Цільові орієнтири різних груп стейкохолдерів щодо діяльності підприємства

№ п/п	Стейкхолдери	Цільові орієнтири
1	Власники	Фінансовий обіг, імідж
2	Працівники підприємства	Задоволеність працею, заробітною платнею, взаємовідносини з керівниками та колегами
3	Споживачі	Співвідношення «ціна-якість» продукції та обслуговування
4	Кредитори	Кредитоспроможність (поворотність кредитів)
5	Постачальники	Задоволеність виконанням договірних зобов'язань і розвитком відносин
6	Уряд	Дотримання законів, взаємовідносини «держава - власник»
7	Суспільні інститути	Відповідність вимогам соціальної відповідальності

 Місія може бути обґрунтована та визначена лише за умови чіткого уявлення про продукцію чи послугу, про організаційно-технологічні можливості виготовлення конкурентоспроможного продукту, про існу­вання суспільної відповідальності фірми.

Тому при визначенні місії підприємства варто відповісти на такі питання: "хто ми?"; "що ми робимо (будемо робити)?"; "де ми перші, кращі ?"; "хто наші клієнти ?" ; "які потреби наших клієнтів ми можемо задовольнити ?"; "як будуть задовольнятися ці потреби (технологія і функція)?".

Добре сформульована місія підприємства сприяє: визначенню діяльності даного підприємства, визначенню форм задоволення потреб клієнтів, спрямуванню усіх дій на досягнення мети підприємства, самоідентифікації підприємства та визначенню його іміджу в очах навколишнього середовища.

Місія, як правило, являє собою короткий вислів, що добре запам'я­товується. Головне — це сформулювати, яку потребу задовольняє фірма, хто «цільовий споживач», чим кращі товари порівняно з товарами інших фірм. Наприклад, місія американської транспортної компа­нії Roadway Express сформульована так: «Ми будемо робити свій внесок в успіхи наших замовників і намагатися задовольняти їхні за­пити, надаючи їм надійні, оперативні й ефективні послуги. Наш ос­новний продукт — це транспортні послуги з неповним завантажен­ням на маршрутах тривалістю від двох днів і довше на території Північної Америки, а також на міжнародних маршрутах, що почина­ються або закінчуються в Північній Америці».

Формування місії є звичайним явищем для компаній в країнах з розвинутою ринковою економікою. На жаль, деякі керівники не турбуються про вибір і формулювання місії свого підприємства, тому що місія їм здається очевидною. Так представники малого бізнесу вважають, що місією їх підприємства є отримання прибутку. Але прибуток є повністю внутрішньою проблемою підприємства.Саме тоді підприємство, як відкрита організація, може вижити, якщо буде задовольняти певні потреби споживачів.

Отже, як бачимо, місія підприємства фактично характеризує напрям в бізнесі, на який підприємство повинно орієнтуватися, виходячи з ринкових потреб; характеру споживачів; особливостей продукції; наявності конкурентних переваг. При формулюванні місії необхідно показати (віднайти) основне призначення підприємства саме в зовнішньому середовищі, одночасно застосовуючи при цьому індивідуальний підхід для кожного підприємства.

 2.3. Поняття, класифікація та вимоги, що висуваються до цілей підприємства

Мета –об`єктивно-суб`єктивна категорія, що відображає як вимоги до підприємства з боку зовнішнього середовища та його окремих суботочень, так і суб`єктивні уявлення керівника про тенденції розвитку підприємства.

Ціль –це описання кінцевих і проміжних станів підприємства в ході реалізації стратегії. Не буває безцільної діяльності, але ступінь усвідомлення цілей може бути різний: від майже несвідомої орієнтації на розмиті, неясні наміри до чіткого встановлення взаємопов'язаних цілей та задач. Стратегічні цілі підприємства повинні узгоджуватись із стратегічною концепцією, яка включає в собі основні напрямки розвитку і ключові ідеї, на основі яких будується стратегічний план компанії (рис. 2.2).

Рис. 2.2. Взаємозв’язок місії, стратегічної концепції розвитку та стратегічних цілей

Процес встановлення цілей не лише сприяє тому, що конкретні цілі розвитку підприємства досягаються з більшою ймовірністю, а й є також основою зменшення обсягів непотрібної діяльності, безладу, пасивності у виконанні загальних намірів. «Цільове управління, — зазначає Дж. Морісей,- «… потребує ясного і чіткого визначення цілей або бажаних результатів роботи, формування реальних програм їхнього досягнення та чіткої оцінки параметрів роботи шляхом вимірювання конкретних результатів на етапах досягнення поставлених цілей».

 Роль суб'єктивного фактора у встановленні цілей підприємства може бути визначена через фактичне існування номінальних та реально існуючих цілей.

Номінальні цілівідбивають проголошені, формально встановлені та всебічно обґрунтовані орієнтири розвитку організації. До них можна віднести: зростання добробуту працівників підприємства, впровадження досліджень НТП у виробництво; виконання зобов'язань щодо соціальної відповідальності перед суспільством тощо.Реальнож можуть переслідуватися зовсім інші цілі: збереження статус-кво на підприємстві для забезпечення досягнутого розподілу влади, розподіл власності на свою користь та ін. Зближенням реальних і номінальних цілей можна підвищити продуктивність організації, створити позитивний імідж.

Функції цілей, що випливають з ролі, можна сформулювати так:

• виправдовують існування, законність організації;

• регулюють поведінку організації та її членів;

• сприяють розподілу відповідальності між структурними підроз­ділами;

• зменшують невизначеність, сприяють пристосуванню до середо­вища;

• забезпечують основу для конструювання організації та взаємодію між окремими її підсистемами.

Система цілей організації має досить складну структуру. По-перше, цілі підприємства мають різну спрямованість (їхні вектори найчастіше не збігаються). Наприклад, існують зовнішньо спрямовані(завоювання ринку) тавнутрішньо спрямованіцілі (вдосконалення системи мотивації праці). Окрім того, різну спрямованість мають цілі, що відповідають орієнтації підприємства на сплату дивідендів та реінвестування прибутків тощо. Встановлення різних цілей, нерідко суперечливих, але таких, яких можна досягти, вимагає від керівництва підприємством визначення того, якого саме результату можна досягти в цих умовах — простору та часу з наявним потенціалом порівняно з очікуваним. Однак досить складна класифікація не дає змоги схарактеризувати повний взаємозв'язок і взаємозалежність цілей, які допомагають налагодити ефективну роботу для їхнього досягнення. Тому, крім визнання наявності різних цілей на підприємстві, треба простежити їхню взаємодію.

 Дослідники в області менеджменту виділяють декілька ключових областей діяльності, в рамках яких організація визначає свої цілі: позиція на ринку; виробничі потужності організації (продуктивність); забезпечення ресурсами; доходність (прибутковість); інновації, управлінські аспекти; людські ресурси; соціальна відповідальність.

Для підприємства, що діє у ринковому середовищі, до прямих цілейналежать: зростання прибутковості діяльності; справедлива винагорода персоналу; виконання соціальних зобов'язань; задоволення потреб споживачів; створення конкурентних переваг (конкретних); завоювання ринку тощо. Дозабезпечуючих (підтримуючих) цілей підприємствавідносять: «виживання» в конкурентній боротьбі; нові види продукції та технології; професіоналізм і компетенцію персоналу, що забезпечують гнуч­кість і рівень управління в умовах конкурентної боротьби; рівень та умови виробництва тощо.

Система взаємопов'язаних, взаємопідтримуючих цілей передбачає наявність у ній різних за змістом, термінами, орієнтацією та механізмами досягнення цілей і задач. Існує досить багато класифікаційних груп, які визначають цілі управління. Деякі з них поділено за такими ознаками:

За спрямованістю дійцілі — зовнішні та внутрішні;

за напрямками діяльності на підприємстві —економічні, техніко-технологічні, соціальні, екологічні;

за можливістю їхнього повного здійснення —«цілі створення» (якого-небудь матеріального об'єкта чи системи) та «цілі розвитку» (коли йдеться про процес);

за охопленням рівнів управління —цілі всього підприємства, окремих підрозділів і груп або індивідумів;

за часовими характеристиками— коротко-, середньо- та довгострокові;

за відповідною спрямованістю на види діяльності —стратегічні, тактичні, оперативні;

за ступенем оновлення —цілі підтримки наявного рівня, цілі поступового розвитку окремих елементів системи та цілі оновлення;

за впливом на окремі елементи підприємства —виробничі та управлінські; останні, в свою чергу, можна поділити на адміністративні функції (планування, організація, мотивація, контроль) і функції підприємства (маркетингові, технологічні, збутові, фінансові, постачання, кадрові тощо);

за характером діяльності —цілі функціонування та цілі розвитку; запріоритетами— основні, побічні та підтримуючі;

за вимірюваністю —кількісні та якісні.

Відповідно до системи SMARTправильно сформульовані цілі мають відповідати таким вимогам (табл. 2.3):

Таблиця 2.3