79.Явища самоіндукції. Взаємна індукція

Самоіндукція — явище виникнення електрорушійної силивпровідникупри змініелектричного струмув ньому. Знак електрорушійної сили завжди такий, що вона протидіє зміні сили струму. Самоіндукція призводить до скінченного часу наростання сили струму при вмиканніджерела живленняі спадання струму при розмиканніелектричного кола.

Величина електрорушійної сили самоіндукції визначається за формулою

,

де — е.р.с.,— сила струму, L —індуктивність.

індуктивність, або статична індуктивність контура зі струмом. Вперше введена в обіг Олівером Хевісайдом. За одиницю індуктивності в системі СІ взята генрі. Вона дорівнює індуктивності такого контура, магнітний потік самоіндукції якого при струмі в 1 ампер, дорівнює 1  веберу.

Індукція взаємна, явище, в якому виявляється магнітний зв'язок двох (або більш) електричних ланцюгів. Завдяки цьому зв'язку виникає едс(електрорушійна сила) індукції в одному з контурів при зміні струму в іншому. Кількісною характеристикою магнітного зв'язку електричних ланцюгів є індуктивність взаємна . І. ст лежить в основі дії трансформаторів .

80.Енергія магнітного поля.

Магні́тне по́ле — складова електромагнітного поля, за допомогою якої здійснюється взаємодія між рухомими електрично зарядженими частинками.

Енергія магнітного поля струму дорівнює енергії, яку повинно витратити джерело струму для утворення струму в колі. Для того щоб розрахувати енергію магнітного поля необхідно добуток індуктивності та квадрату сили струму поділити на два.

Енергіямагнітного поля в просторі задається формулою

.

Відповідно, густина енергії магнітного поля дорівнює

.

Енергія магнітного поля провідника зі струмом дорівнює:

,

де —сила струму, а—індуктивність, що залежить від форми провідника.

81.Типи магнетиків.Точка кюрі.

Магнетики – речовини і тіла, що намагнічуються у зовнішньому магнітному полі, тобто навколо них утворюється додаткове магнітне поле.

М. поділяються на три основних класи:

• діамагнетики,

• парамагнетики,

• феромагнетики.

Діамагнетики ослаблюють зовнішнє магнітне поле своїми наведеними магнітними моментами атомів, які протилежні до зовнішнього поля.

Розрізняють діамагнетики “класичні” (Ne, Cu, органічні сполуки), аномальні (Bi, Ga, графіт), надпровідні (Hg та інші при температурі нижче критичної).

Парамагнетики підсилюють зовнішнє магнітне поле за рахунок орієнтації атомарних магнітних моментів уздовж магнітних ліній цього поля. Виділяють нормальні парамагнетики, наприклад, О₂, Pt, у яких магнітна сприйнятливість обернено пропорційна т-рі, лужні метали та перехідну групу металів.

Феромагнетики мають доменну структуру і значно підсилюють зовнішнє магнітне поле. До них належать Fe, Co, Ni, деякі сплави. Сюди ж відносять антиферомагнетики, феримагнетики, ферити.

Антиферомагнетики – ряд кристалічних речовин, яким властива антипаралельна орієнтація спінів сусідніх кутів ґратки, причому спінові магнітні моменти сусідніх вузлів при абсолютному нулі повністю компенсують один одного і спонтанна намагніченість антиферомагнетиків не виникає. З підвищенням т-ри антипаралельна впорядкованість спінів порушується і намагніченість антиферомагнетику зростає. Приклади антиферомагнетиків: MnO, Cr, MnS, MnF, FeCl₂, FeO, Cr₂O₃, CoO, FeS. У точці Кюрі руйнується спінова впорядкованість і антиферомагнетик стає парамагнетиком. Феримагнетики є нескомпенсованими антиферомагнетиками.

Температу́ра Кюрі́ — температурафазового переходудругого роду, при якій відбувається стрибкоподібна зміна властивостей речовини. При температурі Кюрі відбувається фазовий перехід відферомагнетикадопарамагнетикаабо між полярною й неполярною фазамисегнетоелектрика.

Позначається здебільшого . Вище температури Кюрі магнітна поведінка речовини в основному описується Законом Кюрі-Вайса. Парамагнітна сприйнятливість у доброму наближенні слідує співвідношенню

де -Константа Кюрі,- Температура Кюрі.