2. Припинення трудових відносин

МПП «Аполон тревел» є підприємством, яке діє на території України, саме тому керується у своїй діяльності законами та нормативно-правовими актамиУкраїни.

Трудове законодавство України використовують різні терміни для позначення припинення трудових правовідносин. При цьому загалом припинення трудових правовідносин пов'язане з припинен-ням трудового договору. Однак є підстави стверджувати, що не завжди припинення трудових правовідносин тягне за собою припинення трудового договору і навпаки. Термін «припинення трудового договору» є узагальненим для всіх випадків закінчення його дії. Сюди належать підстави, передбачені як КЗпП України, так і спеціальним законодавством. Проте існують і більш вузькі за своїм значенням терміни, що використовуються для припинення трудових правовідносин.

Термін «розірвання трудового договору» вживається у випадках, коли трудовий договір припиняється за ініціативою однієї з його сторін або осіб, які не є стороною трудового договору.

Термін «звільнення», що теж застосовується для припинення трудового договору, пов'язується передусім з процедурою технічного оформлення вже припинених трудових правовідносин.

У законодавстві вживається також термін «відсторонення від роботи». Однак воно на відміну від припинення трудових право відносин не припиняє останніх. Працівник продовжує перебувати з роботодавцем у трудових правовідносинах, хоча і не виконує роботи, оскільки до неї не допускається.

Усі підстави припинення трудового договору, передбачені Кодексом законів про працю України, можна класифікувати залежно від характеру юридичного факту (дія чи подія), який став підставою для його припинення. До юридичних фактів (подій) належать смерть працівника та закінчення терміну самого договору.

До юридичних фактів — дій належать такі підстави, за яких трудовий договір припиняється в результаті волевиявлення його сторін або так званих третіх осіб, які не є його стороною. Усі підстави цієї групи можна поділити на такі види:

-          за наявності або відсутності взаємного волевиявлення сторін

трудового договору (угода сторін (п. 1 ст. 36));

-          переведення працівника за його згодою на інше підприємство

або перехід на виборну посаду (п. 5 ст. 36);

-          відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, а також відмова від продовження роботи у зв'язку зі зміною істотних умов праці (п. 6 ст. 36);

-          підстави, передбачені контрактом (п. 8 ст. 36);

-          за ініціативою працівника (статті 38, 39);

-          за ініціативою роботодавця (статті 40 і 41, а також при незадо-вільному результаті випробування (ст. 28);

-          за ініціативою третіх осіб, які не є стороною трудового договору (призов або вступ працівника на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (п. З ст. 36);

-          набрання законної сили вироком суду, яким працівника засу-джено (п. 7 ст. 36);

-          направлення працівника за постановою суду на примусове ліку-вання (ст. 37);

-          на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на пред-ставництво трудовим колективом органу (ст. 45), на вимогу батьків неповнолітнього або інших осіб (ст. 199);

-          при порушенні встановлених правил прийому на роботу(ст. 7) [2]. Наведена класифікація не вичерпує усіх можливих варіантів, бо можуть існувати також і інші підстави припинення трудового договору, які не знайшли свого відображення у Кодексі законів про працю, а передбачаються спеціальним законодавством та стосуються певних категорій працівників.