2 Питання (розділ). Історичні типи суспільств

Маркс: п'ять основних форм й етапів розвитку суспільства (суспільно-економічні формації). Д.Белл. Традиційне, індустріальне й постіндустріальне суспільство.

Традиційне суспільство

Наріжною опозицією для розуміння процесів, що відбуваються в сучасній культурі, є «модерн — постмодерн». Якщо розглянути цю понятійну пару діахронно, тобто в історіоґенезі, варто додати також поняття «премодерн» (або «до-модерне суспільство»). Утворена таким чином тріада характеризує три головні етапи в історії культури:

1. до-модерне суспільство, яке також часто називають «традиційним» (цей термін поєднує архаїчне (первісне), рабовласницьке та феодальне типи суспільства);

2. модерне суспільство (за іншою типологією, індустріальне, капіталістичне тощо);

3. постмодерне суспільство (інформаційне, індивідуалізоване, віртуалізоване тощо).

Варто наголосити, що виокремлені три типи культури можна розглядати як три послідовні етапи в розвитку європейської культури, але водночас і як три моделі культури, присутні в сучасному світі та майже в кожному суспільстві. Термін «до-модерний» доцільно застосовувати лише до європейської культури, де, власне, відбулася модернізація, щож до неєвропейських — доречнішим буде термін «традиційні».

Головним критерієм демаркації (виокремлення) постає ставлення до традиції. Перший тип культури має назву «традиційний», оскільки ґрунтується на традиціях і звичаях, націлений на відсутність змін і нескінченне відтворення існуючого ладу. Сучасні культури, яким властиві подібні світоглядні засади, зазвичай називають «традиціоналістські» (наприклад, японська, китайська, інші східні культури). Головна відмінність між традиційною та традиціоналістською культурою — поширеність в останній писемності (в той час як в традиційній культурі переважає усний спосіб комунікації) та наявність сучасних елементів (зокрема, новітніх технологій).

Ключові ознаки до-модерного (традиційного) суспільства:

• традиціоналізм і канонічність (головною культурною тенденцією є спирання на традиції та звичаї, прагнення максимального збереження існуючого ладу, звідси – негативне ставлення до будь-яких змін);

• повільна соціокультурна динаміка (переважання традиції над новацією);

• екологічність, неактуалізованість протистояння «культура – натура (природа)», тобто спрямованість на гармонійне співіснування з природою та в природі, невиокремленість світу людини зі світу природи;

• спадкоємні відносини поколінь, спрямовані на гармонійність, безконфліктність стосунків (одна із характерних ознак – успадковування фаху як один із проявів наступності поколінь);

• мультипоколінневий тип родини (велика патріархальна родина, що складається з декількох поколінь (зазвичай трьох-чотирьох), які мешкають під одним дахом; при цьому відбувається інтенсивна комунікація не лише дотичних поколінь (батьки і діти), але й через покоління (величезний вплив дідусів і бабусь на виховання онуків));

• домінування усного типу міжособистісної комунікації, безпосереднього спілкування людей;

• писемність як елітарне надбання, доступне обмеженому колу людей (або відсутність писемності в архаїчних – первісних та сучасних – культурах);

• село як основний тип територіальної організації поселення;

• сільське господарство (зокрема, землеробство) як домінуючий рід діяльності;

• корпоративність суспільства (нівелювання різниці між людьми, акцентування подібності).

Традиція - основний засіб суспільного відтворення. Життя традиційних суспільств базується на особистому зв'язку (короткому). Особистий зв'язок базується на особистій довірі. (Польові командири). Селянське й дворянське співтовариство. Мафія. Влада здійснюється у формі особистої залежності. Виступає під покривом заступництва. Довгі зв'язки - влада короля, єпископа. Ідеальна форма багатства - те, що отримано через володіння землею. Не багатство дає влада, а влада дає багатство. Не уявлення про інновації. Час - коло. Зміни приходять від Бога. Цінується не індивідуальність, а відповідність соціальній ролі. Честь - відповідність соціальної ролі. Традиційне суспільство ритуалізоване. Ритуал - робота з тілом (Конфуцій). Рамки вибору дуже вузькі. Людина має виконувати ролі. Свобода - виконувати ролі або сваволити.