106.Мікросхеми.Чіпи.Компютери.

Мікросхе́ма, інтегральна мікросхема— електронна схема, що реалізована у вигляді напівпровідникового кристалу (чипу) та виконує певну функцію. Винайдена у 1958 році американськими винахідниками Джеком Кілбі та Робертом Нойсом.

Чип — напівпровідникова структура, на поверхні якої сформовані контактні площинки. Часто під інтегральною схемою (ІС) розуміють власне кристал або плівку з електронною схемою, а під мікросхемою (МС) — ІС в корпусі.

Логічний — логічна схема (логічні інвертори, елементи АБО-НЕ, І-НЕ тощо).

Схемо- і системотехнічний рівень — схемо- і системотехнічна схеми (тригери, компаратори, шифратори, дешифратори, АЛП тощо).

Електричний — принципова електрична схема (транзистори, конденсатори, резистори тощо).

Фізичний — методи реалізації одного транзистора (чи невеликої групи) у вигляді легованих зон на кристалі.

Топологічний — топологічні фотошаблони для виробництва.

Програмний рівень — дозволяє програмістові програмувати (для мікроконтролерів і мікропроцесорів) модель, що розробляється, використовуючи віртуальну схему.

Нині велика частина інтегральних схем проектується за допомогою спеціалізованих САПР, які дозволяють автоматизувати і значно прискорити виробничі процеси, наприклад, отримання топологічних фотошаблонів.

Комп'ютер— багатозначний термін, найчастіше вживається для означення програмно керованого електронного пристрою обробки інформації. Разом з тим, це може бути будь-який механічний, немеханічний (електронний) пристрій (або навіть людина), призначені для проведення обчислень. Обчислення можуть відбуватися дискретно або безперервно у часі. У вузькому значенні — електронний цифровий програмований пристрій (електронна обчислювальна машина) для проведення обчислень, а також приймання, оброблення, зберігання і видачі інформації заздалегідь визначеним алгоритмом. Наразі практично всі існуючі на сьогодні комп’ютери є електронно-обчислювальними машинами.

107.Склад атомного ядра.Протони.Нейтрони.Нуклони.

Ядро́ — центральна частина атома, в якій зосереджена основна частинамасиатома (більш ніж 99,9%). Ядро має позитивнийзаряд, і саме від величини заряду ядра залежить, якийхімічний елементпредставлений атомом.

У порівнянні з розмірами атома, який визначається радіусом електронних орбіт, розміри ядра надзвичайно малі — 10⁻¹⁵−10⁻¹⁴ м, тобто приблизно в 10-100тисячразів менші від розміру самого атома.

Атомне ядро ​​складається з нуклонів— позитивно зарядженихпротонівта нейтральнихнейтронів, близьких за масою та іншими властивостямичастинок, які взаємодіють між собою черезсильну взаємодію.

Ядро найпростішого атома — атома Гідрогену(ізотопПротій) — є одним протоном.

Прото́н  — єдина стабільна частинка з позитивним зарядом +е. Античастинкоюдля протона єантипротон, характеристики якого схожі на протон за винятком від'ємного заряду.Протони беруть участь у всіх типах взаєомодії:сильній,електромагнітній,слабкійтагравітаційній.

Нейтро́н — елементарна частинка, яка входить до складуядра. Нейтрон — електрично нейтральна частинка, що входить до групи частинок під назвоюбаріони, котрі в свою чергу входять до складу групиадронів. Електрична нейтральність нейтрона зумовлюється тим, щозарядu-кварка, який входить до складу нейтрона, компенсується зарядами двох d-кварків. У нейтрона є античастинка, яка називаєтьсяантинейтроном.

Нукло́н - загальна назва протонаінейтрона– частинок, з яких складаєтьсяядроатома. Мають відповідні античастинки –антипротоніантинейтрон.Протонінейтронрозглядаються як два зарядові стани однієї частинки – нуклону.

На нуклони припадає основна частина маси атома. Незважаючи на різницю в деяких властивостях і поведінці, нейтрони і протони, на думку фізиків, є досить схожими, щоб вважати їх членами однієї родини. Їхні маси відрізняються не більше ніж на 1%, аспіниоднакові. Крім того, між двома нейтронами чи двома протонами на малих відстанях (10^–15 м і менше) діють майже однакові сили. Найістотнішою різницею між протоном і нейтроном є наявність у протона електричного заряду, якого нейтрон (звідси і його назва) не має.