4. Типологія хар-рів за фрейдом. Які мех-ми утв-ня хар-ра пропонуються у психоаналізі.

Х – це звичний спосіб пристосування Его до зовнішнього світу, до Ід та Суперего, а також специфічний тип сполучення цих пристосувань один з одним.

Логіка теор. побудов Фрейда ґрунтується на двох факторах: фрустрації і надмірному потаканню. У випадку фрустрації психосексуальні потреби дитини пригнічуються батьками чи вихователями і тому не знаходять оптимального задоволення.

Тип характеру – Фрейдівська класифікація людей на категорії, в залежності від фіксації на певній стадії психосексуального розвитку. Оральний характер. Спосіб пристосування, що містить виражені елементи оральной фіксації в ранньому дитинстві, вважається оральним характером. Людина з таким характером вкрай залежна від інших у збереженні самоповаги. Зовнішня підтримка грає для неї найважливішу роль, і вона пасивно очікує на неї. Рот виконує специфічно значиму функцію. Стан депресії переборюється вживанням їжі. Любов зрівнюється з їжею як наслідок інфантильної асоціації з вигодовуванням.

Анальний характер. Серед основних рис анального характеру дорослих відомі ощадливість, дратівливість, педантичність, говорячи простіше, скнарість, упертість, акуратність. В анальних рисах яскраво виявляється механізм реактивного утворення. Уретральний характер. Відмінними рисами уретрального характеру є честолюбство і схильність до суперництва. Обидві риси відбивають реакцію на почуття сорому. Дитина, що страждає нетриманням сечі, часто стає об'єктом глузувань і відчуває сором. На доведення відсутності основ для глузувань у наступному розвивається честолюбство.Фалічний характер. Люди з фалічним характером поводяться в безтурботній, рішучій, самовпевненій манері. Ця поведінка представляє неусвідомлену захисну реакцію на не переборений у дитинстві страх кастрації. Переоцінка пеніса і його ототожнення з усім тілом типові для ранньої фалічної стадії і відбиваються у величезному марнославстві, ексгібіціонізмі і підвищеній чутливості. Людина з таким характером живе в передбаченні нападок на себе і тому нападає першою. Генітальний характер. Досягнення, однак, верховенства генитального початку представляє вирішальний прогрес у формуванні характеру. Здатність одержувати повне задоволення за допомогою генітального оргазму уможливлює фізіологічну регуляцію сексуальної функції.

5. . СОЦІАЛЬНІ І ЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДІАГНОСТИКИ. ЕТИЧНИЙ КОДЕКС ПСИХОЛОГА - ДІАГНОСТА

1. Рівень кваліфікації людей, що застосовують діагностичні методики. Вимога, щоб діагностичні методики застосовувалися тільки достатньо кваліфікованими експериментаторами, є першим кроком по захисту індивіда від їх неправильного використання. Звичайно, необхідна кваліфікація міняється залежно від типу діагностичної методики. 2. Використання діагностичних методик. Доступ до таких методик повинен бути обмежений тими людьми, хто має професійну зацікавленість і гарантує їх правильне використання. 3. Забезпечення таємниці результатів обстеження.

4. Конфіденційність. 5. Повідомлення результатів обстеження. Психологи багато роздумують про те, як повідомляти результати обстеження у формі змістовної і придатної для використання. Ясно, що інформацію не можна передавати в тому вигляді, в якому вона отримана. Її потрібно супроводжувати поясненнями психологів - професіоналів. При повідомленні результатів будь-яких діагностичних методів бажано брати до уваги характеристики, особливості тієї людини, кому передається інформація

Етичні норми психодіагностики – комплекс норм та принципів захисту інтересів досліджуваних осіб. Вони включають найбільш загальні правила дослідження, які попереджують некомпетентне використання методик психологічної діагностики, є кодексом професійної етики психолога, який проводить психодіагностичні дослідження.

Принцип конфіденційності (принцип збереження таємниці).Принцип наукової обґрунтованості .Принцип професійної компетентності.Принцип об’єктивності висновків .Принцип ефективності рекомендацій

Білет 11

1. Охарактеризуйте види уваги. Зовнішні та внутрішні фактори уваги. Методи активізації уваги в навчальному процесі

2. Дайте загальну характеристику основним видам і властивостям сприймання.

3

4. Порівняйте поміж собою типологію орієнтацій особистості за процесом асиміляції та процесом соціалізації у концепції Е. Фромма. Виникнення яких типів особистості під час цих процесів можливо?

5. Основні методи психодіагностики (експериментальні, неекспериментальні).

1. Види уваги. Фактори. Методи активізації1) За спрямованістю на об’єкти: Зовнішня (сенсорна, рухова)увага відіграє провідну роль у спостереженні предметів і явищ навколишньої дійсності та їх відображенні у свідомості людини. Внутрішня (інтелектуальна) увага спрямовується на аналіз діяльності психічних процесів (сприймання, пам’яті, уяви, мислення) та психічних органів і переживань. 2) За участю волі: Мимовільна виникає незалежно від волі, бажання чи мети, властива і тваринам. Вважається пасивною або вимушеною. Довільна увага керується свідомою метою, є вольовою і активною. Організує діяльність і спрямовує її до мети. Післядовільна увага – це мимовільна увага, яка виникає після довільної. Це цілеспрямована увага, що потребує зусиль для входження в процес роботи, а потім переходить в мимовільну.

Психологічні дослідження показують, що увага може залучатися зовнішніми і внутрішніми факторами. Зовнішні - це новизна (несподіванка), інтенсивність і фізичні характеристики сигналу, внутрішні - це ті, котрі визначаються актуальністю, значимістю, важливістю сигналу для людини в залежності від її намірів і цілей у даний момент. Колективну та індивідуальну увагу учнів можна активізувати такими прийомами, як метод евристичної бесіди, різного роду дидактичної опори (наочно-образні, або логічні схеми, плани-конспекти, тощо), самостійні завдання, які передбачають активізацію уваги учнів (наприклад, самостійно закінчити деяке тотожне перетворення, розв’язати рівняння, виконати завдання, аналогічне розглянутому вчителем, тощо), порівняння результату своїх дій із зразком (контроль), прийом самоконтролю на різних етапах уроку з використанням відкидних дощок або виконання окремими учнями роботи на плівці з наступним проектуванням на екран, “захист робіт” (шляху виконання, доведення чи розв’язування), рецензування робіт чи відповідей учнями чи вчителем, самоперевірка та взаємоперевірка.