Zagalna_Psyhologiya_Sergienkova2011

ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОСОБИСТОСТІ...

Соціальні ролі мають дві класифікації за різновидами:

Класифікації ролей

1) за тривалістю:

2) за характером впливу на особистість носія:

Рис. 3.1.7. Класифікації соціальних ролей

Епізодичні ролі: пасажир, покупець, читач бібліотеки та довготривалі: родинні — дитина, батько чи мати, сестра, бабуся, тітка, громадські — студент, працюючий, пенсіонер.

Конструктивні — ті, які позитивно впливають на людину, вдосконалюють її, сприяють самовираженню та деструктив-

ні — для них характерне пригнічення людини, погіршення її психологічного стану.

При визначенні виду соціальної ролі не береться до уваги її соціальна прийнятність та корисність, а саме вплив на людинуносія. Наприклад, позитивна для суспільства роль студента для певної людини може бути конструктивною (є пристосування до вузу, вимог викладачів, комфортне самопочуття в колективі одногрупників) чи деструктивною (неправильно вибрана майбутня професія, низька успішність, що пригнічує, загроза виключення через пропуски).

Можлива ситуація, коли одна і та сама соціальна роль несе в собі як елементи конструктивного, так і деструктивного впливу, однак певні з них все ж переважають.

171

РОЗДІЛ 3

Фактори формування особистості

Усвідомлюючи те, що особистість — це набута якість людини, можемо розглянути, від яких факторів залежить її формування.

Соціаль- ний Актив-

ність

Біологічний

ʪ̴̡̨̛̦̞̯̬̌̌ ̏ ̡̨̭̱̱̪̦̭̯̞ ̛̪̣̯̦̏̏̌̀̽̌ ̴̨̬̥̱̦̦̏̌́ ̨̨̨̛̭̭̯̭̯̞̍

Рис. 3.1.8. Фактори формування особистості:

Спочатку при народженні дитини в неї повинна сформуватись біологічна основа — індивідні задатки. Це означає, що лише

на основі суто людської структури та функцій мозку можливе формування особистості. Жодна тварина не спроможна розвинутись до цього рівня через недосконалість своєї мозкової тканини. По-друге, ця мозкова тканина у індивіда повинна бути в здоровому стані. Якщо народившись, дитина має серйозні вади головного мозку, то не зможе стати особистістю (наприклад, діти з олігофренією (вродженою розумовою відсталістю) не стають повноцінними особистостями). Наявність фізичних порушень чи вад не ставить таких глобальних обмежень для формування означеної якості людини, ряд інвалідів стають відомими визна-

ними особистостями.

Для формування особистості потрібен також вплив соціального фактору — виховання дитини людським оточенням. Тобто

для того, щоб засвоїти надбання людської цивілізації, навчитись способам використання побутових речей, щоб інтелектуально та морально розвинутись, людина повинна мати вчителів, наставників вже з дитинства. Історії з дітьми-мауглі, які з дитинства

172

ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОСОБИСТОСТІ...

потрапляють в середовище існування тварин (вовків, ведмедів, мавп) та потім знаходяться людьми, виразно показують, що такі діти не формуються як особистості, а набувають тваринних форм поведінки та звичок.

шення процесу її формування. Єдиного погляду на закінчення процесу формування особистості серед психологів нема. Окремі говорять про кінець юності як етап завершення цього процесу (18–21 рік), інші вважають, що особистість формується все життя. Радянський психолог Л.І. Божович припускала, що особистість народжується двічі — вперше в три роки, коли дитина починає вживати займенник «Я», та вдруге при досягненні нею дорослості.

Фундаментальною ідеєю більшості вітчизняних досліджень є ідея про те, що особистість людини створюється тими суспільними за своєю природою відносинами, в які людина вступає у своїй діяльності. Ситуація розвитку дитини, як відзначав Л. С. Виготський, з самого початку є соціальною і культурною ситуацією: всі відносини дитини зі світом опосередковуються для неї

стосунками з іншими людьми і насамперед дорослими. Поява самосвідомості означає новий етап у розвитку особистості.

173

РОЗДІЛ 3

3.2. Самосвідомість

Поняття про самосвідомість, її функції та структура

Усвідомлення людиною світу не зводиться до відображення лише зовнішніх об’єктів. Фокус свідомості може бути спрямовано і на саму людину, її власну діяльність, внутрішній світ. Так,

в процесі пізнання дійсності та взаємодії з нею людина виступає не лише як суб’єкт відображення (той, хто пізнає), а і як об’єкт відображення (того, кого пізнають). В даному випадку спрацьовує такий компонент свідомості людини як самосвідомість,

що засвідчує найвищий рівень розвитку психіки людини серед живих організмів.

Самосвідомість не є вродженою характеристикою людини, а формується поступово, проходячи наступні етапи:

ɋɚɦɨɜɿɞɱɭɬɬɹ ɋɚɦɨɫɩɪɢɣɦɚɧɧɹ ɋɚɦɨɪɨɡɭɦɿɧɧɹ

Рис. 3.2.1. Етапи формування самосвідомості

Самовідчуття характерне для дітей першого року життя, зароджує самосвідомість і проявляється у спроможності немовляти фіксувати відчуття, що ідуть з власного організму і вира-

жають його потреби.

Самосприймання виявляється з раннього віку (близько трьох років) через спроможність дитини впізнавати свій зовнішній фізичний образ (наприклад, на фото чи в дзеркалі) та називати

себе займенником «Я».

Саморозуміння — прості форми надання собі певних характеристик з’являються ще в дошкільному віці (близько 4-х років) — діти вже знають свою стать, позначають себе як хорошу

174

ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОСОБИСТОСТІ...

чи погану дитину залежно від власних вчинків та реакції на них значимих дорослих. Впродовж всього подальшого життя людина все більше вивчає себе, однак через власні зміни цей процес є динамічним.

Пізнання людиною самої себе є дуже складним процесом, який триває протягом життя. Спочатку людина пізнає свої зовнішні особливості, порівнює їх з особливостями інших людей, в результаті чого у неї формується уявлення про свій зовнішній вигляд. Потім на основі самоспостереження і рефлексії у неї виникає система знань про свої внутрішні психічні властивості. На осно-

ві сформованих уявлень і знань про свою особистість виникає складне психічне утворення, яке отримало назву «Я-концепції».

ɋɚɦɨɭɫɜɿɞɨɦɥɟɧɧɹ ə ɤɨɧɰɟɩɰɿɹ

Рис. 3.2.2. Прояви самосвідомості

Самосвідомість проявляється у людини як процес та результат психічної діяльності (Рис. 3.2.2). Як процес розгорнутого у часі

вивчення людиною себе самосвідомість у психології називається самоусвідомленням, а як результат утримання, переробки та використання інформації стосовно себе — Я-концепцією.

Відомо, що уявлення людини про себе соціально детерміновані. Оточуючі люди, суспільні норми і цінності відіграють роль дзеркала, в яке дивиться кожен з нас, вибудовуючи своє «Я».

Безперечно дані умови будуть здійснювати вплив на формування Я-концепції кожної людини, однак поряд

зцим не слід забувати і про неповторність, унікальність кожного

знас, які потребують індивідуального розвитку.

Як компонент психіки людини самосвідомість несе певне навантаження, що виражається в функціях.

175

РОЗДІЛ 3

1)пізнавальна – накопичення інформації про власні якості, властивості, прояви

2)оцінкова – формування ставлення до власних якостей, властивостей, проявів

3)регулятивна – побудова власної поведінки на основі знань та ставлень щодо себе

4)захисна – послаблення або й усунення травмуючих негативних емоційних переживань у психіці людини

Рис. 3.2.3. Функції самосвідомості

Загалом робота цих функцій є корисною, позитивною для людини, однак може мати і негативні наслідки.

Відповідно до цих функцій самосвідомість людини поєднує в собі певні компоненти, тобто її структура вміщує:

образ «Я»

самооцінка

рівень

психоло-

домагань

гічний

захист

Рис. 3.2.4. Структура самосвідомості

176

ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОСОБИСТОСТІ...

Образ «Я» — центральний компонент самосвідомості, його вияви

Основою для функціонування всієї самосвідомості виступає образ «Я» — її центральний компонент.

Якщо йдеться про приблизну, орієнтовну інформацію, то фігурують уявлення («… Мені здається, що я маю здібності до малю-

вання»), якщо інформація про себе є об’єктивною, перевіреною, то мають на увазі знання (ім’я людини, дата її народження тощо).

До складу образу «Я» входять наступні компоненти:

Образ «Я»

Рис. 3.2.5. Образ «Я» та його компоненти

Образ «Я» має динамічний характер через зміни, що постій-

но відбуваються в людині та процес їх пізнання і виявляється в таких категоріях:

177

РОЗДІЛ 3

Я-фантастичне – той образ майбутньої особистості, якого людина може досягнути, якщо обставини складуться найбільш сприятливо (наприклад, студент

Оксфордського університету)

Я-ідеальне – перспективний образ себе в майбутньому, мета для самодосягнення (наприклад, студент аспірантури)

Я-реальне – ті особливості, якими людина володіє на теперішній момент (наприклад, статус студента ВНЗ)

Рис. 3.2.6. Вияви «Я» — образу

Ці вияви теж мають змінний характер — коли людина досягає образу свого майбутнього, Я-ідеальне перетворюється у Я-реальне, і у неї формується нова мета для саморозвитку (нове Я-ідеальне).

Самооцінка, її види та механізми формування

Людина не тільки накопичує інформацію про себе, а й переживає певне ставлення до неї. Це ставлення зосереджується

усамооцінці.

!Самооцінка — оцінка особистістю самої себе, своїх можливостей, якостей та місця серед інших людей

Самооцінка має комплексний характер, оскільки розповсюджується на різні появи особистості — інтелект, зовнішні дані,

178

ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОСОБИСТОСТІ...

успішність у спілкуванні тощо. Вона також є динамічною, так як може змінюватись впродовж життя.

Залежно від того, як самооцінка, що має суб’єктивний характер, співвідноситься з реальними проявами людини, вона поділяється на види:

Рис. 3.2.7. Види самооцінки

Адекватна самооцінка — та, що відповідає реальності. Неадекватна самооцінка — коли людина себе неправильно

оцінює.

Неадекватна, в свою чергу, може бути завищеною — для неї

характерна переоцінка людиною своїх позитивних якостей та заниженою, яка проявляється через применшення своїх пере-

ваг або (і) перебільшення недоліків. Саме неадекватно занижена самооцінка значно важче піддається психологічній корекції через свою злитість з комплексом неповноцінності особистості.

Самооцінка значною мірою виявляється не стільки в тому, що людина думає або говорить про себе, скільки в її ставленні до досягнень інших. Людина із завищеною самооцінкою охоче критикує без достатніх підстав зроблене іншими людьми. Неадекватна самооцінка ускладнює життя не лише тим, кому вона властива,

ай оточуючим. Конфліктні ситуації, в яких опиняється людина, зазвичай є результатом неправильної самооцінки.

Як компонент самосвідомості самооцінка теж не є вродженою,

апоступово формується в онтогенезі людини, вперше проявляю-

чись в дошкільному віці. На її формування в особистості суттєво впливають наступні механізми:

179

РОЗДІЛ 3

2)успішність шкільного навчання та ставлення педагогів до дитини;

3)успішність спілкування з ровесниками, наявність дружніх та романтичних взаємин;

4)співвідношення власних досягнень людини з планами та порівняння з досягненнями інших значимих людей.

Поняття про рівень домагань

Самооцінка особистістю своїх якостей визначає оцінку можливостей в досягненні цілей в різних сферах поведінки і діяльності. Від правильності самооцінки своїх можливостей залежить рівень домагань особистості.

Наприклад, орієнтація на відмінний рівень успішності навчання в університеті, або дотримання дієти через бажання схуднути до … кг — для дівчат, і заняття хлопців у спортзалі на тренажерах через прагнення накачати мускульну масу до … кг).

Рівень домагань суттєво залежить від образу «Я», зокрема Я-ідеального (відповідно до образу себе в майбутньому людина ставить завдання досягнути цього образу) та самооцінки (зазвичай висока самооцінка формує високий рівень домагань).

У зв’язку з недооцінюванням або переоцінюванням своїх можливостей в особистості починає проявлятися або комплекс неповноцінності або комплекс переваги. За наявності комплексу неповноцінності особистість втрачає самоповагу і у неї починає

180