2. Сприйняття поділяють на види за кількома основами.

За провідним аналізатором виокремлюють такі види сприйняття: зорове, слухове, дотикове, кінестезичне, нюхове і смакове.

В основу другого типу класифікації сприйняття покладено форми існування матерії: простір, час і рух. Сприйняття простору - це відображення у психіці людини розташування, величини, форми, об?ємності, віддаленості один від одного предметів та явищ на землі й у небі.Сприйняття простору має велике значення. Воно є обов?язковою умовою її орієнтування в цьому середовищі.Сприйняття часу - це відображення об?єктивної тривалості, швидкості та послідовності явищ дійсності. Фізіологічною основою процесу сприйняття часу є умовні рефлекси на час, які постійно виробляються у людини. Воно здійснюється шляхом взаємодії аналізаторів, якими ми відображаємо інші аспекти явищ об?єктивної дійсності.Сприйняття руху - це відображення зміни положення об?єктів у просторі.

За активністю сприйняття поділяють на:Ненавмисне сприйняття спричинено особливостями навколишніх предметів: їх яскравістю, розташуванням, незвичністю; інтересом до них людини. Навмисне.

Властивості: Цілісність сприйняття полягає в тому, що образи відображених предметів та явищ постають у свідомості в єдності багатьох якостей і властивостей. Структурність сприйняття виявляється в тому, що, відображаючи предмети та явища в цілісності, людина виокремлює в них різні елементи, компоненти, підсистеми тощо. Константність - це відносна постійність величини, форми, кольору предметів та явищ, що сприймаються. Апперцепція - це залежність змісту і спрямованості сприйняття від досвіду людини, її інтересів, ставлення до життя, установок, багатства знань. Осмисленість.Узагальненість сприйняття - це відображення одиничного випадку як особливого вияву загального. Вибірковість .

3. Професійний розвиток педагогічного працівника – це свідомий, цілеспрямований процес підвищення рівня своєї професійної компетентності й розвитку професійно значущих якостей відповідно до зовнішніх соціальних вимог, умов професійної діяльності та власної програми розвитку.

Не існує меж професійного саморозвитку, оскільки цей процес динамічний, діалектичний і зумовлений новими цілями й вимогами, які з’являються відповідно до змін стандартів професійної діяльності, ідеальних уявлень про сенс, зміст, форми і методи професійної діяльності.

Існує багато факторів, які впливають на творчий розвиток педагога. Одним з таких факторів є вміння користуватися рефлексією, тобто рефлексивна компетентність учителя. Розвиток педагога зумовлений творчим потенціалом особистості, що, формується на основі накопиченого нею соціального досвіду, психолого-педагогічних і предметних знань, нових ідей, умінь та навичок, що дозволяють знаходити й застосовувати оригінальні рішення, новаторські форми й методи, й тим самим удосконалювати виконання своїх професійних функцій.

Саморозвиток розглядається нами як безперервний процес, у якому під впливом певних мотивів визначаються і досягаються конкретні цілі за рахунок змін особистої діяльності, поведінки або шляхом зміни себе самого, використовуючи форми самоствердження, самовдосконалення та самоактуалізації. Виділено чотири стадії професійного самовиховання педагога:Прийняття себе і визнання потреби в професійному саморозвитку.Саморозвиток і самовдосконалення.Стабілізація необхідності потреби саморозвитку як базової в розвитку особистості і професіонала.Входження в цілісну систему саморозвитку (з урахуванням підйомів і спадів у процесі руху до поставлених цілей).

Процес самовиховання вчителя починається із самопізнання, самовивчення й ухвалення рішення про необхідність постійно працювати над собою й викорінювати в себе небажані якості. Потім іде постановка мети й розробка програми, пов'язаної із самоорганізацією й використанням необхідних методів і прийомів самовиховання. І нарешті, практична реалізація програми, що включає саморегулювання й самокоректування професійної діяльності

4. В процесі життєдіяльності людина опиняється зв’язаною із світом двояким способом: 1) придбавши або використовуючи речі і 2) встановлюючи відносини з іншими людьми (і з самим собою)»,. Перше Е.Фром назвав процесом асиміляції, а друге – процесом соціалізації. І як би людина не будувала свої відносини з іншими людьми, любила їх чи ненавиділа, прагнула б бути авторитетом або рабом, все це буде диктувати їй власний характер.

Соціальний характер - специфічна форма, яку надає енергії людини динамічна адаптація його потреб до певного способу існування даного суспільства. Ідеї несуть в собі емоційну насиченість, що визначає дух будь-якої культури. Ідеї можуть стати реальними силами, але лише у тій мірі, в якій вони відповідають особливим людським потребам, що властиві даному соціальному характерові. Соціальний характер інтеріорізує зовнішні вимоги і тим самим використовують енергію людини для розв'язання завдань даної економічної і соціальної системи. Характер не зафіксований у біологічній природі людини, його розвиток визначається основними умовами життя.

У залежності від орієнтацій характеру і від того, в якій мірі проявляються ті чи інші його риси, Е.Фром розділив характер на продуктивний і непродуктивний.

Непродуктивних типів орієнтацій Е.Фром виділив аж чотири, а от продуктивну знайшов лише одну.Отже, розглянемо спершу непродуктивні типи характеру.

(а) Рецептивна орієнтація, тобто орієнтація прийняття, запозичення полягає у тому, що людина вірить, що все що їй потрібно, вона може отримати з зовнішнього світу. Люди з рецептивною орієнтацією очікують всього ззовні. Якщо вони релігійні, то все, чого вони очікують отримати від життя, вони чекають отримати від Бога. У питаннях любові, вони чекають, щоб любили саме їх, а не вони. Зробіть такій людині пропозицію і вона відповість «так», не залежно від того, любить вона вас чи ні. (б) Експлуататорська орієнтація. Людина з такою орієнтацією, подібно до рецептивної, вважає, що всі блага отримає з навколишнього світу, а самому годі щось робити. Різниця між цими орієнтаціями в тому, що експлуататор, замість очікувати чогось, забирає силою і обманом. Такі люди, не здатні створювати власний світ і побудувати окремі стосунки, прагнуть заволодіти чужими ідеями, речами і коханими. Їм подобається та річ, яка подобається іншим, вони кохають того, кого вже хтось кохає.

(в) Накопичувальна орієнтація. Люди з такою орієнтацією прямо протилежні двом попереднім. Вони песимістичні, нічого не очікують ні від Бога, а ні від людей і зовнішнього світу. До всього нового вони ставляться обережно і з недовірою. Їх спокій залежить від того, наскільки добре вони берегтимуть те, що мають. Таких людей не заставиш нічого викинути, навіть старі і непотрібні речі. Всі шухляди і закутки забиті речами. Вони педантичні і фантастично чистоплотні. Ринкова орієнтація – це найяскравіший приклад сучасного характеру. Люди стали на рівні з речами продавати самих себе, тобто кожна людина є одразу і продавець і товар. Інші люди також сприймаються як товар. Такі люди женуться за престижем, статусом, успіхом. В людини з ринково орієнтованим характером, на відміну від трьох попередніх, формуються лише ті якості, які можна вигідніше продати.(д) Продуктивна орієнтація.У продуктивному характері на перше місце поставлена любов, а разом з нею: турбота, відповідальність, повага і знання.

5. Неекспериментальні методиСпостереження – метод цілеспрямованого планомірного опису психічних властивостей, які проявляються в діяльності і поведінці учнів на основі їх безпосереднього сприймання в навчально-виховному процесі з обов'язковою систематизацією одержаних даних і формулюванням можливих висновків. Наукове (психолого-педагогічне) спостереження повинно відповідати наступним вимогам: цілеспрямованості, самостійності, природності, плануванню, систематичності, об'єктивності, фіксації фактів.

Анкетування. Анкети розрізняють за змістом, функціями, формою. За змістом анкети можуть стосуватись фактів, суджень, характеристик певних людей, намірів, подій. За функціями анкети можуть мати так звані питання – фільтри для-відсіювання певної інформації, контрольні питання. За формою анкети бувають відкриті і закриті. Позитивні сторони методу – в його масовості, швидкості одержання інформації, легкої обробки даних, можливості застосування математичних методів обробки даних і порівняльного аналізу декількох обстежень. Недоліки методу – важко розраховувати на повні, правильні, точні відповіді, неможливість втручання в сам процес анкетування, немає гарантій недобросовісного заповнення анкет тощо.

• Бесіда вимагає дотримання наступних правил: 1) починати з питань, які є приємними для учня і дозволяють встановити з ним контакт; 2) вибирати час і місце проведення бесіди; 3) не слід задавати питань біографічного або анкетного характеру (це бажано з'ясувати раніше); 4)бесіду слід вести з врахуванням віку, інтересів, нахилів, індивідуальних властивостей учня; 5) при необхідності уточнень ні в якому разі не давати учню підказок, натяків тощо 8) бесіда не повинна тривати більше 30-45 хв. Позитивні сторони методу в тому, що можна підтримувати контакт з учнем, враховувати його відповіді, реакції, оцінювати поведінку співбесідника. Недоліки методу в тому, що ми одержуємо не об'єктивний факт, а думку про нього, учні часто говорять те, що від них чекають, деколи довільно чи мимовільно подають викривлені факти тощо.

Експериментальні методиОсновною ознакою експерименту є те, що експериментатор не лише контролює хід досліду, але й створює умови, використовує (чи розробляє) методики, завдяки яким виявляються певні досліджувані психічні явища. Можливість математичної обробки даних, стандартизація, контрольованість результатів експерименту з боку інших дослідників роблять його найпрогресивнішим методом педагогічної психології. Можна виділити такі види експерименту як природний, лабораторний і моделюючий.

Природний має можливість вивчати психічні явища, що деколи не можливо в умовах лабораторного експерименту. В природному експерименті виділяють констатуючий і формуючий варіанти (або етапи). В констатуючому експерименті встановлюється (констатується) наявність тих чи інших явищ (на момент експерименту). У формуючому експерименті не тільки створюються умови для прояву певних психічних явищ, але вони активно формуються в ході експерименту (навчаючий чи виховуючий експеримент). В моделюючому експерименті (деколи його називають генетико-моделюючим) моделюється процес становлення та розвитку різних психічних функцій у діяльності.

Білет 12

1. Розкрийте поняття характеру особистості. Структура характеру. Характер і темперамент

2. Проаналізуйте основні емоційні стани, їх зовнішній вираз та необхідність управління ними в спілкуванні та діяльності вчителя. Прояв емоцій і культура поведінки

3. Субкультура і її роль у становленні особистості підлітка. Особливості групування в підлітковому віці. Товаришування і дружба.

4. П’яти-факторні моделі особистості. Історія створення, основні постулати, засновники. Охарактеризуйте зміст виділених факторів

5. Основні етапи дослідження: попередня підготовка дослідника, її зміст та значення, інші етапи . Причини виникнення помилок при проведенні ПД та їх наслідки

1. Поняття про характер. Структура характеру. Характер і темперамент. Термін "характер"- грецького походження, він означає "риса", "ознака", "відбиток". Характер- це сукупність постійних індивідуально-психологічних властивостей людини, які виявляються в її діяльності та суспільній поведінці, ставленні до колективу, інших людей, праці, навколишньої дійсності та до самої себе.

Структура характеру.Характер є цілісним утворенням, що характеризує людське "Я" як єдність. Визначити структуру характеру означає виокремити в ньому головні компоненти, без яких цілісність характеру уявити не можна.У структурі характеру потрібно виокремлювати зміст і форму. Зміст характеру особистості визначають суспільні умови життя та виховання. Вчинки людини завжди чимось мотивуються, на щось або на когось спрямовуються.Але за формою наміри, прагнення реалізуються по-різному. Це залежить і від обставин, ситуацій, в яких перебуває людина, і від властивостей її характеру, особливо від темпераменту.

У структурі характеру виокремлюють такі його компоненти:1. Спрямованість,2. Переконання,3. розумові риси,4. Емоції,5. Волю,6. Темперамент,7. Повноту,8. Цілісність,9. Визначеність,10. Силу.

Спрямованість є головною складовою структури характеру особистості. Вона виявляється у вибірковому позитивному або негативному оцінному ставленні особистості до вчинків і діяльності людей і до самої себе.

Переконання - це знання, ідеї, погляди, що є мотивами поведінки людини, стають рисами її характеру й визначають ставлення до дійсності, вчинки, поведінку.Розумові риси характеру виявляються в розсудливості, спостережливості, поміркованості. Спостережливість і розсудливість сприяють швидкій орієнтації в обставинах. Емоції стають підґрунтям таких рис характеру, як гарячковість, запальність, надмірна або вдавана співчутливість, всепрощення або брутальність, грубість, "товстошкірість", нечутливість до страждань інших, нездатність співчувати.Воля як складова структури характеру зумовлює його силу, непохитність. Темперамент як складова структури характеру є динамічною формою його вияву.Повнота характеру - це всебічний розвиток головних його структурних компонентів - розумових, моральних, емоційно-вольових. Внутрішня єдність рис характеру визначає його цілісність. Вона виявляється в єдності слова й діла або її відсутності у вчинках.Визначеність характеру людини як суб'єкта діяльності позначається на принциповості та сумлінності дій незалежно від важливості доручення. Сила характеру виявляється в енергійних діях, завзятті та активності діяльності, боротьбі за доведення справи до завершення, незважаючи на жодні перешкоди.