- •Міністерство внутрішніх справ україни
- •План лекції:
- •Рекомендована література:
- •1 Питання (розділ). Основні філософські підходи до аналізу суспільства
- •2 Питання (розділ). Історичні типи суспільств
- •Традиційне суспільство
- •Індустріальне (модерне) суспільство
- •Постіндустріальне/постмодерне/інформаційне суспільство
- •3 Питання (розділ). Основні соціальні тенденції (пост)сучасності Глобалізація як постмодернізаційна соціальна тенденція
- •Віртуалізація постсучасного суспільства
- •Віртуалізація людини: постлюдина як науково-технічний проект
- •Синглізація як ознака постсучасності
- •Постсучасна особистість: індивідуалізація, фрагментація та консумеризм
- •Екологічна криза сучасного суспільства
- •В и с н о в к и
2 Питання (розділ). Історичні типи суспільств
Маркс: п'ять основних форм й етапів розвитку суспільства (суспільно-економічні формації). Д.Белл. Традиційне, індустріальне й постіндустріальне суспільство.
Традиційне суспільство
Наріжною опозицією для розуміння процесів, що відбуваються в сучасній культурі, є «модерн — постмодерн». Якщо розглянути цю понятійну пару діахронно, тобто в історіоґенезі, варто додати також поняття «премодерн» (або «до-модерне суспільство»). Утворена таким чином тріада характеризує три головні етапи в історії культури:
до-модерне суспільство, яке також часто називають «традиційним» (цей термін поєднує архаїчне (первісне), рабовласницьке та феодальне типи суспільства);
модерне суспільство (за іншою типологією, індустріальне, капіталістичне тощо);
постмодерне суспільство (інформаційне, індивідуалізоване, віртуалізоване тощо).
Варто наголосити, що виокремлені три типи культури можна розглядати як три послідовні етапи в розвитку європейської культури, але водночас і як три моделі культури, присутні в сучасному світі та майже в кожному суспільстві. Термін «до-модерний» доцільно застосовувати лише до європейської культури, де, власне, відбулася модернізація, щож до неєвропейських — доречнішим буде термін «традиційні».
Головним критерієм демаркації (виокремлення) постає ставлення до традиції. Перший тип культури має назву «традиційний», оскільки ґрунтується на традиціях і звичаях, націлений на відсутність змін і нескінченне відтворення існуючого ладу. Сучасні культури, яким властиві подібні світоглядні засади, зазвичай називають «традиціоналістські» (наприклад, японська, китайська, інші східні культури). Головна відмінність між традиційною та традиціоналістською культурою — поширеність в останній писемності (в той час як в традиційній культурі переважає усний спосіб комунікації) та наявність сучасних елементів (зокрема, новітніх технологій).
Ключові ознаки до-модерного (традиційного) суспільства:
традиціоналізм і канонічність (головною культурною тенденцією є спирання на традиції та звичаї, прагнення максимального збереження існуючого ладу, звідси – негативне ставлення до будь-яких змін);
повільна соціокультурна динаміка (переважання традиції над новацією);
екологічність, неактуалізованість протистояння «культура – натура (природа)», тобто спрямованість на гармонійне співіснування з природою та в природі, невиокремленість світу людини зі світу природи;
спадкоємні відносини поколінь, спрямовані на гармонійність, безконфліктність стосунків (одна із характерних ознак – успадковування фаху як один із проявів наступності поколінь);
мультипоколінневий тип родини (велика патріархальна родина, що складається з декількох поколінь (зазвичай трьох-чотирьох), які мешкають під одним дахом; при цьому відбувається інтенсивна комунікація не лише дотичних поколінь (батьки і діти), але й через покоління (величезний вплив дідусів і бабусь на виховання онуків));
домінування усного типу міжособистісної комунікації, безпосереднього спілкування людей;
писемність як елітарне надбання, доступне обмеженому колу людей (або відсутність писемності в архаїчних – первісних та сучасних – культурах);
село як основний тип територіальної організації поселення;
сільське господарство (зокрема, землеробство) як домінуючий рід діяльності;
корпоративність суспільства (нівелювання різниці між людьми, акцентування подібності).
Традиція - основний засіб суспільного відтворення. Життя традиційних суспільств базується на особистому зв'язку (короткому). Особистий зв'язок базується на особистій довірі. (Польові командири). Селянське й дворянське співтовариство. Мафія. Влада здійснюється у формі особистої залежності. Виступає під покривом заступництва. Довгі зв'язки - влада короля, єпископа. Ідеальна форма багатства - те, що отримано через володіння землею. Не багатство дає влада, а влада дає багатство. Не уявлення про інновації. Час - коло. Зміни приходять від Бога. Цінується не індивідуальність, а відповідність соціальній ролі. Честь - відповідність соціальної ролі. Традиційне суспільство ритуалізоване. Ритуал - робота з тілом (Конфуцій). Рамки вибору дуже вузькі. Людина має виконувати ролі. Свобода - виконувати ролі або сваволити.