5. Наукове спостереження – це метод наук.Пізнання, що здійснюється на основі ретельної попередньої підготовки. Має визначену мету, яка визначає час спостер. І відбір потрібних фактів.

ОЗНАКИ: Відрізняється від звичайного спостереження постановкою проблеми, вибором ситуації для спостереження, визначенням психологічних якостей чи особливостей поведінки, які повинні бути об’єктом дослідження, розробленою системою фіксації і запису результатів, однозначністю розуміння іншими людьми отриманих даних.

ФОРМИ (за ступенем усвідомлюваності досліджуваним спостереження): 1) усвідомлюв. явне; 2) неусвідомл.внутрішнє; 3) неусвід.зовнішнє (є ризик втратити повноту інформ.)

Щоб запобігти недолікам спост. необхідно: 1) чітко дотримуватись вимог до проведення спостереження (планомірність, ціле спрям-ть, ств-ня умов, продум-ня шляхів фіксації результ-в); 2) експериментатор повинен відповідати вимогам (об’єктив-ть, неупередж-ть, непоблажлив-ть, не переносити якості і проблеми на досл-го).

Психолог повинен бути об’єктивним та незалежним при сприйманні, незалежним при описі явища, яке спостерігалось, судження мають бути незалежними (особливо якщо спостерігачів кілька). Види:включене спостереження; невключене ,відкрите і приховане систематичні (під час таких спостережень дослідник відвідує досліджувані об'єкти протягом певного часу) та епізодичні. Спостереження може також бути суцільним, коли фіксуються всі прояви психологічної діяльності протягом певного часу, і вибірковим, коли реєструються лише ті явища, які безпосередньо стосуються питання, що вивчається.

Білет 14

1. Розкрийте поняття про увагу і її функції та покажіть її практичне значення в житті й діяльності людини.

2. Розкрийте поняття “уява”, вкажіть її роль у навчанні і вихованні дітей та самовихованні. Дайте характеристику видів уяви.

3. Обгрунтуйте суперечності між зростаючою самостійністю підлітка і можливостями її реалізації. Охарактеризуйте особливості спілкування підлітків з однолітками та дорослими. Які особливості стосунків хлопчиків і дівчаток в підлітковому віці? Як ви вважаєте, чи можуть батьки уникати конфліктів у стосунках з дітьми підліткового віку? Обґрунтуйте свою думку.

4. Диспозиціональна концепція особистості за Г. Оллпортом. Визначення риси особистості та рівнів індивідуальних диспозицій

5. Проаналізуйте зміст теоретичної, практичної та інструментальної підготовки психолога до спостереження. Як змінні на вашу думку слід врахувати для забезп. Даного процесу

1. Увага – це направленість і зосередженість психіки на якомусь об’єкті, що передбачає підвищення рівня сенсорної, інтелектуальної і рухової активності індивіда при відволіканні від інших об’єктів. Функції: підготовка до сприйняття, об’єднання елементів перцептивного досвіду, вибір потрібного, ігнорування непотрібного, оцінка переваг навчальних методів, прояв ставлення до об’єкта. Увага виконує три головні функції: 1) спрямованість діяльності; 2) зосередження та заглиблення в діяльність; 3) контроль та регуляція діяльності. Під спрямованістю розуміють вибірковий характер психічної діяльності, мимовільний чи довільний вибір її об'єктів. До поняття спрямованість включається також збереження та підтримання діяльності на певний проміжок часу. Зосередження та заглиблення в діяльність пов'язані з відволіканням від усього стороннього. При уважному відношенні предмет виявляється в центрі уваги нашої свідомості, завдяки чому відображення стає ясним і чітким, уявлення та думки утримуються у свідомості до того часу, поки не буде досягнута мета діяльності. Тим самим увага забезпечує контроль та регуляцію діяльності.

2. Відображаючи дійсність, людина не лише сприймає те, що на неї впливає певної миті, а й уявляє те, що на неї впливало раніше. Життя вимагає від людини створення образів і таких предметів, яких вона ще не сприймала, уявлення подій, свідком яких вона не була, передбачення наслідків своїх дій та вчинків, програмування своєї діяльності тощо.

Уява - це специфічно людський психічний процес, що виник і сформувався під час праці. Будь-який акт діяльності обов'язково включає уяву. Не уявивши результат праці, не можна приступити до роботи. Саме в цьому й полягає важлива функція уяви як специфічно людської форми випереджального відображення дійсності.

Уява - це процес створення людиною на основі досвіду образів предметів, яких вона ніколи не сприймала.

До створення нових образів людину спонукають різноманітні потреби, які постійно породжує діяльність, які з'являються з розвитком знань, ускладненням суспільних умов життя, потрібністю прогнозувати майбутнє.

Види уяви. За характером продуктивності: • відтворювальну (репродуктивну) уяву - продукти якої вже були ві­домі раніше; • творчу (продуктивну) уяву. За мірою свободи, довільності: • Пасивну уяву - що виявляється у хворобливих фантазіях, маренні, або в такому фантазуванні, яке не має усвідомленої мети; • Активну уяву - яка відбувається в межах творчої діяльності, підкорена певній меті. За характером образів: • Конкретну уяву - в ній уявляються певні предмети, речі тощо; • Абстрактну уяву, що оперує більш узагальненими образами (схемами, символами). За відношенням до актуальної ситуації: • Сприймаючу уяву (яка прикована до ситуації); • Творчу уяву (яка здатна вийти за межі ситуації). За якісними особливостями, зумовленими конкретними сферами застосування,

3. Спілкування підлітка з дорослими. Підліток прагне діяти та виглядати як дорослий, мати його права і можливості. Тому його розвиток супроводжується постійним рівнянням на дорослого. Саме в спільній діяльності дорослий має реальні можливості впливати на становлення особистості підлітка, його дорослішання. Для підлітка характерна зміна ставлення до дорослих. Він починає критичніше оцінювати їх слова і вчинки, аналізувати поведінку, стосунки, соціальну позицію. Однак вимоги підлітка до дорослого є дещо суперечливими. Він прагне самостійності, протестує проти опіки, контролю, недовіри, відчуваючи водночас тривогу і ляк за необхідності долати проблеми, сподівається на допомогу і підтримку дорослого, але не завжди відверто зізнається в цьому.

Дорослий. Його завдання — допомогти дитині пізнати себе, оцінити свої здібності і можливості, знайти своє місце в світі дорослих. Відсутність взаємної довіри не лише ображає, а й завдає значної шкоди їх морально-духовному розвитку. Наявність дорослого друга є найважливішою умовою нормального розвитку, гармонійного становлення особистості.

Важливе значення для підлітка має спільна діяльність із дорослими. спільна діяльність породжує спільність переживань, почуттів, настроїв, намірів, полегшує контакт із підлітком, зумовлює емоційну та духовну близькість.

У зв'язку з появою в дітей підліткового віку нових психологічних особливостей інколи їхні стосунки з дорослими супроводжуються конфліктами, негативними формами поведінки. Це пов'язане, як правило, з прагненням до самостійності, яке дорослі не сприймають і не підтримують. Однак прояви негативних форм поведінки і конфліктність підлітків не є неминучими.

Дорослий не повинен старатися замінити підліткові друзів-ровесників, побоюючись їхнього негативного впливу. Щоб певною мірою коригувати стосунки з однолітками, він мусить знати коло спілкування підлітка, його специфіку.

У підлітковому віці дитина більше часу проводить з друзями, наслідує їх. Дружба підлітків ґрунтується на спільних інтересах. Своїх друзів підлітки вважають найрозумнішими, найвеселішими, найкращими, а наслідуючи їх, творять себе, виховують у собі потрібні якості.

У товаришів він знаходить співчуття, адекватне сприйняття своїх радощів і негараздів, які дорослим часто здаються незначущими.Отже, спілкування у підлітковому віці є провідною діяльністю, без нього неможливий нормальний розвиток. Тільки в контакті з дорослими, однолітками підліток бачить себе збоку, порівнює свої можливості, випробовує різні соціальні ролі, формує та удосконалює себе.  

4. . Гордон Оллпорт наполягав на унікальності індивідуальності. Він висував аргументи проти теорії рис - це «варіативність поведінки людини в залежності від ситуації», а люди демонструють певну постійність у своїх вчинках, думках і емоціях, незалежно від течії часу, подій та життєвого досвіду. Риса - це схильність людини вести себе подібним чином у широкому діапазоні ситуацій. Засноване Оллпортом диспозиціональне спрямування стверджує, що люди володіють деякими стійкими внутрішніми якостями, що зберігаються з часом та в різних ситуаціях.

Особисті диспозицій є індивідуальними, специфічними для кожної людини, тому для їх оцінки не підходять номотетічні методи. Особистість Г.Оллпорт визначає як «одночасно і результат і процес; людина організована у певну структуру, але в той самий час має здатність змінюватися», тобто організація особистості (і всі особисті диспозиції) «динамічні» - володіють мотиваційною силою. Не може істгувати двох однакових людей, оскільки кожна людина маркує свою особистість власним унікальним способом.

Гордон В.Оллпорт розрізняє унікальні особисті диспозиції за рівнем: на центральні (кардинальні, центральні) диспозиції та периферійні (вторинні) диспозиції, а за ступенем впливу на поведінку людини: на мотиваційні та стилістичні диспозиції. Вони підпорядковуються один одному.

«Індивідуальні (особисті) диспозиції» - це «генералізована нейропсихічна структура, що здатна відповідати на велику кількість стимулів функціонально однаково». Кожна людина зазвичай мас біля десяти диспозицій, які є центральними для даної особистості, і сотні менш важливих: вторинних та стилістичних диспозицій. Люди активно шукають соціальних ситуацій, що сприяють прояву їх особливостей.

Три рівні особистих диспозицій - це умовні точки на неперервній шкалі, що охоплює всі риси особистості. Особисті диспозиції не розраховані на порівняння характеристик різних людей, і будь-яка спроба це зробити перетворюс особисті диспозиції на загальні риси.

5. Метод спостереження полягає в тому, що експериментатор збирає інформацію, не втручаючись у ситуацію. Існує принципова відмінність наукового спостереження від життєвого, яке обмежується реєстрацією фактів і має випадковий, неорганізований характер. На противагу йому, наукове спостереження базується на певному плані, програмі, фіксації фактів та особливостей ситуації, на аналізі та інтерпретації. Проектування спостереження полягає у складанні його програми та детального плану, який включає методологічні та організаційні питання. Підготовка до проведення спостереження включає: друкування бланків (формулярів), інструкцій, складання списків одиниць спостереження, підготовку та інструктаж кадрів тощо. Проведення спостереження полягає у безпосередньому заповненні формулярів, тобто у реєстрації даних. Контроль результатів спостереження здійснюється з метою перевірки повноти та правильності заповнення формулярів. Для забезпечення високої результативності, дотримуйтеся наступних вимог до проведення наукового педагогічного спостереження:Наявність чітко визначеної мети.Складання наперед продуманого і письмово зафіксованого плану.Мінімальна кількість ознак, які вивчаються, їх точне визначення.Передбачення можливих помилок та їх попередження. Щоб зменшити суб?єктивний вплив спостерігача, використовують технічні засоби: магнітофони, фотоапарати, відеокамери. Окрім того, об?єктивність спостереження зростає при збільшенні його тривалості та паралельному використанні інших методів дослідження психічних явищ.Щоб підвищити достовірність спостереження й уникнути помилок, необхідно суворо дотримуватись факту, фіксувати конкретні дії і не піддаватися спокусі робити висновки про складні процеси на підставі перших вражень. У дослідницькій практиці для підвищення об?єктивності спостереження нерідко звертаються до декількох спостерігачів, які роблять незалежні записи.

(Теоретична)Психологи постійно поповнюють свої знання про нові наукові досягнення в галузі їхньої діяльності, беруться за розв'язання тільки тих завдань, які належать до сфери їх компетенції. У разі непосильності завдання психологи передають його іншому досвідченому фахівцеві або допомагають людині, яка звернулася за підтримкою, налагодити контакт з професіоналами, що можуть надати адекватну допомогу. 2.2. Психологи не застосовують методів і процедур, не апробованих центральними органами Товариства психологів України.

Планування психологічних досліджень передбачає дотримання таких умов: визначення об'єкта дослідження; чітке й однозначне формулювання його мети і завдань; встановлення контингенту обстежуваних; прогнозування можливостей використання одержаних результатів (наприклад, оцінювання перспективи професійної успішності, формування спільного колективу, психологічного втручання тощо). Психолог самостійно вибирає методи роботи, керуючись при цьому вимогами максимальної ефективності та наукової обгрунтованості. 5.2. Психолог забезпечує цілковиту надійність результатів, відповідає за рішення, які приймають офіційні особи на основі його висновків та рекомендацій, запобігає можливим помилкам в діяльності непрофесіоналів, котрі допомагають у роботі, але не ознайомлені з вимогами, що стосуються обмежень у використанні інформації про досліджуваних. 5.3. Психолог зводить до мінімуму ризик ненавмисного негативного впливу на тих, хто бере участь в експерименті.

Білет 15

1. Характеристика чутливості аналізаторів, пороги чутливості. Розкрийте поняття адаптації, синестезії, сенсибілізації.

2. Розкрийте поняття "емоції і почуття", покажіть їх значення в житті і діяльності людини. Дайте характеристику властивостей почуттів. Вплив емоцій і почуттів на навчальну діяльність, її продуктивність.

3. Експлікуйте предмет та завдання педагогічної психології. Розкрийте коло проблем педагогічної психології; їх значення в науковій та практичній парадигмі.

4. Концепція персонології і характер людини. Хто вважається засновником персонології та напрямки її розвитку

5

1. Чутливість аналізатора і поріг чутливості.Під чутливістю розуміють здатність аналізатора реагувати на дію адекватного подразника, відчувати його. Спеціальні психологічні та фізіологічні дослідження показали, що адекватний подразник викликає відчуття тоді, коли інтенсивність його дії, його сила досягає певного рівня, порога.

Підпорогова сила подразника відчуття не викликає. Отже, порогом відчуття називають той рівень інтенсивності подразника, який здатний викликати відчуття. Розрізняють абсолютний поріг і поріг розрізнення, або диференційний.Абсолютний поріг буває нижній і верхній. Нижній поріг характеризує ту мінімальну силу подразника, яка здатна викликати в людини відчуття. Верхній поріг чутливості - це та максимальна сила подразника, яка викликає адекватне відчуття.

Абсолютна чутливість і величина порога відчуття перебувають у зворотній залежності. Чим вищою є чутливість, тим нижчим є поріг чутливості, і навпаки, при слабкій чутливості поріг відчуття зростає, тобто потрібна більша інтенсивність подразника, щоб викликати відчуття його дії.

Крім абсолютного порога відчуття розрізняють ще й поріг розрізнення, або диференційний поріг. Він полягає у здатності відчувати найменшу різницю в інтенсивності двох діючих подразників, диференціювати подразники за їх силою, розмішувати їх від найслабшого до найсильнішого.

Адаптація — пристосування чуттєвості органа відчуття до постійно діючого подразника , що призводить до зниження або підвищення порогів відчуття.Синестезія — збудження відчуттями однієї модальності відчуттів іншої модальності (наприклад, холоду від білого кольору).Сенсибілізація. Підвищення чутливості в результаті взаємодії аналізаторів і вправи називається сенсибілізацією