- •Тема 1. Предмет і завдання курсу «Історія держави і права України», його історіографія та методи дослідження.
- •1. Історизм
- •2. Об'єктивність
- •3. Системність
- •4. Принцип розвитку
- •5. Плюралізм
- •Тема 2. Стародавні держави і право на території Північного Причорномор’я і Приазов’я
- •Тема 3. Походження державності у східних словян. Держава та право Київської Русі (7-12 ст).
- •Великий князь
- •Боярська рада
- •Органи управління
- •Тема 4. Входження українських земель до складу князівства Литовського та їхнє правове становище.
- •Пануючі верстви населення
- •Селянство
- •Міщанство
- •Тема 5. Характеристика права на українських землях кунця 14-середини 16 ст. Та його кодификація у Великому князівстві Литовському.
- •Тема 6. Судова система та судочинство на українських землях кінця 14-середини 16 ст.
- •Тема 7. Судова реформа у Великому князівстві Литовському 1564-1566 рр. Її причини та значення.
- •Великокнязівський (господарський) суд
- •Суд Головного литовського трибуналу
- •Територіальні (обласні) суди
- •Тема 8. Правове становище українських земель у складі Речі Посполитої (друга половина 16-перша половина 17 ст.)
- •1. Підготовка та укладення Люблінської унії 1569р.: її характеристика та наслідки.
- •2. Характеристика державного ладу речі Посполитої, органів центральної влади.
- •3. Елекційний сейм 1573 р. Та прийняття Артикулів Генріха Валуа і Pacta Conventa: їх характеристика та значення.
- •4. Правове становище українських земель у складі Речі Посполитої та місцеві органи влади.
- •6. Укладання Берестейської церковної унії 1596 р., її ратифікація та наслідки.
- •Тема 9. Право на українських землях кінця 16-першої половини 17 ст.
- •Тема 10. Виникнення та розвиток українського козацтва. Запорізька Січ.
- •Тема 11. Визвольна війна українського народу 1648-1657 рр. Під проводом б. Хмельницького та поширення державності Запорізької Січі в Україні.
- •Адміністративно-територіальна організація
- •Органи влади та управління
- •Генеральний уряд
- •Тема 12. Возз’єднання України-Гетьманщини з Московською державою: причини, його юридичне оформлення та наслідки.
- •Тема 13. Україна-Гетьманщина у другій половині 17 ст. Та причини її розколу.
- •Центральні органи влади: Московської держави в Україні
- •Місцеві орган влади і управління
- •Основні положення
- •Тема 14. Боротьба України-Гетьманщини за збереження своєї політичної автономії (перша половина 18 ст).
- •Тема 15. Розвиток права в Україні-Гетьманщині та його кодифікація у 18 ст.
- •Тема 16. Суспільно-політичній лад і право на етнічних українських землях у складі Російської імперії (кінець 18-початок 20 ст.).
- •Відміна кріпосного права
2. Характеристика державного ладу речі Посполитої, органів центральної влади.
З другої половини XIV ст. до середини XV ст. Польща була станово-представницькою монархією на чолі з королем і однопалатним парламентом. З середини XV ст. існувала феодальна республіка на чолі з королем. У 1476 р. у складі Вального сойму (сейму) поряд із Сенатом з’явилася ще одна палата – Посольська ізба (збірня). Король очолював виконавчу владу і мав деякі законодавчі функції. Він головував на засіданнях сойму і сенату. У разі його відсутності на засіданнях рішення парламенту вважалися неправомірними. У 1572 р. при обранні нового короля Генріха Валуа були прийняті “Артикули”, згідно з якими король відмовлявся від принципу успадкування трону (влади), зобов’язувався головні питання внутрішньої і зовнішньої політики вирішувати з урахуванням думки сенату, скликати сойм кожні 2 роки.
У Речі Посполитій корольочолював виконавчу владу. Без його затвердження жоден закон не діяв. Королями могли бути обрані особи з родової польської знаті, католики, знайомі з вітчизняним правом. Маєтності короля оголошувалися недоторканими.
Великий вальний сойм– вищий законодавчий орган країни у складі:
короля, який головував на засіданнях;
Сенату, до якого входили вищі урядовці країни, воєводи, каштеляни, католицькі єпископи. Сенатори в соймі не голосували. Їх кількість становила 140 осіб. Першим сенатором вважався голова польської католицької церкви. Сенат скликався королем одночасно з Посольською ізбою, але засідання двох палат відбувалися окремо. До компетенції сенату належали розгляд нормативних актів, ухвалених Посольською ізбою, обговорення питань зовнішньої політики, участь у розгляді справ у сеймових судах під головуванням короля;
Посольської ізби– найвпливовішої частина сойму. До її складу входило близько 170 депутатів (послів) від шляхти. Саме вони обговорювали внесені королем проекти законів, ухвалювали рішення з окремих спорів, запроваджували нові податки, визначали основні напрямки зовнішньої політики, приймали іноземних послів. Усі питання ухвалювалися одностайно. Рішення сейму – постанови під назвою конституції.
Відповідно до Люблінської унії вищим законодавчим органом республіки був Вальний сейм, до складу якого входили король, сенат і посольська ізба.
Король головував на засіданнях сейму. До сенату входили вищі посадові особи Речі Посполитої. Сенатори не брали участі у голосуванні, вони лише висловлювали свою думку з того чи іншого питання. Визначальну роль у прийнятті сеймових рішень відігравала посольська ізба. До неї входило І70 депутатів-послів від земської шляхти. Як правило, посольська ізба збиралася за кілька тижнів до відкриття сейму. Депутати в посольську ізбу вибиралися на шляхетських повітових сеймиках, перед якими вони і звітували після закінчення роботи сейму.
Свої рішення Вальний сейм оформляв постановами, які називалися конституціями.
Центральне управління в Речі Посполитій здійснювали король і ряд посадових осіб. Так, королівським двором відав коронний або великий маршалок, королівською канцелярією — канцлер, скарбницею Корони — коронний підскарбій, військом Корони — коронний гетьман.