Zagalna_Psyhologiya_Sergienkova2011

ПСИХОЛОГІЧНА ХАРОЗДІЛАКТЕРИСТИКА3 ОСОБИСТОСТІ...

ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОСОБИСТОСТІ ТА ДІЯЛЬНОСТІ

ІНФОРМАЦІЙНИЙ БЛОК

3.1. Особистість

Поняття про особистість як центральну психологічну категорію.

Співвідношення понять «людина», «індивід», «суб’єкт», «особистість», «індивідуальність»

особистість

суб’єкт Людина індивідуаль- ність

індивід

Рис. 3.1.1. Співвідношення понять людина, індивід, суб’єкт, особистість, індивідуальність

Людина, як відомо, є об’єктом вивчення психології як науки. У психології людина вивчається в трьох аспектах — як індивід, особистість та індивідуальність.

161

РОЗДІЛ 3

Центральним і найбільш цікавим для психології є вияв людини як особистості, оскільки вона є носієм розвиненої свідомості.

Першочергово людина народжується, перебуваючи в статусі індивіда. Індивід є типовим носієм різних видів людської активності, перебуваючи в стані суб’єкта. Поступово індивід стає ти-

повим представником суспільства, яке його сформувало, — особистістю, яка є неповторною, несхожою на інших людей. Це робить її індивідуальністю.

Розглянемо ці характеристики більш детально.

Отже, народившись, людина є одиницею свого біологічного виду з відповідними типовими ознаками:

–здатність до прямоходіння,

–здатність до виконання рукою високоточних трудових операцій,

–високорозвинена мозкова тканина зі складною будовою та функціями,

–здатність до формування та роботи свідомості,

–здатність до мовлення та абстрактного мислення,

–здатність до активної взаємодії в соціумі.

Отже, індивідом можна назвати і новонароджену дитину, і старого довгожителя, і ци-

вілізованого європейця, і африканського аборигена — всіх людей. Ця якість є вродженою і незмінною впродовж всього життя людини.

Потрапляючи в соціальне середовище, новонароджений індивід стає суб’єктом взаємо-

дії з іншими людьми та виявляє власну активність, поступово формуючись як особистість.

Оскільки психологія — дуже багатогранна та толерантна наука, то існує велика кількість трактувань поняття «особистість» представни-

ками різних напрямків і концепцій. Однак аналіз цих визначень показує спільні ознаки у змісті поняття «особистість», що дає

162

ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОСОБИСТОСТІ...

змогу сформулювати найбільш узагальнене визначення даної категорії.

Мається на увазі, що індивідні якості виступають основою для формування особистості. Сформована свідомість дає людині

можливість виражати себе, а взаємодія із суспільством має взаємний двосторонній характер — особистість задовольняє свої

потреби за рахунок суспільства, а суспільство відчуває на собі результати цієї взаємодії. Так, вчитель, працюючи на благо суспільства, готує для нього освічених громадян, отримуючи за свою професійну діяльність зарплатню.

Особистість як якість людини має певні ознаки:

163

РОЗДІЛ 3

шим людям (лікарі, педагоги тощо), а другі — на шкоду (злочинці, збоченці).

Вже з самого народження у дитини проявляються певні ознаки, що відрізняють її від інших індивідів; поступово з плином її

життя ці відмінності розширюються. Отже, людина виявляється ще й як індивідуальність.

Певні ознаки індивідуальності формуються ще до народження дитини і є фізичними та фізіологічними, тоді як інші набувають-

ся поступово з формуванням особистості. Отже індивідуальність має два рівні прояву:

Рівні

прояву

індивідуальності

164

ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОСОБИСТОСТІ...

цьому людину як видатну особистість, що займає вагоме, визнане місце в суспільстві.

Теорії особистості

Особистістю людина не народжується, а стає. З даною точкою зору сьогодні погоджується більшість психологів. Однак щодо питання про те, яким законами підкорюється розвиток особистості, існують різні точки зору. Ці розходження викликані різним розумінням значення суспільства і соціальних груп для розвитку особистості, а також закономірностей та етапів розвитку, криз розвитку особистості, можливостей прискорення

розвитку та інших питань.

Існує багато різних теорій особистості, і в кожній з них проблема розвитку особистості розглядається по-своєму.

1) Психодинамічні підходи (психоаналіз З. Фрейда, індивідуальна теорія особистості А. Адлера, аналітична теорія особистості К. Юнга)

Психоаналітична теорія розвитку особистості З. Фрейда

базується на двох передумовах. Перша, або генетична передумова, спирається на те, що переживання раннього дитинства відіграють критичну роль у формуванні дорослої людини. Фрейд був переконаний в тому, що основний фундамент особистості індивідуума закладається в дуже ранньому віці, до п’яти років. Друга передумова полягає в тому, що людина народжується з певною кількістю статевої енергії (лібідо), яка потім проходить в своєму розвитку через декілька психосоціальних стадій, які коріняться в інстинктивних процесах організму.

Уявлення про те, людина — це єдиний організм, є визначальним в адлерівській психології. Назва самої теорії «індивідуальна психологія» (від лат. «individuum» — «неподільний») означає сут-

ність, яку не можна поділити. Індивідуум — це єдине ціле в кожному прояві особистості, яке рухається в напрямі росту і розви-

165

РОЗДІЛ 3

тку. Людина прагне до вдосконалення, намагаючись досягти визначених цілей. Цим самим знаходить своє місце в світі. Окрім спадковості, оточуючого середовища у формуванні особистості, Адлер надавав великого значення творчій силі людини — її вільній, свідомій активності. Провідним в теорії Адлера є положення, згідно якому вся поведінка людини відбувається в соціальному контексті, і сутність людської природи можна пізнати лише через розуміння соціальних відносин.

К. Юнг розглядав розвиток особистості як динамічний процес, як еволюцію протягом всього життя (на відміну від З. Фрейда). З точки зору К. Юнга, людина постійно набуває нових умінь, досягає нових цілей і проявляє себе все більш повно. Життєва мета — повний прояв Себе (самоздійснення). Розвиток кожної людини в цьому напрямі є унікальним, однак самоздійснення досягають не всі люди, а лише здібні та високоосвічені.

2) Его-психологія (Его-теорія особистості Е. Еріксона, гуманістична теорія особистості Е. Фромма, соціокультурна теорія особистості К. Хорні)

Центральним для створеної Е. Еріксоном теорії розвитку є положення про те, що людина протягом життя проходить через декілька універсальних для всього людства стадій. Суспільство схвалює розвиток соціальних можливостей людини. З точки зору Еріксона, поведінка людини першочергово детермінована. Біологічне дозрівання у взаємодії зі сферою соціальних стосунків індивідуума дає складну систему поведінкових проявів. Всі люди самі несуть відповідальність за свої успіхи та невдачі.

3)Теорія особистісних рис (Ф. Олпорт, Дж. Кеттел,

Г.Айзенк)

Автори теорії особистісних рис розглядають особистість як комплекс якостей, що властиві певним категоріям людей, або ж намагаються виявити такі риси особистості, які змушують одних людей поводитися більш-менш однаково в різних ситуаціях.

Так, Дж. Кеттел оцінював особистість за 16 шкалами (серйозність — легковажність, відкритість — закритість тощо). Г. Айзенк

166

ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОСОБИСТОСТІ...

визначав особистісні риси за двома параметрами: екстраверсія — інтроверсія (відкритість — замкнутість) та стабільність — нестабільність (рівень тривожності).

Розроблені ними методики успішно використовуються в психологічних дослідженнях особистості.

4) Навчально-біхевіористичний напрям ( Б. Скіннер та ін.)

Даний підхід базується на ідеї впливу на людину її соціального оточення. Всі форми соціальної поведінки, на думку теоретиків цього напряму, є результатом спостережень за соціальними моделями (батьками, вчителями, друзями, героями кіно тощо). Особистість є результатом взаємодії індивіда (з усіма властивими йому характеристиками) і довкілля, яке він прагне пізнати, щоб пристосуватися до нього.

5)Когнітивний підхід (А. Елліс, Д. Роттер та ін.)

Вказана теорія є спробою пояснити природу контролю людини над своїм існуванням аби надати йому певного сенсу. Людина — не пасивна істота, на яку впливає довкілля. Характер її реакцій на різні ситуації визнача-

ється тією чи іншою когнітивною інтерпретацією, яку вона сама дає цій ситуації, та особливостями її особистості. Одні схильні брати відповідальність на себе за те, що з ними відбувається, і впевнені, що можуть впливати на оточення (люди з внутрішньою підтримкою); інші — систематично пояснюють усе, що з ними відбувається, зовнішніми обставинами, вірять в існування щасливого випадку (орієнтовані зовні).

6) Гуманістичний підхід (Ф. Перлс, К. Роджерс, А. Маслоу та ін.)

Найважливіша концепція гуманістичної психології — концепція становлення. Людина ніколи не буває статичною, вона

167

РОЗДІЛ 3

завжди перебуває в процесі становлення. Пошук людиною істинного і повного сенсу життя є складним, але необхідним. Людська природа позитивна, принаймні, нейтральна. Представники гуманістичної психології визнають пріоритет творчої сторони в людині. Всі люди вільні у виборі свого життєвого шляху.

Структура особистості

До розгляду структури особистості є різні підходи. Ми роз-

глянемо дві з багатьох.

Згідно з концепцією персоналізації А.В. Петровського в структурі особистості можна вирізнити три складові:

Структура

особистості

(статична

модель)

Рис. 3.1.4. Структура особистості за А. В. Петровським

А. В. Петровський метафорично трактує справжню особистість як джерело могутньої радіації, що перетворює пов’язаних з нею людей (радіація, як відомо, може бути корисною і шкідливою, може лікувати і калічити, прискорювати й сповільнювати

розвиток).

В межах системно-діяльнісного підходу К. К. Платонов вирізняє в структурі особистості наступні підструктури:

168

ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОСОБИСТОСТІ...

Структура особистості (динамічна модель)

Рис. 3.1.5. Структура особистості за К. К. Платоновим

Підструктура спрямованості об’єднує спрямованість, ставлення та моральні якості особистості. Вона не породжується природними задатками, а формується шляхом виховання і є соціально зумовленою. Спрямованість особистості як система

спонукань є головним структурним компонентом особистості. Підструктура досвіду включає в себе знання, уміння, нави-

чки і звички, набуті в індивідуальному досвіді через навчання, але вже з помітним впливом біологічно зумовлених властивостей

особистості.

Підструктура форм відображення охоплює індивідуальні особливості окремих психічних процесів чи психічних функцій як форм відображення. Вплив біологічно зумовлених особливос-

тей у цій підструктурі проявляється ще більш чітко.

Біологічно зумовлена підструктура включає в себе темперамент, статеві й вікові особливості особистості.

К. К. Платонов називає запропоновану структуру особистості

основною, загальною, динамічною, функціональною і психологічною. Основною вона є тому, що окрім вказаних чотирьох голо-

вних, виокремлюють ще дві накладені на них підструктури — характеру та здібностей; загальною вона є тому, що властива

кожній особистості, але кожна конкретна особистість має свою індивідуальну структуру; динамічною — тому, що не залиша-

ється незмінною в жодної конкретної особистості: з дитинства до смерті вона змінюється; функціональною — тому, що вона як

ціле, так і її складові елементи розглядаються як психічні функції; психологічною — позаяк узагальнює психічні властивості

особистості.

169

РОЗДІЛ 3

Особистість як суб’єкт і об’єкт міжіндивідних взаємин

Будучи істотою соціальною, особистість весь час взаємодіє з іншими людьми. В спілкуванні з іншими особистість може

виступати суб’єктом міжіндивідних взаємин, задовольняючи власні інтереси та потреби, а також об’єктом, якщо її активність

спрямована на виконання запитів іншої людини. Обидві ролі є позитивними, однак суттєве переважання якоїсь може пору-

шувати процес волевиявлення людини та її взаємодії з іншими особистостями. Так, якщо людина зловживає статусом суб’єкта щодо інших, то стає тираном, маніпулятором та споживачем. Якщо надто часто перебуває в ролі об’єкта міжіндивідних взаємин, то стає пригніченою безвольною жертвою.

Взаємодіючи з соціумом, людина змалечку стає носієм соціальних ролей.

Одна і та сама людина зазвичай одночасно виконує декілька різних ролей (наприклад, є сином і батьком, працівником, по-

купцем, пасажиром тощо).

Існують наступні ознаки соціальної ролі:

–наявність релевантної особистості -

•людини, без доповнення якої неможливе існування ролі, наприклад, мати – дитина, вчитель – учні, начальник – підлеглі;

– наявність атрибутів ролі (документів, речей, певних дій, уніформи) –

• так, студент має студентський квиток та залікову книжку, відвідує заняття та складає іспити.

Рис. 3.1.6. Ознаки соціальної ролі

170