25. Розкрити зв'язок типів організації та відповідних організаційних структур

Кожна організація являє собою досить складну техніко-економічну систему, що відображає її індивідуальність і специфіку. Організація описується при визначенні характеру взаємодії на наступних рівнях: 1) організація — зовнішнє середовище; 2) підрозділ — підрозділ; 3) індивід — організація.

Взаємодія на рівні зовнішнього середовища здійснюється за допомогою механістичних і органічних підходів; взаємодія на рівні підрозділів реалізується в рамках структури організації; на рівні індивіда взаємодія, залежно від того, яка сторона відіграє лідируючу роль, надає організації індивідуалістичного або корпоративного характеру.

За взаємодією підрозділів організації діляться на чотири типи: традиційні організації; дивізіональні організації; матричні організації; комбіновані (що складаються з елементів попередніх трьох).

Традиційні організації можуть мати:

— лінійну структуру керування;

— лінійно-функціональну структуру керування;

— лінійно-штабну (лінійно-функціонально-штабну) структуру керування.

Дивізіональна організація — це тип організації, розроблений в інтересахбільшихпідприємств, для яких функціональні структури вже перестають бути ефективними.

У дивізіонах можуть бути об’єднані фінанси, кадри, НДДКР, маркетинг та інші служби.

Дивізіони можуть будуватися:

— за продуктом (дивізіонально-продуктові структури); %

— за регіоном (дивізіонально-регіональні структури);

— за споживачем-клієнтом (дивізіонально-споживчіструктури);

— за ринком збуту (дивізіонально-ринкові структури).

Матричні організації — це організації, що використовують роботу автономних групп для запуску й впровадження нового продукту або проекту. Кожна автономна группа створює під мету або проект і користуються при цьому певною свободою в організації своєї роботи. Вони можуть самостійно придбавати ресурси, розподіляти отриману продукцію, брати участь в організації своєї праці.

Переваги матричних організацій:

— спрощення ієрархії дивізіональних схем;

— динамічність керування;

— органічність робочих груп (їхня висока адаптивність).

Недоліки матричних організацій:

—складність реалізації;

— потреба у висококваліфікованій робочій силі;

— тенденції до анархії й групівщини;

— боротьба за владу між проектними й функціональними керівниками;

— складність перебудови матриці на випуск принципово нових замовлень;

— високі накладні видатки (зарплата керівників тощо);

— конфлікти між частинами організації;

— низька швидкість реакції й труднощі в прийнятті рішень у позаштатних ситуаціях.

Матрична департаментизація стала відбиттям спроб одночасно максимізувати переваги й мінімізувати слабкі сторони як функціонального, так і продуктового підходів. Вона являє собою компроміс між розподілом і групуванням робіт навколо ресурсів і навколо результату. Департаментизація на основі матричного підходу із всіх наявних у практиці є найбільш складною для практичної реалізації. Однак за певних обставин вона може бути дуже ефективною. Так, до матричної департаментизації звертаються тоді, коли потрібна складна система реакцій на вплив факторів зовнішнього середовища. Перехід до матричного підходу в побудові організації став реакцією на зміну глибини й сили впливу ряду факторів зовнішнього середовища, що виразилося в першу чергу в інтенсифікації потоків інформації.