25. Назвіть періодизації України та розкажіть про початок людського життя на її території.

Періодизація давньої історії України (археологічна): Кам'яний вік: Палеоліт, або давній кам’яний вік, тривав від 1 млн до 10 тис. років тому. Його поділяють на: ранній (1 млн – 150 тис.), середній (150 тис. – 40–35 тис.),

пізній (40 тис. – 10 тис.) – епоха появи й існування людини сучасного типу. Мезоліт, або середній кам’яний вік, на території України тривав від 10 тис. років до 7 тис. років тому; Неоліт, новий кам’яний вік, – від 7 тис. до 5 тис. років тому; Мідно-бронзовий вік: Енеоліт, мідно-кам'яний – 4 – 3 тис. до н.е. Бронзовий – від початку 2 до початку 1 тис. до н.е. Залізний вік (ранній): – початок І тис. до н.е. (9 ст. до н.е. – 4 ст. н.е.)

Люди вперше з’явилися на території України близько 1 млн років тому. Найдавнішою пам’яткою в Україні є стоянка біля селища Королевого Виноградівського району в Закарпатті.На лівому березі Тиси, на терасі заввишки 100–120 м археологи виявили унікальні археологічні знахідки: численні кам’яні знаряддя праці – оббиті гальки, ручні рубила, гостроконечники, скребла, вістря рогатин, ножі.Кісток найдавніших мешканців Україні поки що виявити не пощастило. Та вчені припускають, що це були архантропи. Вони прийшли на територію Європи з Африки на початку зледеніння. Клімат іще був помірним, проте вже відчувалося холодне дихання льодовика.Для архантропів було характерне: Використання вогню, однак вони не вміли добувати його;

Знаряддя праці виготовляли оббиванням каменю; Основне знаряддя – ручне рубило, яким можна було колоти, різати, рубати; Крім кам’яних, використовували дерев’яні знаряддя, наприклад списи, загострені на кінці способом обпалення над вогнищем. Жили великими групами – стадами. Вони не будували жител, постійно пересуваючись у пошуках їжі. За тих часів у нашій місцевості ще було багато теплолюбних рослин. Тож давні мешканці українських земель живилися їхніми плодами, пагонами, корінцями. Вживали в їжу також м’ясо, полюючи на оленів, антилоп, коней, биків, слонів, носорогів, гіпопотамів. Сліди діяльності архантропів виявлено неподалік села Рокосове на Закарпатті, поблизу сіл Лука-Врубловецька та Бабин на Дністрі й Амвросіївка в Донбасі, у передгір’ї Криму тощо. Залюднення території України відбувалося через Балкани й Центральну Європу. Щоправда, деякі вчені вважають імовірними й шляхи через Кавказ. Археологічні знахідки, що їх відносять до часу 150–40 тис. років тому, засвідчують великі зміни в житті первісних людей. Наступним після архантропів щаблем олюднення наших далеких пращурів були палеоантропи, або неандертальці. На території України виявлено близько 200 стоянок неандертальців. Особливо багато їх досліджено в печерах гірського Криму. Відомі неандертальські стоянки у Закарпатті, Подністров’ї, на Житомирщині, в Надпорожжі тощо. Зміни природних умов Внаслідок зледеніння посуворішав клімат: спостерігалися різкі контрасти температур (спекотне літо й люта зима), а кількість опадів була такою, як у сучасних напівпустелях.

Льодовик просунувся до північної частини України, а вздовж Дніпра сягав сучасного Дніпропетровська. Із нього постійно дули сильні холодні й сухі вітри. Території, що безпосередньо прилягали до льодовика, перетворилися на холодні пустелі. На південь аж до Карпат і Чорного моря простяглися тундри й холодні степи.

За таких умов теплолюбні рослини й тварини зникли. Натомість з’явилися північні. З тварин, наприклад, на території України мешкали північні олені, песці, мамонти, волохаті носороги, вівцебики тощо.

Пристосовуючись до суворого клімату, люди тих часів часто оселялися в печерах. Про це свідчать численні знахідки слідів діяльності неандертальців, виявлені в печерах Криму. У місцевостях, де не було печер, неандертальці споруджували житла. Вони мали округлу форму. Основа житла викладалася з кісток мамонтів або каміння. За стіни правило гілля, яке встромляли між кістками, а зверху житла накривалися шкурами тварин.

У ті часи люди почали користуватися одягом. Оволоділи умінням добувати вогонь. Знаряддя праці виготовляли, використовуючи заготовки у вигляді відщепів або пластин. До неандертальців належала найдавніша людина на території України, існування якої засвідчене відкриттям не лише жител або стоянок, а рештками самої людини.

У печері Киїк-Коба, що в Криму, було розкопано неандертальське поховання: кістяки жінки і маленької дитини.

Ця знахідка засвідчує зрушення в розвитку людини. Адже дає змогу зробити висновок про те, що неандертальці піклувалися про померлих. Є свідчення й турботи про хворих. Припускають, що в неандертальців поступово змінювалося ставлення до тварин: вони переставали бути лише об’єктом полювання, а набували значення символу, з яким пов’язували спокійне життя цілого мисливського колективу. Приміром, у невеличкому гроті під Одесою виявили величезне скупчення кісток печерного ведмедя – сліди якогось магічного ритуалу неандертальців. Від часів неандертальців збереглася також лопатка мамонта, густо помережена різьбленими лініями, які ніби окреслюють контури тварини. Появу людини розумної вчені датують 40–35 тис. років тому. Деякі дослідники вважають, що неандертальці не були безпосередніми предками власне людини. Вказуючи на суттєві вади їх розумового розвитку, прихильники такої думки переконані, що неандертальці поступово вимерли. А людина розумна виникла досить раптово в Африці чи Південній Євразії, згодом розселившись на інші території. За місцем першої знахідки найдавніших решток людини розумної часу пізнього палеоліту в печері Кроманьйон у Франції її називають кроманьйонцем. Археологічні знахідки часів пізнього палеоліту значно різноманітніші й досконаліші. У кроманьйонців з’явилися знаряддя спеціального призначення:

скребачки для обробки шкіри, різці для роботи з кісткою; різноманітні вістря списів, ножі, сокири тощо;

крім кам’яних, уже були знаряддя із кістки та рогу – голки, шила, руків’я різних інструментів; різноманітні прикраси й речі ритуального призначення, як-от: браслети, намиста, статуетки, ударні палиці. На території України досліджено кількасот стоянок, що їх відносять до часів пізнього палеоліту. Найвідоміші з них розташовані у селах Мізин на Чернігівщині та Межиріч на Черкащині, Добраничівка на Київщині. Знаною є й Кирилівська стоянка у Києві. Численні археологічні матеріали свідчать про невпинне зростання населення території України за найдавніших часів історії людства. Наша земля – одна з найбагатших на пам’ятки кам’яного віку країн Європи. Саме через Україну, котра розташована на крайньому південному заході Східної Європи, відбувалося заселення східної частини європейського континенту.