4. Статеві розрізення в асиметрії півкуль гол.Мозку. Як це впливає на відмінності у поведінці представників певної статі?

Психологічні дослідження, що продовжувалися протягом багатьох років виявили дві головні здатності, якими розрізняються між собою хлопчики і дівчатка, чоловіки і жінки. В середньому жінки перевершують чоловіків по вербальним здібностям і поступаються їм відносно математичних і «просторових» здібностей. Відмінності невеликі, і вони не обов'язково припускають різницю в здібностях між будь-якими двома представниками обох статей. Дівчатка навчаються говорити і читати раніше, ніж хлопчики, і набагато рідше стикаються з труднощами при навчанні читанню. Серед дітей, що опинилися нездібними до читання, хлопчиків в чотири рази більше, ніж дівчаток. У чоловіків значно вище, ніж у жінок, такі хар-ки, як довірливість і егоцентризм, аналітична і критичність мислення, значно нижче такі хар-ки, як тривожність і відчуття провини.

5. Класифікація психодіагностичних методів:1. Діагностичні методи, які засновані на завданнях, що передбачають правильну відповідь, або завданнях відносно яких правильних відповідей не існує. (більшість інтелектуальних тестів, тести соціальних здібностей, деяких особистісних рис.2. Вербальні і невербальні психодіагностичні методики. Вербальні (пам'ять, уява, система переконань в опосередкованій мовою формі). Невербальні (мовлення застосовується лише для інструкцій, саме ж виконання завдань спирається на невербальні здібності - перцептивні, моторні).3. Основою третьої класифікації є характеристика головного методичного принципу, який закладений в основу даного прийому:А. Об'єктивні тести (методики, в яких можлива правильна відповідь, тобто правильне виконання завдання). Б. Стандартизовані самозвіти, в свою чергу, включають:— тести-питальники;— відкриті питальники, які передбачають наступний контент-аналіз;— шкальні техніки, побудовані за принципом семантичного диференціалу Осгуда і методики класифікації;— індивідуально-орієнтовані техніки типу рольових репертуарних решіток. В. Проективні техніки. Проективні тести засновані на тому, що недостатньо структурований матеріал, який виступає в якості «стимулу», при відповідній організації всього експерименту в цілому породжує процеси фантазії, уяви, в яких розкриваються ті чи інші характеристики суб'єкту.Г. Діалогічні (інтерактивні) техніки (бесіди, інтерв'ю, діагностичні ігри).

Психологічні тести – методи, які викор з метою кількісної і якісної діагностики рівня розвитку Ψ процесів, властивостей, характерологічних особливостей. Гальтон, Кеттел.

Тести – стандартизовані і зазвичай короткі і обмежені у часі випробування, призначені для встановлення кількісних і якісних індивідуально-психол відмінностей між Л.Особливість – досліджуваному потрібно давати правильні відповіді. В опитувальниках і проективних методиках правильних відповідей не існує.

Надійність – відносна постійність, стійкість, узгодженість результатів тесту при первинному і повторному його застосуванні на одних і тих же самих досліджуваних. Говорить про точність психол вимірювань.Валідність – комплексна х-ка, що включає, з одного боку, дані про те, чи придатна методика для вимірювання того, для чого її було створено, а з іншого боку, яка її дієвість, ефективність, практична корисність. Відповідність, повноцінність, придатність. Внутрішня валідність – відповідність завдань, субтестів, суджень, що містяться у методиці, загальній меті і замислу методики в цілому. Невалідна (або не повністю валідна) м-ка – завдання вимірюють не те, що вимагається від даної м-ки.Зовнішня – зв*язок між показниками м-ки і найбільш важливими, ключовими ознаками, що відносяться до поведінки досліджуваного. (емпір валідність).

Білет 24

1. Розкрийте умови формування і розвитку здібностей у дорослих та дітей. Психологічні вимоги до умов розвитку здібностей

2. Дайте визначення пам’яті. Теорії пам’яті. Класифікація видів пам’яті, та її характерні особливості

3. Дайте загальну психологічну характеристику соціальної ситуації розвитку молодшого школяра. Що таке “ криза семи років “ та в чому полягають її особливості

4. Функціональна асиметрія півкуль головного мозку. Історія розробки питання та його значення для диференціальної психології.

5. Якісний і кількісний аналіз результатів дослідження. Деякі способи статистичної обробки результатів вимірювання в психологічних дослідженнях

1. . ЗДІБНОСТІ - це поєднання сприятливих індивідуально-своєрідних особливостей та якостей психіки, котрі виявляються у швидкості, результативності та якості виконання відповідної діяльності за мінімальних силових, енергетичних і часових затрат. Природну основу розвитку здібностей становлять задатки - природжені анатомо-фізіологічні особливості нервової системи й мозку, які проявляються в типологічних особливостях людини. Однак задатки є лише передумовою здібностей.

Першою ознакою зародження здібностей є нахил - стійка орієнтованість індивіда на певну діяльність, якою він прагне займатися. Справжній нахил поряд з тяжінням до діяльності призводить до швидкого досягнення високих результатів. Окрім задатків, важливе значення для розвитку здібностей має врахування у виховному процесі сенситивних періодів формування функцій. Кожна дитина в своєму розвитку проходить періоди підвищеної чутливості до певних виховних впливів, до засвоєння тих чи інших видів діяльності.

Специфічним видом розвитку здібностей особистості є її психологічна підготовка до того чи іншого виду діяльності. Наприклад, психологічна готовність особистості до професійної діяльності передбачає сформованість у неї знань й умінь з фаху, а також певних моральних і емоційно-вольових якостей.

2. Пам'ять – це форма психічного відображення дійсності, що полягає у закріпленні, збереженні та наступному відтворенні минулого досвіду. Вищий наскрізний процес, оскільки проходить через усі психічні процеси. Види пам'яті класифікують, використовуючи три головні критерії. 1. За характером психічної активності, що переважає в діяльності, пам'ять поділяють на рухову, емоційну, образну та словеснологічну. Рухова (моторна) пам'ять — це запам'ятовування, зберігання та відтворення різних рухів. Вона є підґрунтям для формування різного роду трудових та практичних навичок. Повторення рухів не є точними, а в нових умовах стають не досконалими. Емоційна пам'ять — це пам'ять на емоції та почуття. Відтворені емоції відрізняються від початкових. Цей вид пам’яті пов'язаний із задоволенням потреб. Образна пам'ять — це пам'ять на уявлення. Не чітка, здійснюється за принципом змішування і диференціації образів. Важлива участь мови. Словесно-логічна пам'ять — це запам'ятовування та відтворення думок, які не існують без мови. 2. За характером цілей діяльності: Мимовільна пам'ять — це запам'ятовування та відтворення матеріалу, яке здійснюється без вольових зусиль, без контролю з боку свідомості, автоматично. При цьому суб'єкт не ставить перед собою спеціальної мнемічної мети запам'ятати чи пригадати матеріал. Довільна пам'ять передбачає свідому постановку мети запам'ятати матеріал та вимагає певних вольових зусиль. 3. За тривалістю закріплення і збереження матеріалу: Сенсорна – пам'ять на відчуття, триває протягом ? секунди. Короткочасна - це вид пам'яті, який характеризується швидким запам'ятовуванням матеріалу, негайним його відтворенням, 20 секунд, запам’ятовується 7 предметів. Довготривала пам'ять полягає у набуванні, закріпленні та відтворенні знань, умінь та навичок, розрахованих на довготривале їх збереження і наступне використання в діяльності. Оперативна – пам'ять на операції в ході виконання певної мети. Проміжна – пам'ять на інформацію, отриману протягом дня.

3. Соціальна ситуація розвитку молодшого школяра. Початок шкільного навчання знаменує собою зміну способу життя дитини. Це принципово нова соціальна ситуація розвитку особистості. Перехід до шкільного життя пов'язаний зі зміною провідної діяльності з ігрової на навчальну. Дитина починає усвідомлювати, що вона виконує суспільно важливу діяльність —вчиться.     У молодшому шкільному віці відбувається зміна провідної психічної саморегуляції від мимовільної до свідомо-вольової. Шкільне життя вимагає систематичного та обов'язкового виконання дитиною багатьох правил. Дотримання цих правил вимагає вміння регулювати свою поведінку, підпорядковувати довільну діяльність свідомо поставленим цілям.    Зміна соціальної ролі дитини, поява нових обов'язків позначається на стосунках з однолітками і вчителями. Спочатку вона захоплена тільки навчанням, мало вступає в контакт з однолітками і певний час відчуває себе чужою, хоч ще недавно у дитячому садку постійно спілкувалася з ними. Фактором розвитку особистості молодшого школяра є не стільки навчальна діяльність, скільки ставлення дорослих до успішності, дисциплінованості, старанності дитини.   Отже, вступ дитини до школи, перехід від сімейного виховання до системи шкільного навчання і виховання є важливим і складним процесом, який супроводжується суттєвими змінами в її житті й розвитку.Криза 7 років. Це криза саморегуляції , Дитина починає регулювати свою поведінку правилами. З одного боку, у неї в поведінці з’являється демонстративна наївність, яка дратує, оскільки інтуїтивно сприймається що оточуючими як нещирість.Для дитини розпадається єдність афекту і інтелекту, і цей період характеризується утрованими формами поведінки. Дитина не володіє своїми відчуттями (не може стримувати, але і не уміє управляти ними). Річ у тому, що, втративши одні форми поведінки, вона не набула ще інших.Базальна потреба - повага. Потребує відношення до нього як до дорослого. Діти вчаться задовольняти свої фізичні і духовні потреби способами, прийнятними для них самих і тих, з ким вони спілкуються. Утруднення в засвоєнні нових норм і правил поведінки можуть викликати невиправдані самообмеження і наднеобхідний самоконтроль .Заохочення самостійності дітей сприяє розвитку їх інтелекту і ініціативи. Якщо ж проявам незалежності часто супроводять невдачі або дітей зайве строго карають за якусь провину, це може привести до того, що відчуття провини запанує над прагненням до самостійності і відповідальності.

4 ФУНКЦІОНАЛЬНА АСИМЕТРІЯ ПІВКУЛЬ ГОЛ.МОЗКУ. ІСТОРІЯ РОЗРОБКИ І ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ ДИФ.ПС.

У дослідженнях І. П. Павлова і були встановлені загальні типи ВНД, Прагнучи пояснити відмінність між вищою нервовою діяльністю людини і тварини, Павлов підкреслював, що в психіці людини має місце "надзвичайний додаток" - мова. Із його точки зору по переважанню люди можуть бути розділені на три спеціальні типи: "художній", "розумовий" і "середній". Напрям таких досліджень одержав назву "нейропсихологія". Одним із засновників цього напряму був професор Лурія А. Р.

Внесок в розуміння функцій правої і лівої півкуль внесли спостереження за пацієнтами в умовах нейрохірургічного втручання. Для проведення операцій використовувався метод гальмування функцій однієї з півкуль головного мозку. При загальмованості однієї півкулі, друга півкуля починала працювати в режимі максимуму власних функціональних можливостей. Учені приходили до висновку, що в кожній л-ні знаходяться два типи: лівопівкульний (ЛП) і правопівкульний (ПП).

Сприймання у ЛП дискретне, аналітико-розумове то у ПП цілісне, емоційно чуттєве;Переробка інформації у Л.П повільна, словесно-знакова, логічна, а у П.П. жвавіша, в образах, інтуїтивна;Мовлення у Л.П. центр мови і мовлення, читання, лічби, писання, а у П.П.інтонаційний бік, міміка та жестикуляція, наслідування; Свідомість у Л.П. центр свідомості та контролю, у П.П. центр безсвідомого; Пам'ять у Л.П. на цифри, формули, слова та послідовність подій, довільна, у П.П. на образи та іформацію про минуле, спонтанна. Мислення у Л.П. логічне, оперування цифрами та математичними формулами чи іншими знаковими системами, індуктивне, пов’язане з конкретними життєвими ситуаціями, у П.П. інтуїтивне, спонтанне, використання відчутів, здогадок, передбачення, уявлень, метафоричних життєвих прикладів, казок, міфів, дедуктивне;