- •Тема 1. Предмет і завдання курсу «Історія держави і права України», його історіографія та методи дослідження.
- •1. Історизм
- •2. Об'єктивність
- •3. Системність
- •4. Принцип розвитку
- •5. Плюралізм
- •Тема 2. Стародавні держави і право на території Північного Причорномор’я і Приазов’я
- •Тема 3. Походження державності у східних словян. Держава та право Київської Русі (7-12 ст).
- •Великий князь
- •Боярська рада
- •Органи управління
- •Тема 4. Входження українських земель до складу князівства Литовського та їхнє правове становище.
- •Пануючі верстви населення
- •Селянство
- •Міщанство
- •Тема 5. Характеристика права на українських землях кунця 14-середини 16 ст. Та його кодификація у Великому князівстві Литовському.
- •Тема 6. Судова система та судочинство на українських землях кінця 14-середини 16 ст.
- •Тема 7. Судова реформа у Великому князівстві Литовському 1564-1566 рр. Її причини та значення.
- •Великокнязівський (господарський) суд
- •Суд Головного литовського трибуналу
- •Територіальні (обласні) суди
- •Тема 8. Правове становище українських земель у складі Речі Посполитої (друга половина 16-перша половина 17 ст.)
- •1. Підготовка та укладення Люблінської унії 1569р.: її характеристика та наслідки.
- •2. Характеристика державного ладу речі Посполитої, органів центральної влади.
- •3. Елекційний сейм 1573 р. Та прийняття Артикулів Генріха Валуа і Pacta Conventa: їх характеристика та значення.
- •4. Правове становище українських земель у складі Речі Посполитої та місцеві органи влади.
- •6. Укладання Берестейської церковної унії 1596 р., її ратифікація та наслідки.
- •Тема 9. Право на українських землях кінця 16-першої половини 17 ст.
- •Тема 10. Виникнення та розвиток українського козацтва. Запорізька Січ.
- •Тема 11. Визвольна війна українського народу 1648-1657 рр. Під проводом б. Хмельницького та поширення державності Запорізької Січі в Україні.
- •Адміністративно-територіальна організація
- •Органи влади та управління
- •Генеральний уряд
- •Тема 12. Возз’єднання України-Гетьманщини з Московською державою: причини, його юридичне оформлення та наслідки.
- •Тема 13. Україна-Гетьманщина у другій половині 17 ст. Та причини її розколу.
- •Центральні органи влади: Московської держави в Україні
- •Місцеві орган влади і управління
- •Основні положення
- •Тема 14. Боротьба України-Гетьманщини за збереження своєї політичної автономії (перша половина 18 ст).
- •Тема 15. Розвиток права в Україні-Гетьманщині та його кодифікація у 18 ст.
- •Тема 16. Суспільно-політичній лад і право на етнічних українських землях у складі Російської імперії (кінець 18-початок 20 ст.).
- •Відміна кріпосного права
4. Принцип розвитку
Ніщо не виникає з нічого. Ніщо в світі не може з'явитися без передумови. Спочатку формується передумова, потім можливість чогось нового, нарешті — при наявності відповідних умов — можливість перетворюється на дійсність. Так відбувається розвиток взагалі і зокрема державно-правових явищ. Щоб відобразити державу і право в русі, історико-правове знання має бути рухомим, організованим у систему, що розвивається. Воно розвивається з найбільш простих форм (ранньофеодальна монархія, звичаєве право і т. ін.). Потім відбувається перехід до більш складних категорій, що відповідають більш високим ступеням історії. Принцип розвитку орієнтує історико-правове пізнання на осягнення становлення державності та права, сходження його від елементарних форм організації до більш складних і розгалужених. При цьому він утримує в собі двоєдину умову:
1) виявлення джерел державно-правового розвитку;
2) аналіз його конкретних форм і етапів.
Перше дає змогу осягти рушійні сили розвитку держави і права як рухомої системи, друге — виявити її форми.
Як бачимо, у даному випадку принцип розвитку тісно змикається з принципом історизму, згідно з вимогами якого держава і право мають розглядатись у закономірному русі, в тісному зв'язку з конкретно-історичними умовами їхнього існування.
5. Плюралізм
Йдеться про багатогранність у дослідженні держави і права. Якщо наука концентрує свою увагу тільки на одних сторонах чи властивостях явища і нехтує іншими, як несуттєвими, вона неминуче заганяє себе в кут. Плюралізм наукового пізнання означає одночасно і його універсальність, бо при цьому враховуються не тільки суперечливі погляди на одне і те ж у державі й у законодавстві, а й неоднакові уявлення про їхнє походження, суть, перспективи розвитку. Дякуючи плюралістичному підходу до пізнання закономірностей історичного розвитку державно-правових явищ історія держави і права України створює систему знань, в якій відображаються об'єктивні дані про навколишню дійсність. Наприклад, наукові висновки про те, що державність Київської Русі виникла переважно внаслідок економічних змін, лише частково пояснюють причини Сформування.
Завдання та особливості курсу на сучасному етапі.
Як і кожна наука, історія держави і права України має певні завдання:
• пізнання та пояснення історії державно-правового розвитку в Україні;
• визначення стійких тенденцій, закономірностей розвитку історико-правових явищ;
• формування національної свідомості, високих моральних і правових цінностей, поваги до минулого українського народу та віри в його майбутнє.
Незнання минулого ставить під загрозу будь-яку спробу належно діяти у майбутньому. Історико-правова наука, вивчаючи й узагальнюючи досвід минулого, виконує також і прогностичну функцію, сприяє уникненню повторення помилок.
Стратегію історико-правових досліджень визначають філософсько-світоглядні підходи: ідеалістичне або матеріалістичне розуміння історії державно-правового розвитку, яке відповідно поєднується з метафізичним чи діалектичним методами пізнання. Представники ідеалістичної концепції виходять з первинності духу й свідомості, а
тому основою історичного процесу вони вважають розвиток духовності, моральне вдосконалення людей. Прихильники матеріалізму вважають, що первинним є матеріальне життя; саме економіка визначає духовний розвиток людей і суспільства. Сучасна вітчизняна історико-правова наука розглядає державно-правовий розвиток як природно-історичний процес, на який через діяльність суспільних верств, класів, національної еліти, правителів, політичних
Зв'язок курсу з іншими дисциплінами.
Історія держави і права України є важливою складовою історії нашого народу, яка загальними і специфічними науковими методами виявляє закономірності розвитку державотворчих процесів та правових систем. Саме тому історія держави та права, маючи чітко визначений предмет дослідження, належить до юридичних, державно-правових дисциплін. Вона охоплює розвиток усіх аспектів еволюції держави на території України — її державного механізму, форм державної єдності, права.
Історія держави і права тісно пов’язана з теорією держави і права. Проте відмінність між ними полягає в тому, що теорія держави і права узагальнює найхарактерніші закономірності всієї людської цивілізації, а історія держави і права вивчає конкретні державно-правові системи, їх особливості та характерні риси, в даному випадку — на території України. Історія держави і права використовує результати узагальнень, категорії та поняття, розроблені теорією держави і права, й водночас дає конкретний історико-правовий матеріал для таких узагальнень.
Історія держави та права України перекликається з історією держави та права зарубіжних країн, вирішуючи притаманні обом дисциплінам завдання. Як одна, так і інша застосовують спільні методи дослідження, виконують аналогічні функції, використовують спільний категоріально-понятійний апарат, проте розрізняються за предметом дослідження.
Історія держави і права тісно пов’язана з конституційним правом, бо вона досліджує історію конституційного процесу і державного правового розвитку в Україні. Крім того, ця наука,
вивчаючи державні й правові інститути практично аж до сьогодення, стикується з чинним правом, зокрема адміністративним, цивільним, земельним, трудовим, кримінальним, процесуальним та ін.,
допомагаючи зрозуміти його сутність, відстежити негативні й позитивні риси. Проте на відміну від галузевих юридичних наук історія держави і права вивчає розвиток державно-правових явищ на території України у їхній цілісності, єдності та взаємозв’язку.