В и с н о в к и

З усього вищезазначеного можна зробити наступні висновки.

1. В історії філософії було випрацювано різні підходи до витлумачення суспільства: натуралістичний, атомістичний, ідеалістичний, діалектико-матеріалістичний, структурно-функціональний, соціокультурний, феноменологічний, синергетичний, постмодерністський та ін. Усі вони можуть бути розділені на дві групи: ті, що послуговуються макрооптикою в розгляді соціальних проблем, наполягаючи на домінуванні соціальної структури, системи над конкретними індивідами; та ті, що пропагують мікрооптику, наголошуючи людиновимірність соціального, первинність і переважність індивіда. Генеалогічно спостерігається певний методологічний зсув від макро- до мікрооптики.

2. Існує багато історичних типологій суспільства за різними критеріями та підґрунтями. Це проблемне поле є точкою перетину соціальної філософії із філософією історії. Найпоширенішою та евристичною в контексті постсучасності є тріада традиційне/домодерне – індустріальне/модерне – інформаційне/постмодерне суспільство, стрижень цієї типології складає критерій ставлення до традиції, комунікації та домінантний тип господарювання.

3. Серед основних соціальних тенденцій постсучасності слід виокремити наступні: глобалізація, інформатизація та віртуалізація, консумеризм, масова культура, пермісивність, фрагментація, аплікація досягнень НТП до традиційно нетехнізованих сфер, екологічна криза тощо.

Укладач: доцент кафедри гуманітарних дисциплін, кандидат філософських наук В. М. Корабльова

1 Фукуяма, Ф. Наше постчеловеческое будущее. Последствия биотехнологической революции [Текст] : пер. с англ. / Ф. Фукуяма. — М., 2004. — С. 87-106.

40