Постіндустріальне/постмодерне/інформаційне суспільство

Приблизно із середини минулого століття розпочинається новий етап у розвитку європейської культури, що отримав назву «постмодерн» (тобто «після модерну»). Наразі склалося неоднозначне ставлення до цього феномену. Деякі мислителі наголошують на штучності терміну, якому в соціальній реальності нічого не відповідає. Так, Ю. Габермас підкреслює, що модерн — це незавершений проект, і за всіма ознаками, постмодерн – один із проявів модерну. Інший філософ, З. Бауман, зазначає, що постмодернізм — це доба в розвитку не стільки соціальної реальності, скільки свідомості. Якщо залишити осторонь термінологічні дискусії, можна констатувати, що у другій половині ХХ століття європейська культура зазнала значних змін, пов’язаних із відмовою від європоцентризму, поширенням інформаційних технологій, розростанням масової культури, індивідуалізацією суспільства, фрагментацією досвіду тощо. Усі зазначені процеси зазвичай поєднують під назвою «постмодернізація культури», акцентуючи увагу на нових тенденціях в культурі, що суперечать (або принаймні суттєво відрізняються від) модернізаційних.

Ключові ознаки постмодерного (інформаційного) суспільства:

1) у світоглядній сфері:

• радикальний плюралізм як принципова орієнтація на множинність, що застерігає від влади авторитету та традиції;

• негативне ставлення до будь-яких ієрархій та центрацій, все отримує статус самої-по-собі та самої-для-себе цілі та цінності;

• руйнування та недовіра до «великих оповідань» – метанаративів, тобто будь-яких світоглядних концепцій, що претендують на універсальність (міфологічні, релігійні, політичні, історичні тощо); головне – самовибудовування власної картини світу, позбавлене будь-якого зовнішнього нав’язування, примусу;

• реабілітація людської чуттєвості, тілесності (у практичній сфері це вилилося у сексуальну революцію другої половини ХХ століття); розуму повертають статус звичайної людської властивості;

• віртуалізація суспільства;

• відмова від спільного всім часу, час розбивається на нескінченну множину часів (постмодерну культуру часто називають постсучасною, тобто ставиться під питання су-час-ність всіх подій);

2) в економічній сфері:

• розречевлення виробництва: найрейтинговіші товари – ті, що не мають матеріального втілення, найбільш прибуткова сфера – сфера послуг;

• на передній план замість іманентних властивостей товару (притаманних йому ознак) висувається його історія, легенда, а не органолептичні показники; важливої ролі набувають маркетингові стратегії;

• консумеризм — орієнтація сучасної людини на споживання; реклама диктує ідеальний тип життя, людина потрапляє у владу речей, брендів, іміджів;

3) у сфері міжособистісних взаємин:

• індивідуалізація, атомізація суспільства (руйнування великих спільнот або нівелювання їхнього впливу, замкнутість на себе, егоцентрованість індивіда);

• пермісивне суспільство (від англ. to permitt – дозволяти) – суспільство вседозволеності, етичної релятивізації (заперечення загальних для всіх людей норм моралі, коли головним регулятивом людської поведінки стає «А я так хочу!»);

• поява сингл-сімей як виродженого типу родини як такої («сингл» - це людина, що свідомо обирає самотність, заперечує цінність родини та відмовляється від шлюбних відносин);

4) у сфері культури:

• розростання сфери масової культури, що поглинає народну та елітарну, масовизуючи їх;

• телебачення як головний конкурент за вільний час індивіда;

• поява нових мистецьких форм, жанрів і напрямів (перформанс, хепенінг, палімпсест, пастіш, гіпертекст, бріколаж тощо).

Суспільство загального добробуту. Людина виявляється в штучному середовищі об'єктів. Субстанція реального життя втрачає значення й скасовується. У діяльності людей бере участь усе більше символічних посередників, і насамперед - інформаційних. Віртуальні війни. Віртуальні партії. Ключова форма діяльності - споживання. Соціальна система потребує не трудящих і платників податків, а споживачів. Проблема не в тім, як зробити товар, а як змусити спожити. Навіть на заході суспільство багатомірне. Постіндустріальне суспільство - суспільство складних структур. Причому одна структура легко міняється на іншу. Для індустріального суспільства індивідуалістична система цінностей з альтруїстичною мораллю. Рівень споживання - міряло соціальних заслуг.

Контркультура - повстання проти формальної раціональності, планування, орієнтації на досягнення цілей. Постмодернізм або демодернізація?