8. Основні елементи системи управління витрат на підприємстві

Управління витратами передбачає організацію обліку витрат у цілому і за статтями витрат, яка створює інформаційну базу для прийняття управлінських рішень; аналіз витрат; нормування виробничих витрат; планування витрат; контроль і оперативне управління витратами.

Управління витратами на підприємстві можна визначити як взаємопов’язаний комплекс робіт, які формують коригуючі впливи на процес здійснення витрат під час господарської діяльності підприємства, спрямовані на досягнення оптимального рівня (в межах допустимих відхилень) витрат в усіх підсистемах підприємства за виконання в них будь-яких робіт. Зрозуміло, що критерієм оптимізації у такому разі є мінімальні витрати.

Усі витрати підприємства можуть бути ідентифіковані за їх видом, місцем виникнення і носієм. Ці три параметри відображають об’єктивні властивості процесу витрачання господарських ресурсів, є вузловими елементами його структури.

Система управління витратами (СУВ), як і будь-яка система управління, складається з двох підсистем: тієї, яка управляє, і тієї, якою управляють (об’єкта управління).

Управління витратами на підприємстві здійснюється свідомо суб’єктами управління, якими є керівники, фахівці підприємства та його структурних підрозділів (цехів, відділів, дільниць тощо). Об’єктом управління в СУВ є процеси, операції, явища, які виникають на підприємстві під час його господарської діяльності, що розглядаються з точки зору здійснення витрат, тобто витрачання ресурсів.

1. розробка рішень.

2. реалізація рішень.

3. контроль

У СУВ вирізняють аспекти: функціональний, організаційний та мотиваційний.

9. Класифікація витрат для цілей контролінгу

Класифікація витрат

Розрахунок с/в виготовленої продукції, оцінка вартості запасів та отриманого прибутку	Вхідні та вихідні, прямі та опосередковані, основні та накладні, витрати які входять у виробничу с/в та витрати звітного періоду, одноелементні та комплексні, поточні та одноразові
Прийняття управлінських рішень та планування	Постійні та змінні, витрати які приймаються та не приймаються в розрахунок при оцінці, безповоротні та поворотні, тимчасові, граничні та прирістні, плануючи та не плануючі.
Контроль та реагування	Регульовані та нерегульовані

10. Моделі калькулювання собівартості продукції

„Direct costing”- витрати розподіляються на постійні та змінні. В собівартість включають тільки змінні витрати. Постійні взагалі не включаються в розрахунок с/в, їх списують з отриманого прибутку впродовж того періоду, в якому вони були зроблені, як витрати даного періоду.. Для розрахунку операц. Прибутку формується маржинальний прибуток компанії, а потім м/п зменшується на суму постійних витрат, формуючи фінансовий результат.

“Absorbing costing” – система розподілу витрат за об’єктами, якими можуть бути (як виробн. Так і виробничі процеси, надання послуг, виконання робіт) Ця система є однією з самих розповсюджених в управлінському обліку.

2 основні типи цієї моделі: “process cost” та “job-order cost”

“Acting Based Costing” – функціонально-вартісний аналіз, при якому підприємство розглядається як комплексний набір набір робочих операцій, які споживають ресурси(мат., інформ.) і мають будь-який результат. Всі ресурси витрат на робочу операцію і складають її вартість.

“Standard C”-калькулювання с/в на підставі встановлення нормативів зміних і постійних витрат.