12.2. Класифікація комплексних сполук

І. За характером заряду комплексного йона.

Внутрішня сфера комплексу може бути катіоном, аніоном і не мати заряду, таким чином комплекси поділяються на три типи: катіонні, аніонні та нейтральні. (Існують ще катіонно-аніонні комплексні сполуки, які у даному курсі не розглядаються).

1) Катіонні комплекси утворюються за рахунок координації навколо позитивно зарядженого комплексоутворювача переважно нейтральних полярних молекул: [Zn(NH₃)₄]SO₄ ↔ [Zn(NH₃)₄]²⁺ + SO₄^2-;

2) Аніонні комплекси утворюються за рахунок координації навколо позитивно зарядженого комплексоутворювача переважно аніонів:

Na₃[Со(NО₂)₆] ↔ 3Na⁺ + [Со(NО₂)₆]^3-;

3) Нейтральні комплекси утворюються тоді, коли сумарний заряд лігандів дорівнює зарядові комплексоутворювача. До нейтральних комплексів належать і сполуки з нульовим зарядом комплексоутворювача, це – карбоніли металів, наприклад [Fe(CO)₅] – пентакарбонілферум.

ІІ. Залежно від природи лігандів комплексні сполуки поділяються на:

1) Амінокомплекси (аміакати) – комплекси у яких лігандами є молекули аміаку.

2) Гідрати або аквакомплекси – лігандами є молекули води.

3) Гідроксо- та ацидокомплекси – лігандами виступають аніони гідрокcилу (напр. Na₃[Сr(ОH)₆]) чи кислотних залишків (наприклад 4KCN · ·Fe(CN)₂ → K₄[Fe(CN)₆]); до ацидокомплексів належать також комплексні кислоти (наприклад H[AuCl₄], H₂[SiF₆]).

4) Змішані комплекси: [Cr(NH₃)₄(H₂O)Cl]Cl₂, K[PtCl₃(NH₃)₃].

5) Циклічні або халатні комплекси – комплекси, що містять полідентатні ліганди, які ніби охоплюють атом комплексоутворювача як якийсь предмет клешня рака. Найпростішими халатними комплексами можна вважати оксалатні комплекси перехідних металів: наприклад триоксалатоферати (ІІІ) лужних металів.

Більш складним прикладом халат є нейтральні внутрішньокомплексні сполуки, зокрема з α-амінокислотами, які містять як звичайні ковалентні так і донорно-акцепторні зв’язки. Прикладом може бути ґліцинат міді, який має яскраво-синій колір:

Н₂С – NH₂ O – C = O

|Cu |

O = C – O H₂N – CH₂

12.3. Номенклатура комплексних сполук

12.3.1. Назви катіонних комплексних сполук

За новою українською номенклатурою IUPAC у першу чергу називають комплексний катіон, назву якого починають із лігандів, які перелічують справа наліво. Потім називають аніони зовнішньої сфери. Йони кислотних залишків галоґенідних та псевдогалоґенідних кислот називають за назвою відповідного галоґену (чи псевдогалоґену) із закінченням “о”, залишки більшості кисневмісних кислот містять назву аніона із закінченням “о”, залишок азотистої кислоти має назву “нітро” ("нітрито"), а аніон гідроксилу – “гідроксо” Наприклад: F^- – “флуоро”; Cl^- – “хлоро”, Вr^- – “бромо”, CN^- – “ціано”, SCN^- – “родано”, SO₄^2- – сульфато; S₂O₃^2- – тіосульфато; NO₃^- - “нітрато”, тощо.

Нейтральні ліганди (молекули) мають такі назви: Н₂О – “аква”, NH₃ – “амін”, NO – “нітрозо”, СО – “карбоніл(о)”.

Якщо у внутрішній сфері є кілька однакових лігандів, то перед їхніми назвами ставлять префікси грецьких числівників:

2 – “ди”; 3 – “три”; 4 – “тетра”; 5 – “пента”; 6 – “гекса”;

7 – “гепта”; 8 – “окта”; 9 – “нона”; 10 – “дека”.

Останнім називають комплексоутворювач, даючи його латинську назву у називному відмінку, а в дужках зазначають валентність. Наприклад:

[Ag(NH₃)₂]Cl – диамінарґентум (І) хлорид;[Cu(NH₃)₄]SO₄ – тетраамінкуроум (ІІ) сульфат; [CoCl₂(H₂O)(NH₃)₃]Cl – триамінаквадихлорокобальт (ІІІ) хлорид.