Тема 2. Розвиток наукових знань про природу психіки

Парадигма – це система наукових теорій, концепцій, методів, якої притримуються вчені даної сфери в даний період у своїй дослідницькій практиці. Виділяють такі парадигми як парадигма структурної психології, розуміючої психології, психоаналізу, індивідуальної психології, поведінкова, динамічної психології, аналітичної психології, гуманістичної та когнітивної психології, діяльнісний підхід тощо.

Асоціативна психологія – напрямок, який пояснює динаміку психічних процесів принципом асоціації. Асоціації – це зв’язок між психічними явищами, при якому актуалізація (сприйняття, уявлення) одного із них викликає за собою появу іншого.

Гештальт-психологія – напрямок у західній психології першої третини XXст., що висунув програму вивчення психіки як цілісної структури – гештальта. Це первинна індивідуальна властивість психіки, що перебуває у відповідності з фізіологічними процесами мозку і зовнішнім світом. Ідеї гештальт-психології забагатили дослідження пізнавальних процесів і знайшли своє продовження у когнітивній психології.

Біхевіоризм – напрямок, який предметом психологічного дослідження вважає те, що відповідає методам об’єктивного вивчення. Насамперед це поведінка – сукупність зовнішніх дій людини і тварини, ланцюг реакцій на зовнішні стимули („стимул - реакція”). Засновник цього напрямку Д. Уотсон започаткував дослідження навичок – автоматизованих дій, сформованих шляхом багаторазових повторень.

Психоаналіз – напрямок, який розглядає психічне життя людини як багаторівневе явище, глибинним рівнем якого є несвідоме, що має сексуальну і агресивну складові. Перша є джерелом психічної енергії (лібідо) і перебуває в конфлікті зі свідомістю. Засновником психоаналізу є З. Фрейд. Створений ним напрямок започаткував психологічну допомогу людині і тим утвердив психологію як науку, що має свою реальну практику.

Генетична психологія – напрям, який вивчає насамперед проблему розвитку інтелекту дитини. Його засновник Ж. Піаже вбачає в такому розвиткові результат трансформацій операцій – зовнішніх дій дитини з предметами. Завдяки інтеріоризації – процесу закономірного переходу зовнішніх дій у внутрішні – ці операції стають власне інтелектуальними структурами.

Гуманістична психологія – напрямок, який визначає предметом дослідження унікальну особистість, вбачаючи в ній активну свідому істоту, яка відповідає за своє життя і прагне до втілення моральних ідеалів. Особистість потребує зв’язків з іншими людьми, відчуває необхідність постійного самовдосконалення, шукає сенс життя (А. Маслоу, К. Роджерс, В. Роменець тощо).

Когнітивна психологія – напрямок, основною задачею якого є доказ визначаючої ролі знання в поведінці людини. Вивчаються особливості організації знання в пам’яті, співвідношення вербальних і образних компонентів у процесах запам’ятовування та мислення.

Діяльний підхід – напрямок, що об’єднує вчених, для яких психіка – функція мозку, явище, що виникає у процесах активності життєвої істоти й опосередковує їх своїми специфічними функціями. Цей підхід виникає на основі філософського марксизму.