Тема 15. Розвиток права в Україні-Гетьманщині та його кодифікація у 18 ст.

1. Пам’ятки феодального права в Україні-гетьманщині, розробка і аналіз збірника «Прав, за якими судиться малоросійський народ».

У другій чверті 18 ст. розпочалась кодифікація права України, оскільки на той час на її території діяла велика кількість найрізноманітніших джерел права, норми яких часто були вже застарілими або дублювали чи суперечили одна одній, що спричинювало значні труднощі у їх застосуванні, що ще більш ускладнилось внаслідок поширення в Україні (спершу в окремих районах, а згодом по усій території) російського законодавства; а поза тим, українські феодали прагнули зрівнятись у правах із російським дворянством.

Зініціювала кодифікацію українського права старшинсько-шляхетська верхівка, яка бажала закріпити власні права та відновити автономний статус України у складі Російської імперії. Ідею кодифікації підтримав російський уряд, що мав на меті наблизити правову систему України до російської. Царський указ “Рішительні пункти гетьману Данилу Апостолу”1728 р. став основою для створення першої кодифікаційної комісії, склад якої неодноразово змінювався, і яка упродовж 15 р. виробила збірник “Права, за якими судиться малоросійський народ”1743 р. Його джерелами стали: 3-ій Литовський Статут 1588 р., збірники магдебурзького права (“Право Хелминське”, “Зерцало саксонів” П.Щербича, “Порядок прав цивільних” Б.Гроїцького, “Артикули права магдебурзького” тощо), акти царської влади, церковне право, правові звичаї, узагальнення судової практики. Структура збірника доволі чітка: передмова і 30 розділів (глав), які поділялись на 531 артикул (статтю) і 1716 пунктів; а також до нього було додано: Інструкцію кодифікаційної комісії, Алфавітний реєстр (Іменний покажчик), Табель про ранги (“Степенний малоросійського військового звання порядок по гетьману”). За своєю суттю цей збірник був кодексом феодального права – козацька старшина домоглась закріплення у ньому певних дворянських привілеїв, а також цивільних і кримінально-правових норм, які посилювали захист основ феодального ладу і розширювали закріпачення селянства. Попри те, у збірнику обгрунтовувалось право Лівобережної України на самоврядування, що суперечило політиці російського абсолютизму, а тому спричинилось до відправлення його на доопрацювання, ревізію і перегляд. Відтак, “Права” юридично не отримали офіційного затвердження, але закріплені у ньому норми реально діяли – ними керувались судові і адміністративні органи і посадові особи на практиці.

2. «Процес короткий наказний, виданий при резиденції гетьманській» 1734 р.

    Близьким до збірника "Права, за якими судиться малоросійський народ" за своїм змістом, суттю та призначенням був ще один цікавий пам'ятник  права  України  першої половини  XVIII  ст.  —  "Процес короткий наказний, виданий при резиденції гетьманській" 1734 року. Він складався із вступу, 13 параграфів, короткого додатка та харак теристики  порядку  винесення вироків. Основну  його  частину  ста новили нормативні акти, "що регулювали тогочасний судовий процес". "Процес..."   використовувався  як  підручник  або  посібник   для практичних   працівників  судових  та  адміністративних   установ. Складений  цей  збірник при гетьманській канцелярії,  але  укладач невідомий.  Існує  кілька його редакцій,  які,  незважаючи  на  їх неофіційний  характер, дають можливість глибше зрозуміти  розвиток права України.

3. «Суд і розправа в правах малоросійських», підготовлений Ф. Чуйкевичем.

У  1750—1758 за дорученням гетьмана К. Розумовського кандидат s  члени Генерального військового суду Ф. Чуйкевич провів приватну кодифікацію  і  розробив унікальний у своєму роді збірник  "Суд  і розправа   в   правах  малоросійських".  У  ньому  систематизовано юридичні  норми, які закріплювали права українських  державців  на землю  і  маєтки, залежність посполитих. Чуйкевич  обстоював  ідею поновлення шляхетських станових судів в Україні, застосування ними "искомой",   тобто  столітньої,  давності  володіння   як   засобу набування  прав  власності на землю і прав  остаточного  вирішення таких  справ  Генеральним  військовим  судом  без  наступного   їх перегляду  Сенатом.  Названий  вище  збірник  являв  собою   витяг (екцерпт)  з польсько-литовського та російського законодавства,  а також  звичаєвого права, що діяло на Лівобережжі і Правобережжі  в XV—XVIII ст

«Суд і Розправа» складається з таких частин:

1. про докази;

2. про рочки і роки;

3. про процес;

4. про апеляції;

5. про виконання судових рішень;

6. про посаг, віно і привінок.

Ці частини були виготовлені до 1750 й 1752; пізніші доповнення:

1. про апеляції за Статутом (1754),

2. про давність земську (1755),

3. про суд польовий, підкоморський, тобто межовий (не раніше 1758).

Хоч «Суд і Розправа» була приватна зб. діючого права, нею користувалися в судах; в актах судових розправ зустрічаються посилання на неї, як на джерело права. Відчуття національної гордости й патріотизму («При помочі Божій малоросіяне з гетьманом Богданом Зіновієм Хмельницьким кров'ю своєю освободили Малу Росію»), літературни метафори (порівняння окремішности судів з річковою системою) й інші поширюють значення цієї пам'ятки поза сферу історії права.

Копію «Суду і Розправи» з кінця 18 або з початку 19 ст. надрукував М. Василенко: «Матеріали до історії українського права», І (1929); рукописна копія 1791 зберігається у Державній публічній бібліотеці імені М. Салтикова-Щедріна в Ленінграді.

4. «Книга статутів та інші права малоросійські» 1764 р., підготовлена В. Кондратьевим.

Важливою працею був збірник під назвою "Книга Статут та  інші  права малоросійські", складений у 1764 році в результаті приватної кодифікації В. П. Кондратьєвим. Збірник був цінним посіб ником для суддів-практиків. У свою працю Кондратьєв включив:      1) Короткий покажчик магдебурзького права з книги "Порядок";      2) Виписка з книг Литовського статуту "согласных" артикулів;      3) витяги з книги "Порядок";      4)  Екстракт  із  книги Статут прав малоросійських  та  різні юридичні  матеріали  довідкового характеру (виписки  про  козацькі вольності і маєтки; копії указів, грамот і привілеїв; реєстр книги "Порядок"   Б.  Гроїцького;  переклад  алфавітного  покажчика   до Литовського статуту; списки гетьманських статей тощо).      Кодифікаційні роботи другої половини XVIII ст., що  проводили ся  в  Україні,  мали  за мету закріпити економічне  і  політичне, становище  української шляхти, яка дедалі більше  зміцнювалася,  і водночас  відобразити її автономістські позиції. У  1767  році  за дорученням президента Малоросійської колегії П. О. Рум'янцева  під керівництвом  секретаря колегії і члена Генерального  суду  О.  А. Безбородька, було складено "Екстракт малоросійських прав".

5. Кодифікаційні роботи другої половини 18 ст., «Екстракт малоросійських прав», 1767 р. та «Екстракт указів, інструкцій та установ».

Екстрат малоросійських прав являв собою збірник норм державного, адміністративного і судового  права, викладених таким чином, щоб довести  необхідність відновлення  "попередніх прав малоросійських",  тобто  автономного стану  України.  Збірник  складався із вступу,  16  розділів  (про головне  правління  в  Малій  Росії; суди  малоросійські;  порядок переведення справ у судах; маєтки державні; про ревізію; прибутки; комісаріат; про міста; шляхетство, переваги й маєтки його; духовен ство,  перевагах і маєтках його; про козаків, вольності  і  маєтки ?u;  про чиновників малоросійських; артилерію; про простий  народ; про  греків  нежинськнх та додатків копій найважливіших  юридичних актів  (інструкцій  про суди 1730 року, відомості  про  чини  1765 року).  Через  центристську політику самодержавства, скеровану  на ліквідацію особливостей управління в Україні, "Екстракт..." не був затверджений, і тому його було передано до архіву Сенату.                                                                                                       У  1786  році  у зв'язку з ліквідацією автономії  України  та введенням   губернського  адміністративно територіального   поділу чиновники   малоросійської  експедиції  Сенату   розробили   новий збірник,  в основу якого було взято "Екстракт...", "Учреждение  об управлення губерниями" 1775 року, інші акти, прийняті у  1767—1786 роках.  Новий  збірник  з  новим  обгрунтуванням  став  називатися "Екстракт  із указів, інституцій та установ", бо містив  норми  як українського  права, так і російського законодавства. Затверджений Сенатом новий збірник був розісланий у присутні місця України  для практичного застосування.                           

Кодифікація права України в першій половині XIX ст. відбувалася в істотно нових суспільно-економічних і політичних умовах життя українського народу. Українська  національна державність була знищена і Україна увійшла в новий період свого існування. Місце української держави заступила Російська імперія з її могутнім центр