотез є завершальним процесом розв’язання розумового завдання. Буває так, що людина діє методом спроб і помилок. Іноді процес розв’язання

задачі може відбуватися як творчий процес, деколи допомагає інсайт.

Важливу роль у стимулюванні розумової діяльності у процесі розв’язання завдань відіграють почуття (здивування, допитливості, почуття нового). Розв’язання завдання потребує від людини значних вольових зусиль.

Отже, процес розв’язання завдань потребує мобілізації та напруження всіх психічних сил особистості, концентрації її пізнавальної активності.

83

РОЗДІЛ 2

Форми та види мислення

Результати процесу мислення реалізуються в різних формах (Рис. 2.4.2).

Кожен предмет, явище мають багато різних властивостей і ознак, які є істотними і неістотними. Наприклад, кожен окремий трикутник має три кути, певні розміри — довжину сторін і площу, певну величину кутів. Але тільки перша ознака робить фігуру трикутником, дозволяє відрізнити її від інших фігур. При зміні ж інших ознак трикутник не перестане бути трикутником.

Поняття існує у вигляді слова, позначається ним. Вони поділяються на одиничні та загальні («країна», «місто», «письменник» —

одиничні, «елемент», «зброя» — загальні поняття). Розрізняють поняття конкретні та абстрактні. В абстрактних поняттях ві-

дображаються істотні ознаки та властивості відокремлено від

самих об’єктів («вага», «мужність», «добро» тощо).

Поняття з більшим обсягом називаються родовими («меблі», «рослини») стосовно понять з меншим обсягом ознак («стіл», «дерево»), які в цьому разі є видовими.

Характерна властивість судження полягає в тому, що воно існує, виявляється і формується в реченні. Проте судження та речення нетотожні. Речення, які виражають запитання, вигуки, сполучни-

ки, прийменники не є судженнями («Агов!», «Ану!», «Хто це?»). Судження є ствердними та заперечними; загальними та оди-

ничними.

84

ПСИХІЧНІ ПРОЦЕСИ ТА СТАНИ

Людина користується в основному двома видами умовиводів — індуктивними (спосіб міркування від окремих суджень

до загального, встановлення загальних законів і правил на основі вивчення окремих фактів і явищ) і дедуктивними (це спосіб

міркування від загального судження до окремого, пізнання окремих фактів, явищ на основі знання загальних законів і правил).

Названі форми мислення реалізуються в різних видах мислення. Залежно від змісту задачі, яку розв’язує людина, мис-

лення буває таких видів (Рис. 2.4.3):

Рис. 2.4.3. Види мислення залежно від змісту задачі

Наочно-дійове мислення в розвиненому виді властиве й дорослій людині. Особливо воно притаманне людям таких професій, які за змістом потребують практичного аналізу, різноманітного ком-

бінування, наприклад, шахістам, конструкторам, винахідникам. Наочно-образне мислення в розвинутих формах притаманне

людям тих професій, які пов’язані з яскравим уявленням тих чи

інших предметів або явищ (письменники, музиканти, актори).

Словесно-логічне (абстрактне) мислення дає можливість встановлювати загальні закономірності природи та суспільства, на рівні найвищих узагальнень розв’язувати розумові завдання, будувати наукові теорії та гіпотези.

85

РОЗДІЛ 2

Зазначені види мислення розглядаються як етапи розвитку мислення у філогенезі та онтогенезі, а також виявляються і перебувають у певному співвідношенні. У розвинутих формах вони можуть виявлятись як індивідуальні особливості мислення людей, зумовлені характером їхньої діяльності, професійними

чинниками та іншими причинами.

Залежно від характеру задач, які розв’язує людина, мислення буває таких видів (Рис. 2.4.4):

• це пізнання законів, правил (відображає істотне теоре- в явищах, об’єктах, звязках між ними на рівні тичне закономірностей та тенденцій). Продуктами теоретичного мислення є, наприклад, відкриття

періодичної системи Д. Менделєєва тощо

•основним завданням є фізичне перетворення

пр а к - дійсності. Інколи може бути навіть складнішим, тичне ніж теоретичне, адже часто розгортається за екстремальних обставин та за відсутності умов для

перевірки гіпотези

Рис. 2.4.4. Види мислення залежно від характеру задач

За ступенем новизни й оригінальності, які розв’язує людина, мислення буває таких видів (Рис. 2.4.5):

Рис. 2.4.5. Види мислення за ступенем новизни й оригінальності

86

ПСИХІЧНІ ПРОЦЕСИ ТА СТАНИ

Індивідуальні особливості мислення

Розумова діяльність різних людей, підлягаючи загальним психологічним закономірностям, водночас характеризується індивідуальними особливостями, або якостями розуму.

самостійність,критичність,гнучкість,глибина,широта,

послідовність,швидкість мислення

Рис. 2.4.6. Індивідуальні особливості мислення

Самостійність мислення характеризується вмінням людини ставити нові завдання й розв’язувати їх, не вдаючись до допомоги інших людей. Самостійність мислення ґрунтується на врахуванні знань і досвіду інших людей, але людина, якій властива ця якість, творчо підходить до пізнання дійсності, знаходить нові власні шляхи і способи вирішення пізнавальних та інших

проблем.

Критичність мислення виявляється в здатності суб’єкта пізнавальної діяльності не потрапляти під вплив чужих думок, об’єктивно оцінювати позитивні та негативні аспекти явища чи факту. Людина з критичним мисленням вимогливо оцінює

власні думки, ретельно перевіряє рішення.

Гнучкість мислення виявляється в умінні швидко змінюва-

ти свої дії при зміні ситуації діяльності.

Глибина мислення виявляється в умінні проникати в сутність складних питань, розкривати причини явищ, бачити про-

блему там, де її не помічають інші.

Широта мислення виявляється в здатності охопити широке коло питань. Широта мислення є показником ерудованості осо-

бистості, її інтелектуальної різнобічності.

Послідовність мислення виявляється в умінні дотримуватися логічної наступності під час висловлювання суджень, їх обґрунтування. Послідовним можна назвати мислення людини,

87

РОЗДІЛ 2

яка суворо дотримується теми міркування, не відхиляється в бік,

не «перестрибує» з однієї думки на іншу.

Швидкість мислення — це здатність швидко розібратись у складній ситуації, оперативно обміркувати правильне рішення й прийняти його. Швидкість мислення залежить від знань, міри сформованості розумових навичок, досвіду у відповідній діяльності. Швидкість мислення слід відрізняти від квапливості, що її демонструють деякі люди.

Досить близькими поняттями є категорії мислення та інтелекту. Оцінюючи когось як «розумну людину», ми позначаємо таким чином індивідуальні особливості інтелекту даної особистості.

Відповідним поняттю «мислення» у нашій повсякденній мові можна назвати слово «думання». «Розум» же виражає властивість, здатність, на той час як думання являє собою

процес. Розв’язуючи завдання, ми думаємо. В цьому реалізується сфера мислення, а не інтелекту. Отже, обидва терміни виражають різні аспекти одного і того самого явища. Інтелектуальна людина — це та, яка здатна здійснювати процеси мислення. І якщо інтелект — здатність до мислення, то мислення — це процес, в якому реалізується інтелект.

Ми можемо говорити про рівень розвитку інтелекту: низький, середній і високий, а також про його неоднаковий вияв в різних аспектах життєдіяльності: науковий, професійний, життєвий, управлінський, політичний, соціальний тощо.

Всі якості мислення формуються і розвиваються в діяльності. Змістовна й відповідним чином організована навчальна та професійна діяльність сприяє всебічному розвитку цінних якостей мислення особистості. Розвиток мислення людини має сприяти і розвитку її інтелекту.

88

ПСИХІЧНІ ПРОЦЕСИ ТА СТАНИ

2.5. Мовлення

Поняття про мову і мовлення, їх функції. Фізіологічні основи мовлення

Свідомість людини формується в процесі спілкування людей між собою. Свідома й духовна взаємодія суб’єктів, що відбувається в основному в процесі їх спільної практичної діяльності, здійснюється за допомогою мовлення.

Проблему мовлення в психології зазвичай розглядають в контексті: мислення і мовлення. Дійсно, з мисленням мовлення пов’язане особливо тісно. Слово виражає узагальнення, оскільки є формою існування поняття й думки. Генетично мовлення виникло разом з мисленням в процесі суспільно-трудової практики і поступово закладалося в процесі суспільно-історичного розвитку людства в єдності з мисленням. Однак мовлення все ж виходить за межі співвідношення з мисленням. Мовлення корелює зі свідомістю в цілому.

Значною мірою завдяки мовленню індивідуальна свідомість кожної людини, не обмежуючись особистим досвідом, власними спостереженнями, через мову насичується і збагачується результатами суспільного досвіду. Спостереження і знання всіх людей стають або можуть завдяки мовленню стати надбан-

ням кожного.

Основна функція свідомості — це відображення буття, його усвідомлення. Дану функцію мова та мовлення виконують специфічним чином: вони відображають буття, позначаючи його. Однак мова та мовлення — поняття як схожі, так і відмінні. Вони відображають два різних аспекти єдиного цілого.

Зупинимося на понятті «мова». Її одиницею є слово, яке має два боки:

89

РОЗДІЛ 2

Кожне наше слово — це особливий знак (будь-який матеріальний елемент дійсності, який використовується в певному значенні для збереження та передачі інформації). У слові зливаються функції знака та значення. Останнє історично розвивалося, звужувалося, узагальнювалося, переносилося на нові об’єкти.

зовнішній

звуковий

(фонетичний)

внутрішній

смисловий

(семантичний)

Рис. 2.5.1. Слово та його аспекти

Внаслідок цього виникла багатозначність слів, що також є продуктом історичного розвитку кожної мови.

Мова складається з певних елементів:

90