- •Тема 1. Предмет і завдання курсу «Історія держави і права України», його історіографія та методи дослідження.
- •1. Історизм
- •2. Об'єктивність
- •3. Системність
- •4. Принцип розвитку
- •5. Плюралізм
- •Тема 2. Стародавні держави і право на території Північного Причорномор’я і Приазов’я
- •Тема 3. Походження державності у східних словян. Держава та право Київської Русі (7-12 ст).
- •Великий князь
- •Боярська рада
- •Органи управління
- •Тема 4. Входження українських земель до складу князівства Литовського та їхнє правове становище.
- •Пануючі верстви населення
- •Селянство
- •Міщанство
- •Тема 5. Характеристика права на українських землях кунця 14-середини 16 ст. Та його кодификація у Великому князівстві Литовському.
- •Тема 6. Судова система та судочинство на українських землях кінця 14-середини 16 ст.
- •Тема 7. Судова реформа у Великому князівстві Литовському 1564-1566 рр. Її причини та значення.
- •Великокнязівський (господарський) суд
- •Суд Головного литовського трибуналу
- •Територіальні (обласні) суди
- •Тема 8. Правове становище українських земель у складі Речі Посполитої (друга половина 16-перша половина 17 ст.)
- •1. Підготовка та укладення Люблінської унії 1569р.: її характеристика та наслідки.
- •2. Характеристика державного ладу речі Посполитої, органів центральної влади.
- •3. Елекційний сейм 1573 р. Та прийняття Артикулів Генріха Валуа і Pacta Conventa: їх характеристика та значення.
- •4. Правове становище українських земель у складі Речі Посполитої та місцеві органи влади.
- •6. Укладання Берестейської церковної унії 1596 р., її ратифікація та наслідки.
- •Тема 9. Право на українських землях кінця 16-першої половини 17 ст.
- •Тема 10. Виникнення та розвиток українського козацтва. Запорізька Січ.
- •Тема 11. Визвольна війна українського народу 1648-1657 рр. Під проводом б. Хмельницького та поширення державності Запорізької Січі в Україні.
- •Адміністративно-територіальна організація
- •Органи влади та управління
- •Генеральний уряд
- •Тема 12. Возз’єднання України-Гетьманщини з Московською державою: причини, його юридичне оформлення та наслідки.
- •Тема 13. Україна-Гетьманщина у другій половині 17 ст. Та причини її розколу.
- •Центральні органи влади: Московської держави в Україні
- •Місцеві орган влади і управління
- •Основні положення
- •Тема 14. Боротьба України-Гетьманщини за збереження своєї політичної автономії (перша половина 18 ст).
- •Тема 15. Розвиток права в Україні-Гетьманщині та його кодифікація у 18 ст.
- •Тема 16. Суспільно-політичній лад і право на етнічних українських землях у складі Російської імперії (кінець 18-початок 20 ст.).
- •Відміна кріпосного права
Тема 7. Судова реформа у Великому князівстві Литовському 1564-1566 рр. Її причини та значення.
Причини проведення судової реформи у Великому князівстві литовському.
Незважаючи на другорядне становище суду судочинства, у Литовсько-Руській державі судова система зазнавала розвитку. Еволюція судової системи зумовлювалася еволюцією
державного, правового та суспільного життя і була відбитком вказаних процесів. Ще однією істотною відмінністю між державними і недержавними судами була неоднакова можливість для влади втручатись у їхню діяльність. Вплив на перші відбувався безпосередньо і, таким чином, зміни в їхньому устрої, компетенції і функціонуванні були
санкціоновані “зверху” і відбувалися швидше, ніж у недержавних судах. Отже, найбільш наочною еволюція виявилася в системі державних судів. Після судової реформи 1564-1566 рр. у системі державних судів відбулись якісні зміни, і вона набула такого вигляду:
– суд великого князя і його різновиди;
– земський суд;
– гродський суд;
– підкоморський суд;
– доменіальний суд.
Зміни в структурі державних судів поглибили відмінності між державними і недержавними судами і розпочали процес формування на українських землях судової влади. Що стосується недержавних судів, то можливості впливу влади на їхній устрій та функціонування значно обмежувалися, насамперед, звичаєм. Еволюція вказаних судів відбувалася досить повільно і торкалася виключно деяких їхніх окремих рис і особливостей, структура ж їх лишалась незмінною. Тому недержавні суди не утворили певної системи, а залишалися, скоріше, низкою станово-територіальних судів.
Однак, зміни в них відбувалися “знизу”, з ініціативи самого населення(щоправда, переважно суспільної верхівки)
Екзекуційний рух, його сутність і значення у справі судової реформи 1564-1566 рр.
Постійне ігнорування королем політичних інтересів шляхти, невиконання ним статуту Александра 1504 р. і конституції "'Nihil novi" призвели врешті до виникнення широкого шляхетського руху, який виступав під гаслом "екзекуції прав", через що його звали екзекуційним рухом, а його учасників - екзекуціоністами. Дане гасло буквально означало виконання, дотримання державних законів, зрозуміло, й шляхетських привілеїв (польське egzekucja - від латин, exsecutio, що значить виконання, здійснення). Але ідеологічно гасло було значно змістовнішим, оскільки становило програму державно-політичних реформ. Програма складалася поступово й оформилася в сукупності постулатів, з якими впродовж багатьох років виступав шляхетський табір в особі своїх ідеологів. Постулати включали в себе подальше упорядкування й осучаснення права й державного устрою, повернення (екзекуцію, редукцію) державі незаконно розданих після 1504 р. королівщин, зміни у податковій справі, судочинстві, військовій системі тощо. Вони закликали короля всіляко сприяти проведенню реформ, орієнтуватися на підтримку з боку шляхти, завдавали удару по політичних й економічних інтересах можновладства.
Шляхта мала вагомий засіб тиску на короля та його оточення: тільки за згодою посольської ізби могли збиратися надзвичайні податки, які були найважливішим джерелом надходжень у державну казну. Керуючися державними, а не тільки своїми власними інтересами, шляхта в особі посольської ізби зазначену згоду давала, але інколи використовувала скрутне політичне й фінансове становище королівської влади, взамін за поступки з боку останньої. У таке становище чи не вперше після свого вступу на польський престол потрапив СиґізмундІ у 1520 р. під час війни Польщі з Тевтонським орденом. На тогорічному Бидгощському сеймі шляхта зажадала від короля скликання "сейму справедливості" (conventus iustitiae), щоб на ньому опрацювати спосіб проведення в життя програми екзекуційного руху. Перебуваючи у безвиході, король пообіцяв такий сейм скликати. На тому ж сеймі він був змушений дати дозвіл на створення комісії для здійснення кодифікації права. Королівська обіцянка щодо сейму справедливості згодом кілька разів поновлювалась, але не виконувалась, бо король не був зацікавлений у цьому. Не сприяв він і кодифікації права.
Центральні судові органи.
До центральних судів належали великокнязівський (з початку XV ст. - господарський) суд та його форми, а також суд Головного литовського трибуналу.