64. Адміністративні провадження: поняття, види, правове регулювання.

Відповідно до проекту Адміністративно-процедурного кодексу України адміністративне провадження - «сукупність послідовно здійснюваних адміністративним органом процедурних дій і прийнятих процедурних рішень з розгляду та вирішення адміністративної справи, що завершується прийняттям адміністративного акта і його виконанням. Класифікувати провадження можна за наступними критеріями:- За функціональною ознакою в структурі адміністративного процесу можуть бути виділені:- провадження, що носять установчий характер (провадження по утворенню державних органів, суб'єктів підприємницької діяльності);

- провадження, що мають правотворчий характер (провадження по відпрацюванню та прийняттю нормативних актів);

- правоохоронні провадження (провадження в справах про адміністративні правопорушення, провадження по скаргах громадян);

- правонаділяючі провадження (провадження по реалізації контрольно-наглядових повноважень). За індивідуально-конкретними справами система адміністративних проваджень може бути подана таким чином:- провадження по відпрацюванню та прийняттю нормативних актів;

- провадження по прийняттю індивідуальних актів управління;

провадження по оскарженню рішень, дій або бездіяльності органів та посадових осіб, їло порушують права громадян;

провадження по зверненнях громадян;

- провадження по застосуванню адміністративно-попереджувальних заходів та заходів адміністративного припинення;

- провадження в справах про адміністративні правопорушення;

- дисциплінарне провадження;

- провадження по реалізації контрольно-наглядових повноважень;

- реєстраційно-дозвільне провадження;

- провадження по приватизації державного майна;

- діловодство;

- установче провадження. - За порядком розгляду справ провадження, які складають структуру адміністративного процесу, можна класифікувати на два види:- такі, що розглядаються у судовому порядку;

- такі, що розглядаються органами виконавчої влади. Останні, в свою чергу, поділяються на дві групи: юрисдикційні провадження;

управлінські (процедурні) провадження. - До юрисдикційних належать провадження про:- адміністративні проступки;

- видворення іноземців за межі України;

- адміністративне оскарження;

- відшкодування шкоди, завданої громадянину певними видами державних органів;

- дисциплінарні проступки за нормами адміністративного права. Провадження управлінського (процедурного) характеру є:- видача спеціальний дозволів, ліцензій на здійснення окремих видів діяльності;

- реєстрація певних суб'єктів або видів діяльності;

- видача сертифікатів;

- здійснення контрольно-наглядової діяльності органами виконавчої влади;

- виконання правил дозвільної системи;

- розгляд заяв і пропозицій громадян органами виконавчої влади;

- атестаційне провадження. Правозастосовчі провадження є найбільшою і найскладнішою в структурному відношенні групою адміністративних проваджень. До них належать:1. Провадження щодо застосування заходів примусу в державному управлінні:- дисциплінарне провадження;

- провадження в справах про адміністративні правопорушення;

- провадження по застосуванню заходів матеріального впливу. 2. Провадження щодо застосування заходів заохочення і стимулювання в державному управлінні;

- провадження в справах про нагородження державними нагородами, відзнаками Президента, грамотами тощо;

- провадження в справах про присвоєння почесних та інших звань;

- провадження в справах про преміювання;

- провадження в справах про зняття стягнення тощо. 3. Провадження щодо реалізації громадянами своїх прав і обов'язків:- провадження щодо пропозицій, скарг, заяв громадян;

- провадження щодо одержання громадянами дипломів, авторських свідоцтв, патентів;

- провадження щодо виконання громадянами військового обов'язку;

- провадження щодо виконання громадянами обов'язку мати паспорт;

- провадження щодо одержання громадянами житла;

- провадження щодо реалізації громадянами права користуватися комунально-побутовими послугами тощо. 4. Провадження щодо реалізації юридичними особами своїх прав і обов'язків:- провадження щодо легалізації юридичних осіб;

- провадження по виділенню юридичним особам кредитів;

- провадження по оформленню і видачі юридичним особам ліцензії;

- провадження по виділенню юридичним особам земельних ділянок тощо. 5. Провадження по здійсненню контролю і нагляду (контрольно-наглядове провадження). Будь-яке провадження по адміністративних справах складається з ряду окремих операцій: наприклад, складання протоколу;

прийом заяви;

опитування свідків;

вивчення документів;

прийняття рішення;

винесення постанови;

оскарження дій посадових осіб;

опублікування акта управління тощо.

Правове регулювання КпАП, МК, БК, ПК, ГК, ЦК, КАС, ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» від 07. 07. 2010 р. ЗУ « Про державну службу» від 16. 12. 1993 року (дії до 01. 01. 2014 року), новим підписаним ЗУ «Про державну службу» від 17. 11. 2011 р.,

65. Адміністративно-правове забезпечення управління у галузі внутрішніх справ.

На органи внутрішніх справ покладаються такі основні завдання: гарантування особистої безпеки громадян;

захист їх прав і свобод;

забезпечення охорони громадської безпеки та громадського порядку;

попередження, припинення злочинів та інших правопорушень;

забезпечення дорожнього руху;

накладення адміністративних стягнень;

гарантування пожежної безпеки тощо. Важливе значення має розмежування термінів «громадський порядок» та «громадська безпека». В адміністративній науці зазначається, що громадський порядок — це певна система відносин, належний порядок, що склався у суспільстві, який відповідає інтересам держави і всіх її громадян, а громадська безпека — це система відносин, яка складається в процесі запобігання та усунення загрози життю, здоров’ю та їх майну. Правовими засадами діяльності й управління у галузі внутрішніх справ є Конституція України, закони: від 20. 12. 1990 р. «Про міліцію», від 18. 02. 1992 р. «Про оперативно-розшукову діяльність», від 26. 03. 1992 р. «Про внутрішні війська МВС України», від 30. 06. 1993 р. «Про дорожній рух», від 23. 12. 1993 р. «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», від 01. 12. 1994 р. «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі», від 01. 12. 1994 р. «Про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», від 24. 01. 1995 р. «Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх», від 04. 03. 1998 р. «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб», від 22. 06. 2000 р. «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону», від 13. 01. 2011 р. «Про доступ до публічної інформації», від 17. 03. 2011 р. «Про центральні органи виконавчої влади», від 07. 04. 2011 р. «Про засади запобігання і протидії корупції»;

укази Президента: від 10. 04. 1997 р. «Про Національну програму боротьби з корупцією», від 11. 09. 2006 р. «Про Концепцію подолання корупції в Україні «На шляху до доброчесності», від 11. 04. 2008 р. «Про деякі заходи щодо запобігання корупції в судах та правоохоронних органах», від 09. 12. 2010 р. «Про оптимізації системи центральних органів виконавчої влади», від 06. 04. 2011 р. «Про затвердження Положення про Міністерство внутрішніх справ»;

постанови КМУ: від 08. 12. 2009 р. «Питання запобігання та протидії корупції в органах виконавчої влади», від 08. 12. 2009 р. «Про заходи щодо посилення протидії корупції», від 08. 12. 2009 р. «Про затвердження порядку інформування громадськості про результати роботи у сфері протидії корупції» тощо

Правове забезпечення діяльності і організацію структури органів внутрішніх справ здійснюється на основі

Конституції України ЗУ «Про міліцію» ЗУ «Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України» ЗУ «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України»ЗУ «Про оперативно-розшукову діяльність»ЗУ «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» ЗУ «По боротьбі з корупцією» ЗУ «Про громадянство України»ЗУ «Про імміграцію»ЗУ «Про біженців» ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»ЗУ «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» ЗУ «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі» ЗУ «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» ЗУ «Про дорожній рух» ЗУ «Про наркотичні засоби, психотропні речовини, і прекурсори» ЗУ «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону»ЗУ «Про участь в міжнародних миротворчих операціях»ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»ЗУ «Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист»

Управління внутрішніми справами здійснюють: Президент України, КМУ, МВС України та його органи на місцях. МВС України є центральним органом виконавчої влади, повноваження якого визначено в Положенні про Міністерство внутрішніх справ України.

Міліцію, як складова МВС України, яка є державним озброєним органом виконавчої влади, що захищає життя і здоров’я, права і свободи громадян, власність, інтереси сус­пільства і держави. Вона виконує адміністративну, оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну, профілактичну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції (закони «Про міліцію», «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі» тощо). Служба в органах внутрішніх справ є державною службою, яка характеризується цілим рядом особливостей. При вивченні цього питання слід звернутися до Закону «Про міліцію» і до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затв. Постановою КМУ від 29. 07. 1991 р. Одним із напрямків діяльності органів внутрішніх справ є здійснення ними адміністративного нагляду, зокрема, адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі (ЗУ «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі») та нагляд за безпекою дорожнього руху (ЗУ «Про дорожній рух», Положення про Державну автомобільну інспекцію МВС України). Адміністративну відповідальність за проступки, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку, необхідно мати на увазі, що суб’єктами таких порушень можуть бути як індивідуальні суб’єкти (ст. ст. 173-184/2, 185, 185/4, 185/7, 185/11, 188, 190-195/6, 197–201 КпАП України), так і колективні суб’єкти.

Міністерство внутрішніх справ України (МВС України) — центральний орган виконавчої влади України, діяльність якого спрямовується і координується КМУ. МВС України є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань формування і реалізації державної політики у сфері захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, ведення боротьби із злочинністю, охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, безпеки дорожнього руху, охорони та оборони особливо важливих державних об'єктів. Міністерством керує Міністр внутрішніх справ України. Через нього КМУ спрямовує і координує діяльність Державної міграційної служби України — центрального органу виконавчої влад. Управління в галузі внутрішніх справ являє собою виконавчо-розпорядчу діяльність державних органів і спеціально уповноважених громадських організацій, спрямовану на забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів, громадського порядку, громадської безпеки, боротьбу зі злочинністю, ліквідацію умов і причин, що її породжують.

Структура – Міністерство внутрішніх справ Кримінальна міліція Головне управління по боротьбі з організованою злочинністюУправління внутрішньої безпекиДепартамент карного розшукуДепартамент боротьби з кіберзлочинністю і торгівлею людьмиДепартамент Державної служби боротьби з економічною злочинністюДепартамент оперативної служби Департамент оперативно-технічних заходівУправління боротьби з незаконним обігом наркотиківУправління кримінальної міліції у справах дітей4.Робочий апарат Укрбюро Інтерполу5.Департамент міліції громадської безпеки6.Управління Державної автомобільної інспекції7.Управління транспортної міліції8.Головне слідче управління9.Управління дізнання10.Головний штаб11.Департамент кадрового забезпечення12.Департамент інформаційно-аналітичного забезпечення13. Департамент фінансового та ресурсного забезпечення 14.Управління юридичного забезпечення15.Управління зв’язків із громадськістю16.Управління міжнародних зв’язків17. Режимно-секретне управління 18.Управління фінансової інспекції19.Управління медичного забезпечення та реабілітації20. Відділ спеціального зв’язку 21. Відділ військово-мобілізаційної роботи, територіальної та цивільної оборони Міністерство внутрішніх справ України (МВС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується КМУ. МВС є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань формування і реалізації державної політики у сфері захисту прав і свобод людини та громадянина, охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, захисту об'єктів права власності, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, безпеки дорожнього руху, громадянства, реєстрації фізичних осіб, імміграції та протидії нелегальній міграції.

Указ ПУ Про затвердження Положення про Міністерство внутрішніх справ України 06. 04. 2011 Основним завданням МВС України є формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері захисту прав і свобод людини і громадянина, власності, інтересів суспільства і держави від злочинних посягань, боротьби зі злочинністю, розкриття та розслідування злочинів, охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, безпеки дорожнього руху, а також формування державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, участь у розробленні та реалізації державної політики щодо боротьби із злочинністю;

забезпечення, запобігання злочинам, їх припинення, розкриття і розслідування, розшуку осіб, які вчинили злочини, вжиття заходів до усунення причин і умов, що сприяють вчиненню правопорушень;

організація охорони та оборони внутрішніми військами особливо важливих державних об'єктів;

забезпечення реалізації державної політики з питань громадянства;

забезпечення проведення паспортної, реєстраційної та міграційної роботи;

організація роботи, пов'язаної із забезпеченням безпеки дорожнього руху;

здійснення на договірних засадах охорони майна всіх форм власності;

визначення основних напрямів удосконалення роботи органів внутрішніх справ, надання їм організаційно-методичної та практичної допомоги;

забезпечення додержання законності в діяльності осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, працівників і військовослужбовців системи Міністерства;

підготовка органів внутрішніх справ та внутрішніх військ для інтеграції України до Європейського Союзу.