88.Визначення показника заломлення рідини рефрактометром.

Рефракто́метр — пристрій, що вимірює показник заломлення світла в середовищі. Рефрактометрія, що виконується з допомогою рефрактометрів, є одним із розповсюджених методів ідентифікації хімічних сполук, кількісного і структурного аналізу, визначення фізико-хімічних параметрів речовин.

Для вимірювання показника заломлення використовують прилади — рефрактометри.

Вимірювання проводять при температурі 20 ± 0,3 °С і довжині хвилі, яка відповідає спектральній лінії жовтого натрієвого полум'я (^-лінія),— 589,3 нм. Показник заломлення, визначений за таких умов, позначається індексом п|,0.

Рефрактометри настроюють за еталонними рідинами, доданими як комплект до приладів, або за дистильованою водою (п2« = 1,3330).

Методика. Показник заломлення визначають за допомогою рефрактометра ІРФ-22 Принцип вимірювання побудований на визначенні граничного кута повного внутрішнього відбивання. Точність вимірювання складає ±0,0001.

Перш ніж приступити до визначення, потрібно підготувати рефрактометр до роботи: протерти ватою, змоченою етером, гіпоте-нузні площини освітлювальної 4' і вимірювальної 7' призм, що знаходяться в півкулях 4, 7 вимірювальної головки Після випарення етеру поворотом маховичка 11 необхідно привести в горизонтальне положення нижню півкулю 7 і гіпотенузну площину вимірювальної призми. Прилад готовий до роботи.

89.Плоске дзеркало,сферичне дзеркало,лінза.

Найпростішою оптичною системою є плоске дзеркало. Зображення предмета в плоскому дзеркалі розміщено симетрично реальному предмету відносно площини дзеркала. Зображення в плоскому дзеркалі – уявне, розмір зображення дорівнює розміру предмета, зображення і предмет розміщені симетрично відносно плоского дзеркала.

Сферичне дзеркало — дзеркало, відбиваюча поверхня якого має вигляд сегмента сфери.Для побудови зображень у сферичному дзеркалі потрібно взяти будь-які з двох променів.

1. Промені АО і ВО, які проходять через центр О дзеркала (після відбивання вони протилежно направлені відносно початкового променя).

2. Промені AF i BF, які проходять через фокус F дзеркала (після відбивання вони поширюються паралельно головній оптичній осі).

3. Промені BD i AF паралельні головній оптичній осі (після відбивання від дзеркала, вони проходять через його фокус).

4. Промені АР і ВР, які падають у полюс Р дзеркала (вони відбиваються симетрично головній оптичній осі).

Випадок заломлення на одній сферичній поверхні є достатньо рідкісним

Велике значення має найпростіший випадок центрованої системи, яка складається всього з двох сферичних поверхонь, що відмежовують якийсь прозорий матеріал, який добре заломлює світло, від навколишнього повітря. Така система є звичайною лінзою.

Лінзу називають тонкою, якщо обидві її вершини можна вважати такими, що збігаються. Тобто, товщина лінзи мала порівняно з радіусами кривизни її поверхонь. Точку збігання вершин називають оптичним центром лінзи. Будь-який параксіальний промінь, який проходить через оптичний центр лінзи, практично не заломлюється.

Якщо світна точка, що знаходиться на головній осі, віддаляється від лінзи, то її зображення буде переміщуватися. У граничному випадку, коли джерело свічення віддалиться на нескінченність, положення зображення буде називатися фокусом лінзи. Віддаль від лінзи до фокуса називають фокусною віддаллю тонкої лінзи, а площину, яка проходить через фокус перпендикулярно до головної оптичної осі, – фокальною площиною. Величина, обернена до фокусної віддалі, називається оптичною силою:

.