31.Фактори впливу на цінові аспекти міжнародного маркетингу.

Цінова політика фірми на зовнішніх ринках полягає у встановленні оптимальної ціни на товари та постійному її уточненні з урахуванням змін внутрішнього та зовнішнього середовища міжнародного маркетингу. Такі уточнення та зміни ціни здійснюються з метою досягнення кінцевих результатів, обумовлених підприємницькою діяльністю взагалі та реалізацією міжнародного маркетингу зокрема. 

Задачі, які вирішуються при реалізації цінової політики на зовнішніх ринках:

- визначення важливості цінової політики в конкурентній боротьбі на кожному із зарубіжних ринків; - формування обґрунтованої ціни на нові товари; - обґрунтування доцільності встановлення єдиної базової ціни для усіх зарубіжних країн чи необхідності наявності різних базових цін для кожної з країн; - встановлення та постійне уточнення позицій товару та фірми на зовнішніх ринках; - забезпечення гнучкості у встановленні та зміні рівня цін;  - здійснення вчасного врахування в ціні змін внутрішнього та зовнішнього середовища міжнародного маркетингу; - забезпечення своєчасної реакції на зміни цін конкурентами - здійснення своєчасного врахування часового фактору при формуванні ціни в залежності від життєвого циклу товару; - у випадку необхідності встановлення та підтримка контактів органами управління зарубіжних держав, які здійснюють регулювання підприємницької діяльності взагалі та цін зокрема.  Основними факторами, які впливають на рівень ціни є: 

• величина витрат на виробництво, доставку та продаж товару на кожному зовнішньому ринку;

• поведінка конкурентів;

• наявне співвідношення між попитом та пропозицією на певний товар.

Витрати на виробництво, доставку та продаж товару визначають нижню межу ціни.

Існуючий на певному зовнішньому ринку попит на товар визначає максимальний рівень ціни.

Аналіз цін конкурентів дозволяє визначити реальну (оптимальну) вартість товару.

Базова ціна – це ціна одиниці товару на місці його походження чи перепродажу. Існують два підходи до визначення базової ціни: - вільне встановлення ціни в процесі безпосередніх переговорів між продавцем та покупцем; - визначення ціни з використанням існуючих методів ціноутворення та зазначення її в прайс-листах, прейскурантах, каталогах та проспектах, які пропонуються потенційним покупцям

32.Постійні та змінні витрати в формування зовнішньоторговельних цін.

Перелік основних постійних та змінних витрат, які використовуються при калькуляції зовнішньоторговельних цін
Прямі змінні витрати	Опосередковані змінні витрати	Постійні витрати
Витрати на сировину та матеріали; Прямі виплати зарплати промислово-виробничому та комерційному персоналу; Витрати на придбання інструментів (частина амортизаційних витрат); Витрати на спеціальну експорту упаковку; Транспортні витрати (на території країн експортера та імпортера); Страхування експортних вантажів; Виплата комісійної винагороди агентам та посередникам	Оплата робочих, зайнятих у допоміжних операціях; Витрати на допоміжні матеріали; Витрати на електроенергію для виробничих цілей; Витрати на опалення для виробничих цілей; Витрати на зберігання товарів	Витрати на утримання та експлуатацію обладнання; Амортизаційні відрахування; Витрати на утримання адміністративно-керівного складу; Витрати на НДДКР; Соціальне страхування; Орендна плата; Збутові витрати; Витрати на рекламу; Виплата податків та зборів; Фінансові витрати (виплата відсотків за кредитами, банківські витрати тощо).

33. Базисні умови поставки як механізм ціноутворення в міжнародному маркетингу.

Базисними умовами в зовнішньоторговельному (базисні умови у внутрішній торгівлі не застосовуються) контракті купівлі-продажу називають спеціальні умови, що визначають обов’язки продавця і покупця по поставці товару і встановлюють момент виконання продавцем своїх обов’язків по постачанню товару і переходу ризику випадкової загибелі чи ушкодження товару з продавця на покупця, а також здатних виникнути в зв’язку з цим витрат.

Умови Інкотермс являють собою універсальний набір умов, і їхнє знання і використання є дуже корисним у зовнішньоторговельній практиці.

Всі умови Інкотермс можна розділити на чотири групи: група Е, що включає тільки умову франко-завод, група F, група С і група D.

Інкотермс достатньо виразно регламентують зобов’язання продавця і покупця при здійсненні постачання на умові «франко-завод» — EXW.

У групу F входять наступні умови:

–      «Франко-перевізник» — FCA

–      ФАС «Вздовж борту судна» — FAS

–      ФОБ «Франко-борт судна» — FOB

По F-умовам продавець вважається таким, що виконав свої зобов’язання після того, як він передав товар перевізнику відповідно до інструкцій, отриманих від покупця.

У групу С входить чотири умови Інкотермс:

–      «Вартість і фрахт» — CFR;

–      СІФ «Вартість, страхування і фрахт» — CIF;

–      «Доставка оплачена до…»- СРТ;

–      «Доставка і страхування оплачені до …»- CIP

Відповідно до цих умов продавець самостійно укладає договір перевезення, оплачує перевезення до зазначеного в контракті місця приймання товару покупцем, а також сповіщає покупця про деталі відправлення і передбачуваний час прибуття вантажу в погоджене місце прийняття постачання. При морських перевезеннях, коли товар знаходиться в шляху тривалий час, повідомлення покупця робить капітан корабля відповідно до умов договору перевезення.

У групу D входять такі умови Інкотермс:

–      ДАФ «Поставлено на кордон » — DAF;

–      «Поставлено з борта судна» — DES;

–      «Поставлено з пристані» — DEQ;

–      «Поставлено без сплати мита» — DDU;

–      «Поставлено зі сплатою мита »- DDP.

Для покупця умови групи D становлять найбільший інтерес, оскільки продавець зобов’язаний доставити товар у зазначене місце чи пункт призначення, несучи всі ризики і витрати по доставці товару. Тому контракти відповідно до D-умов відносяться до групи «поставних контрактів», у той час як контракти на С-умовах називають

34. Incoterms – базиси поставки групи E та F в міжнародному маркетингу.

Інкоте́рмс (англ. Incoterms, International commerce terms) — міжнародні комерційні умови, комплект міжнародних правил з тлумачення найбільш широко використовуваних торговельних термінів (умов) в галузі міжнародної торгівлі.

Умови Інкотермс є стандартизованими. Ці умови регламентують момент передачі права власності на товар і всі пов'язані із цим ризики. Застосовуються в міжнародних договорах купівлі-продажу.

Інкоте́рмс встановлюють правила, які регулюють питання пов'язані з доставкою товарів від продавця до покупця. Це включає в себе власне перевезення, відповідальність за експортне та імпортне очищення товарів. Ці правила визначають відповідального за сплату доставки, митного оформлення, та страхування ризиків на шляху транспортування товарів у залежності від означених стандартних умов поставки.

Залежно від ступеня розподілу між продавцем і покупцем зобов'язань щодо поставки товару та відповідальності за ризик пошкодження чи втрати вантажу і пов'язаних з цим витрат, усі умови ІНКОТЕРМС можна поділити на чотири групи: група Е, група F, група С і група D.

Група Е регламентує зобов'язання продавця та покупця при здійсненні поставки тільки на умові франко-завод. За цієї умови зобов'язання покупця вважаються виконаними після того, як він надав товар покупцеві на своєму підприємстві. Продавець не відповідає за вантаження товару на поданий покупцем транспортний засіб чи очистку товару від мита на експорт^*7, якщо не обумовлено інше. Покупець бере на себе всі витрати та ризик, пов'язані з перевезенням товару з підприємства продавця до місця призначення. Ця умова передбачає мінімальні зобов'язання для продавця.

*7: {Продавець бере на себе зобов'язання сплатити експортне мито.}

Група F містить умови:

франко-перевізник - FCA;

франко — вздовж борту судна — FAS;

франко — борт судна — FOB.

Відповідно до цих умов продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання після того, як він передав товар перевізнику згідно з інструкціями, отриманими від покупця. Ці умови передбачають, що в обов'язки покупця входять вибір перевізника, укладання з ним договору перевезення. Продавець повідомляє покупцеві про готовність товару до відвантаження, після чого покупець укладає договір перевезення і дає продавцеві інструкції з приводу того, кому, коли і як передати куплений товар. Тому у контрактах, укладених на F-умові, ця процедура повинна бути визначена якомога точніше для обох контрагентів.

Умова франко-перевізник застосовується для перевезень будь - яким видом транспорту. При цьому під терміном "перевізник" розуміють не тільки фірму, яка справді виконує перевезення вантажів, але й ту, яка забезпечує здійснення перевезення, бере на себе зобов'язання щодо перевезення товару. Такі фірми називаються експедиторськими.

35. Incoterms – базиси поставки групи С та D в міжнародному маркетингу.

Інкоте́рмс (англ. Incoterms, International commerce terms) — міжнародні комерційні умови, комплект міжнародних правил з тлумачення найбільш широко використовуваних торговельних термінів (умов) в галузі міжнародної торгівлі.

Умови Інкотермс є стандартизованими. Ці умови регламентують момент передачі права власності на товар і всі пов'язані із цим ризики. Застосовуються в міжнародних договорах купівлі-продажу.

Інкоте́рмс встановлюють правила, які регулюють питання пов'язані з доставкою товарів від продавця до покупця.

Група С включає такі умови:

вартість і фрахт — CAF;

вартість, страхування і фрахт — CIF;

доставка оплачена до... — СРТ;

доставка та страхування оплачені до... — СІР.

За цими умовами продавець самостійно укладає договір перевезення, оплачує перевезення до вказаного у контракті місця прийому товару покупцем, а також повідомляє покупця про деталі відправлення та очікуваний час прибуття вантажу в узгоджене місце прийняття товару.

За контрактами на С-умовах продавець звільняється від відповідальності та ризику з моменту передачі товару перевізнику у своїй країні, хоч і зазнає витрат на доставку товару у країну покупця.

Група D передбачає умови:

поставлено на кордон - DAF;

поставлено з борту судна - DES;

поставлено з пристані — DEQ;

поставлено без сплати мита — DDU;

поставлено зі сплатою мита — DDP.

Контракти на D-умовах можна поділити на дві категорії. До першої належать контракти, укладені на умовах: поставлено на кордон

DAF; поставлено з борту судна — DES; поставлено без сплати мита

DDU. Відповідно до цих умов продавець не очищує товар для імпорту^*8.

*8: {Не сплачує імпортного мита.}

До другої категорії входять: поставлено з пристані — DEQ; поставлено зі сплатою мита — DDP. За цими умовами продавець повинен отримувати усі необхідні імпортні ліцензії, а також оплатити мито, митні збори й податки.

Загалом умови групи D є найпривабливішими для покупця, оскільки продавець зобов'язаний доставити товар у вказане місце, беручи на себе всі витрати та ризик щодо доставки товару. Тому контракт на умовах D належить до групи "контрактів доставки", тоді як контракти на умовах С називаються "відвантажувальними контрактами".

36. Перелік витрат з постачання товарів в міжнародній торгівлі.

Взаємини продавців і покупців не обмежуються лише визначенням ціни товару (роботи, послуги). Необхідно погоджувати ще базисні умови постачання, які визначають основні права і обов'язки учасників операції при транспортуванні, упаковці і маркіровці товарів по страхуванню вантажів і оформленню комерційної документації, а також визначають місце і час переходу права власності від продавця до покупця і те, як ці умови відбиваються в ціні товару. При цьому потрібно розуміти, що всі додаткові витрати можуть або взагалі не включатися в ціну, або включатися частково або повністю. Все сказане укладається в поняття "франкировка", тобто економічні і правові умови, що визначають порядок включення в ціни тих або інших витрат, У внутрішній торгівлі ціни залежно від умов постачання товарів відрізняються по видах франко. "Франко —певна частина витрат по транспортуванню або вантаженню товару включається в ціну виробника.

Ціна франко-склад постачальника не включає жодних витрат по переміщенню товару від продавця до покупця (по вантаженню на складі постачальника, перевезенні до станції відправлення, розвантаженні і ін.). Всі ці витрати покупець оплачує над ціну товару. Ціна франко-станція відправлення враховує ціну товару і витрати продавця на переміщення товару від свого складу до станції відправлення. Всі подальші витрати, пов'язані з доставкою товару на склад покупця, оплачуються окремо. Ціна франко-вагон станція відправлення відрізняється від попередньої тим, що включає додаткові витрати на подачу вагону на під'їзні шляхи і вантаження товару у вагони на станції відправлення. Ціна франко-вагон станція призначення окрім ціни товару включає витрати на його переміщення від складу продавця до станції призначення без вивантаження з вагонів. Витрати на подальше транспортування товару до свого складу покупець оплачує над ціну, окремо. Ціна франко-станція призначення включає транспортні витрати від складу постачальника до станції призначення з врахуванням витрат по вивантаженню продукції з вагонів. Ціна франко-склад покупця враховує ціну товару і всі витрати по його переміщенню від складу продавця до складу покупця

37. Зміст та структура базисних умов поставки.

Поняття "базисна умова поставки "визначає зобов'язання продавця та покупця з доставки товару і встановлює момент переходу з продавця на покупця ризику випадкової загибелі або псування товару. Витрати з доставки товару, які, відповідно до базисної умови, несе продавець, входять у ціну товару, утворюючи її основу - базис (тому й умови називаються базисними). Крім того, базисні умови поставок визначають зобов'язання сторін із страхування вантажів, оформлення комерційної документації, отримання ліцензій, оплати мит, направлення повідомлень тощо.

Зовнішньоторгові контракти за змістом індивідуальні, але за структурою схожі. Кожен контракт має індивідуальний номер, текст контракту починається з преамбули, після чого розміщені такі статті: - Предмет контракту. - Кількість товару. - Якість товару. - Термін і дата доставки. - Базисні умови доставки. - Ціна. - Упаковка й маркірування. - Порядок здачі-прийому. - Умови про гарантії. - Рекламації. - Штрафні санкції і повернення втрат. - Обставини непереборної сили. - Арбітражна замітка. - Інші умови контракту. - Юридичні адреси сторін. - Підписи продавця й покупця. Названі умови можуть бути кваліфіковані з точки зору їх обов'язковості для продавця і покупця і з точки зору їх універсальності. Зміст контракту визначається сторонами угоди. Формулювання статей вони вибирають самостійно, в залежності від предмету договору, торгових звичаїв, наявності міжнародних угод, а також від довготривалості взаємних ділових контактів. Відзначимо деякі типові підходи до складання зовнішньоторгового контракту купівлі-продажу. 1. Вступна частина чи преамбула. Текст контракту починається з вступної частини. В ній дається повна юридична назва сторін, вказується номер контракту, місце і дата його підписання, визначення сторін, що підписують угоду ("продавець", "покупець", "постачальник", "замовник" і т.д.). 2. Предмет контракту. В цій статті вказується назва, вид, сорт, марка, модель товару, що постачається. 3. Кількість товару. При визначенні кількості товару в контракті встановлюється: - одиниця виміру кількості. - порядок визначення кількості. - система мір і ваги, так як в різних країнах використовуються різні метричні системи. В контракті вказується також чи враховується тара і упаковка в кількість товару. В залежності від цього розрізняють вагу товару брутто, нетто і брутто за нетто. 4. Якість товару. В цій статті вказується спосіб визначення якості товару, а також документи, які підтверджують його.

5. Термін і дата поставки. Термін поставки товару розглядається як тимчасовий період, на протязі якого продавець зобов'язаний передати товар у власність покупцю. Товар може бути доставлений одночасно чи частинами.

6. Базисні умови поставки. Базисними умовами поставки називають спеціальні умови, які визначають обов'язки продавця і покупця по доставці товарів і встановлюють момент переходу ризику від продавця до покупця при випадковій загибелі чи пошкодженні товару.

7. Ціна товару. При встановленні ціни в контракті купівлі-продажу визначається - одиниця вимірювання, за якою встановлюється ціна (ваги, довжини, площі, об'єму, поштучно і т.д.); - базис ціни, який встановлює, чи входить в ,ціну товарів транспортні, страхові й інші витрати по доставці товару.

- спосіб фіксації ціни. Ціна в контракті може бути зафіксована в момент його підписання, на протязі терміну його дії чи до моменту його виконання

8. Умови платежу. Передбачають встановлення в контракті купівлі-продажу: - валюти платежу.

9. Упаковування й маркірування. В міжнародній торгівлі упакування й маркірування виконують ряд важливих функцій: - рекламують товар; - зберігають його при транспортуванні і перевантаженні; - забезпечують оптимальну заповнюваність транспортних засобів; - інформують населення про товар, його користь і правила користування. 10. Здача - прийом. В даному розділі контракту узгоджуються такі питання як вид, місце і термін здачі-прийому, порядок приймання товару за кількістю і якістю, ким здійснюється здавання-приймання товару. 11. Умови про гарантії. При поставці машин, обладнання чи іншої техніки в контрактах міститься умова про гарантійне обслуговування. В умовах даної статті визначаються: об'єм наданої гарантії, гарантійний термін; обов'язки продавця у випадку виявлення дефекту товару чи його невідповідності до умов контракту

12. Рекламації - це претензії покупця до продавця в зв'язку з невідповідністю кількості та якості доставленого товару до умов контракту.

13. Штрафні санкції. В контракті можуть бути передбачені різного роду санкції в формі пені, неустойки, штрафів, які платять продавці чи покупці у випадку невиконання своїх зобов'язань відповідно до договору. 14. Обставини непереборної сили. В ході виконання контракту можуть з'явитись обставини, що перешкоджають виконанню договору.

15. Арбітраж. В цій статті контракту встановлюється порядок вирішення суперечок, які можуть виникнути між сторонами, якщо вони не можуть вирішити протиріччя іншим шляхом.

38. Митні аспекти маркетингової цінової політики.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) - матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності

Зовнішньоекономічний контракт повинен містити: ціну та загальну суму контракту. У цьому розділі зазначаються: а) базисні умови поставки; б) валюта контракту; в) рівень та спосіб фіксації ціни товару; г) (не)включення у ціну вартості тари, упаковки, маркування; д) загальна сума контракту.

Якщо згідно з умовами договору валюта платежу відрізняється від валюти ціни (відповідно валюти контракту, валюти специфікації), то для перерахування валюти ціни у валюту платежу використовується передбачений у договорі курс (крос-курс).

встановлення ціни зовнішньоекономічного контракту - найвідповідальніший момент здійснення зовнішньоекономічних операцій. А оплата за товар визначеної грошової суми (ціни) - основний обов'язок покупця за контрактом. Зазвичай в контракті встановлюється ціна за одиницю кількості товару і вказується загальна сума контракту. Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, передбаченою договором.

При встановленні ціни товару в контракті визначаються одиниці виміру, за якими встановлюється ціна, базис ціни, валюта ціни, спосіб визначення і фіксації ціни, рівень ціни. Ціни на товари можна класифікувати за ступенем визначеності на ті, що вже визначені, і ті, що визначаються. Під уже визначеною ціною розуміють пряме встановлення ціни у вигляді твердої суми. Під ціною, що визначається, розуміють непряме посилання на умову обчислення ціни до моменту платежу.

Тверда ціна {firm price) встановлюється в момент підписання контракту

Рухлива ціна (flexible price) - це зафіксована при укладенні контракту ціна, що може бути переглянута надалі

Плаваюча ц'иіа (sliding price) - це ціпа, обчислена в момент виконання контракту

В якості відправної точки для проведення переговорів про ціну партнери по торговельній угоді використовують базисні ціни (base price).

У світовій торговій практиці широко застосовується система знижок. Визначення ціпи товару нерідко супроводжується включениям в контракт умов про знижки з ціни (price reduction).

Умови платежу (terms of payment) - один із ключових компонентів зовнішньоекономічного договору, бо містить узгоджені сторонами умови платежів, засіб і порядок розрахунків, а також гарантії виконання сторонами взаємних платіжних зобов'язань.

39. Порядок відрахування непрямих податків при ввезенні на митну територію України.

Оподаткування імпортних операцій  при перетині товарно-матеріальними цінностями кордону України необхідно сплатити ПДВ, акцизний.збір, мито та митні збори, їх сума зазначається в вантажній митній декларації та перераховується шляхом надання до банку платіжного доручення на перерахування відповідних сум на рахунок митниці.

Мито та інші митні платежі не стягуються з:

>горілчаних виробів в кількості 1 літру, вина - 2 літрів, тютюнових

виробів - 200 цигарок (або 200 г цих виробів) на одну особу;

>предметів власного користування, що тимчасово ввозяться (пересилаються) в Україну під зобов'язання про їх зворотне вивезення або транзит;

речей, які ввозяться (пересилаються) при переїзді на постійне місце

проживання в Україну;

речей, одержаних як спадок, оформлений на користь громадян-

рсзидентів за межами України, при наявності документального

підтвердження нотаріальними органами. Підтвердження підлягає легалізації

в консульствах України, діючих в цих державах;

> речей, які ввозяться на митну територію України після їх тимчасового вивезення при наявності документів, що підтверджують факт їх тимчасового вивезення.

Суб'єкти підприємницької діяльності, інші юридичні особи, їх філії, відділення, а також інші відокремлені підрозділи, які імпортують на митну територію України підакцизні товари, зобов'язані до або під час подання вантажної митної декларації сплатити акцизний збір.

Акцизний збір на ввезені підакцизні товари розраховується у відсотках до митної вартості за встановленими ставками або в твердих сумах в Євро з одиниці товару.

Сплата акцизного збору проводиться на момент розмитнення.

Акцизний збір стягується лише один раз, тому при наступній реалізації товарів, на які його було нараховано при ввезенні на митну територію України, акцизний збір не нараховується.

Сума акцизного збору в бухгалтерському обліку включається до

вартості імпортного товару.

Об’єктом оподаткування ПДВ є операції з ввезення (пересилання) товарів на митну територію України і отриманя робіт (послуг), що надаються нерезидентами для їх використання або споживання на митній території України, в тому числі операції по ввезенню власності за договорами оренди (лізингу), застави та іпотеки.

Базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість імпортних товарів, але не менше митної вартості, що зазначена у вантажній митній декларації. При оподаткуванні імпортних товарів сума ПДВ визначається у розмірі 20 % від митної вартості товару з врахуванням фактично сплаченого мита і акцизного збору.

Підставою для нарахування та сплати ПДВ є вантажна митна декларація, де нарахована сума ПДВ зазначається окремо. Сплата ПДВ повинна проводитись до/або на момент приймання вантажної митної декларації до митного оформлення.

Імпорт деяких товарів та операції по передачі основних засобів у вигляді внеску до статутного капіталу юридичних осіб не оподатковуються ПДВ. Ця норма поширюється як на безпосередніх постачальників, так і на посередників.

40. Фактори розвитку логістичного підходу в міжнародному маркетингу.

• Підвищення витрат на перевезення (ціни енергоносіїв, рівень інфляції)

• Досягнення межі ефективності виробництва (зниження виробничих витрат практично неможливе)

• Фундаментальні зміни у філософії запасів (зменшення підтримуючого запасу у роздрібній мережі до 10 % та у ДЦ та виробників до 90 %)

• Створення продуктивних ліній (пропозиція кожному споживачу продукції, яку він бажає)

• Комп’ютерні технології (бази даних запасів, клієнтів, витрат з перевезення)

7 правил логістики.

Виробляти те, що користується попитом

Виробляти належної якості

Досталяти у необхідній кількості

У визначений час

Та місце.

Достака з мінімальними витратами.

41. Принципи логістичного підходу в міжнародному маркетингу.

Інтернаціоналізація системи розподілу передбачає формування ефективних схем доступу до ресурсів і споживачів в умовах розширеного економічного простору

• Інтернаціоналізація каналів розподілу реалізується завдяки обгрунтування,

побудови та використання дистрибутивно- логістичних схем виробничо-комерційної

діяльності.

Міжнародна логістика

• Теорія і практика, породжена інтеграційними процесами в світовій економіці

• Міждисциплінарний науковий напрямок, пов’язаний з пошуком нових можливостей

підвищення ефективності матеріальних потоків

• Наука про планування, контроль і керування транспортуванням, складуванням та ін. операціями в процесі доведення готової продукції та інформації до споживача

• Мистецтво визначення потреб

7 правил логісти:

Виробляти те, що користується попитом

Виробляти належної якості

Досталяти у необхідній кількості

У визначений час

Та місце.

Достака з мінімальними витратами.

42. Завдання логістичних операцій в міжнародному маркетингу.

Завдання міжнародної логістики

• Створення ефективної системи регулювання і контролю матеріальних, фінансових і

інформаційних потоків;

• Досягнення конкурентних переваг для суб’єкту господарювання;

• Збирання, акумулювання, аналіз і передача інформації про рух матеріальних потоків;

• Вибір й обгрунтування місця розташування логістичного об’єкту (склад, ДЦ, оптова база)

• Керування процесом складської переробки матеріального потоку в необхідний споживачеві формат;

• Упакування продукції відповідно до вимог постачання й збереження якості;

• Вибір типу й виду транспортних засобів для доставки вантажів;

• Організація доставки вантажів;

• Розрахунок оптимальних маршрутів доставки вантажів

Завдання транспортної логістика

• Вибір виду транспорту

• Вибір перевізника

• Вибір транспортних тарифів

• Управління маршрутами

• Створення транспортних коридорів та транспортних ланцюгів

• Вибір форми транспортування (юнімодільні, мультимодальні, інтермодальні)

• Спільне планування транспортних процесів на різних видах транспорту (змішані перевезення)

43. Якісний аналіз логістичних транспортних послуг в міжнародному маркетингу.

Географічне розташування: площа, що обслуговується, кількість терміналів, близькість до пунктів розв’язки

Маркетингу: збутова мережа, врахування потреб, забезпечення інформацією, забезпечення поточними фінансовими звітами, страхуванням, свідоцтвом на право виробництва.

Виконання перевезень: конкурентоспроможні стандарти служб, аварійна служба, безперервне вчасне постачання, виконання перевезень без пошкоджень, постачання на замовлення

Обладнання: доступне, добрий технічний стан і зовнішній вигляд, відповідність потребам

Обслуговування клієнтів: комп’ютерний інтерфейс, відповіді на запити, оперативна інформація про стан відправлень, персонал, орієнтований на споживача

Складання транспортної накладної: правильність даних, вчасне заповнення

Ціноутворення: спрощені тарифи, структура цін і знижок, конкурентні ціни, готовність до переговорів

Втрати і пошкодження: кількість позовів за минулий рік, позови в грошовому вигляді

Фінансова стабільність: операційний коефіцієнт, тенденція оперативних доходів, амортизація, коефіцієнт відношення боргу до власного капіталу, частка ринку

44. Юнімодальні та інтермодальні перевезення в міжнародному маркетингу.

Система доставки вантажів в міжнародному розподілі

Юнімодальні перевезення – Система транспортування за участю автомобільного транспорту, що забезпечує поставку “від дверей до дверей”

Юнімодільні перевезення:

• Один або більше видів транспорту

• Відсутність експедитора

• Знижена відповідальність за вантаж

• Декілька транспортних документів

• Відсутність єдиної тарифної ставки фрахту

• Послідовна схема взаємодії учасників

Інтермодальні перевезення - Система доставки деякими видами транспорту за єдиним перевізним документом із передаванням вантажу з одного виду транпорту на інший без участі вантажовласника.

Забезпечує поставку з використанням наскрізного тарифу за єдиним перевізним документом під керівництвом єдиного оператора

Інтермодальні перевезення

• Два або більше видів транспорту

• Наявність оператора

• Доставка “від дверей до дверей”

• Єдиний транспортний документ

• Єдина наскрізна ставка фрахту

• Централізовано-послідовна схема взаємодії ланок транспортного ланцюга

45. Термінальні перевезення в міжнародному розподілі.

Термінал- комплекс споруд, що містить:

- Адміністративний будинок;

- Склад сортування;

- Склад тривалого збурігання;

- Склад для переробки швидкопсувних товарів;

- Майданчик для важких і довгомірних вантажів, контейнерів;

- Майданчик для стоянки

Функції терміналів:

• Послуги з перевантаження

• Обслуговування вантажних місць (оренда, лізинг, складування, ремонт)

• Обслуговування транспортних засобів (оренда, лізинг, стоянка, ремонт, техобслуговування)

• Обслуговування мережі (митне обслуговування, система контролю за рухом)

• Послуги, пов’язані з вантажем (завантаження, розвантаження, надання складів)

46. Завдання розподільчої логістики в міжнародному товарорусі.

Розподільча логістика - це управління транспортуванням, складуванням та іншими матеріальними та нематеріальними операціями, які здійснюються в процесі доведення готової продукції до споживача згідно з інтересами і вимогами останнього, а також передачі, зберігання й обробки відповідної інформації

Завдання розподільчої логістики у міжнародному товарорусі

• На макрорівні:

- вибір схеми розподілу матеріального потоку;

- визначення оптимальної кількості розподільчих центрів (складів) на території, яка обслуговується;

- визначення оптимального місця розподільчого центру

На мікрорівні:

- оптимізація формування портфелю замовлень;

- укладання договорів із замовниками на постачання продукції;

- забезпечення ритмічності та дотримання планомірності реалізації;

- раціоналізація параметрів, структури і просування динамічних матеріальних потоків;

- Оптимізація параметрів і умов зберігання запасів товарного характеру;

- Формування і вдосконалення системи інформаційного забезпечення.

47. Види посередництва в міжнародному товарорусі.

Дилерські операції

Комісійні операції

Операції з договорів доручення

Торгові фірми:

• Є дилерами та ведуть операції від свого імені та за свій рахунок

• Придбає права власності, несе всі ризики можливого пошкодження або загибелі товару

• Торгові дома – багатопрофільні, багатофункціональні компанії або асоціації, які займаються торгово-посередницькою та комерційною діяльністю в сфері виробництва, торгівлі, складування всередині своєї країни та за кордоном

• Експортні фірми (дилери) – закуповують від свого імені та за свій рахунок товари на умовах договору купівлі-продажу на внутрішньому ринку та продають їх за кордон

• Імпортні фірми (дилери) – закуповують від свого імені та за свій рахунок товари за кордоном та продають їх на внутрішньому ринку промисловцям, оптовим та роздрібним торговцям

• Оптові фірми (дилери) – закуповують за свій рахунок товари крупними партіями за кордоном або всередині країни, та в подальшому реалізують ці товари окремим споживачам більш дрібними партіями

• Роздрібні фірми – проводять дилерські операції з імпорту та експорту товарів, при цьому не використовуючи послуги імпортних, експортних та оптових фірм, мають широку мережу філіалів, дочірніх компаній, закупівельних контор

• Дистриб’ютори – здійснюють імпортні операції та виступають в якості торговців за договором на основі угоди про надання їм права на продаж, знаходиться в країні- імпортері

• Стокисти – дилерські фірми, які здійснюють експортно-імпортні операції на основі угоди про консигнаційний склад

Брокери

• Організації, певні особи, які знаходять взаємозацікавлених продавців та покупців

та діють на високоорганізованих ринках сировинних та біржових товарів та послуг

(фрахтування, страхування)

Комісіонери

• Торговий посередник, який продає та купує товари від свого імені, але за рахунок та за

дорученням комітента (принципала) за омовлену винагороду

• Оговорюються: мінімальні ціни при експорті та максимальні при імпорті, мінімальні терміни постачання, межі технічних та якісних характеристик товарів, межі відповідальності сторін (комітентів та комісіонерів), розміри та порядок виплати винагороди