- •Предмет, об’єкт і методи дослідження архівознавства
- •Джерельна база та історіографія архівознавства
- •Історія архівної справи в україні
- •Поняття архівної системи, її основні види
- •Система архівних установ, її структура та мережа
- •Поняття Національного Архівного фонду України.
- •Структура наф. Право власності на документи наф.
- •Завдання, права, структура архівів
- •Виробничі підрозділи архіву та основні архівні технології
- •Планування, звітність та економічна діяльність архівів
- •1. Паспорт, в якому вказується така інформація.
- •2. Звіт про виконання плану розвитку архівної справи, що складається за основними напрямками діяльності архіву.
- •Класифікація документів у межах архіву
- •Класифікація документів у межах архівного фонду
- •Зарубіжні архіви
- •Зарубіжна архівна україніка
- •Поняття експертизи цінності документів та її завдання
- •Принципи експертизи і критерії цінності документів.
- •Організація і методика експертизи цінності документів та оформлення її результатів
- •Переліки документів
- •Комплектування архівів
- •Робота з джерелами комплектування державного архіву
- •Архівне описування: поняття, види, принципи і методи
- •Обліково-охоронна робота архіву
- •Архівні довідники в системі нда: функції та структура
- •Особливості матеріальної основи документів та способів фіксації інформації
- •1.1 Документи на паперових носіях
- •1.2 Документи на плівкових носіях
- •1.2.1 Кінодокументи
- •1.2.2 Мікрофільми
- •1.2.3 Фотодокументи
- •1.2.4 Фонодокументи
- •1.2.5 Машиночитані документи
- •1.2.6 Відеодокументи
- •Старіння документів
- •2.1 Фізико-хімічні фактори руйнування документів
- •2.2 Термічне старіння
- •2.3 Вицвітання барвників
- •2.4 Старіння плівкових матеріалів
- •2.4.1 Старіння кінофотодокументів
- •2.4.2 Старіння магнітного запису
- •2.5 Біологічне ушкодження документів
- •Технологія зберігання документів
- •3.1 Фізико-хімічне оброблення документів
- •3.1.1 Знепилювання
- •3.2 Режим зберігання
- •Реставрація
- •4.1 Відновлювання механічної цілісності
- •4.2 Нейтралізація і стабілізація кислотності методом забуферування
- •4.3 Відновлювання текстів, що згасають
- •4.4 Методи реставрації фотозображень
- •4.5 Відновлювання якості записаного звуку
- •4.6 Реставрація кольорових документів
- •4.7 Консервація шляхом нанесення полімерного покриття
- •Інформація архівної справи: поняття, мета і завдання
- •Система архівної науково-технічної інформації
- •Основні шляхи інформатизації архівної справи: світовий досвід
- •Стан та завдання інформатизації архівної справи в україні
- •Архівознавчі аспекти інформатизації
- •Поняття про науково-дослідну роботу архівних установ
- •Система архівної науково-технічної інформації
- •Завдання, зміст і форми методичної роботи в архівних установах
- •Семінари, конференції як форми науково-методичної роботи
- •Класифікація потреб і споживачів архівної інформації
- •Основні напрями і форми використання архівної інформації
- •Роль архівної евристики у використанні документної інформації
- •Форми організації використання архівної інформації
- •Особливості організації використання архівної інформації на різних носіях
- •Ефективність науково-інформаційної діяльності. Архівний маркетинг
- •Зв'язок організації використання архівної інформації з іншими напрямами роботи архівних установ
Предмет, об’єкт і методи дослідження архівознавства
Архівознавство – комплексна система знань, що вивчає історію, теорію і практику архівної справи, її правові та економічні засади.
Предметом архівознавства як науки є тенденції та закономірності становлення і розвитку архівної справи, наукові засади експертизи цінності документів, організації документів НАФ, архівного описування, створення довідкового апарату зберігання та використання відомостей, що містяться в архівних документах.
Об’єктом архівознавства виступають НАФ та система архівних установ.
Архівознавство спирається на загальнонаукові та специфічні методи дослідження. Серед них:
· метод наукового аналізу та синтезу ( дозволяє досліджувати структуру архівного фонду, аналізувати всі його елементи, ідентифікувати документи);
· історичний (уможливлює дослідження витоків і розвитку архівної справи);
· ретроспективний (дає змогу зануритись у архівну минувшину, виділяючи при цьому найхарактерніші риси і тенденції для кожного етапу архівного будівництва);
· порівняльний (уможливлює порівняння нових і старих знань, архівних технологій, виявлення приросту наукових знань і прогресивних методик опрацювання архівних фондів);
· класифікації;
· наукової евристики;
· критики та ідентифікації джерел.
Метод виключного третього, метод суперечності не суперечить, метод історичного розвитку, метод пізнання, метод граматичного викладу матеріалу тощо.
Джерельна база та історіографія архівознавства
Архівознавство має багату джерельну спадщину, що охоплює загальноісторичні та спеціальні архівознавчі джерела.
Основний масив їх складають історичні джерела, які набувають архівознавчого характеру внаслідок специфіки пізнання. Писемні архівознавчі джерела класифікують на такі групи:
· нормативні акти та інші документи державних органів, політичних партій, громадських, релігійних організацій, творчих спілок. До цієї групи належать документи органів управління архівною справою, адміністрації архівів;
· твори, промови, виступи державних і громадських діячів з питань архівної політики, діяльності архівних установ та праці відповідальних працівників архівної галузі всіх рівнів, які містять інформацію про реалізацію архівної політики, діяльність архівних установ;
· масові джерела (матеріали преси, періодики). Пріоритетними є матеріали архівної періодики, зокрема журналів «Архівна справа», «Радянський архів» (1931) та ін. Інформація, вміщена тут є джерелом дослідження та організації архівної справи;
· інструктивні та довідково-інформаційні матеріали, підготовлені архівами – путівники, правила, інструкції. До цієї групи можна віднести самі архівні фонди, облікові документи, акти експертизи, каталоги;
· наукові праці з історії, теорії та організації архівної справи, матеріали науково-практичних конференцій;
· мемуари, спогади, щоденники, листування архівістів, істориків.
Архівознавство має широку історіографію – галузь знань про історію і закономірності розвитку архівознавчих досліджень, еволюцію її теоретико-методологічних принципів та повноту дослідження проблем архівної справи.
Завдання архівознавчої історіографії полягає в тому, щоб дати відповіді на такі питання:
1) які проблеми архівознавства досліджено з достатньою повнотою?
2) які архівознавчі питання висвітлено частково, неповно або невірно?
3) які проблеми не порушувалися і не досліджувалися?
До завдань історіографії архівознавства належить вироблення наукової періодизації розвитку архівознавчих знань, виявлення найвагоміших наукових концепцій, з’ясування персонального внеску вчених у розвиток архівознавства,створення їх творчих біографій.
МІСЦЕ І РОЛЬ АРХІВОЗНАВСТВА У ПІДГОТОВЦІ ФАХІВЦІВ
Із зростанням інтенсивності науково-дослідної роботи в архівній галузі швидше оновлюється процес навчальних курсів, адже архівознавство не лише наукова система, а й навчальна дисципліна. Вона повинна сприяти підготовці фахівців з архівної справи працівників різних рівнів архівних установ, давати необхідні знання для істориків, правників, культурологів, філологів фахівців з державного управління та ін., які певною мірою у своїй науковій і практичній діяльності зіткнуться з діяльністю установ, що формують документально-інформаційні потоки, з використанням архівних фондів у науково-дослідній роботі, юриспруденції.
Місце, роль і функції архівознавства як навчальної дисципліни цілковито визначаються кваліфікаційними характеристиками та державним стандартом рівня знань і практичних навиків бакалаврів, спеціалістів та магістрів. Загальне завдання курсу полягає в тому, щоб дати майбутнім фахівцям систему знань з історії зароджування і розвитку архівної справи, становлення НАФ України, формування архівної системи та діяльності провідних архівів, основних принципів комплектування їх, зберігання і використання інформаційно-документальних ресурсів.
Надзвичайно важлива роль архівознавства у підготовці істориків. Професія історика (дослідника і викладача) будь-якого профілю потребує знань і практичних навичок роботи з усіма видами історичних джерел, основні з яких – архівні документи.
Різноманітні плідні зв'язки пов'язують архівознавство з документознавством. Спираючись на здобутки документознавства, архівознавці глибше проникають в зміст документів, встановлюють їхнє походження і характер, ідентичність та інформаційну цінність.
Важливими є зв'язки архівознавства з філологічними науками, які вивчають письмові тексти і на основі їхнього змістовного, мовного і стилістичного аналізу здобувають знання з історії духовної культури суспільства, її сучасного стану.
В архівній справі, в технології зберігання та консервації документів їхній реставрації, перенесенні на інші носії інформації архівістам доводиться мати справу з сучасними здобутками природничих і технічних наук, зокрема фізики, хімії, біології, вірусології, математики, кібернетики та інформатики.
Таким чином, архівознавство є комплексною системою знань, яка, з одного боку, органічно входить в історичну науку, а з другого – інтегрує в собі низку спеціальних знань з теорії, історії і практики архівної справи, державного будівництва, документознавства, інформаційних систем. Архівознавство має свій предмет і об'єкт дослідження, спирається на різноманітну джерельну базу, застосовує широкий спектр дослідницьких методів, тісно пов'язане з іншими науками, навчальними дисциплінами. Як самостійна навчальна дисципліна архівознавство займає важливе місце в системі підготовки не тільки професійних архівістів, але й істориків, правників, філологів, культурологів, фахівців системи державного управління тощо.