3. Визначення тактики бесід після встановлення довірливих відносин з особою, яка цікавить злочинну організацію.

Бесід такого роду найчастіше відбувається декілька. Метою першої «відкритої» бесіди є з'ясування відношення особи до можливої пропозиції про співробітництво зі злочинними організаціями.

У випадку, якщо особа не виявляє бажання до добровільного співробітництва, то в наступних бесідах, на основі зібраних злочинними організаціями матеріалів, доводиться невідворотність такого співробітництва.

Найбільш типовими способами «переконання» можуть бути наступні:

1. Підкуп – поняття більш широке, чим хабарництво, що містить у собі також надання злочинною організацією зазначеній особі не тільки коштів, але і різного роду благ, послуг, переваг, на яке дана особа в силу своїх повноважень не має права.

Даний спосіб використовується для встановлення довгострокових корумпованих зв'язків. Підкуп може поєднуватись із шантажем.

Перед використанням такого способу найчастіше вивчається вся зібрана про особу, яка цікавить, інформація, звертаючи увагу на моменти, що свідчать про готовність цієї особи одержати хабар або які-небудь послуги і переваги, а саме:

• конкретні риси характеру (заздрісність, безтурботність, імпульсивність, жадібність, авантюризм і т.ін.);

• наявні прецеденти в минулому;

• натяки, слухи, висловлювані домагання як з боку особи, так і з боку його близьких, колег;

• передбачувані нестатки значимих для особи людей (дружина, діти, коханка і т.ін.);

• кар'єристські, побутові і матеріальні труднощі, раптова необхідність у чому-небудь;

• хобі і захоплення.

Найчастіше як винагорода при підкупі можуть виступати:

• гроші, матеріальні цінності і нерухомість (валюта, антикваріат, твори мистецтва, автомобілі, електроніка, житло, земельні ділянки, комерційні підприємства і т.ін.).

• сприяння особі чи його близьким (вигідне працевлаштування чи робочий контракт, пристрій у престижний ВУЗ, продаж цінного предмета по дуже низькій ціні, престижні знайомства, бажана інформація, і т.п.);

Якщо говорити про тактику підкупу, то на основі зазначеної вище інформації, можна виділити наступні методи, що застосовуються злочинними організаціями:

• створюється чи використовується момент гострої потреби особи чи його близьких у грошах (програш в азартній грі, вимога старого боргу, раптова можливість придбати щось дуже бажане, зникнення чи псування узятої на час коштовної речі і т.ін.);

• із обмеженням терміну оплати пропонується яка-небудь дуже цікава для особи і його близьких річ (при цьому пропонуючий і підкуповуючий можуть не бути знайомі один з одним чи виступають в одній особі);

• з погляду на потреби особи, періодично виділяють йому деякі суми грошей, після чого за це вимагають надання деяких послуг (тому що звичку легше створити, чим від неї позбутися);

• приймаючи до уваги риси характеру особи, такі, наприклад, як заздрість, дають йому шанс досягти високого матеріального чи престижного рівня тих, кому дана особа заздрить;

• при проханні про дріб'язкову послугу дякують особі в тій формі, до якої важко причепитися і відмовитися (подарунок для дітей, квитки на концерт, пляшка гарного вина і т.ін.), що зламує його внутрішній бар'єр і полегшує можливість наступного підкупу.

При одержанні інформації з побічних джерел (близьких родичів, товаришів по службі і т.ін.) про прагнення особи до одержання вищезазначені посади, до нагороди, узгодження контракту, бажане може бути подане як винагорода за надану послугу.

Готовність особи, яка цікавить, взяти хабар представник злочинної організації визначає по його поводженню (міміці, натякам), а також за словами посередників.

Процес передачі хабара може відбуватися з рук у руки, через посередника, вкладанням у стіл, у кишеню, через третіх осіб (незнаючих про зміст переданого), офіційним переказом на банківські рахунки за невиконану роботу і т.ін. у залежності від ситуації і місця дії (на ювілеї – у кишеню; на роботі – через третіх осіб і т.ін.) і найчастіше не образливо для одержувача. При цьому враховується будь-яка можливість непередбаченого повороту подій (напад, затримка ОВС, омана і т.ін.).

Факт передачі хабара, по можливості, фіксується розпискою, свідками, аудіо - чи відеозаписами, з метою придбання компромату на особу і використання його надалі.

2. Пропозиція протегування і просування по службі даної особи чи членів його родини за допомогою використання вже існуючих корумпованих зв'язків.

3. У випадку, якщо спроба підкупу передбачається недоцільною чи виявляється невдалою в силу незговірливості особи, частіше застосовується такий спосіб як шантаж, заснований на зібраній інформації (в основному компрометуючій), що іноді супроводжується загрозами життю і здоров'ю, як самій особі, так і його близьким (у деяких випадках навіть із захопленням їх у заручники). Даний спосіб більш характерний для одноразового співробітництва.¹

Під шантажем мається на увазі метод впливу, у процесі якого суб'єкт ставиться перед вибором – або він виконує вимоги шантажиста, або несе значні збитки, що можуть виражатися як у розголошенні інформації, що ганьбить його, так і в загрозі життю і здоров'ю самій особі та його близьким.

Найчастіше шантажу передує підготовча частина, у якій можна виділити кілька частин:

А) пошук сфер реальної вразливості особи.

Сфери особистої вразливості особи складає все, чим вона дорожить і побоюється втратити – це може бути кар'єра, положення в суспільстві, любов жінки (чоловіка), щастя дітей, бізнес, підтримка і повага конкретних осіб, фізична безпека, майнове забезпечення і т.ін. і т.п.

Ці сфери визначаються шляхом аналізу наявної про особу інформації, а також тієї чи іншої сформованої ситуації (наприклад, очікуючи просування по службі, особа стає більш чуттєвою до компрометуючого матеріалу).

Б) вибір предмета шантажу.

Оцінивши наявну інформацію, з'ясовується, що може впливати на особу:

• матеріали, що ганьблять, здатні зашкодити кар'єрі чи бізнесу (приховані факти біографії, помилки і недогляди в роботі, різні зловживання, сумнівні зв'язки, моральна неохайність і т.ін.);

• компрометуючі дані, здатні зіпсувати відносини зі знайомими особами;

• скандальні факти, здатні зруйнувати особисте життя особи (компрометуючі інтимні зв'язки, шокуючі вчинки);

• компрометуючі зведення про близьку об'єктові особу (друзях, рідних, дітях і т.ін.);

• реальні чи сфабриковані компрометуючі дані кримінального характеру.

Варто також враховувати, що компрометація на роботі здатна привести до погіршення відносин зі знайомими для об'єкта особами і «краху» в особистому житті (через втрату соціального статусу).

В) визначення осіб, яким з погляду об'єкта небажано знати ту чи іншу інформацію.

Г) підбір і оформлення компрометуючих матеріалів, включаючи розробку і проведення акцій, за допомогою яких можна дискредитувати об'єкт.

Компрометуючі матеріали можуть бути:

• отриманими в ході вивчення особистості об'єкта;

• передбачуваними (без підтвердження);

• частково чи цілком сфабрикованими, але в загалі правдоподібними;

• вміло інспірованими (підстроєними).

Сфабриковані компрометуючі факти найчастіше складаються з уривків справжніх висловлень і вчинків у сукупності з відповідною інтерпретацією.

Інспіровані факти використовуються, якщо в минулому чи в сьогоденні особа немає явно компрометуючого матеріалу.

Ситуації, підстроєні для подальшого шантажу, можуть бути наступними:

• втягування особи в справи якої-небудь організації, яка раптово виявляється ворожою суспільству чи групі;

• прохання особи про незначну послугу (зайти куди-небудь і т.ін.), що за допомогою зміни акценту вже не буде виглядати так необразливо;

• викрадення значимих для особи документів;

• інсценування кримінальної ситуації;

• надання особі сексуального партнера з фіксацією інтимного спілкування з наступною погрозою заяви про зґвалтування.

Д) визначення техніки і тактики шантажу.

У процесі шантажу, шантажуючий демонструє серйозність і документованість компрометуючого матеріалу, запевняє особу у твердій рішучості задіяти його, якщо вона не піде на визначені вчинки, доступно описує реальні наслідки відмовлення, і іноді підстраховується додатковим компрометуючим матеріалом.

Ситуація пред'явлення компромату найчастіше вибирається несподівана. Однак може застосовуватися і не повне пред'явлення компромату, в залежності від ситуації і характеру особи.

Лише тільки після одержання згоди перед особою, яка цікавить, ставляться конкретні задачі, і розробляється система взаємин.

У випадку відмовлення особи від співробітництва вона може бути розорена, зміщена з займаної посади (за допомогою вже існуючих корумпованих зв'язків), скомпрометована (у тому числі з використанням засобів масової інформації), а в деяких випадках - вбита.