3. Здійснити порівняння органічної та проблемної моделей організації

органічна модель – передбачає саморегуляцію, що дозволяє зберігати відносно постійними в-ті й ф-ції організації за мінливим зовн.сер. В орг. відсутній функціональний поділ праці,жорсткий поділ цілей,індивідуальні завдання і сфери відповідальності-вони постійно змінюються. Руйнується ієрархія,домінують горизонтальні комунікації і неформальні зв’язки. Управління конкретними завданнями може здійснюватися будь-яким рівнем і підрозділом орг.

Регламентація робіт низька,домінує ініціатива,імпровізація,але не планування. Розвиток особистих властивостей працівників,їх творчого потенціалу є запорукою ефективності організації. Можливостями керуються більш ніж обмеженнями. Заохочуються сумніви і суперечності,але не сліпа віра і безконфліктність. У процесі прийняття рішень домінують переконання,а не влада. Розподіл обов’язків обумовлюється не посадою,а характером проблеми. Працівникам надається свобода дій за збільшенням відповідальності.

Проблемна орг. – складний соціальний організм, суб’єкт, здатний виявляти і вирішувати свої проблеми. Тому організація зберігається у часі і просторі. Основною властивістю орг. є не цілеспрямованість,а сталість,збереження цілісності й життєздатності за зовнішніми та внутрішніми збуреннями,цілеспрямованість має допоміжну роль. організація є соціальним суб’єктом,який усвідомлює власну цілісність і здатний сприймати збурення зовнішнього і вн середовищ як проблеми, реагуючи на них розумними діями. проблеми орг. є не перешкодами досягнення мети,а виявлення природних потреб і можливостей -(основні:потреби збереження і розвитку)

Цілі орг визначаються в залежності від проблем,які виникають,а не проблеми визначаються в залежності від характеру цілей;орг. які пов’язані з визначенням проблем орг., належить до функцій управління і повинні розглядатися як класичні функції управління. Структура орг. визначається характером проблем; під час визначення і вирішення проблем орг. визначає для себе цілі,планує діяльність,змінює структуру у т. ч. створює штучні цільові орг. системи. Орг. складається з людей, що усвідомлюють себе часткою цілісного організму і діють за його правилами,нормами,принципами,тобто визнають обмеження,які визначають взаємодію людей. Орг. виконую функції управління своїми проблемами,а її члени повинні вміти передбачувати і сортувати проблеми,аналізувати їх,готувати і реалізовувати відповідні рішення.

4. Охарактер. Теорію ноосфери Вернадського.

В. Вернадський прийшов до концепції ноосфери в останні роки свого життя. Головна праця, присвячена даній проблемі, отримала назву “Наукова думка як планетарне явище”, і вперше побачила світ у 1977 році. Ноосфера - це біогеохімічне поняття, що відображає коеволюцію людства та біосфери, синтез історичного та природного процесів самоорганізації як планетарного явища. Цей синтез пов'язаний з діяль­ністю людства, що становить могутній геологічний процес, а люд­ство - могутню геологічну силу. У зв'язку з небаченим раніше поси­ленням стихійного впливу людини на природу виникає можливість катастрофічних наслідків для людства та навколишньої природи. Визначаючи об'єктивні тенденції в процесі самоорганізації ноосфе­ри, її передумови, умови становлення та значення, Володимир Вер­надський зазначає, що, по-перше, ноосфера виникла у зв'язку з ста­новленням всесвітності в історії людства, перетворенням людства на єдину цілісність. За таких умов не класовий інтерес, а інтереси наро­ду і кожної особистості визначають життя людства. По-друге, соціальна та природна тенденції вимагають рівності всіх людей, ставлять інтереси і добро всіх як реальне планетарне державне завдання. По-третє, для пере­ходу системи суспільство — природа з біосфери в ноосферу необхідна єдина наукова планетарна думка, яка б охоплювала всі держави. Таким чином, вчення про ноосферу з самого початку містило в собі елемент утопії, у ньому тісно переплетені ціннісні та буттєві підходи без будь-якого розмежування їх. Тому потрібно розрізняти розуміння ноосфери як утопії і як реального стану. І, виходячи з реального стану відносин людини з природою, слушною можна вважати думку деяких сучасних вчених про те, що ноосфера знаменує собою початок низхідного етапу розвитку людства.