55.Інструменти грошово-кредитного регулювання економіки.

56.Державне регулювання.

Державне регулювання економіки здійснюється через її економічні функції:

-забезпечення правової основи та громадської атмосфери, що створює сприятливі умови для ефективного функціонування ринкової економіки (без існування законів, що захищають право власності, люди не могли б мати стимулів до ек активності, бо можливість накопичення практично була б виключена; держава створює та підтримує правову систему, яка не тільки захищаю право власності, а й надає законного статусу приватним підприємствам, встановлює такі правила здійснення ек діяльності, що регулюють відносини між суб’єктами, визначають заходи компенсації населенню збитків, накладають обмеження на види діяльності, не забезпечені правовими санкціями; в межах правового поля держава створює відповідні служби та організації, покликані забезпечувати перелічені завдання);

-заходи захисту конкуренції. Існування антимонопольного законодавства та впровадження методів його реалізації; б-ба з нечесними методами конкуренції такими як, порушення патентів, копіювання товарних знаків, заниження цін (демпінг), фальшива реклама;

-заходи із коригування розподілу ресурсів з метою зміни структури нац продукту. Потреба в коригуванні зумовлена зовнішніми ефектами та вир-вом сусп благ, що спричинює переміщення частини витрат вир-ва до третіх осіб, зниження сусп витрат вир-ва; створення держ сектора, впровадження системи податків, що знижують прибутковість і перешкоджають переливу додаткових ресурсів у неконтрольовані та шкідливі вир-ва.

-перерозподіл доходів і багатства (ринковий механізм не забезпечує соц справедливого розподілу, а призводить до поглиблення розшарування членів сус-ва за рівнем доходів та багатства, для зменшення чого держава використовує систему оподаткування доходів та майна, різного роду трансфертні платежі та допомоги окремим групам громадян з низькими доходами, регулювання цін, заходи соц забезпечення.

57.Об*єктивні передумови становлення та сутність сучасної світового господарства.

Світове господарство — внутрішньо суперечлива єд­ність національних економік, пов'язаних міжнародним поділом праці, торговельно-виробничими, фінансовими та науково-технічними зв'язками.Етапи розвитку світового господарства:I —Ікінець XIX — початок 20-х років XX ст.;II — друга третина 20-х років — кінець 80-х роківXX ст.; Етапи рої шику світового господарства1. Виникнення світового господарства (кін. ХУП ст*)2. Поступове утвердження світової системи господарства І (поч. XVIII сер, XIX сг.). 3. Завершення формування світового господарства (кін. XIX «| поч. XX ст.).4. Період кризових явиш у розвитку світового господарства (кін. 20-х сер. 80-х років XX ст.).5. Глобалізація світово! економіки (кін. 80-х років XX ст. -поч. XXI ст.).кінець 80-х — початок 90-х років XX ст. і продов­жується нині.Світове господарство характеризується:— зростанням інтернаціоналізації економіки на основі поглиблення міжнародного поділу праці;__створенням багатогранної системи міжнародних економічних відносин;— формуванням міжнаціональних механізмів регу­лювання економічних взаємовідносин між країнами.Економічні засади функціону­вання світового господарства.Провідну роль у сучасному світовому господарстві відіграють інтернаціональні промислові та банківські кор­порації.Міжнародні корпорації (МНК) — концерн або союз концернів різних країн, які домінують в одній або кількох сферах світового господарства.Транснаціональні корпорації (ТНК) — основні суб'єк­ти світогосподарських зв'язків на сучасному етапі.ТНК — фірми, які здійснюють основну частину своїх операцій за межами країни, в якій вони зареєстровані, — 600 найчастіше в декількох країнах, де розміщені їхні відділен­ня, філії, підприємства.Транснаціональні банки (ТНЕ) — крупні банки, які виконують посередницьку роль у міжнародному русі по­зичкового капіталу (спираючись на мережу закордонних підприємств) і контролюють (за державної підтримки) ва­лютні й кредитні операції на світовому ринку.Класифікація країн світового господарстваЗа специфікою господарських систем:— країни з розвиненою ринковою економікою;— країни з ринковою економікою, що розвивається;— країни з перехідними до ринку економіками;— країни з неринковою економікою. Проблемам світової торгівлі, міжнародних валютно-фінансових відносин та міграції робочої сили присвячені наступні параграфи. Зараз же ми ретельніше розглянемо дві форми МЕВ: міжнародний рух капіталів і науково-тех­нічне, співробітництво.XМіжнародний рух капіталів (МРК) — переміщен­ня засобів за кордон (або з-за кордону) з метою отри-мання прибутку.Сучасний етап розвитку світового господарства харак­теризується трансформаційними зрушеннями в системі міжнародних економічних відносин.Фактора, що зумовлюють трансформації у системі МЕВ:— поширення кризи в енергетичній, сировинній та фінан­совій сферах;— швидка зміна пріоритетів, зумовлена розвитком інфор­маційного суспільства;— зміни суспільно-економічних та політичних устроїв, зокрема постсоціалістичних держав;— економічні, науково-технічні й технологічні зрушен­ня, які зумовлюють зміну форм і напрямків міжнародної спеціалізації; — зміна місця окремих країн, регіонів та фірм у си­стемі міжнародного поділу праці та в структурі світового господарства.