Література.

1. Аленин Ю.П., Тищенко В.В., Аркуша Л.И. Расслелование тяжких преступлений. – Х., 2006.

2. Бахин В.П. Цели и аспекты изучения преступной деятельности. //Актуальные проблемы расследования и предупреждения преступлений в условиях перехода к рыночной экономике. – Барнаул, 1993. – С.41-44.

3. Бахин В.П., Карпов Н.С. Преступная деятельность как объект криминалистического изучения. Лекция. – К., 1999.

4. Бахин В.П., Карпов Н.С. Проблемы защиты участников уголовного судопроизводства. //Закон и жизнь. – 1999. – №1. – С.23-27.

5. Гевко В.І. Використання оперативно-розшукової інформації у боротьбі з організованою злочинністю. //Проблеми боротьби з корупцією та організованою злочинністю. – К., 1997. – Том 7. – С.248-250.

6. Гуров А.И. Профессиональная преступность: прошлое и современность. – М., 1990.

7. Даньшин И.Н. К вопросу о борьбе с организованной преступностью. //Преступность, социальный контроль и защита прав личности. – Одесса, 1996. – С.50.

8. Доля Е.А. Использование в доказывании результатов оперативно-розыскной деятельности. – М., 1996.

9. Євдокіменко С.В., Кузьмічов Я.В., Семенов В.В., Хільченко С.В. Кримінально-процесуальні та криміналістичні прийоми і засоби протидії злочинній діяльності. – К., 2006.

10. Карпов Н.С. Криміналістичні засади вивчення злочинної діяльності. – К., 2007.

11. Куликов В.И. Криминалистическая операция как средство разрешения сложных ситуаций расследования организованной преступной деятельности. //Актуальные проблемы расследования и предупреждения преступлений в условиях перехода к рыночной экономике. – Барнаул, 1993. – С.37-39.

12. Куликов В.И. Основы криминалистической теории организованной преступной деятельности. – Ульяновск, 1994.

13. Лисиченко В.К., Шехавцов Р.М. Основи подолання протидії розслідуванню корисливо-насильницьких злочинів, вчинених організованими групами, злочинними організаціями. – Луганськ, 2004.

14. Мешков В.М., Попов В.Л. Оперативно-розыскная тактика и особенности легализации полученной информации в ходе предварительного следствия. – М., 1999.

15. Овчинский В.С., Овчинский С.С. Борьба с мафией в России. – М., 1993.

16. Овчинский С.С. Оперативно-розыскная информация. – М., 2000.

17. Организованная преступность. /Под ред. А.И. Долговой, С.В. Дьякова. – М., 1989.

18. Организованная преступность – 2. /Под ред. А.И. Долговой, С.В. Дьякова. – М., 1993.

19. Организованная преступность – 4. /Под ред. Долговой А.И. – М., 1998.

20. Основы борьбы с организованной преступностью. /Под ред. В.С. Овчинского, В.Е. Эминова, Н.П. Яблокова. – М., 1996.

21. Основы оперативно-розыскной деятельности. /Под ред. В.Б. Рушайло. – СПб, 2000.

22. Шумилов А.Ю. Курс основ оперативно-розыскной деятельности. – М., 2008.

Лекція 9. Взаємодія слідчих, оперативно-розшукових, контрольно-ревізійних та інших органів при виявленні та розслідуванні організованої злочинної діяльності, що супроводжується корумпованими зв’язками

Поняття та зміст взаємодії оперативних апаратів МВС України та СБУ, МВС України та ДПА, МВС України та Державної митної служби України, МВС України та Державного комітету по справам охорони державного кордону України, МВС України та Державним департаментом з питань виконання покарань.

Форми і методи взаємодії оперативних та слідчих підрозділів з виявлення та розслідування організованої злочинної діяльності, яка супроводжується корумпованими зв’язками.

Серед проблем, від рішення яких безпосередньо залежить виявлення і підвищення рівня оперативної розробки і попереднього розслідування організованої злочинної діяльності, що супроводжується корумпованими зв'язками, однією з основних є проблема організації взаємодії різних органів, установ і організацій.

У дослідженнях, присвячених проблемам взаємодії, на нашу думку, приділяється недостатньо уваги його організаційній стороні.

Відомо, що правильно організований зв'язок, чіткий розподіл обов'язків між особами, кінцевою метою яких є досягнення позитивного результату, дозволяє отримати його швидше і з меншими витратами сил і засобів. У будь-якій діяльності, виконуваній групою чи колективом людей, одне з основних місць при рішенні питань про шляхи її поліпшення займають проблеми координації взаємодії.

Широке коло об'єктів пошукової діяльності і можливих джерел одержання інформації про існування ЗО і їхніх корумпованих зв'язків визначає необхідність участі в рішенні цієї задачі всіх служб і підрозділів правоохоронних органів і інших державних структур, покликаних зміцнювати правопорядок у країні.

Законодавець розосередив діяльність по виявленню і розслідуванню злочинів, вчинених ЗО при наявності корумпованих зв'язків по різних правоохоронних органах і спецслужбах. Однак, цей механічний поділ функцій зовсім не свідчить, що інтереси цих органів, служб і їхніх співробітників, вирішують спільні задачі, ніколи не перетнуться при проведенні різних заходів, пошуках тих самих суб'єктів, фіксації інформації кримінального чи розвідувального характеру і т.ін. Особливо це відноситься до пошуку інформації на території, на якій здійснюється оперативно-розшукова діяльність різними відомствами, і яка підлягає перевірці зусиллями підрозділів, що мають різну відомчу підлеглість. Те ж саме може мати місце і при оперативній перевірці якого-небудь напрямку комерційної, економічної, банківської чи іншої діяльності.

Таким чином, підрозділи різних відомств неминуче стають власниками зведень, перевірка і використання яких повинна проводитися іншим відомством.

Тому підрозділи різних відомств по боротьбі з організованою злочинністю і корупцією повинні функціонувати не ізольовано, а в рамках комплексної діяльності відомств (органів), у безпосередньому і опосередкованому взаємозв'язку і взаємодоповнюваності, тобто у взаємодії.

Таким чином, проаналізувавши наявні в криміналістичній літературі визначення, під взаємодією, на наш погляд, можна розуміти спільну налагоджену діяльність двох і більше органів, служб, відомств, що припускає раціональне поєднання процесуальних і оперативно-розшукових дій, здійснюваних кожним з них у межах наданих їм за законом повноважень.

Можна виділити, як внутрісистемну взаємодію, під якою слід розуміти взаємозв’язану діяльність між підрозділами одного відомства (наприклад, у системі МВС – взаємодія між підрозділами КР і БОЗ), так і міжсистемна взаємодія різних відомств (наприклад, таких як СБУ, митна служба, державна податкова міліція і т.ін.).

У цьому зв'язку актуальним стає питання координації¹ діяльності великої кількості відомств, тобто коли неминуче потрібно упорядкування, взаємозв'язок, погодженість їх спільних зусиль.

У Законі України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» з метою боротьби з організованою злочинністю і корупцією передбачена взаємодія органів прокуратури, внутрішніх справ, Служби безпеки України між собою, а також з такими державними органами, як Національний Банк України, Державна податкова служба, Міністерство фінансів України, Міністерство зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України, Державна митна служба України, Фонд державного майна України, Антимонопольний комітет України, Державний комітет з питань справ охорони державного кордону України, Міністерство юстиції України і іншими міністерствами і відомствами.

Далі ми докладніше зупинимося на взаємодії дій спецпідрозділів по боротьбі з організованою злочинністю МВС і СБУ, а також прокуратури, Міністерства юстиції України (зокрема Державний департамент України з питань виконання покарань), податкової міліції, контрольно-ревізійних закладів, Державної митної служби в процесі виявлення ознак організованої злочинної діяльності, що супроводжується корумпованими зв'язками.

Взаємини спецпідрозділів по боротьбі з організованою злочинністю МВС і СБУ регулюються ст. 16 Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», що полягає в обміні оперативною інформацією. Але зазначений законодавчий акт визначає лише загальний принцип обміну даною інформацією і не встановлює розмежування компетенції між МВС і СБУ.

Аналізуючи матеріали практики, можна відзначити, що взаємини зазначених вище органів, як правило, знаходяться на рівні надання технічної допомоги органами СБУ і лише в поодиноких випадках зустрічається обмін оперативною інформацією (фактично одиничні).

Як органи МВС, так і органи СБУ виконують подібні функції:

• проводять розвідувально-пошукові заходи, спрямовані на збір зведень про організовану злочинну діяльність і наявність корумпованих зв'язків, про злочинні співтовариства і у цих цілях організують оперативне проникнення в ї структури;

• створюють банки інформації, аналізують діяльність злочинних співтовариств;

• ведуть оперативну перевірку учасників і лідерів злочинних організацій;

• забезпечують викриття корумпованих осіб в органах влади і управління;

• здійснюють збір інформації і заходи по протидії проникненню ЗО закордонних країн на територію України;

• проводять заходи щодо захисту інтересів України при узгодженні договорів на експорт і імпорт продукції, трансферті коштів, документують діяльність злочинних співтовариств, що мають міжнародні зв'язки;

• здійснюють постійний збір інформації про всіх кримінально-активних осіб («авторитетів» кримінально-злочинного середовища, тіньової економіки, «злодіїв у законі», міжнародних аферистів і фінансових махінаторів), здатних організувати злочинні групи, здійснити підкуп посадових осіб в органах влади і управління;

• документують дії і зв'язки осіб, підозрюваних в участі в ЗО;

• припиняють спроби використання ОЗГ у терористичній і екстремістській діяльності;

• проводять комплексні оперативно-профілактичні операції;

• надають допомогу правоохоронним органам закордонних країн відповідно до двосторонніх і багатосторонніх міжнародних угод.

На основі думок, висловлених у криміналістичній літературі, на наш погляд, взаємини органів МВС і СБУ слід здійснювати в двох аспектах:

по-перше – як діловий контакт і налагоджену роботу даних відомств у боротьбі з організованою злочинністю і корупцією, які виражаються в:

• спільній діяльності органів МВС і СБУ по виробленню стратегії цієї боротьби. Зокрема, результати такої діяльності повинні бути використані в розробці і координації виконання програм по попередженню і припиненню діяльності ЗО (у тому числі володіючих корумпованими зв'язками), і реалізації рішень Президента, Верховної Ради і Кабінету Міністрів України по боротьбі з організованою злочинністю і корупцією;

• спільних нарадах на різних рівнях, спрямованих на підвищення оперативності взаємного інформування, включення сил обох відомств у заходи оперативної перевірки, розробку і проведення тактичних операцій;

• регулярному обміні досвідом боротьби з організованою злочинністю і корупцією, ознайомленні з досвідом спецслужб і кримінальної поліції інших держав; ознайомленні з рішеннями міжнародних поліцейських організацій і рекомендаціями міжнародних форумів і семінарів;

• спільній розробці тактики з урахуванням масштабів, ускладнення структур і системи відносин у середовищі злочинності;

• використанні в боротьбі з організованою злочинністю і корупцією можливостей інших державних органів;

• спільному вживанні заходів і внесенні пропозицій про усунення умов, які сприяють поширенню і розвитку організованої злочинної діяльності, що супроводжується корумпованими зв'язками;

по-друге, - як відносини працівників двох відомств, які виникли в зв'язку з конкретними оперативно-розшуковими і слідчими матеріалами на різних стадіях попереднього розслідування – від одержання і оцінки вихідної інформації до планування, матеріального, оперативно-технічного і силового забезпечення реалізації зібраних даних.

Існування визначених елементів паралелізму – звичайне явище в роботі всіх спецслужб у цивілізованому світі. Але зрозуміло, воно не повинно порушувати основних принципів оперативно-розшукової роботи, розшифровувати негласних співробітників, заважати проведенню тих чи інших оперативно-тактичних операцій.

У вітчизняній же практиці на даний час побоювання передачі інформації обертається в ізольованість, надмірну підозрілість, що найчастіше приводить до «втрати» цінної інформації, не сприяє розкриттю злочинів і виявленню діяльності ЗО і їх корумпованих зв'язків. Напружена ситуація недовіри може бути вигідна тільки злочинному світу.

Провести тверде розмежування компетенції в даній області між МВС і СБУ, навіть виходячи з підслідності, украй складно. Як вказувалося у розділі 1, організована злочинність і корупція – явища в більшій мірі кримінологічні зі складною структурою соціальних компонентів, чим чисто правові. Практика показує, що за багатьма злочинними співтовариствами, що потрапили в поле зору оперативних апаратів, проглядає цілий «букет» злочинів, які знаходяться в різній підслідності (від «замовлених» вбивств і утримання кубел до контрабанди і терактів).

В зв'язку з вищесказаним, а також, аналізуючи досвід країн СНД, ґрунтуючись на рекомендаціях відомчих актів, які регулюють питання взаємодії різних відомств і результатах аналізу матеріалів практики і проведеного анкетування, ми пропонуємо віднести до компетенції органів МВС по боротьбі з організованою злочинністю:

• розробку злочинних співтовариств, що займаються наркобізнесом, незаконною торгівлею зброєю на території України;

• виявлення і припинення протиправної діяльності ОЗГ, що займаються розбоєм, грабежами і кваліфікованим вимаганням;

• оперативну розробку і контроль за діяльністю «авторитетів» кримінального середовища;

• виявлення, попередження і припинення протиправної діяльності стійких груп, які діють на межі загальнокримінальної і економічної злочинності в малих і приватних підприємствах, і інших економічних структурах.

До компетенції органів Служби безпеки доцільно віднести:

• боротьбу з контрабандою, яка кримінально карається, що приносить збитки державним інтересам України, у тому числі контрабандою стратегічної сировини, історичних і культурних цінностей, предметів і засобів, які використовують у терористичній діяльності;

• розробку і припинення протиправних дій закордонних контрабандних центрів і груп на території України;

• боротьбу з протиправною діяльністю корумпованих осіб у правоохоронних органах, у державних органах систем зовнішньоекономічних зв'язків, ліцензування, розміщення і використання іноземних інвестицій, управління приватизацією;

• виявлення, попередження і припинення протиправної діяльності злочинних співтовариств, що мають зв'язки з закордонними злочинними формуваннями і спеціальними службами, які наносять збитки базовим галузям економіки, у тому числі її оборотному сектору, припинення їхніх спроб проникнення до розробок пріоритетних сфер науки і техніки;

• виявлення і припинення на території України організованої злочинної діяльності, зв'язаної з міжнародним оборотом наркотиків;

• боротьбу з міжнародним тероризмом, ОЗГ, що готують і здійснюють терористичні акти проти представників іноземних держав, а також з найбільш небезпечними ЗО, які використовують методи насильства, діяльність яких загрожує безпеці держави і суспільства, посягає на конституційний лад України, а також спрямована на насильницьке захоплення державної влади.

На наш погляд, у даний час спільні зусилля органів МВС і СБУ доцільно було б направити на виконання наступних організаційних і оперативно-тактичних задач:

• підготовка пропозицій по законодавчому і іншому уточненню і розподілу функцій, повноважень і засобів оперативно-розшукової взаємодії між спецпідрозділами МВС і СБУ, а також одночасне встановлення кола питань, рішення яких підлягає обов'язковій координації, у тому числі шляхом постійної взаємодії в створенні єдиного інформаційного простору, використання оперативно-технічних можливостей кожного з відомств;

• створення міжрегіональних спецпідрозділів МВС і СБУ з метою забезпечення гнучкого реагування (загальнодержавного, міжрегіонального і регіонального) на зміну стану і особливостей діяльності організованих злочинних структур;

• активізація зусиль спецпідрозділів по боротьбі з організованою злочинністю і корупцією МВС і СБУ при розгортанні оперативно-розшукової роботи в апаратах вищих органів державної влади, управління, економічної, фінансової, банківської, зовнішньоекономічної діяльності, процесах приватизації, конверсії, обороті зброї і наркотичних засобів;

• формування спільних робочих груп на базі спецподразділів МВС і СБУ з функціями виявлення і відстеження лідерів і «авторитетів» організованої злочинної діяльності, що супроводжується корумпованими зв'язками, а також виявлення і усунення причин тривалої нереалізації оперативних матеріалів про діяльність великих ЗО, забезпечення повноти перевірки і реагування на оперативну інформацію;

• спільна оперативно-тактична розробка спецпідрозділами органів МВС і СБУ фактів великомасштабного вивозу за кордон, у тому числі у формі приватного експорту, сировини, матеріалів, продукції, яких потребує господарство України, валютних втрат держави на таких операціях, виявлення і залучення до відповідальності їхніх ініціаторів, посередників і виконавців, незалежно від статусу і рангу, встановлення фактів їхнього особистого збагачення за рахунок таких операцій;

• розробка планів проведення спільних цільових оперативно-тактичних дій з метою здійснення виявлення і взяття на оперативний облік усіх фактів неповернення валютних засобів через кордон;

• обмін і спільна розробка нових видів спеціальної техніки, тактики і методики розслідування окремих видів злочинів, вчинених ЗО, що мають корумповані зв'язки;

• розробка форм і механізмів взаємодії спецпідрозділів по боротьбі з організованою злочинністю і корупцією МВС і СБУ і відповідних структур закордонних країн у боротьбі з проявами транснаціональної злочинності.

Розвиток оперативно-розшукової взаємодії між органами, що здійснюють боротьбу з організованою злочинністю, припускає чіткий розподіл повноважень між усіма суб'єктами оперативно-розшукової діяльності, налагодження постійного внутрішнього і міжвідомчого інформаційного обміну. Тому, з огляду на наявність серед функцій органів МВС, СБУ і митниці такої, як здійснення заходів для боротьби з контрабандою і корупційними діяннями, незаконним обігом зброї і наркотичних речовин, з метою усунення колізій, що виникають у зв'язку зі здійсненням дізнання, зокрема між зазначеними органами, доцільно підготувати і прийняти міжвідомчі угоди по розмежуванню повноважень цих органів. Їхня наявність безперечно підвищить ефективність роботи відповідних суб'єктів оперативно-розшукової діяльності.

Взаємини державних органів і спецпідрозділів по боротьбі з організованою злочинністю і корупцією визначаються ст. 18 Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», відповідно до якої Національний Банк України, Антимонопольний комітет, Фонд державного майна, Державна контрольно-ревізійна служба, митні органи, Прикордонні війська України зобов'язані:

• повідомляти в спецпідрозділи по боротьбі з організованою злочинністю і корупцією про порушення, виявлені у процесі здійснення ними своєї діяльності, що можуть свідчити про злочинну діяльність чи створювати умови для такої діяльності;

• надавати необхідну допомогу при проведенні оперативно-розшукових заходів (проводити в межах своєї компетенції ревізії, перевірки і інші дії по контролю за дотриманням організаціями і громадянами законодавства України організаціями і громадянами);

• розробляє пропозиції по удосконаленню законодавства, спрямовані на усунення умов, що сприяють злочинній діяльності.

Для виявлення і розслідування організованої злочинної діяльності, що супроводжується корумпованими зв'язками, важливе значення має чітка взаємодія спецпідрозділів по боротьбі з організованою злочинністю і корупцією з контрольно-ревізійними управліннями.

Коли мова йде про ревізійний контроль, мається на увазі така контрольна діяльність, яка по своїй широті і глибині охоплення, цілям і задачам відрізняється від контролю за виконанням, проведеним окремим керівником. Мова йде не про перевірку окремого управлінського рішення, а про всебічний аналіз фінансово-господарської діяльності того чи іншого об'єкта з метою встановлення його фінансових результатів. Одним з напрямків тут є виявлення умов для розвитку організованої злочинної діяльності.

Ревізійний фінансовий контроль, як і внутрішній фінансовий контроль, може значною мірою сприяти як запобіганню, так і виявленню злочинних посягань.

Мова в даному випадку повинна йти ні про окремі контакти, а про систему координованих заходів. Органи МВС, СБУ, податкової міліції і прокуратури можуть і повинні вимагати в необхідних випадках проведення ревізії, причому матеріали ревізії в цьому випадку надходять до них. У ході ревізії і попереднього слідства повинен підтримуватися безупинний зв'язок між ревізором і слідчим, повинні повідомлятися щойно отримані дані, надаватися консультації і т.ін.

Функції зовнішнього контролю в Україні виконують підрозділи Головного Контрольно-ревізійного Управління. У результаті своєї діяльності вони повинні зробити висновок про якість ведення внутрішнього контролю або відповісти на питання, які цікавлять спецпідрозділи по боротьбі з організованою злочинністю і корупцією МВС і СБУ та інші органи.

Однак друга задача по своєму змісту значно відрізняється від першої. Справа в тім, що для вищевказаних органів недостатньо, наприклад, проаналізувати такий показник, як продуктивність праці, за методикою, розробленою економістами, і констатувати факт росту його чи зниження. Їм необхідно встановити, чи не з'явилася зміна даного показника наслідком злочину. А це набагато складніше, тому що найчастіше зв'язок між злочином і показником продуктивності праці завуальована і простежити її дуже важко. Для цього необхідна розробка спеціальних методик. Причому ці методики повинні розроблятися з урахуванням специфіки діяльності окремих галузей, а також характеру дій злочинців.

Значний інтерес може представляти аналіз даних по утворенню відходів і браку при виробництві продукції. Практика показує, що нерідко якісну продукцію списують у брак, фактично ж її реалізують і кошти привласнюють.

На ці та інші запитання відповіді можна одержати тільки в результаті тісної взаємодії з контрольно-ревізійними органами.

Для виявлення економічної основи діяльності ЗО, що володіють корумпованими зв'язками, немаловажне значення має взаємодія спецпідрозділів по боротьбі з організованою злочинністю і податкової міліції.

Через свою вузько спрямовану діяльність податкова міліція усі свої зусилля зосереджує на виявленні фактів приховання доходів від оподатковування. У процесі перевірки тих чи інших комерційних структур податкова міліції одержує цілісне представлення про напрямки підприємницької чи іншої діяльності, а також про можливість причетності представників даної структури до організованої злочинної діяльності, що може становити значний інтерес для спецпідрозділів по боротьбі з організованою злочинністю і корупцією, не говорячи вже про те, що в матеріалах податкової міліції знаходяться повні дані про керівників і засновників комерційних структур.

Взаємодія органів МВС і ГПМ, на наш погляд повинна виражатися в даний час у створенні і діяльності постійних координаційних робочих груп із представників зацікавлених главків, управлінь, відділів і підрозділів, діяльність яких повинна бути спрямована на координацію дій зазначених органів при виявленні і розслідуванні «податкових» злочинів, правопорушень у сфері економіки, споживчого ринку і т.п., у яких проглядається участь ЗО із корумпованими зв'язками.

При цьому спецпідрозділам по боротьбі з організованою злочинністю доцільно, на наш погляд, здійснювати взаємодію з ГПМ, в основному, інформуючи органи податкової міліції про виявлені порушення податкового законодавства з боку юридичних і фізичних осіб. Інформація подібного роду, як правило, може бути отримана при розслідуванні економічних злочинів.

Уявляється, що оперативним апаратам податкової міліції з метою підвищення ефективності боротьби з організованою злочинністю і корупцією, а також відповідно до Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» необхідно:

• регулярно інформувати спецпідрозділи по боротьбі з організованою злочинністю про конкретні факти підготовки чи вчинення злочинів у сфері економіки і інших сфер здійснення організованої злочинної діяльності, що супроводжується корумпованими зв'язками;

• у найкоротший термін надавати інформацію за запитами вищевказаних органів МВС про фінансовий стан підприємств, закладів і організацій, а також про джерела доходів об'єктів їх оперативної уваги; негайно інформувати спецпідрозділи по боротьбі з організованою злочинністю при одержанні даних, що свідчать про наявність корумпованих зв'язків між посадовими особами і представниками ЗО.

На наш погляд, включення податкової міліції до складу структури МВС сприяло б підвищенню ефективності взаємодії зі спецпідрозділами по боротьбі з організованою злочинністю і вирішенню безлічі питань по координації їхньої спільної діяльності. Але це питання потребує окремого детального аналізу.

Необхідність взаємодії спецпідрозділів по боротьбі з організованою злочинністю і корупцією з органами Державної митної служби України і Державного комітету з питань справ охорони державного кордону України обумовлена тим, що підрозділи цих органів мають можливість одержувати оперативну інформацію не тільки на території України, але і за її межами в ході захисту економічних інтересів і економічної безпеки держави шляхом боротьби з порушеннями митних законів і правил, а також у ході охорони державних кордонів як України, так і інших країн СНД. У зв'язку з цим при взаємодії дуже важливий обмін взаємною інформацією з питань, що представляють інтерес у боротьбі з наркобізнесом, незаконним обігом зброї, контрабандою радіоактивних і інших особливо небезпечних речовин, предметів художнього, історичного і археологічного надбання України і закордонних країн, об'єктів інтелектуальної власності і т.ін. Становить інтерес і взаємна інформація про пересування лідерів і авторитетів кримінального світу, їх зв'язки за межами України, міждержавні зв'язки учасників ЗО і т.ін. Виникає потреба в тісній взаємодії вищевказаних органів і органів МВС при проведенні пошукових заходів у відношенні злочинців, що зникли з місць вчинення злочинів; тих, що втекли з місць позбавлення волі, знаходяться у розшуку (як у державному, так і в міжнародному).

Разом з Державною митною службою України важливо проводити здійснення контролю за вивозом стратегічних і інших важливих для України ресурсів, матеріальних і культурних цінностей; організувати валютний контроль, спільно вести боротьбу з контрабандою.

Для виявлення ознак організованої злочинної діяльності, що супроводжується корумпованими зв'язками, має велике значення організація ефективної взаємодії між оперативними службами МВС і Державного департаменту України з питань виконання покарань.

Відомі випадки, коли в СІЗО і ВЗ відбувається не тільки формування майбутніх організованих злочинних структур, але виробляються і злочинні плани. В даний час, як свідчить практика, налагоджені нелегальні зв'язки між ЗО, створеними на волі і у ВЗ.

Проникнення в організовані злочинні структури, сформовані в місцях позбавлення волі, одержання зведень про їх протиправну діяльність, робить цей напрямок пошукових заходів перспективним і ефективним з погляду виявлення нових первинних даних, що мають значення для боротьби з організованою злочинністю і корупцією. В зв’язку з цим з метою підвищення ефективності взаємодії спецпідрозділів по боротьбі з організованою злочинністю і ВТЗ, на наш погляд, необхідне створення постійних робочих груп з числа співробітників даних відомств, діяльність яких повинна бути, в основному, спрямована на збір і аналіз оперативної інформації у відношенні лідерів ЗО і їхніх учасників, що відбувають покарання в місцях позбавлення волі.

Швидке і повне розкриття злочинів, як показує аналіз практики, звичайно неможливе без чітко налагоджених і спільних дій слідчих і оперативно-розшукових працівників (про недостатність такої взаємодії свідчать думки 47 % оперативних працівників і 40 % слідчих). Особливо ж таке співробітництво необхідне при розслідуванні злочинів, вчинених ЗО, що володіють корумпованими зв'язками.

Взаємодія в цьому випадку може бути разовою, епізодичною (зв'язаною лише з виконанням доручень слідчого по окремих епізодах справи) і постійним (здійснюваним протягом усього розслідування по справі).

Питанням поняття, форм, принципів взаємодії слідчих і оперативно-розшукових органів, процесуальній стороні цієї діяльності присвячена значна кількість наукових, науково-методичних робіт і рекомендацій.

Слідча і оперативно-розшукова діяльність з виявлення і розслідування організованої злочинної діяльності, що супроводжується корумпованими зв'язками, характеризується певними особливостями. Специфічні також у даному випадку і взаємини слідчих і оперативно-розшукових органів.

У справах, що пов'язані з розслідуванням організованої злочинної діяльності, яка поєднана з корумпованими зв'язками, взаємодія повинна бути постійною, що можливо лише за умови створення слідчо-оперативної групи.

Сутність групового методу розслідування полягає в тому, що в розкритті і розслідуванні однієї кримінальної справи одночасно бере участь кілька слідчих і оперативних працівників, кожний з яких у межах своєї компетенції застосовує свої специфічні можливості.

На наш погляд, до складу слідчо-оперативної групи в даному випадку, доцільно було б включати слідчих, що володіють певним досвідом розслідування організованої злочинної діяльності, при необхідності запрошених з інших регіонів.

При одержанні інформації про проведення розслідувань по інших кримінальних справах, порушених по фактах злочинів, вчинених учасниками цього ж ЗО, необхідно об'єднати зусилля слідчих, що здійснюють попереднє слідство по даних справах (тобто включити їх у слідчо-оперативну групу, якщо вони не входили до неї, об'єднавши впровадженням кримінальні справи, і спільно плануючи проведення різних слідчо-оперативних заходів).

В оперативний склад групи повинні бути включені представники спецпідрозділів по боротьбі з організованою злочинністю, апаратів ДСБЕЗ і карного розшуку, а при необхідності і інших підрозділів (наприклад, технічного профілю).

Як показує практика, служби карного розшуку працюють в більшості випадків «від злочину», тобто фактично починають працювати після вчинення якого-небудь злочину. Служби ж управлінь по боротьбі з організованою злочинністю працюють «від групи», тобто відпрацьовують зв'язки конкретного формування, що діє в регіоні, незалежно від вчинених ним злочинів. З цих служб слідство може одержати інформацію про склад, зв'язки, структуру, базову спрямованість організованої злочинної діяльності того чи іншого угруповання, а також про можливі корумповані зв'язки.

На практиці взаємодія з цими службами представлена у формі доручення слідчого, що направляється на адресу місцевого РВ-УБОЗ УМВС України в конкретній області, місті в порядку ст. 114 КПК України.

Безумовно, слідчий не завжди може одержати повну інформацію, яка його цікавить, про діяльність УБОЗ у відношенні однієї з ОЗГ, на якомусь етапі, оскільки найчастіше мова йде про чисто оперативно-розшукову діяльність, суб'єктом якої слідчий не є.

Наявність корумпованих і інших неслужбових зв'язків представників правоохоронних органів з керівниками ЗО практично приводить до їхнього зрощування і, як показує аналіз матеріалів практики, зводить нанівець зусилля слідства при розслідуванні діяльності цих формувань. У зв'язку з цим розслідування даних справ повинне з найпершого моменту здійснюватися слідчо-оперативною групою укомплектованої рівною кількістю, як місцевими працівниками, так і представниками інших регіонів країни. Керівництво, на наш погляд, повинне бути покладене на представників Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю, Головного слідчого управління, або Генеральної прокуратури України, у залежності від підслідності.

При цьому у любому випадку координуючі функції повинні виконувати органи прокуратури .

Оперативно-розшукові заходи, як відзначалося раніше, проводяться не тільки при розслідуванні злочинів, але і до порушення кримінальної справи. Саме оперативно-розшукові заходи часто виявляють ознаки злочинів, що служать підставою для вживання дій по їх припиненню, попередженню, а також для порушення кримінальної справи, що особливо важливо для виявлення протиправної діяльності організованих злочинних співтовариств і корумпованих зв'язків. У таких випадках, коли виникає необхідність порушення кримінальної справи, саме слідчий може і повинен кваліфіковано розібратися в суті отриманих оперативних даних, вирішити питання про наявність підстав для порушення кримінальної справи і проведення первинних слідчих дій. Вміла взаємодія в подібних випадках створює сприятливі умови для початку швидкого розслідування злочинів, вчинених ЗО, що володіють корумпованими зв'язками.

Оцінюючи вищесказане, можна зробити висновок, що лише у випадку об'єднання можливостей спецпідрозділів, які здійснюють боротьбу з організованою злочинністю і корупцією й іншими державними органами можна в найкоротший термін досягти позитивних результатів у боротьбі з проявами організованої злочинної діяльності і корупції.

Розглянуті в другому розділі проблемні питання організації і тактики виявлення організованої злочинної діяльності, що супроводжується корумпованими зв'язками, а також - оперативно-розшукового прогнозування і взаємодії оперативно-розшукових, слідчих, контрольно-ревізійних і інших державних органів при виявленні і розслідуванні діяльності ЗО, що володіють корумпованими зв'язками, можуть становити інтерес як для працівників правоохоронних органів (включаючи оперативні і слідчі органи МВС, СБУ, митниці, а також прокуратури), так і для інших державних структур, які володіють значною інформацією, необхідною для розслідування організованої злочинної діяльності.

В цілому виявлення корумпованих зв'язків ЗО складає виняткову складність, що обумовлюється, як вже відзначалося, високим рівнем їхньої латентності, що залишає поза сферою юридичної відповідальності значну кількість осіб, які скоюють корупційні діяння.

На наш погляд, представляється, що виявлення корупційних діянь може бути активізоване завдяки наступним заходам:

• виділення в складі спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю і корупцією окремих структур і співробітників, незалежних у своїй діяльності, на яких була б покладена організація виявлення корупційних діянь, аналіз інформації, насамперед оперативної, про такі діяння і застосування передбачених законом заходів до осіб, що вчинили такі діяння чи причетні до них;

• виділення в статистичній звітності органів МВС, СБУ, прокуратури, податкової міліції і контрольно-ревізійних органів окремими показниками зведень про отриману інформацію щодо корупційних діянь, суспільних сфер їх здійснення; своєчасності, повноти і результативності перевірки цієї інформації; виділенню окремої звітності такого ж змісту щодо інформації про утворення і дії ЗО у сферах економіки, фінансово-банківській, зовнішньоекономічній діяльності, а також про виявлені корумповані зв'язки при викритті цих формувань. При цьому звітність, що стосується останніх, за всіма показниками повинна бути відділена від даних про виявлення і викриття ОЗГ, що готують і вчиняють злочини загальнокримінального характеру;

• встановлення і неухильне дотримання порядку, відповідно до якого орган (підрозділ) МВС, СБУ, що одержав чи реалізує інформацію про діяльність ЗО у сферах економіки, фінансово-банківській, зовнішньоекономічній діяльності і у сфері здійснення державної влади, зобов'язаний провести необхідну роботу по виявленню корумпованих зв'язків, що сприяли утворенню, прикриттю, захисту, іншому забезпеченню існування цього формування;

• розробка і впровадження механізму удосконалювання проведення контрольних операцій, у тому числі раптових, неправоохоронними органами, що здійснюють контроль за визначеними сторонами діяльності державних і недержавних управлінських структур, у напрямку більш повного виявлення фактів порушення норм і правил використання службових обов'язків, які можуть сприяти корупційним діянням і налагодженню механізму передачі інформації про такі факти правоохоронним органам;

• утворення в рамках розроблювальної державної автоматизованої системи кримінологічної інформації інформаційної підсистеми даних про криміногенні фактори корупційних діянь, забезпечення можливостей проведення на цій інформаційній базі постійного моніторингу їх динаміки, аналізу зазначених факторів, використання інформації про них для попередження, виявлення і прогнозування проявів корупції, а також упровадження спеціалізованої експертизи антикорупційної спрямованості, проектів законодавчих і інших нормативно-правових актів, управлінських рішень, комерційних, кредитних, зовнішньоекономічних і інших господарських угод;

• забезпечення своєчасного і повного реагування на повідомлення контрольних органів, громадян і засобів масової інформації про корупційні діяння та інші протиправні діяння посадових осіб; встановлення суворого контролю за дотриманням цього порядку;

• використання перевірки відділами кадрів органів державної влади і управління і правоохоронних органів при висуванні чи призначенні на вищестоящі посади претендентів за існуючими у правоохоронних органах і органах СБУ обліками про причетність до здійснення корупційних діянь, а також до організованої злочинної діяльності.