12. Охарактеризувати методи управління.

МУ — це способи здійснення управлінської діяльності, що застосовуються для визначення та досягнення її цілей. За допомогою МУ керівна система встановлює правила дій та поведінки, що є обов'язковими для всіх керованих об'єктів, які безпосередньо підпорядковуються цій системі, узгоджує, об'єднує, координує й регулює їхню діяльність у часі та просторі, забезпечує безперервний і ритмічний розвиток у певному напрямку, виходячи з поставлених завдань і цілей. Існує 3 основні МУ: 1)ПРОГРАМНО-ЦІЛЬОВЕ УПРАВЛІННЯ- спосіб розробки та реалізації управлінських рішень, які знаходять втілення в комплексі взаємопов’язаних заходів, включаючи обґрунтування вихідної потреби у вирішенні, як правило комплексної проблеми, загальних цілей та під цілей, робіт та ресурсів, об’єднаних у цільову комплексну програму. ПЦУ – це комплексний метод, який від початку розглядається, як додатковий до існуючих МУ, що використ.в межах системного підходу. 2) ЦІЛЬОВИЙ ПІДХІД – система методів та методичних прийомів, що забезпечує постійну орієнтацію планово-управл. рішень на на кінцеві результатами з урахув. соц.-економ.характеристик, що постійно змінюються у наслідок розвитку системи потреб, змін у виробничому потенціалі системи, стосовно до якої застосовується системний підхід. ЦП дозволяє розібратись у складній ієрархії цілей, визначити головну мету та супутні підцілі. 3) УПРАВЛІННЯ ЦІЛЯМИ. Сутність цього методу визначається через основні характеристики: - одночасне врахування та забезпечення досягн. всіх цілей організації; - кожен менеджер має керуватись чіткими цілями в межах своїх обов’язків; - узгодження цілей та завдань всіх менеджерів є передумовою забезпечення їх виконання. 3 основні періоди використ.УЦ: метод оцін.результатів; метод планув.і контролю; вивчення та оцінка результативності в динаміці, взаємозв’язку роботи індивіда, групи, організації.

13. Розкрити еволюцію організаційних теорій.

Виникнення концепції організації пов’язано з розвитком сусп.та виробництва, особливо з його індустріалізацією. У наш час великий вплив мають процеси глобалізації та інтеграції. Розглянемо 6 основних теорій: 1.КЛАСИЧНА – це І теорія, яку запропонували Тейлор, Файоль, М.Вебер, яка розглядала організацію, як машину, тобто техніка займала найважливіше місце, а люд.розглядали, як знаряддя праці. Їй властиві: вертикальна і горизонтальна спеціалізація; раціонально побудована функціональна ієрархічна структура, чітко регламентовані процеси і розподіл обов'язків, формальні зв'язки між учасниками, єдність розпорядження, пріоритет внутрішніх факторів виробництва по відношенню до сфери споживання, розгляд праці і капіталу як основних рушійних сил. 2.ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ ПОВЕДІНКИ включає 4 теорії: люд. стосунків і поведінкових наук (повага до працівників, лояльність у прийнятті рішень); «система-4» (принцип підтримки, групове прийняття рішень і групове керівництво, визнач. високих виробничих цілей); адміністративної поведінки (влада «делегується» знизу вгору, керівник змінює люд., щоб вона здійсн. необхідні дії внаслідок власної мотивації); теорія Гласієр (орг..склад. з підсистем: виконавчої, апеляційної, законодавчої, представницької). 3.ІНСТИТУЦІОНАЛЬНА – зміни відбув. повільно у випадках, коли сусп. відчуває імовірність отримати дохід, неможливий у існуючих умовах, що стимулює появу нових інститутів. 4.ЕОЛЮЦІЙНА – пропонує перенести аналогії з біологічної еволют. теорії до ТО. Орг. обирає тільки ті ознаки, які притаманні саме їй, та орг..сама адаптовується до зовн. середовища. 5. ТЕКТОЛОГІЯ (О.Богданова) – тотожність природних і сусп. Явищ з організац.точки зору. Головним є визнач. об’єктивних закономірностей виник.,функціонув. й руйнування систем. 6.НООСФЕРА (Вернадського) – відображає якісно новий стан всього зовн. середовища, який формується під впливом розумової і фіз. діяльності.