Еволюція розвитку стратегічного підходу до управління

Етапи	Назва фази	Фокус уваги науковців і практиків стратегії
І фаза початок ХХ ст.	Поточне планування («за відхиленнями») Управління на основі контролю виконання	Короткостроковий характер планування, його внутрішня спрямованість без урахування зовнішніх умов. Обмежується розробкою бюджетів і поточ­них планів. Фірма коригує обсяг і структуру інвестицій, виробництва, збуту лише в разі відхилення "факту" від "плану"
ІІ фаза середина ХХ ст.	Екстраполяційне планування (від досягнутого) Управління на основі екстраполяції	Застосування елементів аналізу та контролю ситуацій, що склалися в організації та поза нею. Використовуєть­ся екстраполяційне передбачення майбутнього
ІІІ фаза кінець 60-х рр. ХХ ст.	Стратегічне планування Управління на основі передбачення змін	Опанування "стратегічного мислення", спрямованого на зменшення загроз, що впливають на діяльність підприєм­ства та використання шансів, що сприяють його успіху. Основний принцип — "іти від майбутнього до сучасного"
ІV фаза - 80 рр. ХХ ст.	Стратегічне управління Управління на основі гнучких екстрених рішень	Використовуються досягнення попередніх фаз, віднаходяться можливості впливати та адаптуватися до ринкових змін

На сьогоднішній день підприємства, що створюються, залежно від розуміння тенденцій розвитку економіки, галузі, підприємства, необхідності та можливостей передбачення майбутнього в дещо скороченому варіанті можуть проходити історичний шлях розвитку планування та управління підприємствами за останні 50-60 років ХХ ст.

Ринкова економіка формує нові вимоги до підприємства. Вони обумовлюються не тільки наявністю конкуренції та високими вимогами до якості товарів, але й необхідністю гнучко реагувати на зміни ринкової ситуації, яка не завжди сприяє процвітанню підприємства. Успішна організація – це єдиний організм і стратегія є сполучною ланкою цього апарату. Про необхідність розробки стратегії для раціонального господарювання на підприємстві достатньо влучно висловився один із авторів вчення про стратегічний менеджмент, американський вчений Ігор Ансофф. Він писав: «...компанії, за відсутності планованої і керованої стратегії, приречені на вимирання… В компаніях, яким вдається вижити, стратегічною поведінкою принаймні керують».

Різноспрямованість досліджень у галузі стратегічного управління демонструє наявність різних точок зору щодо змісту категорії стратегія в економічній науці, а саме: філософські, процесуальні, структурні, технологічні, поведінкові, результативні аспекти.Як наслідок — наявність великої кількості концептуальних основ для визначення та впровадження стратегії (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Трактування терміна «стратегія» в сучасних дослідженнях

На сьогодні загальноприйнятого стандарту щодо змісту стратегії та її структури так і не існує, що ще раз підтверджує складність, багатоплановість і неоднозначність трактування даної категорії. Сучасні дослідники категорії «стратегія підприємства» в загальному її визначенні сходяться, хоча при розшифруванні окремих її складових займають різні позиції (табл. 1.2).

Таблиця 1.2